У зв’язку з низьким рівнем нинішньої політики в країні і тим, що вона поглиблює, а не вирішує матеріальні і духовні кризи, яких зазнають люди, ми хотіли б запинитись на тому, що таке політика з точки зору Ісламу, і зазначити важливість політичної діяльності для мусульман, особливо для носіїв ісламського заклику (давату).
Політика — це регулювання і організація внутрішніх і зовнішніх справ Умми на основі ісламської акиди. Згідно зі своїм словарним значенням, політика — це управління і регулювання усіх справ людини, суспільства і держави згідно з ідеологією. Політика набуває окрасу тієї ідеології, яка до неї застосовується. Якщо це капіталістична ідеологія, то політика буде капіталістичною, якщо це соціалістична ідеологія — соціалістичною, а якщо це ісламська ідеологія, то це ісламська політика. Інакше кажучи, саме ідеологія визначає колір, запах, смак, тип і вид політики. Ми, як носії заклику, які увірували в ісламську акиду, повинні займатись політикою згідно з ісламською ідеологією. Політика — це дія, яка абсолютно обов’язкова як по шаріатським, самъі, наклі (передаваємим) доказам, так і по аклі (розумовим) доказам. Це тому, що наш Господь ниспослав цю релігію, щоб усунути панування (домінування) діючих релігій над людьми, щоб застосовувались тільки хукми Аллаха і щоб люди звільнились від рабства людям і поклонялись одному лише Аллаху. Наш Господь говорить:
إِنَّآ أَنزَلۡنَآ إِلَيۡكَ ٱلۡكِتَٰبَ بِٱلۡحَقِّ لِتَحۡكُمَ بَيۡنَ ٱلنَّاسِ بِمَآ أَرَىٰكَ ٱللَّهُۚ وَلَا تَكُن لِّلۡخَآئِنِينَ خَصِيمٗا
«Ми ниспослали тобі Писання з істиною, щоб ти розбирав тяжби між людьми так, як тобі показав Аллах. Тому не сперечайся за зрадників» (4:105).
А також говорить:
وَأَنِ ٱحۡكُم بَيۡنَهُم بِمَآ أَنزَلَ ٱللَّهُ وَلَا تَتَّبِعۡ أَهۡوَآءَهُمۡ وَٱحۡذَرۡهُمۡ أَن يَفۡتِنُوكَ عَنۢ بَعۡضِ مَآ أَنزَلَ ٱللَّهُ إِلَيۡكَۖ فَإِن تَوَلَّوۡاْ فَٱعۡلَمۡ أَنَّمَا يُرِيدُ ٱللَّهُ أَن يُصِيبَهُم بِبَعۡضِ ذُنُوبِهِمۡۗ وَإِنَّ كَثِيرٗا مِّنَ ٱلنَّاسِ لَفَٰسِقُونَ ٤٩ أَفَحُكۡمَ ٱلۡجَٰهِلِيَّةِ يَبۡغُونَۚ وَمَنۡ أَحۡسَنُ مِنَ ٱللَّهِ حُكۡمٗا لِّقَوۡمٖ يُوقِنُونَ
«Суди між ними згідно тому, що ниспослав Аллах, не потурай їх бажанням і стережись їх, щоб вони не відвернули тебе від частини того, що ниспослав тобі Аллах. Якщо ж вони відвернуться, то знай, що Аллах бажає покарати їх за деякі із їх гріхів. Воістину, багато людей є нечестивцями. Невже вони шукають суду часів невігластва? Чиї рішення можуть бути краще рішень Аллаха для людей переконаних?» (5:49,50).
Цей і десятки подібних шаріатських текстів були ниспослані з метою роз’яснити питання запровадження, збереження і поширення ідеології в житті. Хто відвернеться від шаріатських істин, на які вказують ці шаріатські тексти, той впав в невирішуване замішання, збиток і невдачу.
Політика є необхідністю і реальністю по двом основним причинам, а саме:
По-перше, політика екзистенційно напряму пов’язана зі справами Умми. Існування і виживання Умми в її унікальному виді, окремо від інших общин, залежить від її політично правильної позиції. Якщо Умма залишається в стороні від політичної діяльності і не виконує ніяких політичних дій, яких від неї вимагає акида, вона стає рабом інших націй і потрапляє під ярмо своїх ворогів.
По-друге, жодна ідея, яка виношується без політичної волі і наміру, не може існувати в сфері життя. Ісламська ідеологія складається із духовно-політичної акиди і методу, за допомогою якого ця акида буде існувати в житті.
Навіть найпростіша ідея повинна нести в собі політичний намір, якщо ми хочемо, щоб вона була втілена у життя. Інакше навіть Іслам, найвидатніша і єдина вірна ідеологія світу, був би незрозумілий по своїй мові і нагадував би дивну ідею, із якої окремі люди черпають лише красномовні фрази. Проте Іслам прийшов не для того, щоб розпатякувати про життя, а для того, щоб будувати його. І цей процес побудови може бути реалізований тільки за наявністю політичної волі і політичної діяльності.
Політичний аспект (політична скерованість) повинен бути очевидним в носіях заклику. Перетворення домінування ісламської акиди в житті в питання «життя і смерті» пов’язано з утвердженням цього політичного аспекту в носії заклику. Спосіб укорінення акиди в носії заклику полягає в тому, щоб зв’язати усі події, які відбуваються в житті, з хукмами, які витікають із акиди, яка є політикою на самому мікрорівні. Якщо б у цьому контексті нам треба було визначити «політичну особистість», то ми б сказали наступне:
Політик — це людина, яка володіє управлінською аклією, дивиться на життя з певної точки зору, виносить судження і живе згідно з певною точкою зору. З іншого боку, мусульманський політик — це людина, яка підходить до рішенню стоячих перед ним проблем з точки зору акиди, ідеології. Сьогодні саме ці пильні політичні діячі, які знають, що вони роблять, полегшать страждання Умми і витягнуть її із ями, в якій вона знаходиться. Вони пильні у відношенні ідеології, пильні у відношенні Умми, яка вірить в цю ідеологію, і пильні у відношенні ворогів Аллаха, які борються проти цієї ідеології.
Сьогодні ясно як день, що цінність політики усе іще не оцінена Уммою в належній мірі. На сьогоднішній день в Уммі є люди, які вважають «релігійність» і «політику» двома різними і протилежними речами. Деякі із них навіть промовляють наступні слова, що означає «грати з генетикою цієї релігії»: «Істинно віруюча людина не може бути політиком, а політик не може бути істинно віруючим!». Субханаллах! Яка ж це велика недбалість у відношенні релігії Аллаха! Адже основою, на якій будується ця релігія, є духовно-політичний фундамент. Усякий, хто так говорить, вільно чи невільно робить наклеп на цю релігію — нехай збереже нас Аллах від подібного! Проте коли ми дивимось на усіх Посланців (особливого на нашого лідера — Пророка Мухаммада ﷺ), ми бачимо, що вони не тільки проголошували істини, які вони несуть, але й боролись за те, щоб ці істини запроваджувались в життя у суспільствах, в які вони були послані. Ось чому усі пророки є політиками, і саме з пророків треба брати приклад в політичних починаннях, тому що вони (аляйхим ус-салям) не тільки проголошували те, що принесли, але й старались день і ніч, щоб зробити це домінуючим в своїх суспільствах. Поряд з цим, прихильність шляху Посланця ﷺ є обов’язковою з точки зору Шаріату.
Ніхто не має права грати з генетикою даної релігії, і ця релігія буде охоронятись Господом світів аж до Судного дня. Політику намагаються витіснити із Умми під впливом колонізаторів і лояльних до них місцевих сил. Насправді, вони віддаляють Умму від «ісламської політики», а не просто від політики як такої. Адже вони завжди намагались заманити Умму в свою ганебну, підлу і безчесну політику.
Найбільш очевидною характеристикою сподвижників (р.анхум) було те, що вони були політичними діячами, тому що вони пов’язували цю релігію з усіма сферами життя і несли її день і ніч, щоб вона домінувала над усім життям. Для цього не було мук, страждань, лих і катувань, які б вони не перенесли. Їх зразком для наслідування в цьому відношенні був не хто інший, як Посланець Аллаха ﷺ.
З іншого боку, те, що сьогодні вважається просто проповіддю і наставлянням, наприклад, дават, табліг, амр біль-маруф ва нахй аніль-мункар, заповідати один одному істину і терпіння, — усе це є політичною діяльністю. Це пояснюється тим, що в усіх них очевидний аспект заклику до певної ідеології, її несення і спроби зробити її домінуючою. Той, хто зводить усі ці справи до простому розповіданню оповідей, завдає шкоду як собі, так і своїй релігії. Кожне із цих перерахованих діянь свідчить про обов’язковість політичної діяльності. Мусульманин-носій заклику, який дбає про свою релігію, ніколи не припиняє робити ці справи і продовжує це робити. У зв’язку з цим його найвищою метою стає досягти панування істини на увесь світ. Або він стане свідком здійснення даного панування, або він буде шахідом, який пожертвував усім заради цієї справи, як благий наступник (халяф) праведних попередників (саляф), приваблюючи до себе довольство і Рай свого Господа. Вони відносяться до числу людей, яких любить Аллах і які люблять Аллаха. Наш Господь стисло пояснює якості цих людей в наступному аяті. Всевишній Аллах говорить:
يَٰٓأَيُّهَا ٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ مَن يَرۡتَدَّ مِنكُمۡ عَن دِينِهِۦ فَسَوۡفَ يَأۡتِي ٱللَّهُ بِقَوۡمٖ يُحِبُّهُمۡ وَيُحِبُّونَهُۥٓ أَذِلَّةٍ عَلَى ٱلۡمُؤۡمِنِينَ أَعِزَّةٍ عَلَى ٱلۡكَٰفِرِينَ يُجَٰهِدُونَ فِي سَبِيلِ ٱللَّهِ وَلَا يَخَافُونَ لَوۡمَةَ لَآئِمٖۚ ذَٰلِكَ فَضۡلُ ٱللَّهِ يُؤۡتِيهِ مَن يَشَآءُۚ وَٱللَّهُ وَٰسِعٌ عَلِيمٌ
«О, т, які увірували! Якщо хто-небудь із вас відступить від своєї релігії, то Аллах приведе інших людей, яких Він буде любити і які будуть любити Його. Вони будуть смиренні перед віруючими і непохитні перед невіруючими, будуть битись на шляху Аллаха і не будуть боятись засудження засуджуючих. Такою є милість Аллаха, яку Він дарує, кому побажає. Аллах — Охоплюючий, Знаючий» (5:54).
Серед політичних дій, згаданих вище, найбільш ігноруємим питанням сьогодні є звіт правителів і притягнення їх до відповідальності згідно з Ісламом. Проте Уммі не дозволено відмовлятись від звіту правителів, тому що показники праведності і порочності правителів говорять про праведність чи порочність практично усієї Умми відповідно. Адже Посланець Аллаха ﷺ говорить:
«Існує два класи людей, якщо вони праведні, то народ буде праведним, а якщо вони нечестиві, то в нечестя впадає і народ. Це — вчені (аліми) і правителі (аміри)» [1].
Після усього цього можна сказати, що ісламська культура — це не філософська і академічна, а політична культура. Інакше кажучи, Іслам ниспосланий не для того, щоб розпатякувати і красномовно обговорювати питання про життя, а для того, щоб будувати життя. Фактична реалізація цього також залежить від прийняття Ісламу у якості практичної політичної культури. До того часу, поки Іслам не сприймається у якості політичної культури, життя не може бути пофарбоване у кольори Ісламу. Це не релігія, яка прийшла для вдоволення розумових задоволень порожніх розумів в погано освітлених кімнатах. Викладання Ісламу в філософському/академічному ключі — це те, чого хочуть, добиваються і заохочують вороги цієї релігії. Вороги Аллаха хочуть, щоб прихильники цієї релігії говорили на мові богослов’я, просто лише говорили, попусту обговорювали, але не знали методу, як зробити так, щоб Іслам здійснився в житті, а також бажають, щоб мусульмани не обтяжували себе пізнанням Ісламу. Це і є причина тієї війни, яку вони ведуть сьогодні проти носіїв ідеологічного заклику по усьому світу. Проте вони нічого не убавлять від істини, і істина зруйнує усі їх хибні плани. Коли ми оглядаємось на тих, хто дивиться на Іслам як на філософський культурний матеріал, ми бачимо, що вони не зробили нічого, окрім як служити ворогам цієї Умми. Неважливо навіть те, що вони хизуються десятками написаних ними книг! Тому що брат, який тільки-но усвідомив, що Іслам є ідеологічною релігією і що його необхідно нести з ідеологічною політичною волею, буде служити цій релігії більше їх і не стане служити ворогам цієї релігії подібно їм. Такою є правда, навіть якщо перед їх іменами стоїть багато титулів і звань. Це жалюгідні і нещасні люди, які розбещують свою релігію під заохоченням і пануванням інших релігій і точок зору. Вони не замислюються над тим, для чого існує ця ідея, якщо вона не панує над життям і не ведеться діяльність над тим, щоб ця релігія прийшла до даному пануванню. Акида чи ідея ніколи не можуть існувати в житті без політики і політичної воли, а ця релігія була ниспослана, щоб існувати в житті. Ця релігія буде домінувати над усіма релігіями, істина перестане бути дивною і чуждою, і ця епоха, яка вимушує страждати і проливати сльози тих,у кого є серце, обов’язково закінчиться.
Отож, дорогий брате-носій заклику!
Ми повинні продовжувати шлях, збільшуючи наші зусилля, ніколи не зупиняючись, щоб зв’язати життя з Ісламом подібно міцному килимовому полотну. День і ніч ми повинні показувати і пояснювати цій Уммі, що неможливо побудувати життя у світлі Ісламу без шаріатської політики. Ми повинні донести цю істину навіть до тих, хто зовсім не бажає бачити її в явних життєвих фактах. У зв’язку з цим ми повинні просити нашого Господа дарувати нам терпіння, стійкість, спокій, настирливість, витривалість, силу духа, мудрість і далекоглядність, щоб ми могли невпинно запроваджувати нашу справу — Іслам — в усі аспекти життя.
Людина, яка вірна справі Ісламу, — це людина, яка поєднує в собі істинну пильність та істинну волю. Це людина, яка знає, що істинна пильність означає «ідеологічне мислення», а істинна воля означає «жити згідно з ідеологією». Ми просимо нашого Господа зробити нас у стані істинної пильності та істинної волі і прийняти наші душі в цьому стані.
Нарешті, незважаючи на невіруючих, пригноблювачів та усіх ворогів Аллаха, які виступили проти Аллаха, ця релігія є релігією Аллаха, і Всевишній Аллах говорить щодо цього наступне:
هُوَ ٱلَّذِيٓ أَرۡسَلَ رَسُولَهُۥ بِٱلۡهُدَىٰ وَدِينِ ٱلۡحَقِّ لِيُظۡهِرَهُۥ عَلَى ٱلدِّينِ كُلِّهِۦ وَلَوۡ كَرِهَ ٱلۡمُشۡرِكُونَ
«Він — Той, Хто відправив Свого Посланця з вірним керівництвом і релігією істини, щоб піднести її над рештою усіх інших релігій, навіть якщо це ненависно многобожникам» (61:9).
А також:
هُوَ ٱلَّذِيٓ أَرۡسَلَ رَسُولَهُۥ بِٱلۡهُدَىٰ وَدِينِ ٱلۡحَقِّ لِيُظۡهِرَهُۥ عَلَى ٱلدِّينِ كُلِّهِۦۚ وَكَفَىٰ بِٱللَّهِ شَهِيدٗا
«Він — Той, Хто відправив Свого Посланця з вірним керівництвом і релігією істини, щоб піднести її над рештою усіх інших релігій. Досить того, що Аллах є Свідком» (48:28).
Ільяс Кесем
Köklü Değişim
19.09.2022
1. «Кензуль-Уммаль», 10/191.
