Кожна людина, яка стверджує про те, що є пророком, повинна обґрунтувати свою правоту і привести докази того, що користується підтримкою Бога. І таким доказом є її здатність здійснити таку дію, яка кидає виклик природним закономірностям, і жоден з людей не в силах її повторити. Це неодмінно буде свідчити про те, що дана дія була створена Богом для того, щоб підтвердити особистість людини, яка здійснила цю дію, що вона дійсно є посланцем Бога. Іншими словами, цей пророк повинен зробити диво, непідсильне людині – аль-муджиза.
Варто відзначити, що всі посланці і пророки мали підтвердження своєї місії у вигляді непідсильних людям див (аль-муджиза). Пророк Ібрахім, мир йому, повідомив своєму народові, що він є посланцем Бога до них для того, щоб донести їм Його послання. У підтвердження його правоти люди стали свідками низки див, здійснюваних Ібрахімом, здійснення яких недоступне звичайним людям. Одним з таких дивовижних чудес є випадок, коли цар Німрод, який відмовився увірувати у божественне писання, наказав схопити Ібрахіма і спалити його у полум’ї живцем на очах в інших людей. Але божественне втручання позбавило вогонь властивості спалювати тіло Ібрахіма, навпаки, перетворило полум’я у прохолоду і порятунок, що дозволило йому не відчути мук. Після цього у тих, хто стали свідками цього непідсильного для звичайної людини дива, розсіялися усі сумніви відносно божественного послання, принесеного людям Ібрахімом. Їх серця та розуми прониклися глибокою впевненістю, адже докази Ібрахіма були переконливими. Подібне було і з пророком Мусою, мир йому, який явив низку непідсильних людині чудес. Коли Муса разом зі своїм народом залишив Єгипет, він повинен був перетнути море. Дякуючи тій силі, яку Аллах поклав у його посох, Муса відкрив шлях по дну моря, і по ньому люди перейшли на протилежний берег. Також і пророк Іса (Іісус), мир йому, явив безліч непідсильних людині див як підтвердження істинності свого послання. Йому достатньо було дотику своєю рукою до хворої людини, щоб зцілити її.
Ці непосильні людині дива (аль-муджиза), беззаперечно, є доказом для тих, хто став свідками їх здійснення. Однак усі ці дива більше неможна побачити через відсутність тих, хто являв їх. І чи є така можливість, щоб будь-яка людина в усі часи могла бути свідком божественного одкровення, яке підтверджується непосильним людині дивом?
Священний Коран дає відповідь на це питання. Заключний божий пророк Мухаммад (хай благословить його Аллах і привітає) доніс до людей послання Аллаха, яке уособлюється в Корані. Воно звернене до всього людства і є придатним в усі часи, аж до дню Воскресіння. Яким же є непосильне для людини диво (аль-муджиза), яке підтверджує місію пророка Мухаммада (хай благословить його Аллах і привітає)?
Це диво криється у виклику, приведеному у самому божественному посланні. Для того щоб довести всьому людству, що ця Книга є мовою Господа світів – Аллаха – Коран кидає виклик усім людям в усі часи привести подібний до нього текст, як за стилем, так і за силою вираження, хоча б у обсягу найменшої сури.
В Корані ми читаємо наступні слова Всевишнього Аллаха:
قُلْ لَئِنِ اجْتَمَعَتِ الإنْسُ وَالْجِنُّ عَلَى أَنْ يَأْتُوا بِمِثْلِ هَذَا الْقُرْآنِ لا يَأْتُونَ بِمِثْلِهِ وَلَوْ كَانَ بَعْضُهُمْ لِبَعْضٍ ظَهِيرًا
«Скажи: «Якщо б люди і джини об’єдналися для того, щоб вигадати дещо, подібне до цього Корану, це не вдалося б їм, навіть якщо б вони стали допомагати одне одному»» (17:88).
أَمْ يَقُولُونَ افْتَرَاهُ قُلْ فَأْتُوا بِسُورَةٍ مِثْلِهِ وَادْعُوا مَنِ اسْتَطَعْتُمْ مِنْ دُونِ اللَّهِ إِنْ كُنْتُمْ صَادِقِينَ
«Або ж вони кажуть: «Він вигадав його». Скажи: «Складіть хоча б одну суру, подібну до цих, і закличте, кого зможете, окрім Аллаха, якщо ви кажете правду»» (10:38).
Щоб представити силу Корану, яка продемонструвала нездатність людей, які зрозуміли суть цього виклику (привести подібне до нього), краще всього кинути швидкий погляд на те положення, яке існувало у часи ниспослання Корану.
У 610 році за григоріанським календарем на Аравійському півострові Мухаммад (хай благословить його Аллах і привітає) почав своє пророкування серед арабів, які знаходилися на рівні цілковитого невігластва, якому не позаздриш. Їх історія переповнена нескінченними родоплемінними конфліктами, які спалахуватли з найбільш дрібних причин. У порівнянні з наявними у той час політичними силами – візантійцями та персами – ремісниче виробництво арабів було вельми слабким. Їх звичаї та вірування були невігласними. Більшість із них були язичниками, вони поклонялися приблизно трьом сотням божеств (ідолів). Вони мали жорстокі традиції і зі зневагою ставилися до народження дівчаток. Більше того, мали звичай живцем ховати своїх новонароджених дочок. Усе це вказує на їх сліпе слідування забобонам їх пращурів і занепадницький стан їх суспільства. І в центрі цих огидних звичаїв сяяла одна цінність, якою пишалися і славилися араби. Цією цінністю була їх мова, на якій вони неперевершено та майстерно розмовляли, навіть якщо розмовляючий був звичайним бедуїном (мешканцем пустелі). Серед арабів існувало чимало поетів, а їх вірші мали велике значення в арабському суспільстві. Вони влаштовували поетичні змагання у Мецці з нагоди прибуття язичників на паломництво. Переможець удостоювався такої честі, що його вірші писалися золотими літерами і вивішувалися на Каабу поряд з їх ідолами. Таким чином, ми можемо собі уявити те, до якого степеню була розвинута арабська мова, і те, яку значущість мала вона в житті людей Мекки і всіх арабів загалом. При такій дійсності Коран кинув виклик арабам у тій сфері, якою вони неперевершено володіли.
У силу того, що Коран викладений на красномовній арабській мові, його джерелом може бути тільки один з трьох варіантів: або він від арабів, або від Мухаммада (хай благословить його Аллах і привітає), або від Всевишнього Аллаха. Давайте розглянемо перші два варіанти, переконують вони нас або ні? Коли був кинутий виклик людям створити дещо, подібне до Корану, Іслам виступав молодою релігією. Він усе більше і більше завойовував розуми і серця жителів Мекки так, що почав непокоїти володарів влади і сили у мекканському суспільстві тому, що Іслам виступав проти ідолів, язичницьких переконань та ідей курайшитів, показуючи їх фальш, порочність, помилковість, а також засудив і атакував усі існуючі у Мецці переконання та ідеї. Коранічні аяти нисходили у відповідь на події, які відбувалися і засуджували такі дії людей, як лихварство, поховання живцем новонароджених дівчаток, обважування на терезах, перелюбство та інші гріховні справи. Одночасно з цим аяти нисходили із засудженням лідерів курайшитів, їх забобон, мріянь та вірувань, а також викривали їх змови проти Ісламу. Дуже багато людей прийняли Іслам після прослуховування Корану, неперевершеного за стилем і значенням. Що стосується ворогів заклику з числа перших осіб курайшитів, які боялися зникнення їх впливу і загрози своїм мирським інтересам, а також арабів, які виступили проти Ісламу, який ще знаходився в колисці, то було б першочерговим і кращим для них відповісти на заклик Корану, якщо б це було їм під силу. Адже цим вони могли б довести, що людина здатна написати текст такої самої сили, як текст Корану, що, зрештою, Коран – ніщо інше, як справа рук людини. Однак замість цього вони вдалися до фізичного і психологічного насилля у спробі задушити в колисці новонароджену релігію. Дана поведінка свідчить про їх неспроможність і нездатність відповісти на заклик Корану і протистояти Ісламові шляхом ідей і доказів, які за визначенням є найлегшим варіантом боротьби з вигаданою ідеєю. Це вказує на те, що джерелом Корану не можуть бути араби, адже початково його виклик був адресований їм.
Що стосується другого припущення, а саме – того, що Коран є творчістю Мухаммада (хай благословить його Аллах і привітає), що це – геніальний шедевр з його боку. Пояснення безсилля видатних вчених і носіїв арабської мови перед Кораном тим, що він є продуктом геніальності Мухаммада (хай благословить його Аллах і привітає), який явив Коран від себе, є непереконливим поясненням. В історії людства ми зустрічаємо чимало прикладів видатних геніїв, що дозволяє нам дати точне визначення цьому поняттю. Загальною ознакою всіх геніїв, окрім їх обдарованості в області своєї спеціалізації, слугує той факт, що вони володіють великою розумовою силою, набагато перевищуючий звичайний рівень. Саме це дозволяє їм робити видатні відкриття у якійсь з областей життєдіяльності людини.
Наприклад, в області фізики вчений Ейнштейн дякуючи своїй перевазі зміг першим виявити свою відому теорію відносності і внести нові поняття, які дозволили звернути увагу на деякі фізичні явища. Однак відомість Ейнштейна і його праці не можуть викреслити з нашої пам’яті того факту, що в його епоху жило багато інших видатних вчених, які так само зробили немалий внесок у розвиток наукового прогресу. В області квантової механіки у часи Ейнштейна з’явилися такі дослідники, як Енріко Фермі, Нільс Бор та Ервін Шредінгер, які так само залишили свій слід в історії науки. Цим вченим вдалося зрозуміти труди Ейнштейна і переглянути їх, а також спростувати деякі його висновки. Дану обставину можна узагальнити. Наприклад, якщо у певній спільноті з’являється деякий геній, то в цій же спільноті ми зустрічаємо інших особистостей, яким вдалося досягти його рівню. Геній не в силах кинути виклик і зробити таке, чого не зможе зробити жодна інша людина, де б вона не була.
Так чи інакше, геній – це, перш за все, людина, і її фізичні та розумові здібності мають межі. Якщо їй вдалося створити дещо нове, то інші мають можливість зробити подібне до неї, а можливо – і перевершити її. У більшості випадків це – питання часу. Що стосується Корану, то він кидає виклик і показує нездатність всього людства зробити подібне до нього ось вже на протязі чотирнадцяти віків. Першими виявилися безсилі перед цим викликом ті, хто володів арабською мовою набагато краще, ніж сьогоднішні арабомовні народи. Тут хотілося б звернути увагу на наступне, а саме – на те, що Коран кидає виклик як розмовляючим арабською мовою, так і тим, хто не знає арабської. Як ми зможемо відчути силу Корану, якщо не можемо прочитати його на арабській мові або наш рівень розуміння його на арабській вельми слабкий? Чи каже це про те, що ми повинні опустити руки? Ні, навпаки, достатньо звернути увагу на заходи носіїв арабської мови, які досконало володіють цієї мовою, вжиті у відповідь на кинутий їм виклик Корану, щоб прийти до переконливого висновку. Наприклад, не будучи атлетом, за допомогою спостереження за змаганнями з легкої атлетики ми зі впевненістю можемо заявити, що подолання стометрової дистанції за десять секунд у межах можливостей найшвидшого бігуна. Це відрізняється від такого випадку, коли деяка людина кидає виклик досягнути його швидкості у бігу і подолати стометрову дистанцію за одну секунду. При цьому ти знаєш, що олімпійські чемпіони з бігу впевнені у неможливості цього з їх боку і навіть не ризикують здійснити спробу наближення до рекордної позначки даної людини.
Єдиним поясненням цього буде ніщо інше, як божественне втручання у знак підтвердження обраності даної людини Господом. Аналогічно цьому можна пояснити ситуацію, коли люди, які краще за всіх володіли арабською мовою, опинилися безсилими перед викликом Корану. Отже, виходячи з вищевказаного, можна винести наступний категоричний висновок:
Повторити коранічний стиль не під силу людським можливостям. Неодмінним джерелом Корану є Той, хто створив людство і здатність людей розмовляти, а саме – Всевишній Аллах.
Цей факт неможливо обійти, заявляючи про геніальність Мухаммада (хай благословить його Аллах і привітає). Чи зустрічали ми коли небудь в історії людства випадок, коли геній зміг зробити те, що не змогли б зробити інші представники його народу і все людство загалом? Як, наприклад, створити текст, подібний нехай навіть крихітній частині його творчої праці? Ось тому недоцільним було б приписувати авторство Корану Мухаммаду ібн Абдуллаху (хай благословить його Аллах і привітає). Таким чином, перед нами не залишається іншого варіанту, окрім як тільки погодитися з єдиним переконливим поясненням, що Коран, поза всіляким сумнівом, є мовою Всевишнього – Творця світів. Це і є абсолютна істина. Людина, яка з усією наполегливістю бажає собі щастя, повинна приділити велику увагу цій книзі, зміст якої незрівнянний з усіма скарбницями цього тлінного світу.
