Вітаємо вас, дорогі брати і сестри по усьому світу, у межах нового випуску із серії «Разом з благородним хадісом». Ми починаємо з найкращого привітання: ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху!
Байат Абу Бакру під навісом Бану Саіда:
حَدَّثَنَا إِسْمَاعِيلُ بْنُ عَبْدِ اللَّهِ حَدَّثَنَا سُلَيْمَانُ بْنُ بِلَالٍ عَنْ هِشَامِ بْنِ عُرْوَةَ قَالَ أَخْبَرَنِي عُرْوَةُ بْنُ الزُّبَيْرِ عَنْ عَائِشَةَ رَضِيَ اللَّهُ عَنْهَا زَوْجِ النَّبِيِّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ أَنَّ رَسُولَ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ مَاتَ وَأَبُو بَكْرٍ بِالسُّنْحِ، قَالَ إِسْمَاعِيلُ: يَعْنِي بِالْعَالِيَةِ، فَقَامَ عُمَرُ يَقُولُ: وَاللَّهِ مَا مَاتَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، قَالَتْ وَقَالَ عُمَرُ: وَاللَّهِ مَا كَانَ يَقَعُ فِي نَفْسِي إِلَّا ذَاكَ وَلَيَبْعَثَنَّهُ اللَّهُ فَلَيَقْطَعَنَّ أَيْدِيَ رِجَالٍ وَأَرْجُلَهُمْ، فَجَاءَ أَبُو بَكْرٍ فَكَشَفَ عَنْ رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَقَبَّلَهُ قَالَ: بِأَبِي أَنْتَ وَأُمِّي طِبْتَ حَيًّا وَمَيِّتًا وَالَّذِي نَفْسِي بِيَدِهِ لَا يُذِيقُكَ اللَّهُ الْمَوْتَتَيْنِ أَبَدًا، ثُمَّ خَرَجَ فَقَالَ: أَيُّهَا الْحَالِفُ عَلَى رِسْلِكَ فَلَمَّا تَكَلَّمَ أَبُو بَكْرٍ جَلَسَ عُمَرُ فَحَمِدَ اللَّهَ أَبُو بَكْرٍ وَأَثْنَى عَلَيْهِ وَقَالَ أَلَا مَنْ كَانَ يَعْبُدُ مُحَمَّدًا صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَإِنَّ مُحَمَّدًا قَدْ مَاتَ وَمَنْ كَانَ يَعْبُدُ اللَّهَ فَإِنَّ اللَّهَ حَيٌّ لَا يَمُوتُ وَقَالَ: { إِنَّكَ مَيِّتٞوَإِنَّهُممَّيِّتُونَ }، وَقَالَ: { وَمَا مُحَمَّدٌ إِلَّا رَسُولٞقَدۡخَلَتۡمِنقَبۡلِهِٱلرُّسُلُۚأَفَإِيْنمَّاتَأَوۡقُتِلَٱنقَلَبۡتُمۡعَلَىٰٓأَعۡقَٰبِكُمۡۚوَمَنيَنقَلِبۡعَلَىٰعَقِبَيۡهِفَلَنيَضُرَّٱللَّهَشَيۡٔٗاۗوَسَيَجۡزِيٱللَّهُٱلشَّٰكِرِينَ} قَالَ: فَنَشَجَ النَّاسُ يَبْكُونَ قَالَ: وَاجْتَمَعَتْ الْأَنْصَارُ إِلَى سَعْدِ بْنِ عُبَادَةَ فِي سَقِيفَةِ بَنِي سَاعِدَةَ فَقَالُوا مِنَّا أَمِيرٌ وَمِنْكُمْ أَمِيرٌ فَذَهَبَ إِلَيْهِمْ أَبُو بَكْرٍ وَعُمَرُ بْنُ الْخَطَّابِ وَأَبُو عُبَيْدَةَ بْنُ الْجَرَّاحِ فَذَهَبَ عُمَرُ يَتَكَلَّمُ فَأَسْكَتَهُ أَبُو بَكْرٍ وَكَانَ عُمَرُ يَقُولُ وَاللَّهِ مَا أَرَدْتُ بِذَلِكَ إِلَّا أَنِّي قَدْ هَيَّأْتُ كَلَامًا قَدْ أَعْجَبَنِي خَشِيتُ أَنْ لَا يَبْلُغَهُ أَبُو بَكْرٍ ثُمَّ تَكَلَّمَ أَبُو بَكْرٍ فَتَكَلَّمَ أَبْلَغَ النَّاسِ فَقَالَ فِي كَلَامِهِ: نَحْنُ الْأُمَرَاءُ وَأَنْتُمْ الْوُزَرَاءُ، فَقَالَ حُبَابُ بْنُ الْمُنْذِرِ: لَا وَاللَّهِ لَا نَفْعَلُ مِنَّا أَمِيرٌ وَمِنْكُمْ أَمِيرٌ، فَقَالَ أَبُو بَكْرٍ: لَا وَلَكِنَّا الْأُمَرَاءُ وَأَنْتُمْ الْوُزَرَاءُ هُمْ أَوْسَطُ الْعَرَبِ دَارًا وَأَعْرَبُهُمْ أَحْسَابًا فَبَايِعُوا عُمَرَ أَوْ أَبَا عُبَيْدَةَ بْنَ الْجَرَّاحِ، فَقَالَ عُمَرُ: بَلْ نُبَايِعُكَ أَنْتَ فَأَنْتَ سَيِّدُنَا وَخَيْرُنَا وَأَحَبُّنَا إِلَى رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، فَأَخَذَ عُمَرُ بِيَدِهِ فَبَايَعَهُ وَبَايَعَهُ النَّاسُ، فَقَالَ قَائِلٌ: قَتَلْتُمْ سَعْدَ بْنَ عُبَادَةَ، فَقَالَ عُمَرُ: قَتَلَهُ اللَّهُ
Передається від Ісмаіла ібн Абдуллаха, від Сулеймана ібн Біляла, від Хішама ібн Урви, від Урви ібн аз-Зубайра, від дружини Пророка ﷺ Аіші (р.а), що: «Коли помер Посланець Аллаха ﷺ, Абу Бакр (батько Аіші) був у місцевості під назвою ас-Сунх». Ісмаіл сказав: «Мається на увазі аль-Алія». Тоді Умар сказав: «Валлахі, Посланець Аллаха ﷺ не помер. Аллах неодмінно відправить його знов, і тоді він ﷺ повідрубує руки і ноги лицемірам». Тоді прийшов Абу Бакр, розкрив обличчя Посланця Аллаха ﷺ, поцілував його і сказав: «Клянусь, твоя постать приємна як при житті, так і після смерті. Клянусь Тим, у Чиїй волі душа моя, Аллах ніколи не дасть тобі вкусити смерть двічі. Потім він вийшов і сказав (маючи на увазі Умара): «Отой, хто клянеться (у тому, що Пророк не помер) — тихше!». Коли Абу Бакр заговорив, Умар присів. Абу Бакр воздав хвалу Аллаху і сказав: «Хто поклонявся Мухаммаду ﷺ, знайте, Мухаммад умер! Але хто поклонявся Аллаху, знайте, Аллах — живий і не помре!». Потім він зачитав наступні аяти:
إِنَّكَ مَيِّتٞ وَإِنَّهُم مَّيِّتُونَ
«Воістину, ти смертний, і вони смертні» (39:30),
وَمَا مُحَمَّدٌ إِلَّا رَسُولٞ قَدۡ خَلَتۡ مِن قَبۡلِهِ ٱلرُّسُلُۚ أَفَإِيْن مَّاتَ أَوۡ قُتِلَ ٱنقَلَبۡتُمۡ عَلَىٰٓ أَعۡقَٰبِكُمۡۚ وَمَن يَنقَلِبۡ عَلَىٰ عَقِبَيۡهِ فَلَن يَضُرَّ ٱللَّهَ شَيۡٔٗاۗ وَسَيَجۡزِي ٱللَّهُ ٱلشَّٰكِرِينَ
«Мухаммад є усього лише Посланцем. До нього теж були посланці. Невже, якщо він помре чи буде вбитий, ви обернетесь назад? Хто обернеться назад, той анітрохи не нашкодить Аллаху. Аллах же винагородить вдячних» (3:144).
Люди почали ридати. Ансари зібрались навколо Сада ібн Убады під навісом Бану Саіда (куди також прийшли мухаджири) і сказали: «Нехай буде правитель із нас і правитель із вас». Туди також прийшли Абу Бакр, Умар ібн аль-Хаттаб і Абу Убайда ібн Джаррах. Умар став говорити, але Абу Бакр велів йому замовчати. Умар (вже по спливанню часу) пояснив це так: «Справа у тому, що я приготував промову і боявся, що Абу Бакру не вдасться достукатись до них».
Потім Абу Бакр виступив з красномовною промовою, і серед його слів було наступне: «Ми — аміри, ви — візири». Хубаб аль-Мунзир сказав: «Ні, клянусь Аллахом, ми не згодні з цим! Нехай буде правитель із нас і правитель із вас». Абу Бакр сказав: «Ні! Ми — аміри, ви — візири! Вони (курайшити) географічно знаходяться у центрі арабів і по знатності найбільш значущі. Присягніть же Умару чи Абу Убайді ібн аль-Джарраху». Умар сказав: «Навпаки! Ми присягнемо тобі. Ти наш господин, ти кращий із нас і був більш улюблений Посланцем Аллаха ﷺ». Сказавши це,Умар взяв Абу Бакра за руку і дав байат, за ним те ж саме зробили люди. Хтось сказав: «Ви погубили Сада ібн Убаду!». Умар сказав: «Аллах погубив його» (Бухарі).
У книзі Ібн Хаджара «Фатхуль-Барі» сказано:
«Хадіс від Аіші (р.а.) про смерть Пророка ﷺ і про події під навісом Бану Саіда розповідає про останній шлях Пророка ﷺ і про байат, даний Абу Бакру під навісом. Дана подія передається також у «Аль-Мунсаріфі» по ланцюжку Ібн Аббаса від Умара, щось було передано в «Аль-Ахкямі» по ланцюжку Анаса від Умара, а завершується ж воно передачею Ібн Аббаса».
Під навісом Бану Саіда був даний байат укладання Абу Бакру (р.а.). Після ж подій дачі байту під навісом решта сахабів промовчали щодо цього, тим самим підтвердивши,що висунення кандидатів з боку ахлю ль-хальваль-акд відповідає умовам укладання байату. Подальші суперечки на тему того, хто із кандидатів є найбільш підходящим для посту халіфа і подальша дача байату представляють собою шаріатські процедури по призначенню халіфа мусульман. При розгляді призначень решти праведних халіфів простежується той же спосіб призначення, що і у випадку з Абу Бакром, але з різними підходами. Абу Бакр за проханням сахабів висунув кандидатуру Умара на пост правителя. Після смерті Абу Бакра мусульмани одностайно дали байат Умару.
Умар же перед своєю смертю висунув шість кандидатур1 на цю посаду, щоб мусульмани вибирали одного із цих шести кандидатів після смерті халіфа Умара і принесли йому присягу (байат). Після смерті Умара шестеро кандидатів проконсультувались по даному питанню між собою і призначили порядок вибору кандидата, який буде запропонований народу Абдуррахманом ібн Авфом, який зняв свою кандидатуру. Абдуррахман ібн Авф відповідально підійшов до своєї задачі, доклавши усіх зусиль. Спочатку він обійшов кожного із кандидатів, щоб вони назвали ім’я того, кого їм хотілось би бачити халіфом окрім себе. Коло кандидатур звузилось до Усмана і Алі.
Після чого Абдуррахман вийшов до людей, щоб почути, кому із них двох вони віддають перевагу. Він розпитував чоловіків і жінок із мухаджирів і ансарів. Зібравши людей у мечеті, Абдуррахман продемонстрував байат Алі, проте Алі не відповів на його байат. Потім він продемонстрував байат Усману, і той відповів на байат. Услід за цим решта мусульман у мечеті дали байат Усману. Що стосується байату, даного Алі, то він був даний мусульманським суспільством Медини і Куфи після смерті Усмана (р.а).
Усі згадані процедури проходили при різноманітності услюбів зі схваленням сахабів (р.а), що говорить про те, що це Іджма. Звідси ж, з волі Аллаха, і буде взята процедура обрання і призначення халіфа майбутньої Ісламської Держави. Проналізувавши усі згадані процедури призначення праведних халіфів, ми знаходимо,що спільними у кожній із них є наступне:
1. Кандидати були відомі людям.
2. Були наявними усі умови засідання для призначення халіфа.
3. Кожного разу враховувалась думка ахлю ль-хальваль-акд (впливових людей), які представляють Умму. На ту мить ними були сахаби.
4. Той, кого обирали представники Умми (ахлю ль-хальваль-акд) або їх більшість через байат інікад, той і ставав халіфом, якому підкорятись стає ваджибом.
5. Після цього люди давали байат таа (підкорення).
Повертаючись до байату Усману і висуненню Умаром шести кандидатур, треба відзначити:
1. Необхідність тимчасового аміра, який бере на себе повноваження у період призначення нового халіфа.
2. Максимальною кількістю кандидатів є шість осіб.
Такою є процедура призначення халіфа мусульман, взята із дій сахабів при призначенні ними праведних халіфів. З дозволу Аллаха, мусульмани у найближчому майбутньому відновлять образ життя сахабів і праведних халіфів. Дай Аллах нам повернути Халіфат і призначити халіфа, який буде захищати Іслам і відстоювати інтереси мусульман у внутрішній і зовнішній політиці. Амінь!
До нових зустрічей, дорогі слухачі, при вивченні наступного хадісу Пророка ﷺ. нехай береже вас Аллах. Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху!
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
10 Раджаба 1441 р.х.
03.03.2019 р.
