Халіфат — це загальний Імамат для мусульман

Хадіс
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

«Нам розповів Сулейман ібн Дауд ат-Тиялісі … Хузайфа сказав: «Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

تَكُونُ النُّبُوَّةُ فِيكُمْ مَا شَاءَ اللَّهُ أَنْ تَكُونَ ثُمَّ يَرْفَعُهَا إِذَا شَاءَ أَنْ يَرْفَعَهَا ثُمَّ تَكُونُ خِلاَفَةٌ عَلَى مِنْهَاجِ النُّبُوَّةِ فَتَكُونُ مَا شَاءَ اللَّهُ أَنْ تَكُونَ ثُمَّ يَرْفَعُهَا إِذَا شَاءَ أَنْ يَرْفَعَهَا ثُمَّ تَكُونُ مُلْكًا عَاضًّا فَيَكُونُ مَا شَاءَ اللَّهُ أ أَنْ يَكُونَ ثُمَّ يَرْفَعُهَا إِذَا شَاءَ أَنْ يَرْفَعَهَا ثُمَّ تَكُونُ مُلْكًا جَبْرِيَّةً، فَتَكُونُ مَا شَاءَ اللَّهُ أَنْ تَكُونَ ثُمَّ يَرْفَعُهَا إِذَا شَإَ أَنْ يَرْفَعَهَا ثُمَّ تَكُونُ خِلاَفَةً عَلَى مِنْهَاجِ النُّبُوَّةٍ ثُمَّ سَكَتَ

«Пророцтво триватиме стільки, скільки побажає Аллах. Потім, коли побажає Аллах, воно припиниться. Потім прийде період Халіфату, заснованого на методі пророцтва. Він так само триватиме стільки, скільки побажає Аллах. Потім, коли побажає Аллах, він припиниться. Потім прийде період злої монархії, яка так само триватиме стільки, скільки побажає Аллах. Потім, коли побажає Аллах, він припиниться. Потім прийде період деспотичного правління, який триватиме стільки, скільки побажає Аллах. Потім, коли побажає Аллах, він припиниться. А потім знов наступить період Халіфату, заснованого на методі пророцтва», — а потім він (с.а.с.) замовчав».1

Даний хадіс розповідає про Посланця (с.а.с.), який проявляв турботу про справи людей у сфері поклоніння, особистого і громадського життя, економіки, політики, армії (більш детально про це буде у наступних хадісах), укладав одні договори і відкидав інші, прокреслив кордони халяля і харама, піддавав покаранню тих, хто переходив кордони дозволеного, постановляв і запроваджував закони системи покарань, які направлені на стримування і виправлення індивідів. Далі хадіс згадує праведних халіфів, які пішли по шляху його (с.а.с.) рішень і постанов. Вони були халіфами, тобто тими, хто управляв державою на основі системи правління під назвою «Халіфат», що в корні відрізняється від усіх форм правління, існувавших раніше і існуючих сьогодні. Про це, з дозволу Аллаха, більше детально буде сказано у другому хадісі.

Сподвижники (р.а.) були одностайні у необхідності обрання (халіфа) Посланця (с.а.с.). Вони були одностайні у тому, що першим халіфом буде Абу Бакр (р.а.), другим — Умар (р.а.), третім — Усман (р.а.), четвертим — Алі (р.а.).

Також сподвижники (р.а.) були одностайні у тому, що після смерті халіфа необхідно присягати наступному халіфу. Вони були одностайні у тому, що заборонено мусульманам жити без халіфа більше трьох днів. Підтвердження цьому служить те, як після ножового поранення Умар висунув шість кандидатур на пост халіфа і дав їм строк у три дні, під час якого вони повинні обрати серед себе гідного кандидата, щоб потім у мусульман була можливість присягнути йому як халіфу. Також Умар (р.а.) віддав наказ вбити серед них (шести висунутих кандидатур) того, хто буде перешкоджати цьому, більше того, він (р.а.) призначив п’ятдесят чоловіків для запровадження у життя наказу про страту. Усе це відбувалось на очах у сподвижників (р.а.), і ніхто із них не виступив проти цього, не заявивши, що подібне суперечить Шаріату.2

Таким чином, благородні халіфи (р.а.), тобто намісники Посланця (с.а.с.), правили мусульманами по законам Шаріату під затишком держави. Держави, яку Посланець (с.а.с.) не тільки описав словами «період Халіфату, заснованого на методі пророцтва», але й наказав встановити його. Також він (с.а.с.) наказав мусульманам триматись цієї держави. Передається від Яхьї ібн Абу аль-Мутаа: «Я чув, як аль-Ірбад ібн Сарія говорив наступне:

قَامَ فِينَا رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ ذَاتَ يَوْمٍ فَوَعَظَنَا مَوْعِظَةً بَلِيغَةً وَوَجِلَتْ مِنْهَا الْقُلُوبُ وَذَرَفَتْ مِنْهَا الْعُيُونُ فَقِيلَ يَا رَسُولَ اللَّهِ وَعَظْتَنَا مَوْعِظَةً مُوَدِّعٍ فَاعْهَدْ إِلَيْنَا بِعَهْدٍ فَقَالَ عَلَيْكُمْ بِتَقْوَى اللَّهِ وَالسَّمْعِ وَالطَّاعَةِ وَإِنْ عَبْدًا حَبَشِيًّا وَسَتَرَوْنَ مِنْ بَعْدِي اخْتِلَافًا شَدِيدًا فَعَلَيْكُمْ بِسُنَّتِي وَسُنَّةِ الْخُلَفَاءِ الرَّاشِدِينَ الْمَهْدِيِّينَ عَضُّوا عَلَيْهَا بِالنَّوَاجِذِ وَإِيَّاكُمْ وَالْأُمُورَ المُحْدَثاتِ فَإِنَّ كُلَّ بِدْعَةٍ ضَلَالَةٌ

«В один із днів Посланець Аллаха (с.а.с.) встав і звернувся до нас з увещеванням, від якого серця наші наповнились страхом, а із очей потекли сльози. До нього (с.а.с.) хтось звернувся з наступними словами: «О, Посланець Аллаха! Ти звернувся до нас з увещеванням людини, яка прощається, так що ж ти доручиш нам робити?», — на що він (с.а.с.) сказав: «Вам треба боятись Аллаха, слухатись і підкорятись правителю, навіть якщо це буде раб-ефіоп. Той із вас, хто переживе мене, побачить багато розбіжностей, і тому ви повинні дотримуватись моєї Сунни і сунни праведних халіфів, відомих правильним шляхом. Тримайтесь за неї корінними зубами3 стережіться нововинайденого, адже кожне нововведення [у релігії] — омана».4

Із книги «П’ятдесят хадісів про шаріатську політику», автор Ісмат Авні Салім аль-Хаммурі

 

1. Ахмад 4/273. Аль-Альбані підтвердив його достовірність [книга «Сільсіляту аль-ахадіс ас-сахіха», автор аль-Альбані].

2. Дивіться книгу «Таріху аль-мадіна», автор Ібн Шабба, в ній на цю у тему наводиться багато версій, які заслуговують на довіру. Ось одна і них: «Нам розповів Хаббан ібн Бішр: «Нам розповів Яхья ібн Адам: «Нам розповів Ідріс від Тальхи ібн Яхьї, а він — від Іси ібн Тальхи і Урви ібн аз-Зубайра, які сказали:

قال عُمَرُ رَضِيَ اللَّهُ عَنْهَ حِينَ طُعِنَ لِيُصَلِّ بِكُمْ صُهَيْبٌ ثَلَاثًا وَلْتُنْظِرُوا طَلْحَةَ فَإِنْ جَاءَ إِلَى ذَلِكَ وَإِلَّا فَانْظُرُوا فِي أَمْرِكُمْ فَإِنَّ أُمَّةَ مُحَمَّدٍ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ لَا تُتْرَكُ فَوْقَ ثَلَاثٍ سُدًى

«Після того, як Умар (р.а.) був поранений ножем, він сказав наступне: «Нехай ваш намаз на протязі трьох днів очолює Сухайб. Зачекайте Тальху, можливо, він встигне, в іншому випадку вирішуйте свою справу. Умма Мухаммада (с.а.с.) не може бути залишена більша аніж на три дні».

3. Вважається, що під цим мається на увазі проявити старанність у суворому дотриманні Сунни Пророка (с.а.с.) і невід’ємному слідуванні його шляху, що можна порівняти з дією того, хто ухопився корінними зубами за щось, щоб не втратити його.

4. «Сунан» Ібн Маджі, аль-Хакім підтвердив його достовірність в «Аль-Мустадраку».