Говорячи про ідеології, неможна не згадати Адама Сміта (1723–1790), батька капіталізму, і Карла Маркса (1818–1883), батька комунізму. Однією із основних робіт Адама Сміта, який висунув ідею свобідного ринку, є книга «Багатство народів», опублікована в 1776 році.
Найголовнішою темою книги «Багатство народів» є ідея про те, що свобідний ринок, яким би складним і неконтрольованим він не здавався, насправді управляється «невидимо рукою» шляхом координації виробництва. На сторінці Вікіпедії (тур.), яка описує ринкові умови, які визначають ціни на товари, теза Адама Смиіта резюмується наступним чином:
«Наприклад, коли виникає дефіцит якого-небудь товару, його ціна підвищується, що призводить до збільшенню прибутку, спонукаючи інших виробляти його і, врешті решт, усуваючи дефіцит. Якщо на ринок виходить занадто багато виробників, підсилення конкуренції між ними і збільшення запасів, тобто пропозиції, призводить до падінню цін до рівня витрат виробництва, і продукт досягає своєї «природної ціни», тобто середньої ринкової ціни. Навіть якщо норма прибутку дорівнює нулю при такій середній ринковій ціні, стимули до виробництву товарів і послуг не зникають, оскільки усі витрати виробництва,включаючи труд власника, позначаються на ціні того, що виробляється. Якщо ціни падають нижче нульової норми прибутку, виробники починають уходити з ринку. До того часу, поки норма прибутку вище нуля, виробники будуть продовжувати виходити на ринок. Сміт вважав, що люди спонукаються до дій , тому що вони егоїстичні і жадібні. Позитивним наслідком цього, на його думку, є те, що конкуренція на свобідному ринку приносить користь усьому населенню, знижуючи ціни. За його словами, ця конкуренція також стимулювала виробництво широкого спектру товарів і послуг. Тим не менш, він стверджував, що треба побоюватись бізнесменів і що монополізація — це неправильно»¹.
Народ Франції під впливом ідей Адама Сміта та інших подібних мислителів здійснив Французьку революцію у 1789 році, яка призвела до руйнуванню королівства, управляємого з благословення Папи Римського, і виникненню капіталізму, який відстоює ідею свобідного ринку. Потім — особливо з відкриттям парового двигуна — в кінці XVIII сторіччя у багатьох країнах, спочатку — в Англії, почалась промислова революція і процес відкриття фабрик. Виробництво швидко росло завдяки великим машинам і станкам, розробленим в ході промислової революції. Виробнича діяльність, яка не поміщалась в домах, була перенесена у великі будівлі — фабрики. Процес «фабрикації» був початий з того, що робочі прийшли в ці будівлі. Хоча цей спосіб виробництва мав багато переваг, несприятливі умови праці робочого класу виявились його недоліком. Утискання дітей і жінок, а також чоловіків при тривалості робочого дня до 20 годин потягло за собою багато соціальних негативів. Тяжкі умови і позбавлення багатьох прав, які трапились після того, як значна частина суспільства за короткий час перетворилась в робочий клас, поставили на порядок денний ідею основних прав і свобод в результаті усвідомлення цього робочим класом. Ідея «наукового соціалізму», висунута Карлом Марксом і Фрідріхом Енгельсом — усунення класових протиріч між буржуазією (вищим класом) і пролетаріатом (найнижчим класом), — особливо привернула увагу робочого класу. Після усіх цих подій сформувалась ідея соціалізму/комунізму, яка незабаром стала державною.
Перша революція почалась в Росії, коли Володимир Ленін скинув царський режим у жовтні 1917 року. Ця подія ознаменувала перехід комунізму від теоретичної /інтелектуальної позиції до процесу ідеологічного одержавлення. Згодом Радянський Союз, який пережив ідеологічний пік пі час правління Йосифа Сталіна (1922–1953) і період стагнації і занепаду за Микити Хрущова (1953–1964), нарешті, повністю пішов з ідеологічної арени за Михайла Горбачова (1991).
Хоча це відбулось не так швидко, в даний час капіталізм знаходиться в процесі колапсу. Це було особливо видно в 2008 році, коли вибухнула світова економічна криза, і набагато більше очевидно в 2020 році, після епідемії вірусу «Covid-19», який привів до розриву багатьох ланцюжків поставок на міжнародній арені. Тепер же з російсько-українською війною повністю обломилась остання соломинка. Перш ніж говорити про те, як саме рухнув капіталізм, про те, що він зараз лежить на смертному одрі подібно хворому і що він буде повністю стертий зі сторінок історії з ідеологічним підйомом Ісламу, ми хотіли б поговорити про Китай, який ззовні захищає комунізм, але економічно запроваджує капіталізм.
На початку 2000-х років Китай, який створив величезний ринок завдяки дешевій робочій силі, привабив увагу багатьох крупних західний компаній. Після того, як Китай втілив в життя ідею свобідного ринку, тисячі компаній почали виробляти багато із своїх товарів в Китаї. Продаючи більшу частину виробляємої продукції на китайському ринку, вони отримували високі прибутки протягом багатьох років. Вони продавали свою дешеву продукцію на західні ринки з високою нормою прибутку. Так було спочатку, але з часом Китай почав виробляти власну продукцію, використовуючи отриманий технологічний трансфер, і з кожним роком якість його продукції ставала усе ближча до західному, а час від часу можна сказати, що навіть краще. Якщо спочатку Китай виробляв свою продукцію в основному для власного народу, то поступово він вийшов на світовий ринок. Поряд з технологічним розвитком, Китай також швидко росте у військовому відношенні. В політичному плані Китай робить свою присутність, принаймні, в своєму регіоні, а також в Африці. Зазначимо, що Сі Цзіньпін, голова Китайської Народної Республіки (КНР), також є генеральним секретарем Комуністичної партії Китаю і головою майже на 100%, особливо під час пандемії, намагається змішати свобідний ринок капіталізму з комуністичною державною свідомістю. В цьому випадку Китай ідеологічно точно не представляє ані капіталізму, ані комунізму. Або, принаймні, для Китаю не уявляється можливим вижити в довгостроковій перспективі, оскільки він представляє собою суміш обох рухнувших/приходячих в занепад ідеологій.
В результаті, оскільки обидві ідеології не відповідають людській природі, вони не можуть бути прийнятими людьми на довгострокову перспективу. Саме тому багато західних країн почали управляти своїми маріонетковими державами, такими як Єгипет, Саудівська Аравія, Іран чи Туреччина, за допомогою більш авторитарних, націоналістичних лідерів, і цілком ймовірно, що усе більше і більше країн будуть управлятись з таким менталітетом в майбутній період. Наприклад, в ході громадського опитування, проведеного фондом «Friedrich Ebert Stiftung» («Фонд Фрідріха Еберта») в Німеччині в 2019 році, був зроблений висновок, що 53,4% населення незадоволене ідеєю демократії. На питання «Чи плекаєте ви надії на майбутнє?» 66,3 відсотки відповіли, що не мають надій. Згідно новому громадському опитуванню, проведеному 11 квітня 2022 року, кожна третя людина відстоює ідею про те, система зламана, а не менше 60% підкреслили, що не довіряють виборам і тому не будуть в них брати участь.
Той факт, що особливо західні країни ідуть на поступки і відмовляються від ідеї «свобод» одна за другою, означає, що вони відмовились від основних ідей своєї ідеології. Очевидність того, що громадськість не змогла відстояти жодної ідеї проти пропаганди, яку вели пулові ЗМІ від імені уряду в період пандемії, або не змогла нічого зробити проти важких правил, нав’язаних їм, є прикладом, який можна навести для виявлення протиріччя.
Тут доречно згадати книгу професора Гарвардського університету Деніеля Зіблатта, опубліковану у січні 2018 року. Назва його книги дуже багатозначна «Як помирають демократії» («How Democracies Die»). Зіблатт стверджує, що демократичні держави повільно застарівають і помирають. В інтерв’ю німецькому фонду «Friedrich Naumann Stiftung» («Фонд Фрідріха Наумана») від 18 жовтня 2022 року Зіблатт заявляє, що однією із причин написання ним даної книги став прихід Трампа до влади у 2018 році, і говорить щодо цього наступне: «Коли Трамп прийшов до влади, ми думали, що цьому завадять багато демократів, але коли ми побачили, що багато людей його підтримали, ми стали свідками того, що демократія більше не працює». В решті частини інтерв’ю він говорить про пандемію «Covid-19», яка сприяє авторитарним режимам, і зазначає, що, за його спостереженнями, так звані «демократичні держави» охоче беруть участь в акті відняття свобод у народу. Він показує, що кризи продовжують підсилюватись з кожним роком, особливо з 2000 року, в наступному порядку:
- Атаки 11 вересня 2001 року.
- Світова економічна криза 2008 року.
- Хвилі міграції мільйонів людей в західні країни в 2015 році.
- Пандемія «Covid-19» в 2020 році.
- Висока інфляція, стагнація, а потім рецесія, які почались з російсько-української війни в 2022 році
Скасування капіталізму, який суперечить людські природі, подібно комунізму гряде в найближчому майбутньому. Держава Другого Праведного Халіфату, яка буде сяяти подібно сонцю на землі, коли прийде цей день, є жахливим кошмаром для усіх пригноблювачів. Це буде великою надією для людства! Дай Аллах, щоб ми побачили його в найближчий час! Амінь!
Мехмет Айдин
Köklü Değişim
17.11.2022
