Посланець Аллаха ﷺ прагнув забезпечити підданих Ісламської Держави водою, яка є джерелом життєвої сили.
Наводять Ахмад і ан-Насаі від аль-Ахнафа ібн Кайса, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
مَن يَبْتَاعُ بِئْرَ رُومَةَ غَفَرَ اللَّهُ لَهُ
«Хто купить колодязь Рума, тому Аллах пробачить гріхи».1 Даний колодязь належав одному єврею. Усман ібн Аффан (р.а.) викупив його, а потім прийшов до Посланця ﷺ і сказав:
ابْتَعْتُهَا بِكَذَا وَكَذَا
«Я купив колодязь за стільки і стільки», — на що він ﷺ відповів:
اِجْعَلْهَا سِقَايَةً لِلْمُسْلِمِينَ وَأَجْرُهَا لَكَ
«Зроби його джерелом води для мусульман, і тобі буде нагорода за це».2 В обов’язки правителя входить забезпечення кожного індивіда суспільства їжею, одягом і житлом. Згадані речі вважаються в Ісламі основними потребами, якими повинен бути забезпечений кожен член суспільства в Ісламській державі, щоб у першу чергу запобігти бідності у суспільстві, а якщо бідність присутня, то для її ліквідації. Забезпечення їжею, одягом і житлом вважається дотриманням наказу Всевишнього. Аллах сказав:
وَالْوَالِدَاتُ يُرْضِعْنَ أَوْلَادَهُنَّ حَوْلَيْنِ كَامِلَيْنِ ۖ لِمَنْ أَرَادَ أَن يُتِمَّ الرَّضَاعَةَ ۚ وَعَلَى الْمَوْلُودِ لَهُ رِزْقُهُنَّ وَكِسْوَتُهُنَّ بِالْمَعْرُوفِ ۚ لَا تُكَلَّفُ نَفْسٌ إِلَّا وُسْعَهَا ۚ لَا تُضَارَّ وَالِدَةٌ بِوَلَدِهَا وَلَا مَوْلُودٌ لَّهُ بِوَلَدِهِ ۚ وَعَلَى الْوَارِثِ مِثْلُ ذَٰلِكَ
«Матери годують своїх дітей грудьми два повних роки, якщо вони хочуть довести годування грудьми до кінця. А той, у кого народилась дитина, повинен забезпечувати харчування і одяг матері на розумних умовах. Ані на жодну людину не покладається понад її можливостей. Неможна завдавати шкоду матері за її дитину, а також батьку за його дитину. Такі ж обов’язки покладаються на спадкоємця [батька]» (2:233),
أَسْكِنُوهُنَّ مِنْ حَيْثُ سَكَنتُم مِّن وُجْدِكُمْ
«Поселяйте їх там, де ви живете самі — по вашому достатку» (65:6).
Також Пророк ﷺ сказав:
أَلَا وَحَقُّهُنَّ عَلَيْكُمْ أَنْ تُحْسِنُوا إِلَيْهِنَّ فِي كِسْوَتِهِنَّ وَطَعَامِهِنَّ
«Правом ваших дружин на вас є те, щоб ви добре одягали і годували їх».3 Це вказує на те, що основними потребами, невдоволення яких вважається бідністю, є харчування, одяг і житло. Решта усіх інших потреб окрім цього вважаються предметом розкоші».4
Із книги «П’ятдесят хадісів про політику Шаріату», автор Ісмат Авні Салім аль-Хаммурі.
1. «Сунан» ан-Насаі. Аль-Албані підтвердив його достовірність.
2. «Сунан» ан-Насаі. Аль-Албані підтвердив його достовірність.
3. «Сунан» Ібн Маджа. Аль-Албані підтвердив його достовірність.
4. «Економічна система» Такиюддіна Набхані.
