Уроки для сьогодення із події при Кербелі

Статті
Друкарня

Ми знаходимось у місяці Мухаррам 1439 року по хіджрі. Місяць Мухаррам повинен був стати місяцем, в якому люди наближаються до Аллаху, збільшують число поклонінь, уникають харамів і запобігають утисканням.

Але, на жаль, нам це не вдалось, ми стали свідками багатьох злодіянь в цей місяць, який навіть многобожники вважали забороненим і не проливали в ньому кров. В цей місяць ми зазвичай згадуємо або ашуре [1], або битву при Кербелі [2]. Таким чином, деякі вважали, що десертом ашуре вони виконують сунну. А інші, незважаючи на те, що траур більше трьох днів заборонений, били себе в ім’я трауру протягом 1378 років, і ми стали свідками кривавих картин.

Історія — не показник, із неї треба вилучати уроки

Історія має характер циклічності... Ми не повинні забувати, ми не могли забути Кербелу та інші. Тому Кербела не була забута. Проте історія не була джерелом для черпання уроків і прикладу. Історію треба вивчати для того, щоб брати приклад, вилучати уроки і не повторювати помилок. Саме тому в Корані наш Господь розповів нам про досвід колишніх племен і народів. На жаль, протягом 1378 років саме ті, хто віддавав перевагу поминати Кербелу, а не розуміти її, постійно розчісували рану, не даючи їй можливості затягнутись. Те, хто замість того, щоб зрозуміти історію, вилучити із неї уроки, вирішили брати із неї приклади і мірила, тим самим перенісши помилки історії в сьогоднішній день. Ті, хто не вилучив уроків із історії, перенесли темні плями історії в сьогодення. Ті, хто говорить, що вони не забули учорашнє кровопролиття в Кербелі, не помітили тих численних кровопролить, які відбулись сьогодні, адже вони навіть взяли активну учать в тому, щоб подібні кровопролиття відбувались знов і знов! Вони були свідками Ємену, Іраку, Сирії, Лівану, Палестини, Афганістану і багатьох інших, але вони не поминають трагедію усіх цих подій на тому рівні, на якому поминають трагедію Кербели!

Ті, чиїм мірилом не є Іслам, перенесли трагедію історії до наших днів

Найгіркішою отрутою яка залишилась від Кербели на віки, безперечно, стало сіяння насіння розколу в Уммі. Ті, хто використав цю та подібні болісні події у якості виправдання, постійно використовували міжмазхабні розбіжності як привід для своїх розправ. Проте справа була не в мазхабах. Це було питання правильного (хакк) і неправильного (батиль). Сьогодні, нібито в ім’я Ахлю ль-Байт [3], Іран розправився з сотнями тисяч мусульман в Сирії ранив і вигнав мільйони із них. Насправді, ворожнеча іранського режиму до сирійських мусульман нічим не відрізняється від ворожнечі невірних до мусульман. Ці зрадництва, скоєні Іраном в Сирії, були не першими. Такі ж масові вбивства, таке ж зрадництво і така ж ворожнеча буди скоєні ним в Афганістані, Іраку, Лівані і Азербайджані. При цьому він завжди використовував шиїтів для легітимації себе в очах обманутих ним людей.

З іншого боку, представники тієї ж хибної справи, які підкреслюють свою приналежність до сунізму, так само влаштовували різанину, яка здатна переплюнути шиїтську різанину. Зовсім нещодавно Саудівська Аравія знищила десятки тисяч мусульман в ході ударів, які вона нанесла по Ємену за дорученням США. Так вийшло, що 20 мільйонів людей в Ємені, країні з населенням 27 мільйонів людей, були приречені на голодну смерть. Мільйони людей опинились не в змозі знайти хліб і воду для прожитку. Кожні десять хвилин Хусейн, Алі, Айша, Фатіма гинули, не встигнувши пізнати світ. Невинні люди цієї Умми, які нічим не відрізняються від похованих заживо дівчаток часів джахілії, були вбиті в ім’я сунізму, щоб знищити шиїтів! Ці два приклади є прикладами пригноблювачів, які не вилучали уроків із історії, а навпаки, вони прийняли історію у якості мірила і спроектували її помилки на сьогодення.

Бути Хусейном — означає бути проти пригноблювачів

В той день Хусейн (р.а.) і Ахлю ль-Байт виступили в похід, щоб захистити релігію Аллаха від пригноблювачів. Настільки, що незважаючи на те, що вони знаходились в Мецці в місяці Зуль-хіджа, вони взялись не за виконання обов’язку хаджу, а взялись за виконання обов’язку ходи проти пригноблювачів і обов’язку говорити правду. Тому що обов’язок тієї миті полягав в тому, щоб залишити хадж і виступити проти деспотичного уряду. Настільки, що представники Ахлю ль-Байт, від немовлят у пелюшках до жінок, від того, у кого була влада, і до того, у кого не було влади, вийшли в похід, щоб бути свідками і шахідами (мучениками) у важкому поході. Деякі із них стали мучениками, а деякі — свідками... Це була експедиція, кінцем якої став Рай. Вони виступили, щоб вигукувати правду в ім’я правди, щоб сказати в обличчя тиранам: «Ти — пригноблювач». Хоча їх сили і чисельність були невеликі, хоча умови були непідходящими, хоча люди відмовились від них, вони йшли, заплативши за це високу ціну

Сьогодні ті, хто ідуть по шляху Хусейна, — це ті, хто чинять опір режиму в Сирії, Ірані, Туреччині і в усьому світі і терпляче чекають допомоги Аллаха. Сьогодні це мусульмани-рохінджа, які не відмовились від своєї релігії і ось вже протягом 150 років слідують своєму шляху по Аракану всупереч буддистам і язичникам. Сьогодні це мусульмани, які вже сто років борються в Палестині, захищаючи благословенні землі, мечеть аль-Аксу і Іслам. Сьогодні саме мусульмани ідуть, платять високу ціну, є свідками і мучениками, незважаючи на усіх пригноблювачів і утискувачів в Африці, Туркестані, Афганістані, Паттані, Боснії і на усіх наших мусульманських землях.

Хусейн (р.а.) навчив нас стійко протистояти пригноблювачам

Язід був замішаний у багатьох злодіяннях, помер жорстокою, порочною і грішною людиною. Язід коїв гріхи, але він не нав’язував гріхи і харам усьому суспільству. У часи Язіда в ісламських землях панував Іслам. Освіта, громадське життя, право, політика, економіка і соціальне життя визначались згідно з Кораном і Сунною. Язід не діяв разом з ворогами Ісламу того часу! Навпаки, при ньому ісламські війська під командуванням Укби ібн Нафі завоювали Північну Африку. Сьогодні Іслам не запроваджується у жодній із країн, де живуть мусульмани. Усі уряди без винятку знаходяться в союзі з невірними, ворожими до Ісламу, і вони вже не приховують цього. Вони представляють громадськості ідеї і системи невіруючих як Іслам і часто нав’язують харам. А багато речей, які мають ісламське коріння, опиняються під забороною...

Де ж тоді сучасні Хусейни, які стійко слідують шляху заради Аллаха? Коли ж ми підемо проти цих урядів подібно мученику Хусейну (р.а.), «господину молодих людей Раю», який залишив такий акт поклоніння, як хадж, і вирушив у похід у віці 57 років разом з усією родиною і дітьми? Коли ж ми зрозуміємо, що наше служіння Аллаху залишається неповноцінним без цього маршу? Коли ж ми відчуємо, що навіть поклоніння, які по значущості займають саму верхівку списку, не рятують нас без даного маршу на шляху Аллаха? Коли ж ми почнемо діяти в ім’я Аллаха, щоб заплатити високу ціну? Невже так важко бачити той факт, що Умма, яка марширує по шляху, є свідком і мучеником?! Хіба не ясно, що неможна іти по шляху ідучого Пророка ﷺ і його родини просто сидячи і спостерігаючи?

Невже ми забули, що на нас випадає виступити в похід, а перемогу в цій експедиції визначає наш Господь? Хіба ми не бачимо, як схожа на нашу сьогоднішню ситуацію ситуація Хусейна (р.а.), який був вимушений вирушити у дорогу, незважаючи на те, що йому говорили «не ходи», «у тебе немає сили, вони завдадуть тобі шкоду»? Умма яка йшла, змогла встановити державу в Медині. Умма яка йшла, змогла поширити Іслам по усьому світу. Умма яка йшла, змогла заслужити пошану в цьому світі і Рай в житті вічному. Тепер черга сьогоднішніх мусульман марширувати в ім’я релігії Аллаха по прикладу Хусейна (р.а.)...

Пригноблювачі приречені на поразку

Місяць Мухаррам — це місяць, коли треба пам’ятати, що Аллах завжди допоможе мусульманам. В цей місяць треба пам’ятати, що не тільки Фараон, не тільки народ Нуха,але й усі пригноблювачі, які борються з Аллахом, обов’язково програють. Язід переслідував Хусейна (р.а.) і Ахлю ль-Байт, але світ не достався йому. По спливанню трьох років життя він помер трагічною смертю, про нього ніколи не згадували з добром, і навіть могила його не була відома. Так ж участь спіткала і тих, хто переслідував і вбивав невинних в Кербелі. Так, сьогоднішні пригноблювачі програють так само, як і учорашні. Якими б сильними вони не здавались, доля, яка спіткала їх попередників, спіткає і їх. Пригноблювачі завжди приречені на поразку...

Не дозволяйте мирському життю обманути вас…

Більшість людей в Кербелі знали, що Хусейн (р.а.) і Ахлю ль-Байт були праві! В останню ніч, навіть під час війни, деякі із воїнів, які бились проти них, робили намаз за Хусейном (р.а.). Ті, хто не дав їм склянку води посеред пустелі, ті, хто пускав в них стріли, і ті, хто спостерігав за цими подіями, були людьми, обманутими цією Дуньєю. Одні із них боялись влади Язіда, інші хотіли мати авторитет і положення. В Кербелі командуючим армією Язіда був друг дитинства Хусейна (р.а.) Умар ібн Саад, син того самого Саада ібн Абу Ваккаса, сподвижника, який при житті був обрадуваний благою звісткою про Рай. За пост губернатора Рея (Тегерана) Умар ібн Саад брав участь в цьому переслідуванні замість того, щоб виступити проти даної тиранії. Проте губернаторство і його пост не пішли йому на користь. Після цього випадку світ став для нього тісним, а 6 років, які він прожив, стали для нього справжньою мукою Врешті решт, він був вбитий тим же способом.

Що ж випало на нашу долю?!

Сьогодні Ідліб, Мосул, Газа, Кабул, Фергана, Кашмір, Аракані багато інших міст піддаються гонінням, як Кербела... 60 з гаком держав, подібно Ель-Куфі, тільки спостерігають за цим пригнобленням... Мільйони людей, які обмануті любов’ю до мирському життю і страхом перед пригноблювачем, тільки спостерігають, хоча і знають, на чиїй стороні правота.

Як потрібні нам сьогодні Хусейни… Ті, хто можуть іти по шляху Аллаха, ризикуючи усім... Ті, хто хоче бути мучениками і свідками... Ті, хто може спокійно протистояти пригноблювачам... Як потрібні нам ті, хто бере за мірило не умови, а принципи Шаріату...

Альхамдуліллях, ті, хто пішов по шляху Хусейна, існували завжди. Вони завжди платили високу ціну, але ніколи не відмовлятись від своєї справи.

Незважаючи ні на що, ті, хто марширують по шляху Хусейна (р.а.), є скрізь і захищають правду, сплачуючи за це ціну. Переможцями будуть ті, хто марширують по шляху Хусейна (р.а.), а тими, хто програв — ті, хто переслідують збиткову дорогу Язіда, і ті, хто віддають перевагу спостерігати за злочинами і нічого не робити...

 

Муса Байоглу
Köklü Değişim

1. Ашуре (тур. Aşure, чи Ноєв пудінг, Десерт Ноя) — блюдо турецької, грецької, вірменської, болгарської кухні, десертна каша, яка складається із зерен, бобів, фруктів, сухофруктів і горіхів. В Туреччині її подають цілий рік, але особливо під час Мухаррама, першого місяця ісламського календаря.

2. Битва при Кербелі — битва, яка відбулась 10 жовтня 680 року в місті Кербела, розташованому на території сучасного Іраку. Битва велась між онуком Пророка Мухаммада ﷺ Хусейном ібн Алі і його армією і армією Язіда ібн Муавії. В результаті боїв Хусейн був вбитий разом з сімдесятьма родичами і прибічниками.

3. Ахлю ль-Байт (від араб. أهل البيت‎ ахль аль-байт, «люди дому») — прийняте в ісламській традиції позначення родини Пророка Мухаммада ﷺ.