В історії ісламської думки термін «саляфія» використовувався у минулому і використовується у даний час, проте насправді немає певного мазхабу з такою назвою. Це, швидше, метод, підхід і розуміння, аніж конкретний мазхаб. Саляфія означає слідування, поряд з Кораном і Сунною, словам і вчинкам Сахабів, Табіїнів і Табі ат-табіїнів, і ствердження, що ми слідуємо їх мазхабу.
Прихильники сучасної ідеології такфіру так само вважають себе частиною цієї групи і стверджують, що вони є її продовжувачами. Проте при більш детальному розгляді можна побачити, що вони не відрізняються від класичних саляфітів нашого часу і так само потрапляють в ті ж самі пастки, що й ця саляфітська група, яка не проповідує такфір. Очевидно, що вони не об’єднані і часто мають розбіжності між собою по багатьом питанням, які іноді навіть доходять до взаємного такфіру. Найбільш явні розбіжності стосуються бороди, джубби1/тюрбану (чалми), мук в могилі, чоток, паління і подібних питань. Хтось робить паління питанням такфіру, хтось сам палить, хтось вважає сучасний одяг таким, що не відповідає Сунні, хтось носить джинси. Їх індивідуальні прийняття, які не засновані на певних принципах і знаннях фікху, є явним свідченням того, що у них немає зв’язку з саляф ус-саліхін (праведними попередниками).
Хоча в ісламських питаннях можливі відмінності в іджтіхаді, ситуація подібних людей відрізняється від розбіжностей (іхтіляфа) по іджтіхаду. Вони не застосовують метод іджтіхаду. Вони частіше за усе приймають віру на думку, яка ґрунтується на певному аяті чи хадісі, що не є пошуком доказів із Корану, Сунни та інших джерел шаріатського права для підтвердження своїх попередньо прийнятих переконань.
Матеріал із книги «Такфір», випущеної видавництвом журналу «Köklü Değişim». Автор: Куртулуш Севінч
