Тепер, після того як ми відповіли на питання «Звідки я прийшов?» з категоричним доказом існування Аллаха і з правильним висновком відносно деяких Його атрибутів, нам варто зосередитися на двох основних питаннях, а саме – «Навіщо я прийшов?» і «Куди я йду?».
Сенс життя і наша доля після неї є найважливішими питаннями для нас. Одночасно з цим ми не в силах відповісти на них, якщо будемо шукати прямі відповіді у людстві, всесвіті і житті. Оточуюча нас матерія, не дивлячись на чисельність її особливостей, не дає нам жодної інформації ані про мету нашого існування, ані про долю, яка нас чекає після цього життя. Дана особливість змушує нас звернутися до Того, від кого нічого не приховається – ані минуле, ані майбутнє, ані сенс життя, ані сенс смерті. Необхідно звернутися до Аллаха для того, щоб знайти бажані відповіді. І як показує нам історія, а також особистий досвід кожного з нас, Всевишній Аллах не звертається напряму до кожної людини. Однак Він звертається до неї за допомогою своїх обранців з числа людей, місія яких полягає у донесенні Його послання до людей, подібних до них. Ці люди і є посланці. І вони потрібні нам з цієї точки зору.
З іншого боку, при проходженні свого життєвого шляху людина зіштовхується з низкою проблем і з пошуком практичних рішень для них для виконання їх у реальному житті. Чимало цих проблем вимагає різноманітних методів підходу (дослідження) і вирішення їх у залежності від того світогляду, який приймає та чи інша група людей. У більшості випадків бажані рішення бувають цілком суперечливими. Причини цієї суперечливості ми побачимо у природі людини.
Людина є розумним творінням, а життєва енергія, будучи двигуном, штовхає її до активних дій. Сама життєва енергія ділиться на органічні потреби та інстинкти, які природним чином вимагають задоволення. Людина піддається небезпеці смерті у випадку незадоволення органічних потреб, якими є харчування, дихання і сон. Якщо ж ми говоримо про інстинкти, то їх незадоволення веде до неврівноваженості та занепокоєння, але не до смерті. Інстинктів всього три, а саме:
1 – Інстинкт самозбереження. Це прагнення людини захистити своє життя і уникнути смерті. Одним з його проявів у нашому повсякденному житті слугує відповідна реакція на деяку річ, яка падає на тебе або ось-ось зіштовхнеться з тобою, а також прагнення до розкоші та прив’язаність до неї, щоб забути, наприклад, про смерть. Також – любов до влади, яка дає уявне почуття вседозволеності, і страх смерті.
2 – Інстинкт продовження роду. Це – прагнення людини до пошуку життя у соціумі з усіма витікаючими з цього обставинами. Цей інстинкт проявляється, наприклад, у моральних та людинолюбних (гуманних) цінностях, у почуттях любові, інтимної близькості і сімейних зв’язках.
3 – Інстинкт поклоніння. Варто відзначити, що цей вид інстинкту притаманний лише людині. Тварини не мають цього інстинкту. Це – прагнення людини до пошуку більш досконалої сили, ніж вона. Фактором спонукання цього інстинкту слугує відчуття людиною своєї слабкості і безпомічності. Це відчуття ми постійно відчуваємо, зіштовхуючись із такими явищами, як смерть, хвороби, невдачі, втома і тому подібне. Історія і події, які відбуваються, свідчать про те, що даний інстинкт поклоніння є закономірністю, якій підкорюється кожна людина. Усі прагнуть знайти для себе когось або щось, щоб вважати це тією святою силою, яка допомагає їм у перипетіях їх життя, внаслідок чого вони починають вважати себе зобов’язаними їй. Іноді це поклоніння може приймати форму приношення тварини у жертву з метою наближення до ідолу або божества. Іноді воно може набути форми надмірної прив’язаності до співака або акторки до такого степеню, що людина готова піти на великі жертви, аби відчувати наближеність до своєї зірки або кумира. Іноді воно може прийняти форму неймовірної любові і пристрасті до грошей або колекції картин відомого художника.
Урегулювання цих потреб та інстинктів неможливо досягти шляхом надання їм абсолютної свободи у їх задоволенні без усілякого звернення до розуму для прийняття найбільш вірного методу їх задоволення. Чреваті наслідки для тих, хто дає у своєму житті волю своїм забаганкам, щоб задовольнити свої потреби та інстинкти так, як йому хочеться. Протиприродні дії, такі як алкоголізм, наркоманія та інші негативні явища слугують наочним прикладом того, як людина дозволяє своїм пристрастям та забаганкам повновладно розпоряджатися нею. Гомосексуалізм та сексуальна експлуатація дітей так само слугують прикладами цього у сфері задоволення інстинкту продовження роду. Що стосується сфери задоволення інстинкту продовження роду, то тут мають місце положення, які виходять з ряду геть, вони стали результатом спроби неправильного задоволення даного інстинкту. І можна неозброєним оком помітити, як вони суперечать людській природі і ведуть людину до смерті. Наприклад, людина може бути підвладна прив’язаності до матеріальних цінностей, і тоді вона буде відкидати інші цінності, необхідні для її гармонії і для її життєвого добробуту, а точніше – духовні, моральні та гуманні цінності. Відсутність цієї гармонії породжує егоїзм та вседозволеність, таку як попрання слабких з метою власного збагачення. Також інстинкт поклоніння може привести до неправильного задоволення, якщо об’єктом поклоніння опиниться якась популярна поп-зірка.
Така негативна поведінка є нічим іншим, як наслідком ілюзії людини, що вона здатна самостійно визначити, що таке добро і що таке зло в усіх своїх вчинках. Це сталося з тієї причини, що вона невірно провела аналогію між вчинками та матеріальними об’єктами. Вона помітила, що їй під силу відрізнити смак солодощів від смаку гіркоти, тому що кожен з цих смаків можна визначити за допомогою дотику. А тому органами чуттів можна відчути гарне і погане в речах. Що ж стосується вчинків, то в них людина не в силах торкнутися або відчути хороше і погане своїми органами чуттів, як це було у речах, тому що рішення про те, що таке добре, а що таке погано, або що таке добро, а що таке зло відбувається у залежності від обставин та розрахунків, які знаходяться поза самим вчинком. Наприклад, вбивство з точки зору того, гарний це вчинок або поганий, визначається на підставі зовнішніх розрахунків та обставин, які оточують його. У випадку вбивства людини, з якою є договір (муахід або мустамін) або віруючого даний вчинок класифікується як поганий. Однак якщо відбувається вбивство у ході самооборони, або захисту своєї честі, або на священній війні (джихаді на шляху Аллаха), то даний вчинок класифікується як гарний. І це відбувається не дивлячись на те, що в обох випадках сталося вбивство. Людині не дано цілком і повністю (досконало) пізнати усі ці зовнішні розрахунки, щоб винести правильне рішення на ці вчинки, тому що її розум обмежений, а також нездатний зрозуміти усі таємниці та винести рішення про них. Рішення про те, що це – гарно або погано, а також про те, що це – добро або зло, знаходиться за межами області органів чуттів і за межами загальних знань (або розумових здібностей), як це докладно викладалося при дослідженні реальності розуму. І тому коли ми намагаємося дати визначення тому (або описати те), що знаходиться за межами відчутного світу, не спираючись на достовірні дані (тобто інформацію), то неможливо уникнути впадання у фантазування і неправильність. Людські розуми не можуть зійтися в єдиній думці відносно обов’язковості здійснення смертної кари у відношенні злочинців. Хтось вважає це справедливим покаранням, хтось виступає проти цього. Проте, вони одностайні у думці відносно того, що груша має солодкий смак, а трава – зелений колір. З цієї причини у нашому повсякденному житті ми зіштовхуємося з тим, що починаємо вважати злом те, що раніше вважали добром, або навпаки. Також бачимо, що деякі вчинки можуть бути дозволеними в одній країні, але в іншій країни вони розцінюються як злочин.
Ось тому не варто у своєму житті спиратися на людське знання відносно того, що таке добре, а що погано, і що таке добро, а що зло. Але як можна добитися задоволення органічних потреб та інстинктів правильним шляхом, якщо людині не дано правильно розрізняти те, що є благом для неї, і те, що є для неї шкодою? І оскільки нездатність людини надати ідеальний метод для задоволення інстинктів та органічних потреб стала очевидною для нас. Це означає, що перед нами може бути тільки один-єдиний шлях, який вселяє в нас абсолютну впевненість. І цей шлях – шлях послухання нашому Творцю, який знає про нас абсолютно все і знає, що у благо нам, а що – у шкоду. Це і стало однією з основних причин, які змусили нас із великим трепетом шукати найбільший скарб на земній кулі, а саме – звернення Всевишнього Аллаха, яке посланці приносили людям.
Але що буде, якщо ми зіштовхнулися з великою кількістю людей, які стверджують, що вони несуть послання від Бога? Як ми зможемо відрізнити правдивого від брехуна? Щоб не уходити далеко в хащі, краще за все звернутися до дослідження текстів, які причислюються до Господа, і постаратися розрізнити між тим, що від Творця і тим, що є продуктом людського розуму. Ниспослане від Бога буде відрізнятися абсолютним знанням і неперевершеним створенням у протилежність людському текстові, де простежуються помилки неповноцінної слабкої людини, яка не в силах осягнути все своїм знанням і повідомити про те, що станеться у майбутньому (тобто пророкувати). І тому ми знаходимо у справах людей недоліки і недосконалість, адже помилки і недоліки є властивою людству рисою.
Що ж стосується божественних текстів, то в них ніколи не зустрінеш слідів слабкості і неповноцінності.
Коран заявляє про те, що він є мовою Всевишнього Аллаха, що створене людство повинно прийняти його у якості правильного керівництва до життя. Так давайте дослідимо цю вельми відому книгу і її аргументи, щоб переконатися в тому, що вона у дійсності є мовою Всевишнього Господа світів.
