О віруючі! Ас-саляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятух!
Ми віримо, що всі посланці захищені від брехні і помилок у справі заклику (наставляння), захищені від скоєння гріхів, тобто від скоєння забороненого і залишення обов’язкового. Що ж стосується не схвалюваного (макрух) і рекомендованого (мандуб), то попри перше, вони не захищені від їх скоєння, оскільки ці речі згідно з розумним доказом не суперечать пророчій місії і посланню. Тому вони могли робити не схвалюване (макрух) і залишати рекомендоване (мандуб), оскільки на ці речі гріх не розповсюджується. Однак вони могли скоїти щось, що суперечить першорядному із дозволеного і залишити щось інше, оскільки це не потрапляє під поняття «гріх».
І у додаток до того, що було сказано, передаються у відношенні Пророка Мухаммада ﷺ докази із Благородного Корану, що він не робить макрух, і більше того, усе, що він робить – це одкровення від Всевишнього Аллаха, будь то обов’язкове (фард) чи рекомендоване (мандуб). Всевишній сказав:
إِنْ أَتَّبِعُ إِلا مَا يُوحَى إِلَيَّ
«Я слідую тільки тому, що посилається мені в одкровенні» (6:50).
І сказав Всевишній:
قُلْ إِنَّمَا أَتَّبِعُ مَا يُوحَى إِلَيَّ مِنْ رَبِّي
«Скажи: «Я слідую тільки за тим, що внушається мені в одкровенні від мого Господа» (7:203).
І наш Посланець Мухаммад ﷺ є найкращим прикладом для мусульман. Всевишній Аллах сказав:
وَمَا آتَاكُمُ الرَّسُولُ فَخُذُوهُ وَمَا نَهَاكُمْ عَنْهُ فَانْتَهُوا
«Беріть же те, що дав вам Посланець, і цурайтесь того, що він заборонив вам» (59:7).
И сказав Всевишній:
قُلْ إِنْ كُنْتُمْ تُحِبُّونَ اللَّهَ فَاتَّبِعُونِي يُحْبِبْكُمُ اللَّهُ وَيَغْفِرْ لَكُمْ ذُنُوبَكُمْ وَاللَّهُ غَفُورٌ رَحِيمٌ
«Скажи: «Якщо ви любите Аллаха, то слідуйте за мною, і тоді Аллах полюбить вас і пробачить вам ваші гріхи, адже Аллах Прощаючий, Милосердний» (3:31).
Усе що повідомляється від Пророка ﷺ зі слів і дій, є законодавством від Всевишнього Аллаха, з яким і явилося одкровення. Це і є підкорення наказам Аллаха, Святий Він і Великий. Тому, дії Пророка ﷺ не можуть бути забороненими (харам) або не схвалюваними (макрух), але можливо, що можуть суперечити першорядному. Суперечність першорядному означає, що існує дозволена дія, але один з її вчинків є першочерговим, ніж інший, або ж існує рекомендоване (мандуб), але одна з його рекомендованих дій є першорядною, ніж інша.
Приклади суперечності першочерговому:
Приклад перший: у битві при Бадрі Аллах дорікнув Пророку Мухаммаду ﷺ за те, що той взяв у полон до завдання значної поразки:
مَا كَانَ لِنَبِيٍّ أَنْ يَكُونَ لَهُ أَسْرَى حَتَّى يُثْخِنَ فِي الأرْضِ تُرِيدُونَ عَرَضَ الدُّنْيَا وَاللَّهُ يُرِيدُ الآخِرَةَ وَاللَّهُ عَزِيزٌ حَكِيمٌ
«Не личило Пророку брати полонених, поки він не переможе і не покорить (невірних) на землі. Ви бажаєте мирських благ, але Аллах бажає Останнього життя. Аллах Могутній, Мудрий» (Здобич 8:67).
Всевишній Аллах роз’яснив, що Посланець Мухаммад не повинний був брати полонених, поки не завдав значної поразки (الإثخان). И الإثخان – це вбивство і сильне залякування. Тому це було докором у виконанні хукму (закону), що суперечить першорядному. Тобто першорядним було вбивство якомога більшої кількості невірних на полі битви при Бадрі, для тощо щоб поразка була значніше.
Хоча хукм відносно полонених і нанесення значної поразки (الإثخان) послався спочатку в сурі Мухаммад:
فَإِذا لَقِيتُمُ الَّذِينَ كَفَرُوا فَضَرْبَ الرِّقَابِ حَتَّى إِذَا أَثْخَنْتُمُوهُمْ فَشُدُّوا الْوَثَاقَ فَإِمَّا مَنًّا بَعْدُ وَإِمَّا فِدَاءً حَتَّى تَضَعَ الْحَرْبُ أَوْزَارَهَا
«Коли ви зустрічаєтеся з невіруючими на полі бою, то рубіть голови. Коли ж ви послабите їх, то кріпіть окови. А потім або милуйте, або ж беріть викуп, допоки війна не складе свій тягар» (47:4).
Однак аят сури «Здобич, 8» був посланий після скоєння суперечності першорядному, і це був хукм, що суперечить посланому раніше про дозвіл прийняття полонених після завдання значної поразки (الإثخان). Посланець ﷺ узяв у полон до завдання значної поразки (الإثخان) і Аллах дорікнув йому, оскільки першорядним було вбивство якомога більшої кількості ворогів задля завдання більш значної поразки (الإثخان).
Приклад другий: Всевишній Аллах сказав:
عَبَسَ وَتَوَلَّى (١) أَنْ جَاءَهُ الأعْمَى (٢) وَمَا يُدْرِيكَ لَعَلَّهُ يَزَّكَّى (٣) أَوْ يَذَّكَّرُ فَتَنْفَعَهُ الذِّكْرَى
«Він спохмурнів і відвернувся. Тому що до нього підійшов сліпий. Звідки тобі знати? Можливо, він би очистився. Або пом’янув би настанову, і поминання принесло б йому користь» (80:1-4).
Посланцю ﷺ наказано нести заклик до усіх людей і навчати Ісламу мусульман. Обидва накази обов’язкові для Пророка ﷺ завжди. І Абдуллах ібн Умм Мактум був мусульманином і навчався Ісламу. Одного разу він прийшов до Пророка ﷺ, коли у нього була знать Курайша: Утба і Шейба – сини Рабіа, Абу Джахль ібн Хішам, Аббас ібн Абд аль-Мутталіб, Умеййя ібн Халяф і аль-Валід ібн аль-Мугіра, яких він закликав до Ісламу, в очікуванні що й інші приймуть Іслам, слідуючи за їх прикладом. Тоді Ібн Умм Мактум сказав Пророку ﷺ, у той час як він був у такому положенні: «О Посланець Аллаха, прочитай і навчи мене тому, чому навчив тебе Аллах». І він повторював це знову і знову, не знаючи, що Посланець Аллаха ﷺ зайняти цими людьми. Пророк ﷺ не побажав переривати свою мову і відвернувся, спохмурнівши. Тоді і була послана ця сура у докір Посланцю Аллаха ﷺ за його вчинок, який суперечив тому, що було першорядним. Посланцю Аллаха було наказано нести заклик і наказано навчати Ісламу мусульман, тому він узявся за заклик, відвернувшись від навчання того, хто просив знання через зайнятість закликом. Хоча першочерговим для нього було навчити Ібн Умм Мактума тому, що він хотів дізнатися, можливо Аллах очистив би його від деяких гріхів за допомогою цієї доброї справи, за допомогою отриманих від Пророка ﷺ знань. Однак він ﷺ не зробив цього і Аллах дорікнув йому за це, оскільки неприйняття Ібн Умм Мактума суперечило першорядному. Саме тому Аллах дорікнув йому за те, що він не зайнявся тим, що є першорядним.
Мухаммад ﷺ із числа твердих духом (улі аль-азм) посланців:
Всевишній Аллах вшанував одних пророків над іншими за те, що вони терпіли і переносили труднощі та брехню на шляху заклику до Аллаха, і старалися більше інших на Його шляху. Саме їх Всевишній Аллах назвав «тверді духом» (улі аль-азм) з числа посланців: Мухаммад, Нух, Ібрахім, Муса та Іса (хай благословить Аллах їх усіх і привітає). Всевишній говорить:
فَاصْبِرْ كَمَا صَبَرَ أُولُو الْعَزْمِ مِنَ الرُّسُلِ
«Терпи ж, як терпіли тверді духом посланці» (46:35).
І говорить Всевишній:
وَإِذْ أَخَذْنَا مِنَ النَّبِيِّينَ مِيثَاقَهُمْ وَمِنْكَ وَمِنْ نُوحٍ وَإِبْرَاهِيمَ وَمُوسَى وَعِيسَى ابْنِ مَرْيَمَ وَأَخَذْنَا مِنْهُمْ مِيثَاقًا غَلِيظًا
«Ось Ми уклали завіт з пророками, з тобою, Нухом (Ноєм), Ібрахімом (Авраамом), Мусою (Моїсеєм) та Ісою (Ісусом), сином Мар’ям (Марії). Ми уклали з ними суворий завіт» (33:7).
З відмітних якостей, якими Посланець Аллаха ﷺ виділився серед інших пророків (а.с.), були:
1 – Среди них Иса (а.с.), про которого Всевышний сказал: Попередні пророки радували людей його приходом і закликали слідувати за ними. Серед них Іса (а.с.), про якого Всевишній сказав:
وَإِذْ قَالَ عِيسَى ابْنُ مَرْيَمَ يَا بَنِي إِسْرَائِيلَ إِنِّي رَسُولُ اللَّهِ إِلَيْكُمْ مُصَدِّقًا لِمَا بَيْنَ يَدَيَّ مِنَ التَّوْرَاةِ وَمُبَشِّرًا بِرَسُولٍ يَأْتِي مِنْ بَعْدِي اسْمُهُ أَحْمَدُ فَلَمَّا جَاءَهُمْ بِالْبَيِّنَاتِ قَالُوا هَذَا سِحْرٌ مُبِينٌ
«А ось Іса (Ісус), син Мар’ям (Марії), сказав: «О сини Ісраїла (Ізраіля)! Я посланий до вас Аллахом, щоб підтвердити правдивість того, що було в Таураті (Торі) до мене, і щоб повідомити добру звістку про Посланця, який прийде після мене, ім’я якого буде Ахмад (Мухаммад)». Коли ж він з’явився до них із ясними знаменнями, вони сказали: «Це очевидне чаклунство» (61:6).
2 – Він ﷺ був посланий до усіх людей без виключень, на відміну від інших пророків, кожний з яких був посланий тільки до свого народу:
وَمَا أَرْسَلْنَاكَ إِلا كَافَّةً لِلنَّاسِ بَشِيرًا وَنَذِيرًا وَلَكِنَّ أَكْثَرَ النَّاسِ لا يَعْلَمُونَ
«Ми відправили тебе до всіх людей добрим вісником і застережливим наставителем, але більшість людей не знає цього» (36:28).
3 – Всевишній Аллах підсилив його ﷺ вічним дивом – Благородним Кораном, у той час як дива посланців для нього були тільки для їх народів і у їх час.
4 – Він є печаткою всіх пророків і посланців, і немає пророка після нього ﷺ. Всевишній сказав:
مَا كَانَ مُحَمَّدٌ أَبَا أَحَدٍ مِنْ رِجَالِكُمْ وَلَكِنْ رَسُولَ اللَّهِ وَخَاتَمَ النَّبِيِّينَ وَكَانَ اللَّهُ بِكُلِّ شَيْءٍ عَلِيمًا
«Мухаммад не доводиться батьком когось із ваших мужів, а є Посланцем Аллаха і печаткою пророків (або останнім з пророків). Аллах знає про всіляку річ» (33:40).
О віруючі! Шановні слухачі радіо Центрального медіа-офісу Хізб ут-Тахрір!
Зупинимося сьогодні на цій ноті. До наступних зустрічей на наших уроках, хай береже вас Аллах. Ми просимо Всевишнього звеличити нас Ісламом, звеличити Іслам за допомогою нас і вшанувати нас перемогою. Втішити наші погляди встановленням держави Халіфат у найближчому майбутньому, і хай Він зробить нас із числа його воїнів, старанних і шахідів. Воістину, Він владний над усілякою річчю. Дякуємо вам, ва ас-саляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятух!
23 Джумада аль-уля 1435
24/03/2014
