Політична свідомість

Розуміння політичної ситуації, міжнародної обстановки або політичних подій досягається шляхом їх дослідження. Що стосується політичної свідомості, то це досягається шляхом міркування людини про управління своїми справами. Політична свідомість — це погляд на світ під певним кутом. Погляд на світ не під певним кутом вважається легковажністю, а не політичною свідомістю. Погляд лише на місцеву політику — це нерозважність, а не політична свідомість. Політична свідомість можлива при наявності двох компонентів:

1) погляд повинен бути скерований на увесь світ;

2) погляд повинен бути під певним кутом, будь то певна ідеологія чи певна ідея.

Якщо певним кутом буде виступати ідеологія, тоді політична свідомість буде сталою і методологічною, а усі плани будуть направлені на досягнення однієї цілі, від якої не буде ніяких відхилень. У той же час досягнення цієї мети буде турбувати кожного члена нації, а не тільки окремих людей.

Політична свідомість вимагає вступу в боротьбу заради формування у людини певного уявлення про життя в будь-якій точці земної кулі. Формування цього уявлення є першочерговим обов’язком, покладеним на політично свідому людину, яка не може набути спокою, поки не докласти зусилля для виконання своєї задачі.

Політично свідома людина повинна вступити у боротьбу з усіма тенденціями і концепціями, що суперечать її тенденціям і концепціям, у той же час ведучи боротьбу за запровадження своїх тенденцій і концепцій. Ці два напрямки боротьби абсолютно нерозривні. Вона вступає в боротьбу проти усього,що суперечить її уявленням про життя, проти глибоко вкорінених розумінь, проти капіталістичного впливу,який отримав поширення лише завдяки бажанню людини вдовольнити свої злободенні нужди, і проти заміни високих цілей частковими.

Політична свідомість не означає охоплення усього, що відбувається у світі, не означає охоплення ідеології або того, що повинно прийматись за певний кут зору на світ. Політична свідомість означає тільки те, що погляд повинен бути скерований на увесь світ, незалежно від того, мало чи багато людина знає про нього, а також цей погляд повинен бути під певним кутом, незалежно від того, мало чи багато вона знає про такий погляд. Лише наявність погляду на світ під певним кутом вже свідчить про політичну свідомість, навіть якщо ця свідомість відрізняється по силі через різницю в силі пізнання світу і куту зору. Погляд на світ означає погляд на людину, яка живе в цьому світі, а певний кут зору означає особливий погляд на життя. Отож, політична свідомість буває не тільки у політиків і мислителів, а носить загальний характер і може утворитись у простих і неграмотних людей так само ж, як і у вчених і освічених. Швидше навіть вона повинна бути утворена в усій Уммі, адже без політичної свідомості в усіх або у якої-небудь людини неможливо усвідомити цінність її ідей для життя Умми.

Політична свідомість є нагальною потребою, яку необхідно забезпечити в Ісламській Уммі. Без політичної свідомості неможливо зрозуміти цінність Ісламу в житті людини і суспільства, як і неможливо гарантувати, щоб Умма в боротьбі з невір’ям і колоніалізмом постійно рухалась з носіями заклику при будь-яких обставинах — як в досягненнях, так і в невдачах.

Без політичної свідомості руйнуються достоїнства Ісламу. Без політичної свідомості стан Умми погіршується, причини підйому втрачаються, а усі зусилля по її відродженню стають марними. Без політичної свідомості прискорюється загасання Ісламу, зростає небезпека знищення мусульман, пропадають методи і засоби, здатні відновити ісламський образ життя і несення ісламського заклику. Наявність політичної свідомості є питанням крайньої необхідності для Ісламської Умми, і, без перебільшення, вона є питанням життя в смерті.

Проте наявність окремих політично свідомих людей не допоможе уникнути катастрофи і захистити Умму від падіння, якої б кількості їх не було, поки вони залишаються окремими людьми. Швидше, вони повинні відчути катастрофу разом з Уммою, стати свідками її падіння і надихнутись разом з нею. Свідомість повинна існувати в Уммі у цілому, навіть якщо необов’язково її наявність у кожного окремо.

Треба докласти максимум зусиль для утворення політичної свідомості в Уммі так само, як для утворення ісламських концепцій і підйому ісламських почуттів. Утворення відчуття потреби світу в Ісламі, щоб вести його по правильному шляху, повинно виходити із почуття потреби Умми в Ісламі і повинно підживлюватись роз’ясненням своєї релігії і пробудженням почуттів по відношенню до неї. Тобто необхідно докласти зусилля, щоб Умма почала дивитись на світ під кутом Ісламу, щоб цей погляд хоча б в загальних рисах з’явився в масах і щоб ця основа враховувалась при прагненні роз’яснити Іслам і пробудити почуття до нього.

Перше, що варто зазначити, це те, що свідомість, яка принесе плоди, характеризується комплексним поглядом на інтереси світу з точки зору Ісламу. Умма у цілому повинна вірити в те, що порятунок світу без Ісламу неможливо так само, як без Ісламської Держави неможливо повернення Ісламу в життя суспільства. Тим, у кого розвивається і відкривається політична свідомість,повинно стати ясно, що побудова Ісламської Держави без Ісламської Умми неможливо і що створення Ісламської Держави Ісламською Уммою без політичної свідомості тим більше неможливо.

Політична свідомість з’явиться у Умми тоді, коли у неї з’явиться погляд на світ під кутом Ісламу. Але політична свідомість не проявиться у людини, у якої вона не розвивається і не відкривається. Отож, важко зрозуміти, що людина є політично свідомою, поки ця свідомість не була проявлена. Політично свідома людина не визначається словами, іменами чи титулами, і вона завжди пильна, щоб її розум не потрапив під вплив пропаганди і реклами. Вона стережеться того, щоб плутатись в реаліях або збиватись зі шляху у дослідженні цілі, заради якої вона працює.

Відмінність політично свідомої людини полягає в тому, що при отриманні новин і думок вона обережна в своїх коментарях, якими б незначними вони не були. Тобто усі новини вона сприймає через свідомість, думаючи про їх реальність і положення, пов’язуючи це з метою, над якою вона працює.

Нехай політично свідома людина стережеться того, щоб її почуття домінували над поглядами і новинами. Пристрасть людини до чому-небудь особистому, партійному або ідеологічному може привести до неправильної інтерпретації, правда може здатись їй брехнею, або брехня може здаватись правдою. Політично свідома людина повинна добре розуміти промовляємі слова і здійснювані дії. Недосить лише самому розуміти. Політично свідома людина розуміє обстановку і об’являє своє розуміння людям, виносячи це на стіл обговорення, щоб утворити свідомість у своєї Умми. Так Умма звикне не тільки сприймати лише слова, але і переглядати новини і думки.

Неправильно вважати людину політично свідомою, якщо вона діє всупереч тому, що говорить, або не прагнути реалізувати свою думку. Свідома віра в ідеологію чи ідею відображається в діях, а не в зверненнях і писанині, як і не в дискусіях і промовах. Якщо думки не втілюються в діях і справах, тоді з’явиться сумнів в свідомості, або, принаймні, в правильності свідомості. Свідомість, будь то індивідуума, групи чи згуртування, підтверджується тільки дією, а щирість розкривається тільки сміливістю і самопожертвою. Ці дві якості є відмінною ознакою правильної політичної свідомості, адже свідомість — це міркування, а політика — турбота на основі цієї свідомості про усі своїх справи і справи своєї Умми.

Тому неминуче зіткнення свідомої людини з проблемами при контакті з дійсністю, людьми і безпосередніми питаннями життя. І в цьому немає різниці між внутрішньою місцевою ареною і глобальною міжнародною. В цьому зіткненні проявляється здібність зробити своє послання або свій кут зору основою, рішенням і метою. І в цьому немає різниці між окремими людьми і Уммою. Дія Умми згідно з вимогами певного кута зору на світ так само неминуча, як дія окремої людини. Віра Умми в свій кут зору так само неминуча, як і віра окремої людини. Зіткнення Умми з проблемами і контакт з питаннями так само неминучі, як і зіткнення і контакт окремої людини. Лише тоді можна говорити про наявність політичної свідомості. Тому в Уммі як в єдиному суспільстві повинні бути присутніми три якості:

1 — Явна і машинальна турбота про справи Умми. В своїх мольбах мусульманин говорить: «О, Аллах, прояви милосердя до Ісламської Умми!», — так само, як говорить: «О, Аллах, прояви милосердя до мене!». А перш, ніж спитати після битви: «Чи живий мій син?», — він питає: «Чи перемогла наша армія?».

2 — Єдність думок і закономірність у відношенні того, що повинно бути усунуто, і у відношенні того, що повинно бути підтримано в плані ідей, дій і людей. Тобто єдність у відношенні того, що повинно бути побудовано, і того, що повинно бути зруйновано

3 — Послух повинен стати рисою мусульманина, а заколот — засуджуваним пороком. Проте підкорення ворогу не називається послухом, а протистояння тиранії не називається непокорою. Послух означає виконання наказу володаря повноважень з покорою, довольством, бажанням і упевненістю в серці, а заколот є протилежність цьому.

Із книги «Ісламська думка»