«Нам розповів Убайдуллах ібн Муаз аль-Анбарі … від Абдуллаха ібн Умара (р.а.): «Я чув, як Посланець Аллаха ﷺ говорив:
إِذَا بُويِعَ لِخَلِيفَتَيْنِ فَاقْتُلُوا الْآخَرَ مِنْهُمَا
«Якщо буде дана присяга двом халіфам, то вбийте останнього».1
Передається від Абдуллаха ібн Умара (р.а.), що Пророк ﷺ сказав:
مَنْ بَايَعَ إِمَامًا فَأَعْطَاهُ صَفْقَةَ يَدِهِ وَثَمَرَةَ قَلْبِهِ فَلْيُطِعْهُ إِنْ اسْتَطَاعَ فَإِنْ جَاءَ آخَرُ يُنَازِعُهُ فَاضْرِبُوا عُنُقَ الْآخَرِ
«Той, хто дав клятву Імаму, потиснув йому руку, проявив по відношенню до нього щирість серцем, нехай підкоряється йому у міру своїх сил. А якщо з’явиться інший і буде боротись з ним [за владу], то відрубайте йому голову (тобто, тому, хто з’явився)».2
Передається від Арфаджа (р.а.): «Я чув, як Посланець Аллаха ﷺ сказав:
مَنْ أَتَاكُمْ وَأَمْرُكُمْ جَمِيعٌ عَلَى رَجُلٍ وَاحِدٍ يُرِيدُ أَنْ يَشُقَّ عَصَاكُمْ، أَوْ يُفَرِّقَ جَمَاعَتَكُمْ فَاقْتُلُوهُ
«Той, хто прийде до вас, коли ваша справа знаходиться у одного чоловіка, бажаючи внести розкол у вашу єдність або посіяти розбрат між вашою общиною, — вбийте його».3
Благородні хадіси забороняють створення двох чи більше держав на мусульманських територіях, адже присяга двом халіфам означає створення двох ісламських держав. Дані тексти ясно говорять про заборону існування декількох ісламських держав, і якщо таке починає відбуватись, то є ваджибом усунути це гріховне положення. Подібне положення можна усунути, якщо відбудеться об’єднання усіх земель під владою однієї Ісламської Держави.
«Імами (р.х.) одностайні у тому, що:
— Імамат є фардом для мусульман;
— у мусульман повинен бути Імам, який буде проводити релігійні ритуали і допомагати пригнобленим;
— заборонено для мусульман мати двох Імамів одночасно і неважливо, мають два Імами між собою згоду і розуміння або вони розрізнені».4
Імам ан-Нававі у коментарях до книги «Сахіх» Мусліма пише: «Вчені одностайні у тому, що заборонено давати присягу двом халіфам в один період, при цьому неважливо, розширяються кордони Дар уль-Іслям чи ні».5
Наказ підкорятись Імаму означає наказ на його обрання. Наказ битись з тими, хто посягає на владу Імама, є каріною (посилом), що вказує на рішучу (джазм) вимогу, щоб халіф завжди був один. Отож, є харамом, щоб було декілька держав і декілька правителів, навіть якщо усі вони будуть правити законами Ісламу.
Гріх розділення ісламських земель після руйнування Османського Халіфату лежить на тих, хто повстав проти нього, і на лідерах арабського повстання. Гріх розділення Судану лежить на його правителі. Гріх розділення Палестини на дві держави лежить на тому, хто погодився на створення палестинської держави зі столицею в аль-Кудсі поруч з існуванням «Ізраїлю!. Існуючі правителі розділених мусульманських земель не є халіфами, не є тими, хто править законами Ісламу, навіть якщо при цьому вони піднімають ісламські гасла.
Із книги «П’ятдесят хадісів про політику Шаріату», автор Ісмат Авні Салім аль-Хаммурі.
1. «Сахіх» Мусліма.
2. Абу Дауд, аль-Альбані підтвердив його достовірність.
3. «Сахіх» Мусліма.
4. Книга «Кітабуль-фікхаля аль-мазахібі аль-арбаа», 5/416.
5. ан-Нававі в коментарях до книги «Сахіх» Мусліма, 12/232.
