Деякі шабаби задаються питанням про важливість роботи поза маджаль [1] і про те, як вона допомагає створенню Халіфату. Вони бачать, що робота в маджаль продуктивна, тому що пов’язана з регіоном, який був вибраний полем діяльності. Шабб відчуває вплив своєї діяльності (негативний чи позитивний) на людей і громадську думку, відчуває те, як він наближається до керівництва Уммою, взаємодіючи з нею, опираючись на народну підтримку і шукаючи нусри. Щодо роботи поза маджаль, то через віддаленість від Умми неможливо уявити, що шабб досягне відчутних результатів, або він може не відчути віддачі від своєї діяльності, і тому може не знайти для себе мотивації для роботи поза маджаль.
Всемогутній Аллах встановив для Всесвіту закони, які неможна скасувати. Серед них є природні закони Всесвіту, такі як закони гравітації, тиску і термодинаміки. Закони Всемогутнього Аллаха ніколи не зникнуть і не зміняться, як на це вказують (катий) в своєму значенні аяти Корану. Подібним чином серед законів Всемогутнього Аллаха є ті, які стосуються людини, людського життя і людської душі. У людини є певні інстинкти, які не змінюються, людина володіє здатністю мислити і людина, природно, соціальна істота: усе це — закони Аллаха. Так само ж Аллах встановив закони змін в суспільствах. І будь-які закони Всесвіту в будь-якій сфері неможна скасувати чи замінити.
При уважному вивченні сіри Посланця Аллаха ﷺ видно, що він діяв в своєму заклику згідно до цих законів Всесвіту. А щодо чудес, то вони відбувались тільки для підтвердження пророцької місії і зміцнення сердець віруючих. В решті ж, наприклад, в заклику, при проходженні його етапів, в переході до взаємодії з людьми, в декларації заклику племенам, а також в дотриманні обережності, пошуку допомоги (талаб ан-нусра) і багато чому іншому усе відбувалось згідно законам, встановленим Аллахом для цього Всесвіту.
Ми ж з вами працюємо над побудовою держави, зміною суспільства і розвитком Умми, а не тільки над отриманням влади, хоча отримання влади на певному етапі необхідно для застосування концепцій і переконань, які прийняла Умма. Ми працюємо не в вакуумі, а в суспільстві, яким управляють певні ідеї, яке підкоряється законам і системам, які адмініструють певною владою. Отож, повинна бути певна сила, яка підштовхне Умму і суспільство в ясному напрямку до бажаних змін. Коли ця сила досягне певної межі, її буде досить, щоб подолати іншу силу, яка веде Умму і суспільство у протилежному напрямку. Тоді неминуче відбудуться зміни, і народження обов’язково почнеться, якщо побажає Аллах, будь то природне народження або кесарів розтин. Ми говоримо про це тому, що усе це — закони Аллаха, встановлені для нашого Всесвіту.
Інакше кажучи, для змін і встановлення держави повинна існувати динамічна сила, яка створює достатній тиск для змін. Сила, яка вимагається, не повинна бути обмеженою чи місцевою. Швидше, поряд з тим, що це — сила, енергія і тиск, які діють в бажаному місці, це так само зовнішня сила, яка працює для створення імпульсу ідеї. Концентрована просвіту тих, хто береться працювати над змінами, а також загальна просвіта суспільства шляхом взаємодії з ним і вплив на переважаючі у суспільстві норми відносин, завдання ударів і скоєння нападок на ідеї невір’я, які існують у суспільстві, а також публічні звернення різними способами — усе це частина місцевого тиску, необхідного для змін. Оскільки людські суспільства не живуть ізольовано один від одного і оскільки існуючий уряд для підтримання своєї влади опирається на зовнішню підтримку, а також оскільки люди перебувають під впливом того, що відбувається у їх суспільстві, і того, що відбувається за межами цього суспільства, і оскільки ідеї не знають кордонів, необхідно так само працювати поза маджаля, щоб створити цю зовнішню силу і зовнішній імпульс, який, у свою чергу, локально впливає на бажану зміну.
Уважно простеживши за діями Посланця Аллаха ﷺ, можна виявити, що він не обмежував свою діяльність однією тільки Меккою, хоча маджалем для нього була визначена саме Мекка. Як видно із сіри, Посланець Аллаха ﷺ почав звертатись до прибуваючих до Мекки племен, за декілька років до того, як почався пошук нусри. Курайшити ж стали зв’язуватись з цими людьми, попереджаючи їх і закликаючи не слухати Мухаммада ﷺ. Скільки разів прибулі племена наражались на цю ідейну осаду з боку курайшитів, але усе одно вислуховували Мухаммада ﷺ?! Незабаром деякі із них навіть увірували в те, що почули. І навіть ті, хто не увірував, повертались до курайшитів і докоряли їм за осаду і протидію. Делегації, які увірували, створили силу, тиск та імпульс, що почало впливати на самих курайшитів. Ми також знаходимо, що Пророк ﷺ велів тим, хто обернувся в Іслам з-за меж Мекки, повертатись до своїх народів і вести там заклик до Ісламу. Коли Туфайль ібн Амр ад-Даусі (р.а.) прийняв Іслам, Посланець Аллаха ﷺ велів йому повернутись у плем’я Даус. Те ж саме чекало на Абу Зарра аль-Гіфарі (р.а.). Крім того, дозвіл Посланця Аллаха ﷺ сподвижникам переселитись до Абіссінії, де відбулась дискусія між Джафаром ібн Абу Талібом (р.а.) і негусом, коли курайшити послали Амра ібн аль-Аса і Абдуллаха ібн Абу Рабію, щоб повернути мусульман звідти, а також відповідь Абдуллаха ібн Абу Рабії на те, що він почув від Джафара і негуса — усе це привело до створенню потужного імпульсу, який Посланець ﷺ використав для просунення своєї місії, навіть незважаючи на те, що події відбувались за межами маджаля і були спонтанними. Аналогічним чином дискусія про Іслам, яка відбулась між Іраклієм, римським імператором, і Абу Суфьяном, примусили мекканського торговця усвідомити, що сила Ісламу зросла настільки, що курайшити вже не можуть їй протистояти. Усі ці факти із сіри Посланця ﷺ свідчать про те, що курайшити перебували під впливом сили заклику з двох сторін: місцевої сили, яка з’явилась внаслідок впливу заклику на мекканське суспільство шляхом загальної і концентрованої просвіти, і зовнішньої сили згідно з горизонтами поширення заклику. Місцевий і зовнішній тиск працювали в одному напрямку і продовжували підсилюватись до того часу, поки Пророк ﷺ не зміг заснувати державу в Медині. Слід зазначити, що на атмосферу заклику в Медині вплинули не тільки зусилля Мусаба ібн Умайра (р.а.), але також і імпульс заклику в Мецці. Крім того, зовнішня атмосфера, заради якої проводилась робота іще до хіджри і встановлення держави, допомогла в політичному заклику пізніше, коли Іслам вийшов за межі Аравійського півострову.
Встановлення Ісламської Держави потребує сили, а сила повинна бути одночасно місцевою і зовнішньою. Внутрішня сила проявляється в концентрованій і загальній просвіті, а також у взаємодії з людьми і впливі на норми відносин людей у суспільстві. Зовнішня сила проявляється у створенні атмосфери заклику, просуненні ідеї Халіфату і набутті нових носіїв заклику, які будуть повертатись до своїх країн і вливатись там в місцеву діяльність. Звичайно же, усе це потребує адміністрування і координації, яка під силу тільки політичній організації. Шабб, який несе заклик в країнах Заходу, навіть якщо він громадянин тих держав, працює в колі зовнішньої сили, щоб принести користь роботі по встановленню держави. Він працює над створенням глобальної атмосфери на користь ідеї Халіфату, щоб вона спричиняла тиск на регіони маджаль. Це з одного боку. З іншого боку, долучаються нові шабби, деякі із яких потім відправляються в маджаль для роботи, скерованої на внутрішній тиск.
Також шабби, які перебувають на немаджаль території, продовжують працювати організовано, а не індивідуально. З Уммою повинна взаємодіяти саме організація, владу повинна отримати саме організація, а не окрема особистість. Тому тільки колективна робота приведе до змін. Інакше кажучи дії шабба будуть продуктивними навіть за межами маджаля.
До того ж, Умма єдина. І коли невірний працював над руйнуванням Халіфату, він не обмежувався тільки територією цієї держави. Швидше, він навіть почав свою роботу з мусульман, які проживають в Європі, а не в ісламських землях. Це іще одна ознака того, що Умма єдина, і, отож, робота в ній теж єдина. Тому недивно, що арабські режими чинять опір цьому заклику за межами своїх кордонів і усіма силами намагаються обмежити цю ідею на регіональному рівні і зробити її локальною силою, а не глобальною. Недивно, що арабські режими стежать за діяльністю шабабів за межами арабського світу. Також недивно і те, що ті, хто пов’язаний з арабськими режимами, і ті, хто проживають на Заході, намагаються обмежити цю ідею, заточити її у темницю і не дати їй побачити світ. Причина полягає тільки в тому, що вони усвідомлюють зміст і єдність діяльності, а також її важливість поза маджаля. Якщо ці люди усвідомлюють важливість нашої роботи за межами маджаля, то чому ми повинні нехтувати цією роботою і не надавати їй належного значення? Тому шаббу неприпустимо залишати діяльність під приводом того, що дії поза маджалем непродуктивні. Кожен шабб повинен усвідомлювати, що його робота поза маджаля невідокремлювана від роботи усієї організації. Тому діяльність в будь-якій точці світу буде продуктивною. І це не говорячи вже про те, що ця діяльність є обов’язком, покладеним на нас Самим Аллахом, незалежно від того, де ми знаходимось. І тільки цього вже досить для того, щоб ніхто не залишав діяльність. Виконуйте свій обов’язок з відкритим серцем, будучи упевненими в обіцянці Аллаха, і тоді Аллах не порушить Своєї обіцянки.
Із журналу «Аль-Вай», випуск № 90
Джумада аль-уля 1415 р.х.
Жовтень 1994 р.
1. Територія, потенційно придатна для утворення держави Ісламу.
