25 — Влада бере свої витоки від ісламської общини (Умми) або найбільш сильної групи у ній. Тим не менш, вона проявляється і представляється в обличчі однієї людини із числа Умми, що називається аміром.
Якщо немає аміра, то фактично відсутня і влада, оскільки влада — це турбота про справи і цінності людей, а люди не можуть обійтись без турботи про їх інтереси. З цієї причини неприпустимо для Умми залишатись без аміра хоча б на мить. Наявність аміра в Уммі є неминучим обов’язком, чого вимагає сама ментальність мусульман. Із цього слідує, що існування амір є ваджибом і необхідністю, і Умма у жодному разі не може залишатись без аміра.
26 — Форма держави відноситься до тарікату (методу), а не до услюбу (способу), оскільки це відноситься до законів Шаріату. Питання призначення, зміщення і відставки аміра регламентуються законами Шаріату і не залишені на іджтіхад кого-небудь.
27 — Ісламська Держава — це держава заклику. Визнання цієї держави ісламською на міжнародній арені відбувається з рахунок донесення ним ісламського заклику до усіх народів. Методом поширення Ісламу є табліг (донесення) ефективним способом та джихад на шляху Аллаха після таблігу. Політичні дії відносяться до дій джихаду.
28 — Так звана «політична боротьба» — це те ж саме, що наказувати схвалюване (амрбіль-маруф), утримувати від засуджуваного (нахй ан іль-мункар) і піддавати звіту правителів. Ведення політичної боротьбі є обов’язковим (фард) для мусульман. Аллах сказав:
كُنتُمۡ خَيۡرَ أُمَّةٍ أُخۡرِجَتۡ لِلنَّاسِ تَأۡمُرُونَ بِٱلۡمَعۡرُوفِ وَتَنۡهَوۡنَ عَنِ ٱلۡمُنكَرِ
«Ви є кращою із з общин, яка з’явилась на благо людства, наказуючи робити схвалюване і утримуючи від засуджуваного» (3:110),
وَلۡتَكُن مِّنكُمۡ أُمَّةٞ يَدۡعُونَ إِلَى ٱلۡخَيۡرِ وَيَأۡمُرُونَ بِٱلۡمَعۡرُوفِ وَيَنۡهَوۡنَ عَنِ ٱلۡمُنكَرِ
«Нехай серед вас буде група людей, які будуть закликати до добру, наказувати схвалюване і забороняти засуджуване» (3:104).
Посланець Аллаха ﷺ сказав:
مَنْ رَأَى مِنْكُمْ مُنْكَرًا فَلْيُغَيِّرْهُ بِيَدِهِ، فَإِنْ لَمْ يَسْتَطِعْ فَبِلِسَانِهِ، فَإِنْ لَمْ يَسْتَطِع فَبِقَلْبِهِ، وَذلِكَ أَضْعَفُ الْإِيمَان
«Нехай той із вас, хто побачить засуджуване, змінить це власноруч, якщо ж він не зможе (зробити) цього, (нехай змінить це) своїм язиком, а якщо не зможе (і цього), то своїм серцем, і це буде найбільш слабким (проявом) віри».
І це — ніщо інше, як опір засуджуваному.
سَيِّدُ الشُّهَدَاءِ حَمْزَةٌ وَرَجُلٌ قَامَ إِلَى إِمَامٍ جَائِرٍ فَنَصَحَهُ فَقَتَلَهُ
«Ватажок мучеників за віру (шахід) Хамза ібн Абдулмутталіб виступив проти жорстокого правителя, дав йому пораду і був ним страчений».
سَتَكُونُ أُمَرَاءُ فَتَعْرِفُونَ وَتُنْكِرُونَ، فَمَنْ عَرَفَ بَرِئَ، وَمَنْ أَنْكَرَ سَلِمَ، وَلَكِنْ مَنْ رَضِيَ وَتَابَعَ
«У найближчому майбутньому будуть такі правителі, яких ви будете закликали до схвалюваного і утримувати від засуджуваного. Хто із вас буде закликати їх до схвалюваного, той буде чистий. Хто із вас буде засуджувати їх, той збереже себе. Але хто погодиться з ними і послідує за ними …».
А також:
فَمَنْ كَرِهَ فَقَدْ بَرِئَ وَمَنْ أَنْكَرَ فَقَدْ سَلِمَ وَلَكِنْ مَنْ رَضِيَ وَتَابَعَ
«…і хто упізнав засуджуване, той непричетний, і хто засуджував його — врятувався, проте загинув той, хто вдовольнився і послідував».
Другий ріваят роз’яснює попередній хадіс, і це — ніщо інше, як опір порочним діям правителів. Усе це називається політичною боротьбою. Приведені тексти представляють собою рішучу вимогу вести політичну боротьбу і є ясними доказами, що політична боротьба є фардом.
11.12.2018
