Аяти про алкоголь і тадаррудж (поступовість)

На жаль, виходячи із розуміння поступовості, були відкриті двері для багатьох харамів, і про гріховні справи почали навмисно замовчувати з думкою , що «з часом і це буде виправлено». В даній статті ми спробуємо з різних сторін розглянути питання поступовості і аяти про алкоголь, які висуваються у якості доказу на цю саму поступовість.

Тадаррудж означає «досягнення бажаного шаріатського правління поступово, крок за кроком, а не одразу». Друге значення поступовості полягає в запровадженні деякої частини норм і положень Шаріату з думкою про те, що з часом положення Шаріату будуть застосовуватись в повному обсязі, але у той же час зберігати мовчання при паралельному запровадженні положень, відмінних від положень Шаріату.

Чи дійсно алкоголь заборонявся поступово?

Якщо проаналізувати аяти Корана, то можна побачити , що на тему спиртного було ниспослано три аяти. Першим є аят:

۞يَسۡ‍َٔلُونَكَ عَنِ ٱلۡخَمۡرِ وَٱلۡمَيۡسِرِۖ قُلۡ فِيهِمَآ إِثۡمٞ كَبِيرٞ وَمَنَٰفِعُ لِلنَّاسِ وَإِثۡمُهُمَآ أَكۡبَرُ مِن نَّفۡعِهِمَاۗ

«Вони питають тебе про п’янких напоях і азартних іграх. Скажи: «В них є великий гріх, але є і користь для людей, хоча гріха в них більше , аніж користі» (2:219).

Другим аятом є:

يَٰٓأَيُّهَا ٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ لَا تَقۡرَبُواْ ٱلصَّلَوٰةَ وَأَنتُمۡ سُكَٰرَىٰ حَتَّىٰ تَعۡلَمُواْ مَا تَقُولُونَ

«О, ті, які увірували! Не наближайтесь до намазу, будучи п’яними, поки не станете розуміти те, що промовляєте» (4:43).

І третій аят звучить наступним чином:

يَٰٓأَيُّهَا ٱلَّذِينَ ءَامَنُوٓاْ إِنَّمَا ٱلۡخَمۡرُ وَٱلۡمَيۡسِرُ وَٱلۡأَنصَابُ وَٱلۡأَزۡلَٰمُ رِجۡسٞ مِّنۡ عَمَلِ ٱلشَّيۡطَٰنِ فَٱجۡتَنِبُوهُ لَعَلَّكُمۡ تُفۡلِحُونَ

«О, ті, які увірували! Воістину, п’янкі напої, азартні ігри, кам’яні жертовники (або ідоли) і гадальні стріли є гидотою із діянь диявола. Стороніться ж її, — можливо, ви набудете успіху» (5:90).

Умар ібн аль-Хаттаб, Муаз ібн Джабаль і декілька чоловіків із ансарів спитали Посланця Аллаха ﷺ: «О, Посланець Аллаха, чи не міг би ти роз’яснити нам хукм алкоголю, який дурманить розум, і азартних ігор, які руйнують майно?». Тоді Аллах ниспослав щодо цього аят: «Вони питають тебе про п’янких напоях і азартних іграх …» (2:219) (Ібн аль-Джаузі).

Насправді, більшість вчених, особливо ат-Табарі, доходять до висновку, що неможна вивести заборону із цього аяту, і посилаються на ріваяти про те, що сподвижники продовжували вживання алкоголю. Оскільки немислимо, щоб Посланець Аллаха ﷺ умовчав про заборонну дію, то це є каріною на те, що слово «ісм» [إِثْمٌ], які означає «гріх», неможна сприймати в тому змісті, що само вживання алкоголю є гріхом . Тому гріх, про який тут йде мова, скерований не проти самого акта розпиття спиртного, а проти порочності і поганої поведінки , що є наслідком вживання алкоголю. Після ниспослання цього аяту сподвижники продовжували вживати алкоголь. Якщо хамр був заборонений в першому і другому аятах, хоча і потроху і поступово, і сподвижники продовжували його розпивати, то це суперечить характеру поведінки сподвижників, які, як тільки почули забороняючий амр аят зі словом [فَاجْتَنِبُوهُ] «утримайтесь», спробували випорожнити від спиртного свої шлунки шляхом викликання блювотного рефлексу. Сказати, що вони (р.анхум) пили, поки це було харамом, є найбільшим наклепом , яку можна кинути на адресу сподвижників.

Якщо уважно проаналізувати аят: «О, ті, які увірували! Не наближайтесь до намазу, будучи п’яними, поки не станете розуміти те, що промовляєте» (4:43), — то стане зрозуміло,що мова йде не про розпиття спиртного, а про намаз. Даний аят — не про заборону мусульманам вживати алкоголь під час намаз, а про заборону їм робити намаз в п’яному виді, поки вони не почнуть розуміти, що говорять.

Насправді, наступний хадіс, переданий Алі (р.а.), є одним із найсильніших доказів того, що аят, який був ниспосланий першим, навіть частково не забороняв вживати спиртне.

Аль-Куртубі цитує щодо цього наступне: «Ат-Тірмізі передає від Алі ібн Таліба, що: «Абдуррахман ібн Ауф приготував для нас їжу. Він покликав нас і напоїв. Випивка сп’янила нас. Між тим прийшов час намазу. Вони висунули мене у якості імама , щоб я очолив намаз. Я зачитав із Корана суру:

قُلۡ يَٰٓأَيُّهَا ٱلۡكَٰفِرُونَ ١ لَآ أَعۡبُدُ مَا تَعۡبُدُونَ

«Скажи: «О, невіруючі! Я не поклоняюсь тому, чому поклоняєтесь ви» (109:1,2).

Всевишній Аллах же ниспослав аят:

يَٰٓأَيُّهَا ٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ لَا تَقۡرَبُواْ ٱلصَّلَوٰةَ وَأَنتُمۡ سُكَٰرَىٰ حَتَّىٰ تَعۡلَمُواْ مَا تَقُولُونَ

«О, ті, які увірували! Не наближайтесь до намазу, будучи п’яними, поки не станете розуміти те, що промовляєте » (4:43)». Ат-Тірмізі сказав, що це хасан, сахіх хадіс» (ат-Тірмізі, «Тафсір», 4; Абу Давуд, «Кітаб уль-Ашріба», 1).

Мусульманам дозволялось робити намаз, навіть якщо із рота виходив запах алкоголю або якщо вони випили досить , щоб не сп’яніти, вірніше, якщо вони були п’яні в ступені, достатньої, щоб усвідомлювати , що говорять. Головне не бути п’яними до втрати свідомості. Було зазначено існування тих, хто продовжував вживати алкоголь навіть після ниспослання даного аяту.

Вчені Ахлю Сунна не згодні з тим, що два розлядаємих аяти охоплюють заборону на алкоголь. Ібн Касір, розповідаючи про причину ниспослання аяту і передаючи це від Умара (р.а.), сказав: «Ниспослання даного аяту було іще до заборони алкоголю. Це пояснюється тим, що коли Посланець Аллаха ﷺ зачитав Умару аят із сури «Аль-Бакара», Умар сказав: «О, Аллах, ниспошли зцілююче ствердження про алкоголь!». Після того, як був ниспосланий 43 аят сури «Ан-Ніса», Посланець Аллаха ﷺ зачитав його Умару. Умар сказав: «О, Аллах, ниспошли зцілююче ствердження про алкоголь!». Цим аятом їм заборонялось робити намаз в стані сп’яніння ,поки вони не почнуть усвідомлювати , що вони говорять. В ітозі був ниспосланий аят сури «Аль-Маіда» зі словами: [فَاجْتَنِبُوهُ] «тримайтесь подалі», — який забороняє алкоголь, і саме тоді Умар сказав: «Ми кинули це, ми покінчили з цим!» (Ібн Касір).

Умар (р.а.) завжди просив Аллаха ниспослати зцілюючий хукм про хамр, тому що хамр був дозволений (мубах) до ниспослання першого аяту. Незважаючи на ниспослання першого і другого аятів, хукм хамру продовжував залишатись мубахом. Проте в третьому аяті хамр став забороненим (харамом).

Якщо оцінювати ці аяти, розглядаючи теми, з приводу яких вони були ниспослані, то буде ясно видно, що вони далекі від питання поступовості (тадаруджа),адже кожен із них охоплює різні хукми . Перший аят звертає увагу на гріхи, викликаємі алкоголем. Другий аят забороняє мусульманам робити намаз в п’яному виді. Поки вони не будуть усвідомлювати, що говорять . Як усім відомо, алкоголь був дозволений (мубах) аж до ниспослання хукму про заборонність (харам). Шаріат умовчував про хукм розпиття алкоголю, дозволяючи його розпиття. Проте алкоголь став забороненим з ниспосланням третього аяту, який лунає наступним чином:

يَٰٓأَيُّهَا ٱلَّذِينَ ءَامَنُوٓاْ إِنَّمَا ٱلۡخَمۡرُ وَٱلۡمَيۡسِرُ وَٱلۡأَنصَابُ وَٱلۡأَزۡلَٰمُ رِجۡسٞ مِّنۡ عَمَلِ ٱلشَّيۡطَٰنِ فَٱجۡتَنِبُوهُ لَعَلَّكُمۡ تُفۡلِحُونَ

«О, т, які увірували! Воістину, п’янкі напої , азартні ігри, кам’яні жертовники (або ідоли) і гадальні стріли є гидотою із діянь диявола. Стороніться ж її, — можливо, ви набудете успіху» (5:90).

В аятах, згаданих раніше, немає і натяку на заборонність алкоголю.

Завершеність релігії

Мусульмани несуть відповідальність за запровадження Ісламу в усій його повноті , чи стосується це питань акиди, поклоніння , моралі бо взаємовідношень, або таких сфер, як економіка, соціальні відносини, зовнішня політика, мирне положення або військове. Мусульмани , які були свідками періоду, коли Одкровення продовжувало ниспосилатись Посланцю Аллаха ﷺ в режимі реального часу , несли таку ж відповідальність , як і ті мусульмани, які застали Шаріат вже на етапі завершення пророцтва. Проте після того, як Аллах вдосконалив Іслам і завершив релігію, мусульмани почали нести відповідальність за дотримання усіх хукмів релігії цілком . Всевишній Аллах буде задоволений тільки повною релігією, Ісламом з усіма його хукмами. Всевишній Аллах говорить:

ٱلۡيَوۡمَ أَكۡمَلۡتُ لَكُمۡ دِينَكُمۡ وَأَتۡمَمۡتُ عَلَيۡكُمۡ نِعۡمَتِي وَرَضِيتُ لَكُمُ ٱلۡإِسۡلَٰمَ دِينٗاۚ

«Сьогодні Я заради вас вдосконалив вашу релігію , довів до кінця Мою милость до вас і схвалив для вас у якості релігії Іслам» (5:3).

В цьому аяті сказано, що релігія віднині вдосконалена. Це означає, що ніхто не може довільно (тобто без доказів) застосовувати вимоги релігії, умаляти релігію , відкладати виконання вимог релігії або нехтувати нею. Тобто, він не може виконувати одні постанови і нехтувати виконання інших, керуючись кон’юнктурними міркуваннями. Інакше кажучи, якщо Законодавець (Шаріъ) хоче, щоб ми виконали яке-небудь веління, і Він роз’яснив, як воно повинно запроваджуватись, то не може бути і мови, що ми як мусульмани можемо проявляти в цьому питанні яку-небудь несерйозність і довільний вибір (я маю на увазі положення фард і харам, а не мубах). Всевишній Аллах сказав:

وَمَا كَانَ لِمُؤۡمِنٖ وَلَا مُؤۡمِنَةٍ إِذَا قَضَى ٱللَّهُ وَرَسُولُهُۥٓ أَمۡرًا أَن يَكُونَ لَهُمُ ٱلۡخِيَرَةُ مِنۡ أَمۡرِهِمۡۗ

«Для віруючого чоловіка і віруючої жінки немає вибору при прийнятті ними рішення , якщо Аллах і Його Посланець вже прийняли рішення» (33:36).

Наступний аят, яким ми наведемо, вказує на те, що є фардом діяти згідно з тим, що приніс Посланець Аллаха і що він ﷺ заборонив. Окрім того , прийменник в аяті [مَا] «ма», який означає «що», є узагальнюючим прийменником . Він включає в себе виконання усіх ваджибів (обов’язків) і відмову від усіх заборон, які вказав Посланець Аллаха ﷺ. В протилежному випадку в Корані мається на увазі, що ті, хто не слідує і не дотримується цього, будуть покарані. В аяті говориться наступним чином:

وَمَآ ءَاتَىٰكُمُ ٱلرَّسُولُ فَخُذُوهُ وَمَا نَهَىٰكُمۡ عَنۡهُ فَٱنتَهُواْۚ وَٱتَّقُواْ ٱللَّهَۖ إِنَّ ٱللَّهَ شَدِيدُ ٱلۡعِقَابِ

«Беріть же те, що дав вам Посланець, і стороніться того, що він заборонив вам. Бійтесь Аллаха, адже Аллах суворий в покаранні» (59:7)

Ці та інші подібні шаріатські тексти є ясним доказом того, що неприпустимо проявляти яку-небудь гнучкість в хукмах завершеної релігії. Немає ніяких доказів, припускаючих поступовість у запровадження постанов завершеної релігії. Як ми пояснили вище, аят про хамр,який вже наводився у якості доказу поступовості, не є доказом питання поступовості у проголошення і запровадженні норм Шаріату. Перші два аяти,які намагаються висувати на тему алкоголю, пов’язані, насправді,з зовсім іншими і окремими темами, а вже третій аят безпосередньо пов’язаний з забороною хамру. Перший аят присвячений гріхам,викликаним вживанням алкоголю, а другий аят говорить про наближення до намазу. Ну а третій аят — це аят, забороняючий вживання алкоголю.

Отож, всупереч тому, що алкоголь остаточно заборонений аятом сури «Аль-Маіда», чи припустимо нам продовжувати розпивати алкоголь і грати в азартні ігри, дотримуючись балансу «користі і гріху», згаданий в сурі «Аль-Бакара», ґрунтуючись на «поступовості», про яку говорять прибічники тадарруджа?

Або давайте задамо питання інакше. Чи припустимо, для чоловіка , який нещодавно вшанувався прийняттям Ісламу, кидати пити, розтягнувши цей процес на тривалий строк часу, посилаючись при цьому на аргумент з поступовістю, на який як би натякається в аятах про хамр? Чи припустимо такому чоловіку дозволити випити сьогодні дві чарки, а завтра — одну, щоб це відбувалось поступово? І, врешті решт, хіба, на їх думку , цей аят сам по собі не є доказом поступовості?

Як взагалі можна вдаватись до аятів, не вказуючим на поступовість, у якості доказу для запровадження норм і законів куфра, навіть коли є ясні докази того, що необхідно правити і судити згідно з тим, що ниспослав Аллах, і, до того ж, є прямі попередження про неприпустимість навіть недбалості в даному питанні? Або як можуть ці аяти бути доказом підтримки правителя, який не запроваджує хукми Аллаха? Цю ситуацію можна пояснити тільки як винесення суджень з використанням нерелевантних (недоречних, незв’язаних) доказів для обґрунтування вже заздалегідь прийнятої точки зору. Це робиться для того, щоб адаптувати неадаптований доказ до забаганок і бажань примусовим чином. Імам аль-Куртубі дуже хорошо описав положення тих, хто шукає доказу згідно з тією точкою зору і думкою , в які вони вірять і які відстоюють:

أن يكون له في الشيء رأي وإليه ميل من طبعه وهواه، فيتأوّل القرآن على وفق رأيه وهواه، ليحتجّ على تصحيح غرضه، ولو لم يكن له ذلك الرأي والهوى، لكان لا يلوح له من القرآن ذلك المعنى

«Якщо у муфассіра (коментатора Корана) є думка про щось, то, природно, що він схиляється до цієї думки. Таким чином, муфассір буде тлумачити Коран згідно зі своєю думкою і бажанням, щоб підтвердити свою ціль. Якщо б у нього не було власної думки (до вивчення і аналізу доказів), він не зміг би знайти в Корані значення, що відповідає його думці».

Те, що зробили прибічники поступовості, нічим не відрізняється від того, що сказав імам Куртубі, і від його спостереження . Спочатку — думка, потім — пошук доказів згідно з цією думкою.

В діях Посланця Аллаха ﷺ немає місця тадарруджу (поступовості)

Посланець Аллаха ﷺ, за яким нам було велено слідувати, навіть на йоту не наближався до методу тадарруджа. Він ﷺ не вдавався до цьому методу, хоча гостро потребував поступовості — як в Мецці, так і в Медині. Не відомо і не зафіксовано, що він ﷺ вдавався до такому методу. Посланець Аллаха ﷺ ніколи не вдавався до поступовості у виконанні шаріатських хукмів, хоча стикався з тисячею і однією трудністю.

Якщо (!) поступовість має місце в Ісламі, то чому Посланець Аллаха ﷺ не слідував цій практиці, хоча потребував її більше нас?

Чому він ﷺ не пішов на компроміс з многобожниками Мекки і не зробив поступок , яких вони вимагали, навіть незважаючи на те, що вони становили потенційну небезпеку?

Чому Посланець Аллаха ﷺ не сказав «Так!» на пропозиції, які надходили від многобожників, коли переслідування були незліченні , а положення Посланця Аллаха ﷺ і його сподвижників було важким? Хіба він ﷺ не міг погодитись з законами куфра, а потім, з часом , запровадити Іслам?

Чому Пророк ﷺ відповів на пропозицію , яка прийшла до нього в період , коли він відчував дійсно гостру нужду, словами:

وَاللهِ لَوْ وَضَعُوا الشَّمْسَ فِي يَمِينِي وَالْقَمَرَ فِي يَسَارِي عَلَى أَنْ أَتْرُكَ هَذَا الْأَمْرَحَتَّى يُظْهِرَهُ اللهُ أَوْ أَهْلَكَ دُونَهُ مَا تَرَكْتُهُ

«Якщо навіть мені дадуть Сонце у правую руку, а Місяць — в ліву, з умовою кинути цю справу, я не кину, поки не відкриє її Аллах повністю або поки не загину!».

Чому Пророк ﷺ відповів «ні» на пропозицію многобожників брати участь в уряді, у той час як Сумайя (р.анха), з однієї сторони, стала шахідкою , а Біляль (р.а.) вторив під величезним каменем: «Ахад! Ахад!». Чому він ﷺ замість цього сказав: «Терпіть! Воістину, вам обіцяний Рай!»?

Одним словом, в житті Посланця Аллаха ﷺ не було місця поступовості у виконанні приписів Ісламу. Після ж того, як був ниспосланий аят про хамр, жодного разу не було нехтування і недбалості у запровадженні даного шаріатського веління. Невже ми спробуємо отримати довольство Аллаха, роблячи те, що не робив Посланець Аллаха ﷺ, і не роблячи того, що він робив?! Як сказав Посланець Аллаха ﷺ:

مَا بَالُ أَقْوَامٍ يَتَنَزَّهُونَ عَنِ الشَّىْءِ أَصْنَعُهُ، فَوَاللَّهِ إِنِّي أَعْلَمُهُمْ بِاللَّهِ، وَأَشَدُّهُمْ لَهُ خَشْيَةً

«Що трапляється з людьми, які відмовляються від того, що я роблю?! Клянусь Аллахом, я знаю про Аллаха більше, аніж вони, і більше їх боюсь Його!» (Ібн Маджа).

Кращим прикладом того, що норми Ісламу у жодному разі неможна ставити під сумнів і робити по ним поступки, є звернені до племені Бану Сакіф слова Посланця Аллаха ﷺ, який, поза сумнівів, є прикладом для нас в усіх питаннях.

У часи Посланця Аллаха ﷺ делегація із 6 людей із племені Бану Сакіф прибула в Медину і сказала, що вони готові стати мусульманами, якщо будуть прийняті їх умови, такі як дозвіл відсотків і вживання алкоголю, а також об’явлення Таіфа забороненою територією. Таіф, один із головних центрів виноградарства, був важливим місцем, який забезпечував потреби Аравійського півострову у виробництві різноманітних алкогольних напоїв. Тому вони попросили Посланця Аллаха ﷺ дати їм трохи відстрочки у питанні спиртного. Вони сказали, що не зможуть обійтись без алкоголю (Ібн Саад, «Кітаб ат-Табакат»). На це Посланець Аллаха ﷺ сказав:

إنَّ اللَّهَ قَدْ حَرَّمَهَا

«Воістину, Аллах заборонив алкоголь».

А потім він зачитав наступний аят:

يَٰٓأَيُّهَا ٱلَّذِينَ ءَامَنُوٓاْ إِنَّمَا ٱلۡخَمۡرُ وَٱلۡمَيۡسِرُ وَٱلۡأَنصَابُ وَٱلۡأَزۡلَٰمُ رِجۡسٞ مِّنۡ عَمَلِ ٱلشَّيۡطَٰنِ فَٱجۡتَنِبُوهُ لَعَلَّكُمۡ تُفۡلِحُونَ

«О, ті, які увірували! Воістину, п’янкі напої , азартні ігри, кам’яні жертовники (чи ідоли) і гадальні стріли є гидотою із діянь диявола. Стороніться ж її, — можливо, ми набудете успіху» (5:90) (Ібн Касір).

Якщо у запровадженні Ісламу мала місце поступовість, то хіба у першу чергу не вдався б до неї Посланець Аллаха ﷺ?! Ніде в сирі Пророка неможливо знайти недбалість чи затримку у дотриманні норм Ісламу. Навпаки, він ﷺ був пророком, який ніколи не допускав хараму.

عَنْ عَبْدِ اللَّهِ بْنِ عَمْرٍو، أَنَّ رَسُولَ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيهِ وَسَلَّمَ خَطَبَ يَوْمَ الْفَتْحِ فَقَالَ أَلاَ إِنَّ كُلَّ مَأْثُرَةٍ كَانَتْ فِى الْجَاهِلِيَّةِ تُذْكَرُ وَتُدْعَى مِنْ دَمٍ أَوْ مَالٍ تَحْتَ قَدَمَىَّ

«Абдуллах ібн Амр (р.анхума) передає, що в день завоювання Мекки Посланець Аллаха звернувся (до людей) з промовою: «Воістину, усе, що служило предметом хизування і приводом для зарозуміння у часи невігластва, будь то пролита кров чи майно, — у мене під ногами».

Навіть якщо ми приймемо ідею існування поступовості, це питання стосується ташрі (законодавства), а не запровадження закону на практиці. Тому це не може служити доводом на користь тих, хто сьогодні править харамом.

Ми спробували пояснити з декількох аспектів, що згадані вище аяти про хамр не несуть якості доказу поступового запровадження положень Ісламу. Ми постарались наочно показати, що неприпустимо нехтувати хукмами релігії, що дійшла до досконалості. Тепер, якщо ми припустимо, що є аят про хамр, який вказує на поступовість заборони, то хотілось би відкрити тему для деякого обговорення. В уникнення непорозумінь треба повторити, що ми не визнаємо, що аят про хамр був ниспосланий поступово , ми лише припускаємо , «ніби це так», щоб мати можливість розглянути його з іншої точки зору. Ті, хто виступає за поступове ниспослання хукму , наводять цей аят у якості доказу і стверджують, що правителі, які прийшли на адміністративну посаду до влади, не повинні сповідувати і запроваджувати Іслам одразу, і можуть іти до повноцінному його запровадженню поступово з плином часу. Перш за усе, предметом нашого обговорення є поступовість в процесі втілення і запровадження. Інакше кажучи, «чи можна запроваджувати нори Ісламу поступово, виходячи із розрахунку часу і кон’юнктури?» — це і є наша основна тема для обговорення. Ті, хто стверджує, що це можливо, повинні мати можливість висунути відповідні докази. І, до того ж, аят про хамр не є підходящим доказом на поступове запровадження Ісламу. Тому що, навіть якщо припустити, що аят про алкоголь ниспосилався поступово і що алкоголь не ставав харамом одразу, мова в аяті йде про «законодавство, а не про практику». І тому ж, виходячи із цього самого припущення, тема аяту про поступове ниспослання аяту про хамр пов’язана не з запровадженням закону, а з винесенням рішення, тобто з законодавством (ташрі). Отож, ми несемо відповідальність за подражання тому, як Аллах виносив рішення, або ж ми повинні втілювати і запроваджувати в житті те веління, яке Він ниспослав? Чи є у нас такий обов’язок , як подражати Аллаху в винесенні рішення?

Хіба не бездумною зухвалістю і нахабством є сьогодні спроба проявляти поступовість (тадаррудж) в хукмах релігії, яка досягла своєї досконалості? Хіба це не є перетинанням кордонів належного? Адже ми знаємо, що у Всевишнього Аллаха немає співтовариша у винесенні закону.

وَلَا يُشۡرِكُ فِي حُكۡمِهِۦٓ أَحَدٗا

«Ніхто не приймає рішень разом з Ним» (18:26).

Ті, хто закликає до поступовості, говорячи: «Нинішнім правителям буде важко запровадити Іслам в досконалості за один раз», — насправді частково розділяють суверенне право Аллаха в законодавстві і дають людям владу домінувати і втручатись в Шаріат Аллаха, дозволяючи запровадження Ісламу поступово і по частинам. Це явне і волаюче невігластво і непокора по відношенню до Аллаху у питанні законодавства. Проте ми не можемо ігнорувати велінь Аллаха і Його Посланця ﷺ, і це неприпустимо. Саме Аллаху відомо, який хукм краще для людства і в якій формі і стані він повинен бути наданий.

أَلَا يَعۡلَمُ مَنۡ خَلَقَ

«Невже цього не буде знати Той, Хто створив?» (67:14),

وَمَنۡ أَحۡسَنُ مِنَ ٱللَّهِ حُكۡمٗا لِّقَوۡمٖ يُوقِنُونَ

«Чиї рішення можуть бути краще рішень Аллаха для людей переконаних?» (5:50).

Ми питаємо наших братів, які зняли обладунки такви (богобоязливості) і увібрались в шати тадарруджа (поступовості): «Чи є якісь рамки і кордони поступовості?», «Як далеко можна зайти в поступовості?».

Концепція поступовості

Хіба це не підготувало підґрунтя для мовчання перед харамом? Хіба це не призвело до поширенню хараму? Хіба це не призвело до тому, що веління Аллаха відійшли на другорядний план? Скажіть нам, заради Аллаха, хіба розуміння поступовості не відсторонило нас від правильного поклоніння Аллаху?

Аллах — Всезнаючий і Всевідаючий у відношенні своїх створінь. Як може мусульманин, закликаючий до поступовості, наважитись втручатись в законодавчий аспект Шаріату? Проте обов’язок нас, рабів Аллаха, полягає не в тому, щоб намагатись видавати закони, а в тому, щоб дотримуватись законів і велінь Аллаха, Який є єдиним володарем права видавати хукми, і виконувати їх згідно саме з тим, як Він велів їх реалізовувати.

Абдуллах Імамоглу
Köklü Değişim Dergisi
10.06.2022