У книзі «ас-Сахіх» Бухарі приводить наступне:
Нам розповів Мусаддад, Ях’я ібн Саїд від Ях’ї ібн Саїда аль-Ансарій, який сказав: мені розповідав Абу Саліх, який говорив, що чув від Абу Хурайри слова: Пророк Аллаха ﷺ сказав:
لَوْلَا أَنْ أَشُقَّ عَلَى أُمَّتِي مَا تَخَلَّفْتُ عَنْ سَرِيَّةٍ وَلَكِنْ لَا أَجِدُ حَمُولَةً وَلَا أَجِدُ مَا أَحْمِلُهُمْ عَلَيْهِ وَيَشُقُّ عَلَيَّ أَنْ يَتَخَلَّفُوا عَنِّي وَلَوَدِدْتُ أَنِّي قَاتَلْتُ فِي سَبِيلِ اللَّهِ فَقُتِلْتُ ثُمَّ أُحْيِيتُ ثُمَّ قُتِلْتُ ثُمَّ أُحْيِيتُ
«Якщо б це не складало труднощів для моєї Умми, то я б не відстав ані від жодного бою. Однак я не знаходжу готової (для походів) верблюдиці і те, чим її можна завантажити і це завдає мені незручностей що ви можете відстати від мене, усе ж я бажав би вести бої на шляху Аллаха і померти, потім знову воскреснути і знову померти, потім знову воскреснути…».
Із вказівок хадісу:
1. Милість. Співчутливе, милостиве ставлення Пророка ﷺ до своєї Умми. Відмітною рисою Пророка ﷺ була співчутливість і милостиве ставлення. Він боявся труднощів для своєї общини, що вона не зможе витримати, про що він ﷺ не один раз відкрито зазначав у своїх висловах: «Якщо б це не було важко для моєї Умми, то я неодмінно велів би їм те і те». Пророк ﷺ любив полегшувати людям і наказував чинити так само. Він багато разів звертався з мольбами до Всевишнього Аллаха за свою Умму, він ﷺ був співчутливим, милостивим у відношенні усієї своєї Умми. Він забороняв своїм сподвижникам багато розпитувати у якомусь питанні, щоб у результаті ця справа не виявилася важкою для них. Із проявів його ﷺ милостивого ставлення до своєї Умми – нагадування мусульманам про милість Аллаха, спонукання їх до того, щоб вони були гарної думки про Аллаха Всевишнього. Звернення з молитвою у його адресу, яку Аллах завжди приймає, Пророк ﷺ влаштував шафаатом для мусульман у Судний день. Він молився про милість до правителів за їх доброту і м’якість у відношенні мусульман і проклинав тих із них, хто змушував мусульман страждати.
Таким був наш улюблений Пророк Мустафа ﷺ, так про нього схвально відкликається Всевишній Аллах у Корані:
لَقَدْ جَاءَكُمْ رَسُولٌ مِنْ أَنْفُسِكُمْ عَزِيزٌ عَلَيْهِ مَا عَنِتُّمْ حَرِيصٌ عَلَيْكُمْ بِالْمُؤْمِنِينَ رَءُوفٌ رَحِيمٌ
«До вас явився Посланець із вашого середовища. Тяжко для нього те, що ви страждаєте. Він старається для вас. Він співчутливий і милосердний до віруючих» (9:128).
2. Слідування вірному методові з прагненням і впевненістю, наслідуючи приклад Пророка ﷺ, куди входить також Джихад, і як наслідок Імам.
Що стосується Джихаду, то він є колективним обов’язком для Умми, але те, що він є фардом кіфая не понижує його степеню важливості. Джихад кращий зі способів наближення до Аллаха. Імам Ахмад казав: Я не знаю більш кращої справи, після обов’язкових (фардів) ніж Джихад». Коли ж при ньому згадувався Джихад, він почав плакати і говорити: «Немає таких вчинків чеснот кращих, ніж Джихад».
Шейх уль-Іслам ібн Таймія говорив: «Якщо ворог бажає напасти на мусульман, тоді захищатися стає обов’язковим для усіх тих, на кого вони збираються напасти і для тих, на кого не збираються, щоб вони допомогли тим, хто наразився на напад».
У книзі «аль-Інсаф», автор аль-Мардаві говориться: «Колективний обов’язок (фард кіфая) – є ваджибом (обов’язком) для усіх. Про це приводяться тексти стосовно Джихаду. Якщо його ведуть ті, кого достатньо, тоді з решти обов’язок знімається».
Вчені Ісламу говорять, що Джихад неминучий у трьох положеннях:
1. У момент зіткнення двох загонів, тому як Всевишній Аллах говорить:
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا إِذَا لَقِيتُمُ الَّذِينَ كَفَرُوا زَحْفًا فَلَا تُوَلُّوهُمُ الْأَدْبَارَ
«О ті, які увірували! Коли ви зустрінетеся з невіруючими на полі битви, то не повертайтеся до них спиною» (8:15).
2. У випадку, коли на країну напали невіруючі, жителі зобов’язані вставати на захист, битися і дати відсіч, тому як Всевишній Аллах говорить:
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا قَاتِلُوا الَّذِينَ يَلُونَكُمْ مِنَ الْكُفَّارِ وَلْيَجِدُوا فِيكُمْ غِلْظَةً ۚ
«О ті, які увірували! Бийтеся з невіруючими, які знаходяться поблизу вас. І нехай вони переконаються у вашій суворості» (9:123).
3. Коли на Джихад прикликав Імам, тоді народ повинний піднятися на бій, тому як Пророк Аллахаﷺ сказав:
وَإِذَا اسْتُنْفِرْتُمْ فَانْفِرُوا
«І коли вас прикликають у похід на бій, то поспішайте» (вивели Бухарі, Муслім).
Що стосується дозволу Імама, то Ібн Кудама у книзі «аш-Шарх аль-Кабір» говорить: «Ведення Джихаду повертається до відповідальності Імама і його бачення (іджтіхаду), підлеглі ж повинні йому підкорюватися у тому, що він знаходить правильним».
Імам Ахмад говорить: «Як ви думаєте, якщо б усі люди утрималися від Джихаду як це робите ви, хто б тоді бився? Чи не зник би тоді Іслам?».
Деякі вчені стверджують про недопустимість ведення боїв поки на те не буде дозволу Імама, про це наприклад так говорить Ібн Кудама у книзі «аль-Магзі». Тема; Коли разом із людьми на бій виходить Амір, ані для кого неможна виходити у пошуках їжі для тварин, дрів, ніхто не може залишати табір, вступати у сутичку з невіруючим і бути учасником у якійсь події, лише із дозволу Імама. Іншими словами, жоден не повинний залишати табір у пошуках їжі для тварин, дрів для вогнища тощо, лише із дозволу Аміра. Також ними було відзначено, що сутичка один на один повинна проходити лише із дозволу Імама.
Також усім відомо, що немає і однієї передачі від Пророка ﷺ де повідомляється про те, що він спорядив загін у похід або делегацію з місією, не призначивши на чолі аміра. Пророк ﷺ призначив трьох сподвижників на чолі армії у бою і Мути ними були Зайд ібн Харіса, Джафар ібн Абу Таліб і Абдуллах ібн Равваха, нехай буде вдоволений ними усіма Аллах.
4. Мета Джихада і створення причин.
Мусульманин б’ється заради піднесеної, благородної мети, якою є піднесення слова Аллаха на землі. Мусульманин не приймає битв заради слави, родоплемінного зв’язку, якоїсь тлінної мирської мети. Мусульманин неодмінно повинен чітко усвідомлювати, заради чого він знаходиться у бою.
Щирість у намірі є умовою прийняття актів поклоніння. Той, хто не щирий у Джихаді - не отримує належної винагороди. Заради чого мав намір, такий наділ і отримує. Звідси, необхідно ясно бачити мету Джихаду поряд із підготованістю, адже той, хто б’ється з ворогом не будучи підготованим, ослухається велінь Аллаха. Підходить до питання одержати перемогу не з тієї двері, тоді як бій повинен вестися під ясним стягом подібно до сонця вдень, заради встановлення Шаріату Всевишнього Аллаха, не заради завоювання території або якоїсь країни щоб потім своїми ж руками там правити законами часів невігластва. Наскільки ж огидне подібне прагнення і нікчемна сама мета.
О Аллах! Звелич нас Ісламом і за допомоги Ісламської держави. О Аллах! Надай нам милостивого Халіфа, готового спорядити загони, підняти стяги і знамена, наказу якого ми б підкорилися. Пришвидши той час, коли настане другий праведний Халіфат, щоб об’єднати наші сили.
І хай Аллах благословить і привітає нашого Пророка Мухаммада ﷺ.
20 Раджаб 1435 р.х.
19.05.2014 р.
