«Молодь — це наше майбутнє. Вони — надія нашого завтрашнього дня. Саме вони приймуть стяг з рук старійшин і поширять правду серед людей, направлять наступні покоління і будуть подавати їм приклад». Напевно, ви багаторазово чули ці фрази, тому що усі суспільства, включаючи те, в якому ми живемо, мають однаковий погляд на молоде покоління. Але, на жаль, сьогодні неможливо знайти покоління, які відповідає наведеним критеріям. Якщо говорити про окремих людей, то число таких молодих людей настільки мале, що їх можна порахувати по пальцям.
Усі скаржаться … Вони скаржаться, що молоді люди не уступають їм місце в автобусі, що вони неповажні, аморальні і залежні від соціальних мереж. Неможливо не погодитись з цим. Звичайно, є багато речей, на які можна скаржитись, але скарги, висловлені без з’ясування причин, через які молодь перебуває в такому стані, не підуть далі враження претензій. Тому неминуче треба облишити скаржитись і правильно визначити, чому молодь перебуває в такому плачевному стані. Адже правильний діагноз приводить до правильному лікуванню. З іншого боку, неправильний діагноз приводить до втрати пацієнта.
Перша освіта, моральні цінності, одним словом, основні знання діти отримують в родині. Коли вони досягають шкільного віку, держава бере освіту до своїх рук і сама визначає основні ідеї, ціннісні судження, критерії правильного і неправильного, добра і зла, а також те, хто є герой, а хто зрадник. Виходячи із цього факту, не буде помилкою сказати, що є два основних чинники, які приводять молодь в нинішній скрутний стан.
1. Батьки , які власноруч марнують своїх дітей і кидають їх у Вогонь заради того, щоб дати своїм дітям, як їм здається, хороше життя.
2. Держава, а значить, і капіталістичний устрій, який при кожній зручній нагоді прищеплює молоді свободи, егоїзм, бунтарство і відсутність співчуття.
Батьки, які кидають молодь у Вогонь
Вам не здається, що в цьому пункті є велике протиріччя? Адже жоден із батьків по своїй природі не кине свою дитину у Вогонь. Настільки, що матір сама готова кинутись у вогонь, але не допустити, щоб вогонь торкнувся її дитини. Так само як батьки, які увірували в Ахірат, в День суду і розплати і в існування Рая і Пекла, посилають своїх дітей у цей палаючий Вогонь? І це всупереч тому, що наш Господь велів нам оберігати наших дітей!
Наш Господь говорить в 6-му аяті сури «Ат-Тахрім»:
يَٰٓأَيُّهَا ٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ قُوٓاْ أَنفُسَكُمۡ وَأَهۡلِيكُمۡ نَارٗا وَقُودُهَا ٱلنَّاسُ وَٱلۡحِجَارَةُ عَلَيۡهَا مَلَٰٓئِكَةٌ غِلَاظٞ شِدَادٞ لَّا يَعۡصُونَ ٱللَّهَ مَآ أَمَرَهُمۡ وَيَفۡعَلُونَ مَا يُؤۡمَرُونَ
«О, ті, які увірували! Оберігайте себе і свої родини від Вогню, розтопкою якого будуть люди і каміння. Над ним є янголи суворі і сильні. Вони не відступають від повелінь Аллаха і виконують усе, що їм велено» (66:6).
В цьому аяті наш Господь повеліває нам захищати не тільки себе, але й членів наших родин і наших дітей. Більше того, разом з заповіддю про те, щоб оберігати їх, Аллах попереджає нас про дуже суворе покарання, розтопкою для якого служать люди і каміння.
Тепер давайте знов поставимо те ж саме питання: як можуть батьки, які увірували в Аллаха і в існування Рая і Пекла, кидати своїх дітей у Вогонь? Думаємо, у вас усіх є відповідь на це питання. Якщо не брати до уваги світські кемалістські і атеїстичні сегменти, то, відповідаючи на це питання і акцентуючи увагу на мусульманських родинах, на перший план виходить нестабільність, пов’язана з підкоренням хукмам Шаріату.
Виховання дітей в Шаріаті було покладено на матір. Звичайно, це розділення не означає, що батько свобідний від відповідальності. Адже батько — це той, хто в основі несе відповідальність за усю родину. Відповідальність за свою родину Аллах спитає з батька родини. Обидва із батьків повинні навчати і виховувати своїх дітей найкращим чином. Проте при розподілі обов'язків матір бере на себе виховання і освіту дітей. Якщо те, що говорять батьки, і те, що вони роблять, виховуючи своїх дітей, відрізняється одне від одного, дитина одразу ж уловить це протиріччя. Якщо батько, який радить своїм дітям рости, дотримуючись Ісламу і не роблячи хараму, бере кредит на покупку дома або нехтує намазами, використовуючи у якості виправдання важкі умови праці, дитина прийме до відома ці протиріччя і одного разу використає їх у своєму житті. Як і її батьки, вона буде вести нестабільне життя в плані дотримання приписів Шаріату.
Ви, напевно, бачили батьків, які категорично проти того, щоб їх діти носили відвертий одяг. Проте ви також бачили, як ті ж батьки йшли на компроміс по багатьом іншим положенням Шаріату. Наприклад, якщо вони проти того, щоб їх доньки виходили в світ в ганебному вбранні, то вони не так занепокоєні тим, що їх діти говорять неправду, працюють на забороненій Ісламом роботі або не роблять намаз. Вони можуть погодитись з тим, щоб їх діти виходили на вулицю в хустці і штанях, але можуть заперечувати проти того, щоб їх діти згідно з Шаріатом одягались в хіджаб, говорячи: «Невже ви збираєтесь стати схожими на арабок?». Або для хлопчиків мати друзів жіночої статі може бути предметом гордощів, а для дівчаток мати друзів чоловічої статі може вважатись «зазіханням на її честь». В будь-якому випадку, ці нестабільні установки грають важливу у вихованні дітей.
Проте Іслам навчив нас усьому, в тому числі і тому, як виховувати наших дітей. Зайд ібн Аслам говорить наступне в рамках тлумачення 6-го аяту сури «Ат-Тахрім»: «Коли був ниспосланий цей аят, сподвижники спитали у Пророка ﷺ: «О, Посланець Аллаха! Ми зможемо уберегти себе, але як ми можемо врятувати своїх близьких?». Посланець Аллаха ﷺ відповів: «Закликайте їх бути рабами Аллаха, беззаперечно виконувати Його повеління і поклонятись тільки Йому. Утримуйте їх від усього забороненого і від непокори Аллаху. Тим самим ви врятуєте їх».
Як пояснюється в цьому ріваяті, перш за усе ми повинні виховувати своїх дітей, щоб вони були рабами Аллаха. Інакше кажучи, ми повинні виховувати їх з думкою «Що скаже Аллах?», а не «Що подумає їх оточення: дядьки, тітки, бабусі, дідусі?». Ми повинні навчити дітей сприймати харам і халяль як міру, а не як ганьбу і правила. Вони будуть робити помилки, поки не сформується їх особистість, і в цьому випадку ми повинні робити їм наставляння в найкращому виді (услюбі). Прикладів цьому можна наводити іще багато. Але ясно одне, що тільки таким чином ми можемо захистити наших дітей. Якщо ми виховаємо їх згідно з власними его та інтересами, якщо ми будемо піклуватись лише про думку людей, не боячись покарання Аллаха, і будемо виховувати їх в цьому напрямку, то ми власноруч приречемо наше майбутнє на загибель і полум’я Пекла.
Тепер давайте перейдемо до поясненню другого, ключового пункту нашої теми.
Капіталістичний світський порядок, який кидає молодь у Вогонь
Великий ісламський вчений Ібн Хальдун стверджує в своїй книзі «Муккаддіма», що — згідно соціальній реальності — «переможені наслідують своїм переможцям». Найважливішим свідченням, яке підтверджує слова Ібн Хальдуна, є перша четверть сторіччя існування світської республіки. В цьому сторіччі еліта Турецької Республіки проводила жорстку політику модернізації для народу всупереч волі самого народу. «Модернізація» у їх виконанні означала «вестернізацію». Ці елітні кадри, які вважали, що недосить перейняти промисловість і технології Заходу, думали, що необхідно бути схожими на західників в усіх змістах. Деякі із них навіть пропонували — як описав в своїх мемуарах Кязим Муса Карабекір1 — відмовитись від Ісламу і стати християнами, як західні люди. Більше того, ця пропозиція дуже серйозно обговорювалась.
Проект модернізації, реалізований в республіканський період, має три стовпи: сучасність повинна бути реалізована через вестернізацію; вестернізація повинна бути тотальною; і вона повинна бути низхідною і раптовою, навіть якщо народ цього не хоче.
Проти Ісламу велась війна під назвою «сучасність». Усі цінності, які уходять корінням в Іслам, були названі «традиційними» і були опорочені. За четверть сторіччя в учбових закладах не викладалось жодного слова про Іслам. Релігійна освіта, яка почалась вже після однопартійного періоду, як і слід очікувати, знаходилась під контролем держави і була зведена тільки до аспекту богослужіння (ібадату).
З миті свого створення і до сьогоднішнього дня світська система усіма силами і засобами намагається стерти Іслам. Аморальність постійно заохочувалась і пропагувалась. В ітозі було досягнуто часткового успіху в формування покоління прихильників Заходу. Основи того захоплення Заходом, яке ми спостерігаємо сьогодні, були закладені у перші роки республіки, а потім на цьому фундаменті були зведені інші стовпи.
Якщо в Туреччині росте захоплення заходом і жахливе наслідування йому, якщо наша молодь, яка бере за зразок образ життя західних людей, тепер одягається як вони, говорить як вони і виглядає так само, як вони, то головна причина цього — світська демократична система.
Сьогодні, як і в минулому, створилось уявлення, що бути схожими на західних людей — це сучасність, модерн, а жити по Ісламу — це відсталість і фанатизм. Усі ісламські цінності були порушені заради того, щоб, так би мовити, не відстати і залишатись сучасними.
Коли на одному із конкурсів було задано питання: «В якій країні сироти, незаконнонароджені діти, позашлюбні діти, діти, чиї батьки були алкоголіками, розлученими або бідними, іноді продавались державам з аукціону і примушувались до роботи на фермах до 1980-х років?», — а в числі варіантів відповіді були включені тільки європейські країни, учасниця, яка була прихильницею Заходу, була шокована і була вимушена обронити наступні слова: «Але ж це європейські країни! Я б зрозуміла, якщо б тут були наведені варіанти з країнами Близького або Дальнього Сходу!». Після того, як правильною відповіддю виявився варіант «Швейцарія», учасниця відчула іще більший шок і потрясіння.
Ця реакція конкурсантки насправді відображає ментальний світ поколінь, побудованих в процесі модернізації. В цьому ментальному світі усіляке добро належить Заходу, а усіляке зло належить Сходу, тобто мусульманам.
Ця учасниця конкурсу, яка приписує ганьбу, аморальність і безжальність Захода Близькому Сходу, тобто мусульманам, не одинока. На жаль, ті, хто думає так само як вона, не обмежуються декількома людьми.
Як ми втратили багато наших цінностей зі створенням Республіки, так з того часу ми поступово втрачаємо нашу молодь. Проте сьогодні ця ситуація перетворилась у моральну кризу, яка стрімко охопила усе суспільство у цілому. Такі емоції, як сором, повага, порядність і любов, яким Іслам надає величезне значення, повністю зникли в нашій молоді.
Наша молодь забула свого Господа і погрузла в болоті атеїзму через освіту, отриману у школі, ідеї, почерпнуті в інтернеті або під впливом суспільства. Ми не говоримо про відхилення від постанов Шаріату, ми говоримо про віровідступництво, тобто про зречення від Аллаха. Якщо раніше, у минулому, ніхто не знав, що таке «атеїзм», атеїст вважався божевільним, то сьогодні 28,5 відсотків молодих людей у віці до 20 років, яких називають «поколінням Z», називають себе «невіруючими».
В ході опитування молоді у в 2006 році число мусульман склало 98,3%, а число нерелігійних людей — 1,5%. В 2020 році, через 14 років, число мусульман знизилось до 71,5%, а число нерелігійних людей збільшилось до 28,5%.
На жаль, у нас більше немає мусульманської країни з 99% мусульманського населення. Кожна третя молода людина є «атеїстом», тобто «нерелігійним», тобто стверджує що «Бога немає!», що «Немає ніякого Ахірату, Рая і Пекла!». Ці цифри показують, наскільки плачевною є ситуація. Наркотики, азартні ігри, гомосексуалізм сьогодні вважаються нормальними і широко розповсюдженими для молодих людей явищами, які ростуть без релігії і віри.
Чи відомо вам, що 5 тисяч людей звернулись до медичного факультету імені Джерраха Паши, щоб змінити свою стать? В Туреччині, тобто в нашій країні, тисяча людей щорічно змінює свою стать. Люди, які змінили стать, продовжують займатись своєю професією. Якщо вони вчителі, вони продовжують викладати, якщо вони лікарі, вони продовжують лікувати. Ці люди живуть серед нас, з нами. Хто знає, чи може бути таке, що вчитель нашої дитини — гомосексуаліст чи змінив стать. Хіба це не жахлива ситуація? Іще більш жахаючим є те, що ця аморальність нормалізується і росте з кожним днем.
Аналогічним чином, наркотики — це іще один бич. Стверджується, що вік вживання наркотиків знизився до рівня початкової школи. Наркотики отримали таке широке розповсюдження, що навіть служби безпеки не можуть з цим справитись. Начальник поліції Коньї, одного із турецьких міст з найбільш високою релігійною прихильністю, відкрито визнав це. Уявіть собі: якщо начальник поліції Коньї говорить, що вони досягли такого положення, що не можуть боротись з наркотиками в Коньї, хоча вони взяли на службу велику кількість поліцейських у відділ по боротьбі з наркотиками, то хто знає, як обстоять справи в інших провінціях?
Така ж проблема існує і у відношенні одягу. Статистика показує, що кількість хусток збільшилось з того часу, як носіння хустки було дозволено в університетах. Але ця хустка полягає тільки в тому, щоб покрити «волосся». Хустка на голові, тонни косметики на обличчі, обтягуючі колготки, одяг, який підкреслює усі обриси тіла і т.д…
Найбільш поширені інтереси молоді — це пісні, серіали фільми, ігри. Насправді, це цілком невинні інтереси для молодої людини. В їх зацікавленості немає нічого поганого, але усе це — небезпечні області, які обслуговують існуючу систему. Капіталізм прищепив свою отруту в усіх областях, якими цікавиться молодь. Для того, щоб розбестити молодь, порочна система атакувала особливо ті сфери, які цікавлять молодих людей.
В ітозі єдиною силою, яка може врятувати молодь від тієї ситуації, в які вона опинилась, є держава. В результаті зусиль окремих людей деяким родинам вдається врятувати своїх дітей від Вогню, але це виняткова ситуація, тому що врешті решт саме держава виховує батьків, які будуть виховувати своїх дітей. Нинішня держава побудована на світській капіталістичній системі. Таким чином, джерелом усього зла, яке ми сьогодні глибоко відчуваємо, є ця світська капіталістична система.
Якщо ми щирі в своїх скаргах, то нам не треба витрачати сили і час на локальні рішення, навпаки, ми повинні виробити корінні рішення. Історія свідчить, що навіть в ті періоди, коли Іслам сповідувався найгіршим чином, покоління не виховувались настільки погано, як сьогодні. Ніколи нічого не було так погано, як в наші дні. Кожна розумна людина підтвердить цей факт. Що необхідно зробити на тлі такої реальності, так це вести діяльність для того, щоб Іслам домінував в житті. Єдиним способом досягнення цього, безперечно, є встановлення держави Праведного Халіфату.
لِمِثۡلِ هَٰذَا فَلۡيَعۡمَلِ ٱلۡعَٰمِلُونَ
«Заради такого нехай працюють трудівники!» (37:61).
Köklü Değişim Dergisi
Сюмейе Авджы
10.09.2022
1. Кязим Муса Карабекір (тур. Musa Kâzım Karabekir; 1882, Стамбул–26 січня 1948, Анкара, Туреччина) — османський і турецький військовий і політичний діяч, командував 15-м армійським корпусом в кінці Першої світової війни. Був спікером Великого національного зібрання Туреччини.
