Той, хто дав клятву правителю, потиснув йому руку

Приводиться у «Сахіх» Мусліма від Зухайра ібн Харба і Ісхака ібн Ібрахіма, від Зухайра, від Джаріра, від аль-Амаша, від Зайда ібн Вахба, від Абдуррахмана ібн Абдураббількааби, що Абдуллах ібн Амр ібн аль-Ас, сидячи в оточенні людей у затишку Кааби, сказав:

كُنَّا مَعَ رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فِي سَفَرٍ فَنَزَلْنَا مَنْزِلًا فَمِنَّا مَنْ يُصْلِحُ خِبَاءَهُ وَمِنَّا مَنْ يَنْتَضِلُ وَمِنَّا مَنْ هُوَ فِي جَشَرِهِ إِذْ نَادَى مُنَادِي رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ الصَّلَاةَ جَامِعَةً فَاجْتَمَعْنَا إِلَى رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَقَالَ إِنَّهُ لَمْ يَكُنْ نَبِيٌّ قَبْلِي إِلَّا كَانَ حَقًّا عَلَيْهِ أَنْ يَدُلَّ أُمَّتَهُ عَلَى خَيْرِ مَا يَعْلَمُهُ لَهُمْ وَيُنْذِرَهُمْ شَرَّ مَا يَعْلَمُهُ لَهُمْ وَإِنَّ أُمَّتَكُمْ هَذِهِ جُعِلَ عَافِيَتُهَا فِي أَوَّلِهَا وَسَيُصِيبُ آخِرَهَا بَلَاءٌ وَأُمُورٌ تُنْكِرُونَهَا وَتَجِيءُ فِتْنَةٌ فَيُرَقِّقُ بَعْضُهَا بَعْضًا وَتَجِيءُ الْفِتْنَةُ فَيَقُولُ الْمُؤْمِنُ هَذِهِ مُهْلِكَتِي ثُمَّ تَنْكَشِفُ وَتَجِيءُ الْفِتْنَةُ فَيَقُولُ الْمُؤْمِنُ هَذِهِ هَذِهِ فَمَنْ أَحَبَّ أَنْ يُزَحْزَحَ عَنْ النَّارِ وَيُدْخَلَ الْجَنَّةَ فَلْتَأْتِهِ مَنِيَّتُهُ وَهُوَ يُؤْمِنُ بِاللَّهِ وَالْيَوْمِ الْآخِرِ وَلْيَأْتِ إِلَى النَّاسِ الَّذِي يُحِبُّ أَنْ يُؤْتَى إِلَيْهِ وَمَنْ بَايَعَ إِمَامًا فَأَعْطَاهُ صَفْقَةَ يَدِهِ وَثَمَرَةَ قَلْبِهِ فَلْيُطِعْهُ إِنْ اسْتَطَاعَ فَإِنْ جَاءَ آخَرُ يُنَازِعُهُ فَاضْرِبُوا عُنُقَ الْآخَرِ فَدَنَوْتُ مِنْهُ فَقُلْتُ لَهُ أَنْشُدُكَ اللَّهَ آنْتَ سَمِعْتَ هَذَا مِنْ رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَأَهْوَى إِلَى أُذُنَيْهِ وَقَلْبِهِ بِيَدَيْهِ وَقَالَ سَمِعَتْهُ أُذُنَايَ وَوَعَاهُ قَلْبِي فَقُلْتُ لَهُ هَذَا ابْنُ عَمِّكَ مُعَاوِيَةُ يَأْمُرُنَا أَنْ نَأْكُلَ أَمْوَالَنَا بَيْنَنَا بِالْبَاطِلِ وَنَقْتُلَ أَنْفُسَنَا وَاللَّهُ يَقُولُ

يَٰٓأَيُّهَاٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ لَا تَأۡكُلُوٓاْ أَمۡوَٰلَكُم بَيۡنَكُم بِٱلۡبَٰطِلِ إِلَّآ أَن تَكُونَ تِجَٰرَةً عَن تَرَاضٖ مِّنكُمۡۚ وَلَا تَقۡتُلُوٓاْ أَنفُسَكُمۡۚ إِنَّ ٱللَّهَ كَانَ بِكُمۡ رَحِيمٗا ٢٩

قَالَ فَسَكَتَ سَاعَةً ثُمَّ قَالَ أَطِعْهُ فِي طَاعَةِ اللَّهِ وَاعْصِهِ فِي مَعْصِيَةِ اللَّهِ

«Одного разу, перебуваючи з Посланцем Аллаха ﷺ у дорозі, ми зупинились у якомусь місці, і одні почали встановлювати свої намети, інші взялись змагатись у стрілянині із лука, а треті погнали пасти своїх тварин, як раптом глашатай Посланця Аллаха ﷺ сповістив: «Спільна молитва!». І ми зібрались навколо Посланця Аллаха ﷺ, який сказав:«Воістину, обов’язок будь-якого пророка, який жив до мене, полягав у вказуванні (членам) своєї общини на те, у чому, як йому було відомо, для них містилось благо, та у застереженні їх від того, у чому, як йому було відомо, для них містилось зло. Що ж стосується вашої Умми, то на початку її (існування) буде дароване благополуччя, а у кінці її спіткають лиха, і (буде відбуватись) те, що викличе ваше несхвалення. І прийдуть (до вас)випробування, після кожного із яких попереднє буде здаватись легким, і прийде таке випробування, коли віруючий скаже: «Це погубить мене!», — а потім воно припиниться, прийде (інше) випробування, і віруючий скаже: «Це, це!». Так нехай же той, хто бажає, щоб його віддалили від Вогню і ввели в Рай, виявиться віруючим в Аллаха і в Останній день, коли прийде до нього смерть, і нехай обходиться з людьми так само, як бажає він, щоб (люди) обходились з ним. І нехай той., хто дав клятву правителю, потиснув йому руку і проявив по відношенню до нього щирість серцем, підкоряється (цьому правителю), якщо зуміє, а якщо явиться хтось інший і почне боротися з ним (за владу), то відрубайте цьому другому голову». Я спитав (Абдуллаха): «Ти чув це від Посланця Аллаха ﷺ?».Він відповів: «Чули це вуха мої і засвоїло серце моє». Я сказав: «Ось син дядька твого, Муавія (ібн Абу Суфьян), (у свій час) велів нам пожирати майно один одного незаконно і вбивати один одного. А Аллах сказав:

«О ті, які увірували! Не пожирайте свого майна між собою незаконно, а лише шляхом торгівлі по обопільній згоді. Не вбивайте самих себе (один одного), адже Аллах милостивий до вас» (4:29)».

Абдуллах помовчав якийсь час, а потім сказав: «Підкоряйся йому у тому, що є покірністю Аллаху, і не слухайся його утому, що є непослухом Аллаха».

У книзі-коментарі ан-Нававі по «Сахіху» Мусліма говориться:

«Посланець ﷺ сказав: «Нехай обходиться з людьми так само, як бажає він, щоб (люди) звертались до нього».

Це приклад лаконічності і мудрості Пророка ﷺ. Він ﷺ згадує важливе для виконання правило: людина повинна ставитись до інших так само, як їй хотілось би, щоб ставились до неї.

«Якщо явиться хтось другий і почне боротись з ним (за владу), то відрубайте цьому другому голову», — отож: відкиньте другого, оскільки він об’явився при наявності у Умми Імама. Якщо ж для його відкинення потрібні військові дії, то робіть це. Тоді вбити його буде дозволеною справою, яка не несе за собою відповідальності і покарання.

«Я сказав: «Ось син дядька твого, Муавія (ібн Абу Суфьян), (у свій час) велів нам пожирати майно один одного незаконно і вбивати один одного. Аллах сказав:

«О ті, які увірували! Не пожирайте свого майна між собою незаконно, а лише шляхом торгівлі по обопільній згоді. Не вбивайте самих себе (один одного), адже Аллах милостивий до вас» (4:29)».

Звідси розуміється, що передавач хадіса — незважаючи на те, що вислухав Абдуллаха ібн Амра ібн аль-Аса,і незважаючи на те, що хадіс забороняє противитись халіфу і велить вбивати другого, — усе ж таки переконано вірить у наявність якостей супротивника в Маувії і те, що з ним треба битися».

Дорогі слухачі!

Байат халіфу є шаріатським методом призначення правителя держави Халіфат. Таким шляхом до нього переходять правління і влада. Також для кожного із підданих стає обов’язковим підкорення даному правителю.

Іслам зобов’язав Умму обрати собі халіфа. До того ж Іслам визначив метод обрання халіфа. Даним методом є байат (клятва, присяга), що підтверджується Кораном, Сунною та Іджма ус-сахаба.

Докази байату:

У Книзі Аллаха (у Корані):

Аллах сказав:

يَٰٓأَيُّهَا ٱلنَّبِيُّ إِذَا جَآءَكَ ٱلۡمُؤۡمِنَٰتُ يُبَايِعۡنَكَ عَلَىٰٓ أَن لَّا يُشۡرِكۡنَ بِٱللَّهِ شَيۡ‍ٔٗا وَلَا يَسۡرِقۡنَ وَلَا يَزۡنِينَ وَلَا يَقۡتُلۡنَ أَوۡلَٰدَهُنَّ وَلَا يَأۡتِينَ بِبُهۡتَٰنٖ يَفۡتَرِينَهُۥ بَيۡنَ أَيۡدِيهِنَّ وَأَرۡجُلِهِنَّ وَلَا يَعۡصِينَكَ فِي مَعۡرُوفٖ فَبَايِعۡهُنَّ وَٱسۡتَغۡفِرۡ لَهُنَّ ٱللَّهَۚ إِنَّ ٱللَّهَ غَفُورٞ رَّحِيمٞ

«О, Пророк! Якщо до тебе прийдуть віруючі жінки, щоб присягнути у тому, що вони не будуть долучати співтоваришів до Аллаха, красти, перелюбствувати, вбивати своїх дітей, покривати наклепом те, що між їх руками і ногами, і ослухатись тебе у благих справах, то прийми у них присягу і попроси у Аллаха прощення для них. Воістину, Аллах — Прощаючий (Гафур), Милосердний (Рахім)» (60:12).

У Сунні Посланця Аллаха ﷺ:

Мусульмани давали байат Пророку ﷺ при Акабі. Бухарі передає від Убади ібн ас-Саміта:

بَايَعْنَا رَسُولَ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ عَلَى السَّمْعِ وَالطَّاعَةِ فِي الْيُسْرِ وَالْعُسْرِ وَالْمَنْشَطِ وَالْمَكْرَهِ وَأَنْ لَا نُنَازِعَ الْأَمْرَ أَهْلَهُ وَأَنْ نَقُولَ أَوْ نَقُومَ بِالْحَقِّ حَيْثُمَا كُنَّا لَا نَخَافُ فِي اللَّهِ لَوْمَةَ لَائِمٍ

«Ми дали присягу Посланцю ﷺ на те, що будемо слухатись і підкорятись у радості і у горі; не будемо оскаржувати владу у її володарів ; будемо виконувати і говорити істину, де б не були, не боячись нікого на шляху Аллаха».

Дана присяга була дана на правління, а не на пророцтво. Іншими словами, метою даного байату було не визнання його ﷺ Пророком, а правителем. Бо клятва при Акабі була клятвою на дії і визнання його ﷺ правителем, а не просто Пророком і Посланцем. Адже визнання його ﷺ Пророком і Посланцем є вірою (іманом), а не байатом. Мусульманам залишалось тоді лише присягнути Мухаммаду ﷺ у якості голови держави.

Бухари передає від Абу Хурайри, що Пророк ﷺ сказав:

كَانَتْ بَنُو إِسْرَائِيلَ تَسُوسُهُمُ الأَنْبِيَاءُ، كُلَّمَا هَلَكَ نَبِيٌّ خَلَفَهُ نَبِيٌّ، وَإِنَّهُ لاَ نَبِيَّ بَعْدِي، وَسَيَكُونُ خُلَفَاءُ فَيَكْثُرُونَ قَالُوا: فَمَا تَأْمُرُنَا؟ قَالَ: فُوا بِبَيْعَةِ الأَوَّلِ فَالأَوَّلِ، أَعْطُوهُمْ حَقَّهُمْ، فَإِنَّ اللَّهَ سَائِلُهُمْ عَمَّا اسْتَرْعَاهُمْ

«Синами Ізраіля управляли пророки. Якщо помирав один пророк, йому на зміну приходив інший. Після мене ж пророків не буде. У майбутньому з’являться халіфи, і їх буде багато». Сподвижники спитали: «Що ж ти нам накажеш?». Пророк ﷺ сказав: «Дотримуйтесь присяги, даної першому і першому із них і віддавайте їм їх права. Воістину, Аллах спитає про те, що Він дав їм під відповідальність» (Бухарі).

Що стосується Іджма ус-сахаба, то це видно при байатах, даних праведним халіфам. Сахаби усі без винятку розуміли,що байат є методом призначення халіфа, що вимушувало їх не зволікати з принесенням байату новому халіфу кожного разу, коли попередній помирав з волі Всевишнього Аллаха.

Призначення халіфа супроводжується принесенням йому байату мусульманами. Під мусульманами маються на увазі піддані попереднього халіфа (якщо держава Халіфат вже існує), чи мусульмани тієї країни, в якій встановлюється Халіфат (якщо Халіфату не існує).

Якою є процедура байату?

Байат здійснюється через рукостискання, як говорилось у хадісі: «Той, хто дав клятву правителю, потиснув йому руку», — а також це можливо у писемній формі, про що передав Абдуллах ібн Дінар: «Я бачив Абдуллаха ібн Умара, коли люди зібрались навколо Абдульмаліка ібн Марвана, і він (Ібн Умар) написав йому:

إِنِّي أُقِرُّ بِالسَّمْعِ وَالطَّاعَةِ لِعَبْدِ اللَّهِ عَبْدِ الْمَلِكِ أَمِيرِ الْمُؤْمِنِينَ عَلَى كِتَابِ اللهِ وَسُنَّةِ رَسُولِهِ مَا اسْتَطَعْتُ

«Я підтверджую підкорення і послух аміру віруючих Абдульмалику на основі Книги Аллаха і Сунни Його Пророка по мірі своїх можливостей».

І він з усіх сил залишався вірним своїй присязі.

Умовою є, щоб той, хто дає байат, був повнолітнім. Присяга неповнолітніх є недійсною. Бухари передає:

عَنْ زُهْرَةَ بْنِ مَعْبَدٍ عَنْ جَدِّهِ عَبْدِ اللَّهِ بْنِ هِشَامٍ وَكَانَ قَدْ أَدْرَكَ النَّبِيَّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ وَذَهَبَتْ بِهِ أُمُّهُ زَيْنَبُ بِنْتُ حُمَيْدٍ إِلَى رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، فَقَالَت: يَا رَسُولَ اللَّهِ بَايِعْهُ، فَقَالَ: هُوَ صَغِيرٌ فَمَسَحَ رَأْسَهُ وَدَعَا لَهُ

«Від От Зухра ібн Мабада, від його діда Абдуллаха ібн Хішама, який застав Пророка ﷺ при житті, передається, що його мати Зайнаб бінт Хумайд привела його (Ібн Хишама) до Посланця Аллаха ﷺ і сказала: «О,Посланець Аллаха, прийми у нього присягу». Пророк ﷺ відповів: «Він малий», — і, погладивши його по голові, помолився за нього».

Фраза (формулювання) байату:

Присяга не припускає промовляння певних слів у конкретній послідовності. Проте формулювання присяги повинне обов’язково включати слова про керівництво Книгою Аллаха і Сунною Посланця — у відношенні халіфа, а також повинно згадуватись про покору у труднощах і легкості, у радості і горі — у відношенні того, хто присягає у вірності.

Дорогі слухачі!

Після того, як мусульманин дав байат халіфу, даний байат стає аманатом і відповідальністю мусульманина, від якого він не може зректись. Байат — це право при укладанні Халіфату, поки той, хто присягає, не дав його. Проте після дачі присяги він зобов’язується цією присягою, і після він вже не зможе відмовитись від неї. Посланець Аллаха ﷺ не визнав настирливу вимогу одного бедуїна відхилити його байат. Це вказує на те, що неможна розірвати байат, який вже був даний.

Шановні слухачі!

Нехай наша язики у так просять Аллаха прискорити день, коли ми дамо байат халіфу на основі Корану і Сунни, а також коли ми пообіцяємо слухатись халіфа і підкорятись йому і володарям влади по мірі своїх можливостей у труднощах і легкості, у радості і горі, і не боротися проти нього за владу. Клянусь Аллахом, наше бажання реалізувати даний байат досягло крайньої межі, а страждання, викликані відсутністю байату, набули немислимих масштабів.

До нових зустрічей, дорогі слухачі, при вивченні наступного хадіса Пророка ﷺ. нехай береже вас Аллах. Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху!

Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
5 Раджаба 1441 р.х.
29.02.2020 р.