بسم الله الرحمن الرحيم
Вітаємо вас, наші любі слухачі, і почнемо з найкращого: ас-саляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятух!
Передається зі слів Джабіра, який сказав: «Посланець Аллаха ﷺ прокляв того, хто поїдає ріст, бере під лихварство (під відсотки), хто записує (угоду) і свідка», - передав Муслім.
В коментарі імама ан-Нававі приводиться: це ясна заборона на запис угоди між сторонами лихварського договору, як і ясна заборона свідчити про укладення подібної угоди.
А також: заборона на надання допомоги у будь-чому порочному (недійсному – батиль), а Аллах знає краще.
Шаріат абсолютно заборонив ріст (ріба), у якій би кількості він не був, великому чи малому. Майно, придбане шляхом росту (ріба) є однозначно забороненим. Всевишній Аллах сказав:
الَّذِينَ يَأْكُلُونَ الرِّبَا لا يَقُومُونَ إِلا كَمَا يَقُومُ الَّذِي يَتَخَبَّطُهُ الشَّيْطَانُ مِنَ الْمَسِّ ذَلِكَ بِأَنَّهُمْ قَالُوا إِنَّمَا الْبَيْعُ مِثْلُ الرِّبَا وَأَحَلَّ اللَّهُ الْبَيْعَ وَحَرَّمَ الرِّبَا فَمَنْ جَاءَهُ مَوْعِظَةٌ مِنْ رَبِّهِ فَانْتَهَى فَلَهُ مَا سَلَفَ وَأَمْرُهُ إِلَى اللَّهِ وَمَنْ عَادَ فَأُولَئِكَ أَصْحَابُ النَّارِ هُمْ فِيهَا خَالِدُونَ
«Ті, які пожирають лихву, повстануть, як повстає той, кого сатана повергнув своїм дотиком. Це тому, що вони казали: «Воістину, торгівля подібна до лихварства». Але Аллах дозволив торгівлю і заборонив лихварство. Якщо хто-небудь з них після того, як до нього явиться застереження від Аллаха, припинить, то йому буде прощене те, що було раніше, і його справа буде у розпорядженні Аллаха. а хто повернеться до цього, ті стануть мешканцями Вогню, у якому вони перебуватимуть вічно» (2:275).
І сказав:
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا اتَّقُوا اللَّهَ وَذَرُوا مَا بَقِيَ مِنَ الرِّبَا إِنْ كُنْتُمْ مُؤْمِنِينَ (٢٧٨)فَإِنْ لَمْ تَفْعَلُوا فَأْذَنُوا بِحَرْبٍ مِنَ اللَّهِ وَرَسُولِهِ وَإِنْ تُبْتُمْ فَلَكُمْ رُءُوسُ أَمْوَالِكُمْ لا تَظْلِمُونَ وَلا تُظْلَمُونَ
«О ті, які увірували! Бійтеся Аллаха і не беріть решту лихви, якщо тільки ви є віруючими. Але якщо ви не зробите цього, то знайте, що Аллах і Його Посланець проголошують вам війну. А якщо ви покаєтеся, то вам залишиться ваш початковий капітал. Ви не вчините несправедливо і з вами не вчинять несправедливо» (2:278-279).
Суть лихварства (ріба) у тому, що прибуток, який придбаває людина, яка дає під відсоток, є експлуатацією старанності людей у той час як це доля без докладання зусиль. І оскільки майно, поверх якого береться ріст (відсоток), гарантує прибуток без схильності до збитків, що у свою чергу суперечить правилу:«здобич в обмін на збиток». Для цього і були приписані види компаній з дозволеними у них умовами, такі як мудараба та мусако (зрошення), що дозволяють використання майна у договорах. У цих договорах група людей може придбавати прибуток від свого майна без експлуатації старань інших людей. Навпаки, це є засобом, який дозволяє придбати прибуток за допомогою власних зусиль, схильних до збитку так само, як і схильних до прибутку, на відміну від лихви (ріба). При тому, що заборона лихви (ріба) озвучена прямим текстом без вказівки у ньому мотиву (іллят). В Сунні ж роз’яснюються усі види лихварських майн.
Однак, може спасти на думку, що власник грошей затаїть своє майно і можливо не проявить щедрості і не дасть в борг нужденному, а нужда буде насідати на свого хазяїна. Тому, неодмінно повинен існувати спосіб, щоб задовольнити цю потребу. Ось тільки нужди сьогодні стали різноманітними, а лихварство стало в основі торгівлі, сільського господарства та промисловості. Саме тому з’явилися банки з рішення питань з лихварством (ріба), і ніяк інакше, як і немає інших засобів для задоволення потреб, окрім лихварів.
Відповідь на це питання в тому, що ми кажемо про суспільство, у якому застосовується Іслам повністю, у тому числі і в економічному плані, а не про суспільство у його сьогоднішньому стані. Оскільки сучасне суспільство живе за капіталістичною системою, а тому в ньому і з’явилися банки як життєва потреба. Тому власник грошей, який бачить себе вільним у розпорядженні своїм майном, і хто вважає, що володіє свободою в експлуатації, шахрайстві, монополії, азартних іграх, лихварстві та іншому без нагляду з боку держави або обмежень законами, немає жодних сумнівів, що подібна людина вважає лихварство (ріба) і банки життєвою необхідністю.
Тому необхідно змінити поточну економічну систему загалом, і встановити заміть неї – повним і революційним чином – ісламську економічну систему. І коли ця система буде видалена, а замість неї буде виконана Ісламська система, людям стане очевидно, що суспільство, яке виконує Іслам, у ньому не з’являється необхідності у лихварстві (ріба), оскільки потребуючий позики або потребує її, щоб жити, або вона необхідна йому для сільського господарства. Що ж стосується першої, то Іслам закрив її, забезпечивши основні потреби в житті кожного індивіда суспільства. Що ж стосується другої, то Іслам закрив її, надаючи нужденному безвідсоткову позику. Ібн Хіббан та Ібн Маджа передав від Ібн Масуда, що Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Хто з мусульман надасть кредит іншому мусульманину двічі, то вони йому запишуться як одна садака (милостиня)». Давати в кредит (у борг) нужденному є рекомендованим (мандуб), і в той самий час брати кредит (у борг) не є небажаним (тобто це не макрух), оскільки Посланець Аллаха ﷺ брав у борг. А оскільки кредитування має місце в житті, то людям вже став очевидний увесь збиток від лихварства (ріба), і навіть більше того, що ріст є найбільшим збитком для економічного життя. Як це вже стало ясним для кожного, необхідність вимагає виключення лихварства і створення щільного бар’єру між ним і суспільством за допомогою законодавства та системи управління згідно з Ісламом.
Якщо лихварства не буде, не залишиться потреби і в банках, що існують сьогодні. І залишися тільки Бейт ул-Мал, який даватиме кредити без відсотків і росту після перевірки можливості належного використання грошей. І раніше Умар ібн аль-Хаттаб давав з Бейт уль-малу майно селянам (фермерам) Іраку для експлуатації їх земель. Шаріатський закон постановив давати селянам з Байт уль-малу стільки, скільки допоможе їм експлуатувати свої землі, щоб вийшов врожай. Від Імама Абу Юсуфа передається: «Безпомічному надається необхідна сума з Байт уль-малу, щоб він працював на ній», тобто на землі. Також, як Байт уль-мал виділяє селянам гроші для сільського господарства, він також виділяє їх і тим, хто подібний до них, роблячи приватну роботу, коли ці люди потребують засобів для підтримання себе. Так, Умар виділив селянам, тому що вони потребували засобів для забезпечення свого життя, тому він і виділив їм гроші. А тому заможним фермерам з майна Байт уль-мал засоби для збільшення їх виробництва не виділяються. У положенні селян виступають і подібні до них, кому необхідно задовольняти свої життєві потреби, оскільки Посланець Аллаха ﷺ дав якомусь чоловіку мотузку і сокиру, щоб він міг збирати дрова, щоб прожити на це.
Однак залишання лихварства (ріба) не залежить від наявності мусульманського Ісламського суспільства, існування Ісламської держави або наявності того, хто міг би позичити грошей. Навпаки, ріст (ріба) є забороненим і необхідно його залишити, і не важливо, чи існує Ісламська держава або ні, або з’явилося Ісламське суспільство або ні, або з’явився той, хто дасть кредит або ні.
Шановні слухачі, до нових зустрічей з черговим хадісом Посланця ﷺ. Хай Аллах береже вас, ва ас-саляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятух!
06 Зуль-каъда 1435х.
01/09/2014
