Сорок другий хаді
«Мені розповів Абдуллах ібн Хашім... від Сулеймана ібн Бурайди, а він — від свого батька:
كَانَ رَسُولُ اللَّهَ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ إِذَا أَمَّرَ أَمِيرًا عَلَى جَيْشٍ أَوْ سَرِيَّةٍ أَوْصَاهُ فِي خَاصَّتِهِ بِتَقْوَى اللَّهِ وَمَنْ مَعَهُ مِنَ الْمُسْلِمِينَ خَيْرًا ثُمَّ قَالَ اغْزُوا بِاسْمِ اللَّهِ فِي سَبِيلِ اللَّهِ قَاتِلُوا مَنْ كَفَرَ بِاللَّهِ اغْزُوا وَلَا تَغُلُّوا وَلَا تَغْدِرُوا وَلَا تَمْثُلُوا وَلَا تَقْتُلُوا وَلِيدًا وَإِذَا لَقِيتَ عَدُوَّكَ مِنْ الْمُشْرِكِينَ فَادْعُهُمْ إِلَى ثَلَاثِ خِصَالٍ أَوْ خِلَالٍ فَأَيَّتُهُنَّ مَا أَجَابُوكَ فَاقْبَلْ مِنْهُمْ وَكُفَّ عَنْهُمْ ثُمَّ ادْعُهُمْ إِلَى الْإِسْلَامِ فَإِنْ أَجَابُوكَ فَاقْبَلْ مِنْهُمْ وَكُفَّ عَنْهُمْ ثُمَّ ادْعُهُمْ إِلَى التَّحَوُّلِ مِنْ دَارِهِمْ إِلَى دَارِ الْمُهَاجِرِينَ وَأَخْبِرْهُمْ أَنَّهُمْ إِنْ فَعَلُوا ذَلِكَ فَلَهُمْ مَا لِلْمُهَاجِرِينَ وَعَلَيْهِمْ مَا عَلَى الْمُهَاجِرِينَ فَإِنْ أَبَوْا أَنْ يَتَحَوَّلُوا مِنْهَا فَأَخْبِرْهُمْ أَنَّهُمْ يَكُونُونَ كَأَعْرَابِ الْمُسْلِمِينَ يَجْرِي عَلَيْهِمْ حُكْمُ اللَّهِ الَّذِي يَجْرِي عَلَى الْمُسْلِمِينَ وَلَا يَكُونُ لَهُمْ فِي الْغَنِيمَةِ وَالْفَيْءِ شَيْءٌ إِلَّا أَنْ يُجَاهِدُوا مَعَ الْمُسْلِمِينَ فَإِنْ هُمْ أَبَوْا فَسَلْهُمُ الْجِزْيَةَ فَإِنْ هُمْ أَجَابُوكَ فَاقْبَلْ مِنْهُمْ وَكُفَّ عَنْهُمْ فَإِنْ هُمْ أَبَوْا فَاسْتَعِنْ بِاللَّهِ وَقَاتِلْهُمْ وَإِذَا حَاصَرْتَ أَهْلَ حِصْنٍ فَأَرَادُوكَ أَنْ تَجْعَلَ لَهُمْ ذِمَّةَ اللَّهِ وَذِمَّةَ نَبِيِّهِ فَلَا تَجْعَلْ لَهُمْ ذِمَّةَ اللَّهِ وَلَا ذِمَّةَ نَبِيِّهِ وَلَكِنِ اجْعَلْ لَهُمْ ذِمَّتَكَ وَذِمَّةَ أَصْحَابِكَ فَإِنَّكُمْ أَنْ تُخْفِرُوا ذِمَمَكُمْ وَذِمَمَ أَصْحَابِكُمْ أَهْوَنُ مِنْ أَنْ تُخْفِرُوا ذِمَّةَ اللَّهِ وَذِمَّةَ رَسولِهِ وَإِذَا حَاصَرْتَ أَهْلَ حِصْنٍ فَأَرَادُوكَ أَنْ تُنْزِلَهُمْ عَلَى حُكْمِ اللَّهِ فَلَا تُنْزِلْهُمْ عَلَى حُكْمِ اللَّهِ وَلَكِنْ أَنْزِلْهُمْ عَلَى حُكْمِكَ فَإِنَّكَ لَا تَدْرِي أَتُصِيبُ حُكْمَ اللَّهِ فِيهِمْ أَمْ لَا
«Коли Посланець Аллаха ﷺ призначав аміра військ чи загону, то давав йому наставляння, щоб він боявся Аллаха і проявляв добро до мусульман, які поруч з ним. Потім він ﷺ говорив: «Бийтесь з іменем Аллаха проти тих, хто не увірував в Нього, не привласнюйте трофеї, не порушуйте договорів, не койте наругу над тілами вбитих і не вбивайте дітей . Зустрінувшись з ворогом із числа многобожників, заклич їх до трьох речей, і якщо вони погодяться хоча б з одною із них, то дай їм спокій . Заклич їх до Ісламу, і якщо вони погодяться, то прийми це від них. Потім запропонуй їм переселитись зі своєї території (Дар) на територію (Дар) мухаджирів, сповістивши їх про те, що якщо вони зроблять це, то будуть мати такі ж права і обов’язки, як і мухаджири. І повідом їм, що якщо вони не переселяться, то будуть подібні бедуїнам-мусульманам, на яких лежить відповідальність за дотримання законів Аллаха, але при цьому вони не можуть мати частки в ганіма [1] і фай [2], окрім тієї, яку набули у битві разом з мусульманами. Якщо вони відмовляться [прийняти Іслам], вимагай від них виплату джиз’ї, і якщо вони дадуть відповідь тобі [згодою платити джизью], прийми від них [це] і [залиш] їх. Якщо ж вони відмовляться [платити джизью], то зверніться за допомогою до Аллаху і бийтеся з ними. Якщо ти піддаси облозі [ворогів, які укрилися] в фортеці, і вони захочуть отримати від тебе гарантії захисту Аллаха і Його Пророка, не гарантуй їм захист Аллаха і Його Пророка, але гарантуй їм твій захист і захист твоїх товаришів, адже якщо ви порушите обіцянку гарантувати їм твій захист і захист ваших товаришів, це буде меншим гріхом, аніж порушення обіцянки гарантувати їм захист Аллаха і Його Пророка. Якщо ж ти піддаси облозі [ворогів,які укрились] в фортеці, і вони захочуть, щоб на них поширювалась дія закону Аллаха, не застосовуй до них дію закону Аллаха, але візьми їх під свою владу, адже ти не знаєш, чи вірно ти визначиш закон Аллаха, який на них поширюється, чи ні». [3]
Що необхідно почерпнути із усього сказаного:
«Увесь світ, будь то мусульманські країни чи немусульманські, ділиться на Дар уль-Іслям і Дар уль-харб (Дар уль-куфр). Третьої категорії не існує. Дар уль-Іслям — це території, де править влада Ісламу, де виконуються його закони, де безпека забезпечується мусульманами, тобто владою мусульман. Дар уль-харб, або, по-іншому, Дар уль-куфр — це території, де не править влада Ісламу, де не виконуються його закони, де безпека не забезпечується владою мусульман. Додавання слова «Дар» до слів «аль-харб», «аль-куфр» чи «аль-Іслям» пов’язано з правлінням і владою, але ніяк не з населенням чи країною. Це доводить те, що Посланець ﷺ враховував даний аспект, коли описував територію мухаджирів і надання таких же прав і обов’язків, як у мусульман, тим, хто переїздить туди. В хадісі Сулеймана ібн Бурайди говориться:
ثُمَّ ادْعُهُمْ إِلَى التَّحَوُّلِ مِنْ دَارِهِمْ إِلَى دَارِ الْمُهَاجِرِينَ
«Потім запропонуй їм переселитись зі своєї території (Дар) на територію (Дар) мухаджирів». Тобто спочатку Посланець ﷺ наказує переселитись із країн, де відсутня влада Ісламу, в країну, де головує влада Ісламу, а потім одразу ж говорить:
وَأَخْبِرْهُمْ أَنَّهُمْ إِنْ فَعَلُوا ذَلِكَ فَلَهُمْ مَا لِلْمُهَاجِرِينَ وَعَلَيْهِمْ مَا عَلَى الْمُهَاجِرِينَ
«сповістивши їх про те, що якщо вони зроблять це, то будуть мати такі ж права і обов’язки, як і мухаджири». Він ﷺ обособив переселення зміненням законів і зробив умовою для отримання таких же прав і обов’язків, як у мухаджирів, і ті, хто переселився, будуть відповідальні за те, за що відповідальні мухаджири. Усе це вказує на те, що територія (Дар) оцінюється владою і безпекою, які головують над нею. Якщо ці три особливості (влада, закони і безпека) є ісламськими, то територія вважається Дар уль-Іслям, а якщо вони є невірними, то, відповідно, вона вважається Дар уль-куфр». [4]
Із книги «П’ятдесят хадісів про політику Шаріату», автор Ісмат Авні Салім аль-Хаммурі.
