Насильство у відношенні жінок є одним із найбільш часто використовуваних аргументів в нападках на інститут родини. Кола, які часто озвучують цей аргумент, прагнуть зруйнувати зміцнену фортецю, за допомогою якої Іслам захищав жінку протягом сторіч.
Тому що замість того, щоб розглядати насильство як соціальну і побутову проблему, вони розглядають її як явище, скероване саме проти жінок. Таким чином, вони бачать джерело насильства в родині і в захисних цінностях Ісламу, на яких ґрунтується родина. Фактично, вони не прагнуть захистити жінку, а більше хочуть вигородити притаманну їм систему експлуатації жінок, витягнувши жінок із своїх домів; зробивши родину, яка є ядром суспільства, — і, отож, саме суспільство, — більш управляємим проти сучасного державного апарату. Адже сучасна державна свідомість відчуває себе в безпеці і захищеною в тій мірі, в якій вона може залишатись єдиною організованою структурою перед лицем індивідуалізованих мас, відрізаних від усіх своїх традиційних зв’язків.
Одного разу, роками раніше, було взято інтерв’ю у продюсера однієї із найбільш рейтингових родинних програм на телебаченні. Коли його спитали: «Чи існує критика, що ці програми шкодять родинній структурі, що Ви скажете щодо цього?», — продюсер відповів: «Я не вірю в необхідність інститут під назвою родина!». Ця відповідь, яка леденить душу, розкриває істинні наміри авторів і виробників програм, які публікуються в засобах масової інформації і засобах комунікації, а також спонсорів, які їх фінансують.
У той час, як ісламські цінності, відсутність освіти, низький прибуток і тому подібні причини представляються у якості причин, які ведуть до насильства у відношенні жінки, західний образ життя усіляко демонструється у якості рішення, а так звані закони і положення, «які запобігають насильству», активно переймаються з Заходу. Це не тільки незаконність з точки зору Шаріату, але й повна катастрофа з точки зору логіки і філософії юриспруденції. Тому неможливо уявити собі, щоб Європа, чиєю першою дією при окупації наших земель дев’яносто років назад було накладання рук на нашу честь, буде передавати нам закони для відновлення нашої честі чести, жінок і інституту родини. Як описує Мехмет Акіф Ерсой в строках «Якщо б маска не спала, це обличчя усе іще було б лихом, цивілізація — блудниця, істина безлика», очікувати, що ваші вороги, які учора і сьогодні нахабно попирають честь жінок і дівчат на землях Умми, запозичують нам закони у благо вашої родини і відносин між чоловіком і жінкою, щоб привести до ладу, — це те, про що можуть думати тільки суспільства, які втратили свою ідентичність і самобутність. З іншого боку, якщо б ці заходи запобігли насильству, вони б спочатку запобігли йому у своїх власних суспільствах. Проте в західних суспільствах, економічно розвинутих і таких, що в значній мірі вирішили проблем освіти, показники насильства у відношенні жінок завжди знаходяться на найвищому рівні.
Дані міністерства юстиції США показують, що 1320 жінок (по 4 в день) щорічно вбиваються своїми чоловіками внаслідок домашнього насильства [1]. Дослідження показує, що від 40% до 50% тих, хто вбив свою пару, були або їх чоловіками, або їх любовними партнерами [2]. За даними офіційного сайту уряду штату Нью-Джерсі, щорічно 3 мільйона жінок в США піддають фізичному насильству з боку своїх чоловіків чи інтимних партнерів [3]. В Норвегії, одній із найбільш розвинутих країн світу по рівню національного прибутку на душу населення, на побиття наражається кожна четверта жінка. В Росії, де щоденно б’ють 36 тисяч жінок, кожен рік 14 тисяч жінок вбивають їх партнери.
За даними комплексного звіту Агентства Європейського Союзу, охоплюючого 28 європейських країн, кожна третя жінка в Європі, тобто 63 мільйона жінок, є жертвою насильства і зґвалтування. Звіт показує, що кожна десята жінка, яка живе в континентальній Европі, піддавалась сексуальному насильству, кожна двадцята — зґвалтуванню, а 55% усіх жінок піддавались домаганням. Дослідження показують, що освічені жінки і жінки в верхніх ешелонах робочої сили найбільш уразливі до насильству.
Досвід показує, що відсутність освіти, яка входить в число причин насильства у відношенні жінок, не може бути єдиною причиною насильства. Поки писались строки цієї статті, у зведеннях новин з’явився випадок про зґвалтування. Вихователь, працюючий заступником директора дитячого садка державної лікарні Токат, наклав на себе руки, повісившись на газовій трубі, після того, як зарізав свого 10-річного сина Кайра у себе вдома. Ця новина показує, що насильство напряму не пов’язано з низьким рівнем освіти. Згідно дослідженню, проведеному Стамбульською асоціацією адвокатів, 45% мужчин, які коять насильство, є випускниками середніх шкіл і університетів. Психолог Айшенур Бай, член фонду «Mor Çatı» («Фіолетовий дах») [4], говорить щодо цього наступне: «Згідно статистичним даним, між насильством у відношенні жінок і освітою немає особливого взаємозв’язку. Інакше кажучи, неможна сказати, що насильство зменшується по мірі росту освіти. Не важливо, чи є людина доцентом. Люди із усіх прошарків суспільства, з будь-яким рівнем освіти коять насильство над жінками. Мабуть, можна сказати, що освічені люди вміють краще це приховувати».
Звіт Європейського статистичного управління (Євростат) за 2017 рік показує, що насильство у відношенні жінок найбільш поширено в європейських країнах. Західні країни змагаються одна з одною у вбивствах, зґвалтуваннях і насильстві у відношенні жінок. В 2017 році у важливих європейських країнах було вбито наступна кількість жінок: Франція — 601, Німеччина — 380, Англія — 227, Італія — 130 і Іспанія — 113. Згідно тому ж звіту, число вбивств , скоєних подружжям, склало 189 в Німеччині, 123 у Франції, 84 у Румунії, 70 в Великобританії і 65 в Італії.
По випадкам зґвалтувань і сексуального насильства Великобританія випереджає Францію. У той час як в Великобританії за один рік (2017) було зґвалтовано 48122 жінки, у Франції — 14899, в Німеччині — 7831, в Швеції — 6810. В Великобританії в 2018–2019 роках в органи влади було подано 1 мільйон 600 заяв про домашнє насильство. Стверджується, що кожна третя жінка у віці 16-59 лет в країні хоча б раз в житті піддавалась домашньому насильству. В тій же країні 90% працюючих жінок піддаються сексуальним домаганням. Десять відсотків із них піддаються сексуальним домаганням в обмін на підвищення заробітної плати і просунення по службовій драбині [5]. В Швеції, іншій європейській країні, число жінок, які піддались домаганням і зґвалтуванням у першій половині цього року, збільшилось на 20 відсотків порівняно з попереднім роком. Якщо у минулому році в країні 28700 жінок піддались насильству, то число жінок які наразились на домагання, наблизилось до 21 тисячі [6]. Рада Європи звернула увагу на те, що домашнє насильство є основною причиною смерті і інвалідності серед жінок у віці 16-44 років, значно випереджаючи показники смертності і інвалідності від раку або дорожньо-транспортних пригод. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВОЗ) повідомляє, що винуватцями приблизно 70% вбивств жінок є їх партнери-чоловіки» [7].
Згідно сучасної західної теорії, придушення своїх сексуальних схильностей збільшує частоту зґвалтувань, а не зменшує її. Якщо ця сексуально збочена і порочна теорія вірна, то на Заході, де усі види свобод максимально широкі, зґвалтування взагалі не повинні траплятись. Навпаки, країни з найбільшою кількістю випадків зґвалтування у світі — це країни Заходу. Наведені вище цифри досить добре це пояснюють.
Знов же, наведені вище цифри показують, що країни ЄС займають одне із перших місць у світі по рівню насильства у відношенні жінок. Навіть назва доповіді [8], опублікованої на сайті Агентства Європейського Союзу по основним правам (2014), робить висновок: «Насильство у відношенні жінок завжди і скрізь!».
Ці статистичні дані показують, що у жоден період і у жодному регіоні історії жінки не наражались на таке насильство, як в Європі і на Заході, в наш час, де домінують західні цінності. Усе це показує, що західні закони, яким віддається перевага перед шаріатськими законами, які, у свою чергу, виставлені як джерело насильства, не можуть захистити жінок від насильства. На даному етапі знайти відповідь на наступне питання: чому закони і законодавчі акти, нав’язані офіційними чи неофіційними міжнародними інститутами і організаціями, такими як CEDAW (Конвенція про ліквідацію усіх форми дискримінації у відношенні жінок), Стамбульська конвенція і так далі, настирливо застосовуються на практиці в мусульманських країнах?
Відповідь на питання буде краще зрозумілим, якщо подивитись на молоде населення, яке заповнює площі, особливо в процесі, названим «Арабською весною». Той факт, що натовпи, які заповнюють площі проти глобальної гегемонії капіталізму і маріонеткових правителів в мусульманських країнах, складаються в основному із молоді, не дає спокою Заходу. Захід вважає, що єдиною системою, яка може виступити у якості альтернативи йому, є Іслам. Він усвідомлює, що у Іслама є сильна акида, яка може сприяти розвитку суспільства, надає динамізму своїм прихильникам і мотивує їх. З цієї причини, з напливом усіляких можливих і збочених думок і тенденцій, таких як «насильство над жінками», «гендерна рівність», «стать можна змінювати в залежності від переваги» і т.д., вони з усіх сил стараються розбестити молоді покоління Умми, у яких є потенціал кинути виклик цій вихолощеній ідеології, і опустити їх розуми нижче поясу. Причина, через яку усі проекти по розбещенню родини і молодих поколінь були активізовані після величезних потрясінь в центрі мусульманського світу в останнє десятиріччя, і те, чому вони були реалізовані, незважаючи на реакцію соціальних секторів, полягає в тому, щоб зробити це молоде населення і родину, яка його виховує, розумовим калікою і фізично паралізованим. Таким чином, вони прагнуть привести молодь Умми в до занепаду до такої міри, що вона не зможе сприймати Іслам як свою турботу і справу.
إِنَّ ٱلَّذِينَ كَفَرُواْ يُنفِقُونَ أَمۡوَٰلَهُمۡ لِيَصُدُّواْ عَن سَبِيلِ ٱللَّهِۚ فَسَيُنفِقُونَهَا ثُمَّ تَكُونُ عَلَيۡهِمۡ حَسۡرَةٗ ثُمَّ يُغۡلَبُونَۗ
«Воістину, невіруючі витрачають своє майно для того, щоб збити інших зі шляху Аллаха. Вони будуть витрачати його, а потім будуть жалкувати про це, а услід за цим вони будуть повержені» (8:36).
Саме тому вони націлені на родинне вогнище, біля якого будуть рости покоління, які продовжать історію героїв, що творили історію і вписали свої імена золотими буквами в історію.
На завершення ми хотіли б навести болісні зізнання Джоанни Френсіс, письменниці і журналістки із того західного світу, яка є американкою і християнкою. Джоанна Френсіс звертається до мусульманських жінок і викриває капіталістичну і ліберальну думку як небезпечний апарат війни проти жінок.
«Моїм сестрам-мусульманкам! Вони обстріляли нас, американок, не із реактивних літаків чи американських танків, а із Голівуду. Вони побажали б обстріляти вас такими же «боєприпасами» після того, як завершать бомбардування інфраструктур ваших країн. Я не хочу, щоб це трапилось з вами. Ви будете відчувати приниження так само, як і ми. Ви можете уникнути цього, якщо прислухаєтесь до тих із нас, хто вже поніс серйозні втрати від їх згубного впливу. Тому що усе виробництво Голівуду, яке ви бачите, є суцільною брехнею, спотворенням дійсності, шаманством. Вони зображають випадковий секс нешкідливою розвагою, тому що вони прагнуть зруйнувати моральні устої суспільств, куди потім транслюють свої отруйні програми.
Більшість із нас (американок) нещасні, повірте мені. Мільйони із нас проходять лікування антидепресантами, ненавидять свою роботу і проливають сльози ночами через чоловіків, які сказали, що люблять нас, але потім жадібно використали і кинули нас.
Вони представляють шлюб як форму рабства, а материнство — як старомодне прокляття. Вони хочуть, щоб ви знецінились і втратили віру. Усі жінки — дорогоцінні цінні перлини, наші перлини безцінні, але вони переконали нас в нашій дешевизні. Мода західного пошиття призначена для того, щоб переконати вас в тому, що найцінніше у вас — це ваша сексуальність. Але, як не дивно, ваші красиві сукні і завіси більш сексуальні, аніж будь-яка західна мода, тому що вони огортають вас ореолом таємниці і показують усвідомлення вами власної гідності і віру. Сексуальність жінки треба оберігати від негідних очей, тому що вона повинна бути подарунком чоловіку, який так любить і поважає вас, що одружиться з вами. І оскільки ваші чоловіки — усе іще мужні воїни, вони заслуговують ні більше, ні менше, як вас найкращих. Наші чоловіки навіть більше не хочуть чистоти. Вони не визнають перлину великої цінності, вибираючи розкішний фальшивий діамант замість неї, тільки щоб так само викинути його!
Ми дійсно усі подібні. Наші раси, релігії чи національності не мають значення. Серце жінки — те ж саме скрізь. Ми любимо. Це — те, що ми робимо найкращим чином. Ми плекаємо наші родини, створюємо комфорт і надаємо сили чоловікам, яких ми любимо. Але ми, американські жінки, були обдурені, вірячи, що ми станемо найщасливішими, маючи кар’єру, власний дім, в якому можна жити одній, і свободу давати свою любов тому, кого б ми не вибрали. Це не свобода. І це не любов. Тільки в тилу шлюбу тіло і серце жінки можуть спокійно любити. Не погоджуйтесь ані на що менше. Це не варте того! Вам це не сподобається, і пізніше ви будете менше любити себе. Тоді він залишить вас!
Тим не менш, я помітила, що деякі мусульманські жінки перетинають грані і усіляко намагаються наслідувати західних, навіть ті, хто надягають хіджаб. Навіщо наслідувати тих жінок, які жалкують про свою втрачену гідність, або тих, які скоро втратять її? І немає ніякої компенсації цієї втрати. Ви — бездоганні алмази, не дозволяйте їм обманювати вас і перетворити вас в нічого не варті камінці. Нам, західним жінкам, «промили мізки», що нібито ви, мусульманські жінки, пригноблюєтесь. Але в дійсності ми — ті, хто пригноблюються: рабині моди, яка принижує нас, одержимі своєю вагою, вимолюємо любов у чоловіків, які не хочуть виростати. Глибоко всередині ми знаємо, що ми були обдурені. Ми таємно захоплюємось вами і заздримо вам, хоча деякі із нас не визнають це. Будь ласка , не дивіться зверхньо на нас і не думайте, що нам подобається подібний стан справ. Це не наша помилка. У більшості із нас не було батька, щоб захистити нас, коли ми були молодими, тому що наші родини були зруйновані. Ви знаєте, хто стоїть за цією змовою.
Не дайте себе обдурити, мої сестри. Не дозвольте їм зробити це і з вами. Залишайтесь цнотливими і чистими. Ми, християнські жінки, повинні бачити, яким дійсно повинно бути життя жінки. Ми потребуємо вас, щоб ви були прикладом для нас, тому що ми заблудші. Тримайтесь за свою чистоту. І я сподіваюсь, що ви приймете цю пораду в дусі, в якому я хотіла передати його вам: в дусі дружби, поваги і захоплення. Від вашої сестри-християнки з любов’ю. Джоанна Френсіс» [9].
Абдуррахім Шен
Köklü Değişim
1. https://www.ncjrs.gov/pdffiles1/nij/199701_sectionI.pdf
2. https://www.census.gov/newsroom/releases/archives/families_households/
3. http://www.nij.gov/topics/crime/intimate-partner-violence/pages/measuring.aspx
4. Mor Çatı — це неурядова організація, яка надає психологічну і юридичну підтримку жінкам, які наразились на насильство з боку чоловіка або протилежної статі, і надає їм притулок.
5. https://www.dailymail.co.uk/news/article-1302016/90-women-sexually-harassed-workplace.html
6. https://www.aa.com.tr/tr/dunya/abde-kadina-siddette-fransa-ve-ingiltere-basi-cekiyor/1677014
7. Айхан Учар, «Статистичні дані про насильство у відношенні жінок в національній пресі», Журнал юридичного факультету Університету Іненю, том 7, №2, 2016.
8. https://fra.europa.eu/en/news/2014/violence-against-women-every-day-and-everywhere
