Протягом усієї історії люди підкорялись різним системам вірувань та ідейним течіям. Віра — це вроджена потреба людини. Тому у кожної людини є певні переконання і думки. Переконання, які є у людини, починають формуватись під впливом інформації, яку вона набуває у ранньому віці, а саме, коли у неї починається процес мислення і міркування. Вона отримує певну інформацію від своєї родини, оточення і суспільства; на неї впливає те, що вона читає і чує, вона це обмірковує, і її переконання формуються в цьому напрямку. Людина, яка починає міркувати, хоче знайти в своїй вірі відповіді на питання: «Хто створив мене, світ і Всесвіт?», «Навіщо я живу?», «В чому сенс мого життя?», «Що буде зі мною після смерті?». Якщо інформація, яку вона набуває, заснована на Одкровенні (Вахй), виникає правильна віра в Аллаха і правильний погляд на життя.
Тільки Всевишній Аллах, Який є Творцем людей, може надати правильну інформацію. З цієї причини Всевишній Аллах посилав пророків для виправлення спотворених переконань і вірувань людей, починаючи від Адама (а.с.), першої людини і першого пророка. Одкровення закінчилось останнім Пророком Мухаммадом ﷺ. Інші ідеї чи ідеології є хибними (батиль) і такими, що вводять в оману, тому що вони виходять не із Одкровення, а із людського розуму. Адже якщо людина вірить в Аллаха, вона, тільки міркуючи своїм розумом, не може дізнатись і з’ясувати, навіщо Аллах створив її, чого Він хоче від неї, як поклонятись Йому, якою є мета життя і смерті і як розібратись, де правильно, а де неправильно. Вона не може визначити для себе порядок і систему життя, ґрунтуючись тільки на своєму розумі. Навіть, якщо вона це і зробить, це буде несумісне з її природою, і в її житті завжди будуть переважати нещастя і занепокоєння. Іслам — це релігія, яка гармонує з природою людини, надав відповіді на питання людства таким чином, щоб переконати розум і вдовольнити серце. До того часу, поки Іслам запроваджується у якості системи для життя, він вирішує проблеми людей і залишається для них джерелом щастя і миру.
Очевидно, що нав’язані людям ідеології грають значущу роль і є великим чинником, який впливає на їх погляди на життя. Тому що ідея, яка має не тільки теорію, але й практику, більш успішна у впливі на людей. Протягом останнього сторіччя нам нав’язувалась капіталістична ідеологія, а не Іслам. В цій системі, яка стверджує, що «Аллах не грає ніякої ролі в житті» і що люди визначають систему життя своїм власним розумом, в останні роки підсилились течії таких ідей, як «атеїзм» і «деїзм», особливо серед молоді.
Нас хвилює, що допитлива молодь віддає перевагу цим тенденціям. Згідно до опитувань, Іслам є домінуючою вірою в Туреччині, хоча оцінки частки деїстів, атеїстів і людей інших шкіл думки в населенні відрізняються. Знов же, за даними опитувань встановлено, що 85% нерелігійних людей в нашій країні молодше 35 років. За даними «Звіту про соціальні змінення» дослідницької компанії «Konda», частка тих, хто говорить, що вони релігійні, в Туреччині знизилась з 55 відсотків до 51 в 2018 році. Знов же, в дослідженні, проведеному компанією «Konda» в 2019 році, стверджується, що частка тих, хто визначає себе у якості «атеїста», в Туреччині зросла з 1 відсотка до 3-х, а частка тих, хто визначає себе у якості «деїста», виросла з 1 відсотка до 2 відсотків. Айше Хюр, письменниця-атеїстка, вважає, що ці показники в дійсності набагато вище. Час від часу на передній план виходять ствердження про те, що атеїзм і деїзм поширюються серед молодих людей, які навчаються в релігійно орієнтованих школах, таких як школи імамів-хатіпів або теологічні факультети (іляхіят). Навіть викладач Стамбульського культурного університету професор, доктор Іхсан Фазлиоглу сказав наступне в своєму виступі на панельній дискусії в 2018 році: «З 15 липня1 17 студенток в хустках — навіть не деїсток, а безбожниць — прийшли до мене у кабінет і обговорювали зі мною ці питання. Вони носять хиджаби, не просто традиційні хустки, а саме хиджаби! Їх родини також дотримуються хіджабу».
Виходячи із цього, було б корисно вивчити, що це за ідейні течії під назвою «атеїзм» і «деїзм», до яких так сильно тяжіє молодь.
Атеїзм — це філософська точка зору, яка заперечує існування Аллаха (творця). Тих, хто дотримується цього напрямку думки, називають «атеїстами». «Theism» — це грецьке слово, яке означає «вірити в існування бога». Оскільки слово «ateisme» утворено від слова «theism» з заперечувальною часткою «a», воно означає заперечення існування божества. Люди, які вірять в творця і намагаються обґрунтувати цю віру, стали називатись «віруючими (теїстами)», а люди, які не вірять в творця, стали називатись «невіруючими (атеїстами)». Першим представником матеріалістичного атеїзму, який розглядає матерію як джерело і творця усіх істот, тобто поклоняється матерії замість Бога, був грецький філософ Демокріт. Після Демокріта інший філософ, Епікур, розвив цю ідею і заснував філософську школу, відому як «епікурейці». На думку цих філософів: «Мета (атеїстичної) філософії — це забезпечити людини щастя. Для цього необхідно позбавити людину від страху перед Богом (Аллахом) і смертю. В функціонуванні природи немає необхідності вірити в Бога (Аллаха), а Всесвіт складається із нескінченної кількості атомів».
З Ренесансом, який відбувся у XVII сторіччі, в філософії виникло нове розуміння атеїзму. В цей період, коли панував раціоналізм, знання займали найбільш важливе місце. Усе, включаючи релігію, намагались пояснити за допомогою розуму і знань. В сучасний період атеїзм став, швидше, політичним образом життя, аніж філософською проблемою. Особливо, згідно до поглядів Карла Маркса і Леніна, деякі філософи намагались сформувати ідеологічний світогляд, а атеїзм використовувався у якості пропагандистського інструменту комуністичних партій.
Найбільш відомими прибічниками «екзистенціального атеїзму», одними із різновидів атеїзму, є Фрідріх Вільгельм Ніцше і Жан-Поль Шарль Емар Сартр. Ніцше був невіруючою людиною, який усе своє життя відстоював «мораль» і свободу людини. Він відкидав релігію, виступав проти християнського розуміння Бога і заснованої на ньому моральної структури і вступав з нею в серйозну боротьбу. Для реалізації цих його ідей фраза «Бог помер, хай живе свобідна людина!» стала ключовою фразою атеїстів. На думку філософа Сартра, те, що існує, перш за усе, це сама людина, і — знов же, за його словами, — якщо є Бог, то немає свободи.
Найбільш старий і найбільш амбіційний аргумент, який використовується атеїстами для заперечення існування Бога, — це «проблема зла». Тому що в нашому житті погані події, такі як землетруси, хвороби, посухи, голод і війни, викликають у людей депресію і розлад. Невіруючі, які стверджують, що ці прикрощі роблять людей нещасними і що вони не можуть набути спокою, намагались обґрунтувати свої тези такими аргументами, як «Якщо є Бог, то чому є зло? Хіба у Бога не вистачає сил і могутності запобігти йому? Чи Богу любиме зло?».
Завдяки розвитку експериментальних наук і технологій природа і живі істоти почали вивчатись і аналізуватись більше детально. З отриманням перших даних вчені спробували довести, що Творця не існує. Таким чином, невіруючі, яким в спину дул попутний вітер, здавалось, були на крок попереду. Проте ця омана була розвіяна завдяки дослідженням, проведеним на початку цього сторіччя, і даним, отриманим в результаті цих досліджень. Космос і життя в космосі, метафізичні події і явища, а також речі, існування яких доведено, але які неможливо пояснити, показали,що існують речі, які експерименти і позитивні науки не можуть пояснити. Таким чином, заперечення метафізичного поля стало неможливим. Також з наукової точки зору стало доведено, що у всесвіті панує досконалий порядок, який не може бути випадковістю і що він міг бути створеним тільки вищим Творцем.
كَيۡفَ تَكۡفُرُونَ بِٱللَّهِ وَكُنتُمۡ أَمۡوَٰتٗا فَأَحۡيَٰكُمۡۖ ثُمَّ يُمِيتُكُمۡ ثُمَّ يُحۡيِيكُمۡ ثُمَّ إِلَيۡهِ تُرۡجَعُونَ
«Як ви можете не вірувати в Аллаха, тоді як ви були мертвими, і Він оживив вас (Він створив вас із нічого)? Потім Він умертвить вас, потім оживить, а потім ви (усі) будете повернуті до Нього» (2:28).
Деїзм, з іншого боку, походить від латинського слова «deus», яке означає «бог», і має те ж словарне значення, що «теїзм», який походить від грецького слова «teos», як означає «бог». Деїзм — це віра в Бога, який створює Всесвіт, встановлює закони природи для її функціонування, не втручається в життя людини і Всесвіту і дає людині розум для пізнання істини. Бог створив Всесвіт, але не втручається в те, що відбувається у світі. Деїзм стверджує, що жодна релігія не є істинною, що релігії створені людиною. Пророки, священні книги, такі поняття, як добрі справи, гріхи, поклоніння, молитва, одкровення, янголи, джини, дияволи, рай, пекло, загробне житті і доля, не мають місця в даному переконані. Деїзм виник як реакція на спотворене християнство і церковні вірування.
Слово «деїзм» почало використовуватись у XVII сторіччі, особливо в Англії. Прийнято вважати, що термін деїст уперше був використаний в письмовому виді в роботі Пьєра Віре «Доктрина навчання віри і Євангелія» («Instruction Chrétienne en la doctrine de la foi et de l'Évangile»), датованої 1564 роком. Руссо і Вольтер також є відомими французькими філософами-деїстами. Зокрема, Вольтер говорив: «Усе, окрім ідеї Бога, — нісенітниця» і «Якщо б Бога не існувало, нам довелось би його винайти, але уся природа кричить нам, що Він існує».
К кінцю XVIII сторіччя деїзм став домінуючим релігійним поглядом серед британських, французьких і німецьких філософів, а пізніше зіграв важливу роль в формуванні релігійних поглядів американців. Найбільш відомим із деїстичних мислителів в Америці є Томас Пейн2. В першому розділі своєї праці «Сторіччя розуму» («The Age of Reason») Пейн відкрито критикував християнство, церковну віру і розуміння одкровення; він прямо відкидав інформацію, яка містилась в Біблії щодо одкровення, чудес, моралі, інкарнації і Всесвіту.
…
Після цих пояснень ми можемо резюмувати, що атеїзм і деїзм є невір’ям і ширком згідно ісламському віровченню. Прибічників атеїзму і деїзму об’єднує те, що вони не хочуть ніяких обмежень в досягнення своїх бажань і прагнень. Мекканські многобожники так само виступали проти Посланця Аллаха ﷺ з цієї самої причини. Многобожники, які проживали в той час лаїцистський образ життя, мали деїстичне уявлення про Бога. Нинішня капіталістична система, яка є світською системою і яка управляє нами сьогодні, так само прищеплює ідею «свободи», особливо молоді, і не віддає Аллаху права втручатись у справи людей. Це гарантує їм те, що вони можуть вірити так, як хочуть, поводити себе так, як хочуть, і навіть змінювати свою стать, якщо захочуть.
وَقَالُواْ مَا هِيَ إِلَّا حَيَاتُنَا ٱلدُّنۡيَا نَمُوتُ وَنَحۡيَا وَمَا يُهۡلِكُنَآ إِلَّا ٱلدَّهۡرُۚ وَمَا لَهُم بِذَٰلِكَ مِنۡ عِلۡمٍۖ إِنۡ هُمۡ إِلَّا يَظُنُّونَ
«Вони сказали: «Є тільки наше мирське життя. Ми помираємо (тут) і народжуємось (тут), і нас не губить ніщо, окрім часу». У них немає про це ніякого знання. Вони лише роблять припущення» (45:24).
Отож, якими ж є причини, як штовхають нашу молодь ставати деїстами чи атеїстами?
Ми хотіли б зупинитись на декількох загальних моментах, виявлених в ході досліджень і вуличних інтерв’ю з молодими людьми:
Молоді люди можуть стати невіруючими, якщо вони живуть в невіруючій родині, в родині, яка надмірно утискає їх в плані релігії, або в родині, яка не представляє Іслам, навіть будучи при цьому мусульманами. Релігія приймається не через тиск, а через переконання і прихильність. Ось чому батьки-мусульмани повинні служити хорошим прикладом для наслідування своїм дітям. Наш Пророк ﷺ сказав:
مَا مِنْ مَوْلُودٍ إِلاَّ يُولَدُ عَلَى الْفِطْرَةِ فَأَبَوَاهُ يُهَوِّدَانِهِ وَيُنَصِّرَانِهِ وَيُمَجِّسَانِهِ
«Кожне немовля народжується не інакше, як в своєму природному стані (фітрі), а (вже потім) його батьки роблять із нього іудея, християнина чи вогнепоклонника» (Бухарі, «Джанаіз», 92; Абу Давуд, «Сунна», 17, Тірмізі, «Кадар», 5).
Фактом є те, що в більшості учбових закладів Іслам викладається неправильно, і навіть в школах імамів-хатіпів чи на факультетах теології студентам навіюються ідеї, які суперечать Ісламу. На таких предметах, як філософія і біологія, дітям нав’язуються погляди філософів-атеїстів і деїстів. Теорії еволюціоніста Дарвіна, який належить до школи наукового атеїзму, досі викладаються у підручниках.
Молоді люди, які опинились між своїми релігійними переконаннями і мирськими задоволеннями, можуть відчувати кризу ідентичності і цінностей. В цій ситуації молоді люди можуть віддати перевагу мирським задоволенням і розвагам і стати деїстами чи атеїстами з філософією «Це життя більше не повториться. Залиш Бога, релігію, і просто їж, пий,дивись, живи, як ти побажаєш!». Більше того, створення об’єднань цих течій в асоціації в рамках «свободи віросповідання» було дозволено державою. В Туреччині були офіційно створені «Асоціація атеїзму» («Ateizm Derneği») в 2014 р. і «Асоціація деїзму» («Deizm Derneği») в 2018 р.
На молодих людей також можуть впливати тенденції в соціальних мережах і візуальних ЗМІ. Подібно тому, як деякі тенденції стають «модними» в певні періоди, питання віри так само можуть бути «модними». Для молоді це лунає і здається особливим і не схожим на решту іншого. Молоді люди, які перебувають під впливом популізму, можуть говорити, що вони деїсти чи атеїсти, щоб бути прийнятими своїми друзями, навіть якщо вони не знають, що це таке. Або ж на них впливають серіали,співаки і фільми, які вони дивляться, із різних культур, і вони хочуть жити як вони. Вони не можуть дозволити собі сказати: «Я вірую, але віднині я хочу носити міни-спідниці і ходити під ручку зі своїм хлопцем!», — тому що вони не можуть дозволити собі бути непослідовними в своїх переконаннях. З цієї причини вони змінюють свою віру/переконання/стають невіруючими заради життя, яким хочуть жити.
Друга причина полягає в тому, що молоді люди не визнають справжній Іслам і тому вважають Іслам застарілою і повною забобон релігією, а також сумніваються в Ісламі через те, що багато ісламських общин і тарикатів не можуть об’єднатись на вісі тавхіда. Вони здригаються, коли чують слово «Шаріат»; вони сприймають Шаріат як «відрізання рук, одруження на чотирьох жінках і ув’язнення жінок в стінах дому». Окрім того, конфлікти між різними мусульманськими групами в ісламській географії, громадянські війни, терористичні акти, скоєні такими організаціями, як «ІДІЛ» і «Боко Харам», можуть примусити деяких молодих людей ототожнювати релігію з тероризмом.
В останні роки число людей, які розчарувались в релігії через дії і політику перебуваючої при владі консервативної партії, значно зросло. Джанан Бадем, академік-атеїст, входить в число тих, хто зв’язує ріст атеїзму в Туреччині з політикою уряду. Заявивши, що «Партія Справедливості і Розвитку» (ПСР) прийшла до влади з релігійними мотивами, Бадем підкреслив наступне: «Корупція ісламістської партії і криваві дії «ІДІЛ» викликали підозру. Окрім того,зараз дуже легко отримати доступ до інформації, людей не так легко обдурити, як раніше. У людей виробляється рефлекс, коли релігія періодично підпадає під сумнів, а корупція, фаворитизм і прихильність структур, які претендують на ісламізм, в державі зростають. Не усі реагують однаково, деякі звертаються до деїзму і атеїзму, інші відмовляються від релігійності».
Беручи до уваги, що Ердоган в 2012 році, будучи прем’єр-міністром, у відповідь голові «Народно-республіканської партії» (НРП) Киличдароглу, який назвав його «не релігійною людиною, а торговцем релігії» сказав: «Ми виховуємо релігійне покоління. Невже ви очікуєте, що партія з ідентичністю консервативної демократичної партії виховає атеїстичну молодь?». Проте досягнутий сьогодні рубіж свідчить про протилежне.
Підбиваючи підсумки, можна сказати, що ці ідеї, як і капіталізм, зародились на Заході, проросли в Європі як реакція на християнство, а світська капіталістична система проклала їм шлях до нашої молоді. У той же час релігійна віра ослабла через світоцентристський (секулярний) образ життя мусульман, який примушує Іслам виглядати не тим, чим він є насправді, і який використовує Іслам як інструмент для брудної політики демократів, а молодь почала віддавати перевагу атеїстичним і деїстичним рухам, які розбещують її природу.
Коли ми дивимось на країни, де переважає невір’я, ми бачимо, що почуття, необхідні для людини, атрофувались, а узи, які зв’язують людей один з одним, підійшли до межі розриву. В країнах, де слабка релігійна віра, зруйнований інститут родини, молодь корчиться в різних депресіях, вона не здатна думати ані про що, окрім випивки, наркотиків і розваг. Замість того, щоб виробляти щось, вона знаходиться лише в положенні споживача. На жаль, в нашій країні, де вже сторіччя панує капіталізм, тенденція рухається саме в цьому напрямку. Родини занепокоєні тим, як поводити себе в таких ситуаціях і як з ними справитись. Існують родини, які не поставили Іслам в центр свого життя, навіть якщо вони говорять, що увесь час розмовляють з дітьми, щоб переконати їх, дізнавшись, що їх діти стали деїстами чи атеїстами. Ось чому молоді люди інколи говорять: «Якщо б ця релігія приносила користь, то у першу чергу вона принесла б її моїм батькам». Щоб виховувати, щоб навчити, необхідно спочатку стати прикладом. Ніхто не вправі вимагати від дітей прийняття того, що не представлено у прикладі.
Педагогами і батьками завантажується на молодь багато релігійної інформації, але молоді люди, які не бачать відображення цієї інформації в своїх родинах, школах і оточенні, стають скептиками.
Єдиний спосіб позбутись від цієї тенденції і усунути пастки, розставлені на шляхах нашої молоді, яка є нашим майбутнім, — це ухопитись за Іслам, релігію, яка відповідає природі, і застосовувати його як систему для життя. Іслам, з його теорією і практикою, дасть правильні відповіді на питання і проблеми і виробить правильні рішення; він запобіжить порочним ідейним течіям і не дозволить їм проникнути в оточення молоді — як через соціальні мережі, так і через школи і асоціації. За допомогою методу ісламської освіти розуми набудуть упевненості, а серця — вдоволеності. Шлях до встановленню цього розуміння лежить через встановлення держави Праведного Халіфату. Якщо батьки хочуть захисту і порятунку своїх дітей, вони повинні закликати до цьому людей і вести діяльність в цьому напрямку.
فَأَقِمۡ وَجۡهَكَ لِلدِّينِ حَنِيفٗاۚ فِطۡرَتَ ٱللَّهِ ٱلَّتِي فَطَرَ ٱلنَّاسَ عَلَيۡهَاۚ لَا تَبۡدِيلَ لِخَلۡقِ ٱللَّهِۚ ذَٰلِكَ ٱلدِّينُ ٱلۡقَيِّمُ وَلَٰكِنَّ أَكۡثَرَ ٱلنَّاسِ لَا يَعۡلَمُونَ
«Зверни свій лик до релігії як халіф. Такою є вроджена якість, з якою Аллах створив людей. Творіння Аллаха не підлягає зміненню. Такою є права віра, але більшість людей не знають цього» (30:30).
Фатма Чалишкан Генчер
Köklü Değişim Dergisi
22.09.2022
1. Спроба військового перевороту в Туреччині в 2016 році, також відома як Турецький військовий путч (тур. 2016 Türkiye askerî darbe girişimi) — події, які відбулись з вечора 15 по ранок 16 липня 2016 року в Туреччині, коли частина турецьких військових здійснила спробу здійснити військовий переворот в країні, взявши під свій контроль низку стратегічно важливих об’єктів в Анкарі, Стамбулі, Коньє, Мармарісі, Малатьї і Карсі.
2. Томас Пейн, також Пейн, іноді Пен (англ. Thomas Paine; 29 січня [9 лютого] 1737, Тетфорд, Норфолк — 8 червня 1809, Гринвич-Віллідж, Нью-Йорк) — англо-американський письменник, філософ, публіцист, прозваний «хрещеним батьком США».
