بسم الله الرحمن الرحيم
Мій дідусь, нехай помилує його Аллах, розповідав нам про життя, яке прожив на початку ХХ сторіччя з родиною, родичами, друзями і сусідами. Він розповідав про чудовий час, де усі родини дружили одна з одною; тоді і дня не проходило без того, щоб люди не дізнавались про справи один одного.
Відносини в суспільстві були міцними, вони будувались не на матеріальних інтересах, а на взаємній повазі, ісламському братерстві, прагненні до підтримки родинних зв’язків і добросусідстві. Той чудовий час, коли двері дому залишались відкритими завжди, щоб привітати потребуючого чи гостя, кожен квапився вдовольнити потреби людей, щоб зміцнити відносини між мусульманами і навіть немусульманами, з метою отримати нагороду від Господа світів. Переважала щедрість і гостинність, а чесність і довіра лежали в основі ділових відносин, і не було місця брехунам, шахраям чи крадіям. В ті «чудові часи» рідко чути було про які-небудь здійснювані злочини, чи про підвищення цін на продовольство до голодної смерті, або ж про бездомних і жебраків, тому що усі люди піклувались один про одного,їх хвилювала наявність баракяту (благодаті від Аллаха) в їжі, часі, знаннях і грошах, яких було досить, нехай навіть і в невеликій кількості.
Ми слухали розповіді мого дідуся, нехай помилує його Аллах, і порівнювали їх з нашим повсякденним життя. Хто наважиться сьогодні залишити двері свого дому відкритими при великій кількості підозрілих осіб, які вештаються по вулицям, враховуючи те, що безпека і зовсім відсутня?! Мій дідусь розповідав нам про братів із числа турок і єгиптян, коли вони жили в Судані, розповідав про те, що з їх приходом приходило і благо, розповідав, як вони могли спокійно одружуватись на дівчатах із Єгипту і Туреччини, і найголовніше, на що тоді звертали увагу родини, так це був нрав і релігійність, і тут же перед нами предстає картина того, як важко сьогодні укласти шлюб навіть всередині самої країни, не говорячи вже про те, щоб одружитись на комусь із іншої мусульманської країни, тому що сьогодні це обходиться катастрофічно так дорого. Мій дідусь говорив про доброту, довіру, відповідальність, зобов’язаннях, моралі і молитву в мечеті в ті часи. В усьому районі в не знайшли того, хто не робить молитву і не засуджує, якщо побачить подібне зло, а сьогодні деякі молоді люди не приймають наставлянь, прикриваючись «свободою особистості». Дідусь також розповідав про пост і спільні іфтари, про заучування усього Корану, що вважалось благим досягненням серед людей, розповідав про простоту землеробства і рясність благ, про промисловість і торгівлю. Мій дідусь, нехай помилує його Аллах, прожив життя, яке мало смак і колір, в основі лежала богобоязливість і прихильність до шаріатських законів у взаємовідносинах. Це були «чудові часи», час існування держави Халіфат, а потім послідувало його руйнування і вторгнення західних колонізаторів на мусульманські землі, захоплення влади, розчленування тіла Умми, прихід тиранічного правління і втручання в нашу конституцію і закони.
Це були чулі часи, що були до такого масового знищення, в якому сьогодні живуть мусульмани. Життя людей було справжнім, де були розподілені ролі і обов’язки, прийняти які людей готовили з дитинства в домах і школах, де вони осягали елементи праведної ісламської особистості і детально засвоювали покладаєму на них відповідальність. Діти росли і формувались, стаючи просвіченими особистостями, які прагнули до розвитку процвітанню і росту. Усвідомлюючи свою істинну ісламську ідентичність, вони покірно, з покорою Аллаху виконували покладені на них Шаріатом обов’язки. Це було покоління доблесних чоловіків і благочестивих жінок, жодна людина того часу не могла порушити закони Всевишнього Аллаха, як це відбувається сьогодні. Подібно, як любов до Посланцю Аллаха ﷺ утримувала мусульманина від скоєння порочного і непристойного, дотримання норм халяля і харама, а також виконання дій відносно наказу до схвалюваному і заборони засуджуваного призводили до такому ж результату.
Пращури жили справжнім і щасливим життям, а не фальшивим, як живуть люди сьогодні. Сьогоднішнє життя втратило смак і колір, воно затьмарене владою тиранів і правлінням тим, що Аллах зробив недозволеним. Життя, яке померкло від застосування західних світських законів, в яких рівновага і баланс перевернуті з ніг на голову через правлячі режими, встановлених невірним західним колоніалізмом після так званої «незалежності». Сьогодні люди відчувають це і мовчки страждають, сумуючи по поверненню того чудового часу і нормального життя замість постійного стану нестабільності. Вони не відчувають справжнього щастя і не насолоджуються спокоєм в родині, в дітях, в своїх досягненнях, в надаваємих послугах, в їжі, питві і подорожі. Увесь час переважає стан втомленості, втоми, бідності, невігластва, хвороби, експлуатації і позамежної наживи, почуття безперервного виснаження розумового, психологічного, медичного і матеріального — почуття, які затьмарюють усе те чудове, що є в житті. Чудовий час, в якому не життя втрачало свого істинного змісту, де мова не йшла про скоєння гріхів і злочинів, і основою життя була богобоязливість і добрий нрав.
Сьогодні почуття тривоги, побоювання і страху взяли гору над почуттями турботи і любові, навіть до найближчим людям, як і примножились скарги і невдоволення. Одні і ті ж проблеми несуть нам західні злочинці: одного звуть «західний капіталізм», який вбиває дух єдності, а другого, який вбиває дух прихильності нормам Ісламу, звуть «західний світський секуляризм», який застосовується в сьогоднішніх колоніальних конституціях і законах мусульманських країн! Важка економічна ситуація, жалюгідні соціальні умови, брудна політика, низький рівень освіти, корумповані засоби масової інформації і армії, які вбивають свій власний народ і падають ниць перед ворогами! І нинішні правлячі режими — корінь усіх лих. Правління не тим, що ниспослав Аллах, викликало усі види несправедливості, пригноблення і тісного життя, а байдужість, невір’я, атеїзм і збочення людства поширились, використовуючи для цього віру, і тим самим повернулись часи невігластва після того, як Іслам піднісся високо, коли Коран і Сунна застосовувались як конституція і закони в єдиній державі Халіфат, яка правила світом, а Ісламська Умма і людство проживали кращі часи в історії.
Повернутись в ті «чудові часи» — означає повернутись до верховенству закону в житті мусульман і жити на основі правління тим, що ниспослав Аллах, в усіх сферах життя, позбувшись від панування невірних над політичною, соціальною і економічною системами і освітніми програмами, а також піклуватись про справи, які зберігають релігію, життя, майно, честь, розум і людську гідність тільки на основі Корану і Сунни. Діяльність по відродженню цього образу життя є обов’язком кожного мусульманина і мусульманки, і це чудовий час в цьому житті. Всевишній Аллах говорить:
وَعَدَ اللَّهُ الَّذِينَ آمَنُوا مِنكُمْ وَعَمِلُوا الصَّالِحَاتِ لَيَسْتَخْلِفَنَّهُمْ فِي الْأَرْضِ كَمَا اسْتَخْلَفَ الَّذِينَ مِن قَبْلِهِمْ وَلَيُمَكِّنَنَّ لَهُمْ دِينَهُمُ الَّذِي ارْتَضَى لَهُمْ وَلَيُبَدِّلَنَّهُم مِّن بَعْدِ خَوْفِهِمْ أَمْناً يَعْبُدُونَنِي لَا يُشْرِكُونَ بِي شَيْئاً وَمَن كَفَرَ بَعْدَ ذَلِكَ فَأُولَئِكَ هُمُ الْفَاسِقُونَ * وَأَقِيمُوا الصَّلَاةَ وَآتُوا الزَّكَاةَ وَأَطِيعُوا الرَّسُولَ لَعَلَّكُمْ تُرْحَمُونَ * لَا تَحْسَبَنَّ الَّذِينَ كَفَرُوا مُعْجِزِينَ فِي الْأَرْضِ وَمَأْوَاهُمُ النَّارُ وَلَبِئْسَ الْمَصِيرُ
«Аллах обіцяв тим із вас, які увірували і робили праведні діяння, що Він неодмінно зробить їх намісниками а землі, подібно тому, як Він зробив намісниками тих, хто був до них. Він неодмінно обдарує їх можливістю сповідувати їх релігію, яку Він схвалив для них, і змінить їх страх на безпеку. Вони поклоняються Мені і не долучають співтоваришів до Мене. Ті ж, які після цього відмовляться увірувати, є нечестивцями. Робіть намаз, виплачуйте закят і підкоряйтесь Посланцю, — можливо, ви будете помилувані. Не думай, що невіруючі можуть врятуватись на землі. Їх притулком буде Вогонь. Як же огидне це місце прибуття!» (24:55–57).
Буде великим успіхом заслужити довольство Всемогутнього Аллаха в майбутньому житті, Всевишній Аллах говорить:
فَلا تَعْلَمُ نَفْسٌ مَا أُخْفِيَ لَهُمْ مِنْ قُرَّةِ أَعْيُنٍ جَزَاءً بِمَا كَانُوا يَعْمَلُونَ
«Жодна людина не знає, які насолоди для очей приховані для них у відплату за те, що вони робили» (32:17).
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Гадат Мухаммад Хамді, Судан
26 Джумада ас-сані 1443 р.х.
29.01.2022 р.
