Питання:
Зважаючи на події, що відбуваються, у мене виникла неясність стосовно наступного:
1. Ми знаємо, що реальний вплив в Єгипті належить Америці. У такому випадку незрозуміло, чому Саудівська Аравія, Емірати і Кувейт матеріально підтримують нове правління в Єгипті, тоді як знаходяться в англійській залежності?
2. Емірати матеріально підтримали Францію в Малі і спрямували в цю африканську країну фінансову допомогу, хоча реальний вплив у Малі не належить Великобританії?
3. Також ми бачимо суперечність в інформаційних позиціях між телеканалом “аль-Арабійя” в Еміратах і телеканалом “аль-Джазіра” в Катарі, при тому що і Емірати, і Катар працюють на Великобританію. До речі, чи вплинуть на англійську політику в Катарі останні зміни, які відбулися у цій країні?
4. Ми спостерігаємо, що представники Саудівської Аравії в коаліції, як Джарба, грають більш активну роль на відміну від представників Катару. Чи можна говорити, що до представників Катару стала проникати слабкість відносно подій, що відбуваються у Сирії, а сила представників Саудівської Аравії зміцнилася?
5. І нарешті, чи означає відмова Америки від Мурсі її відмову від ідеї сприяння приходу так званого “поміркованого Ісламу ” до влади? Заздалегідь вибачуся за довжину і об'ємність питання. Знаючи про благородність нашого аміра і його обширні знання, сподіваємося, що він розвіє наше нерозуміння.
Відповідь:
Це, брате, не одне питання, а купа питань! У будь-якому випадку, з волі Аллаха, ви отримаєте стислі відповіді на них:
Існують основні лінії англійської політики, які можуть допомогти вам зрозуміти те, що відбувається:
1. Сьогодні Англія не наважується відкрито суперечити Америці. Своєю поведінкою вона немовби стоїть в одному ряду з Америкою. Але це лиш зовнішньо. Насправді вона приховано заважає і перешкоджає американській політиці через своїх агентів після затвердження робочих планів, щоб показуватися у хибному образі.
2. Більша частина ролей, що відводяться Великобританією для своїх агентів полягає в тому, щоб вони, як і вона, представлялися в одному напрямі з Америкою, не вступаючи з нею у конфронтацію. Наприклад, відносини Йорданії з Америкою для політично несвідомої людини здаються дружніми, тоді як Йорданія слугує твердою опорою Великобританії. Таким же чином Емірати та інші, залежні від Великобританії країни. Тобто у її агентів є різні ролі. Більшість з цих агентів усміхаються Америці, показують їй свою дружність і при цьому приховано створюють їй труднощі, як це робить сама Великобританія, голова цих агентів. Роль меншої кількості з них полягає в тому, щоб у більш відкритій формі заподіювати занепокоєння для Америки.
3. Великобританія знаходиться у згоді з Францією у справі опору політиці США, що відбувається у межах європейської політики і зокрема Великобританії і Франції. Різниця в тому, що Великобританія діє хитро і підступно, використовуючи у відношенні Америки м'який і оманливий тон. Франція ж діє різким і голосним тоном. Часто Великобританія проводить свою політику із-за спини Франції. У цьому зв'язку існує відоме прислів'я «Англія воює до останнього французького солдата». І, не дивлячись на те, що це було у минулі часи, однак деякий вплив цього, хоча й у меншому ступені, продовжує існувати сьогодні.
4. Не дивлячись на те, що владою в Саудівській Аравії керує король Абдуллах, який є підлеглим Великобританії, усе ж Америка має вплив на деяких інших амірів. Цей вплив дає вхід для її політики.
У світлі сказаного проясняється відповідь на ваші питання:
• Відносно Катару: колишній амір і одночасно міністр іноземних справ цієї країни зміг зробити Катар центром Великобританії у Перській затоці. Він почав втручатися у справи низки інших країн за допомогою двох ефективних засобів: інформаційне висвітлення (аль-Джазіра) і фінанси (нафта). Його дії змогли завдати неприємностей для американської політики у Сирії та Палестині, і навіть у Єгипті та інших країнах. Занепокоєність Америки не була прихованою для Англії, яка намагалася виглядати в іншому образі, погодилася замінити цього аміра. Однак альтернативою йому став його син. Тобто англійська політика не змінилася, хоча необхідний час, щоб новий амір зміг, як і його батько, ефективно турбувати Америку. Такою дією Англія заспокоїла Америку. Це був англійський спосіб задовольнити Америку по формі, але не за змістом.
• Роль Катару трохи ослабіла після цієї заміни, тому що представники нової вади менш досвідчені у результативних політичних справах, ніж представники минулої влади. Однак Катар продовжує в межах англійської політики діяти хитро і підступно, хоча заявлена його діяльність поступається минулій і тому активність його представників у Сирії стала слабше, ніж раніше.
• Що стосується представників Саудівської Аравії, то вони більш активні і більш прийнятні для США і Великобританії, тому що Саудівський король вірний Англії, і тому що Америка активно співпрацює з деякими амірами королівської родини.
Що стосується Джарби, то не дивлячись на його близькість із Саудівською Аравією, він знаходиться у межах американської політики, і не може вийти з підкорення Америки незалежно від підтримки, яку він має з боку Саудівської Аравії. Коаліція в цілому є американським продуктом і на чолі цієї коаліції може знаходитися лише той, хто підкоряється Америці.
• Що стосується Малі і фінансової допомоги ОАЕ. Ви знаєте, що за першою зміною в Малі, яка відбулася 22.03.2012, стояла Америка, і це був болючий удар по Франції, яка після цього старанно працювала над тим, щоб відновити свій вплив у цій африканській країні. Великобританія розуміє відсутність свого впливу в Малі і розуміє, що вплив у цій країні належить Франції, яку тіснить Америка. У такому положенні, коли конфлікт лежить між Америкою і Францією, Англія зрозуміло підтримує Францію. Фінансова ж допомога Еміратів для лояльної Франції влади в Малі знаходиться в межах підтримки, яку надає Великобританія для Франції.
• Що стосується позиції Великобританії відносно візитів делегацій ОАЕ і короля Йорданії, які мали місце у Єгипті, а також фінансової підтримки для Єгипту з боку агентів Англії, то це не виходить за межі вищезгаданих основних ліній. Неясність, що виникла через відмінність ролі Еміратів і ролі Катару пояснюється розподілом ролей згідно з англійською політикою. Одна з них наближається, а інша віддаляється, очікуючи результатів подій у Єгипті. Прийом Еміратами представників режиму Мубарака також не відходить від основних ліній англійської політики. Очікуване повернення представників режиму Мубарака стане входом, навіть якщо і вузьким, для англійської політики через Емірати.
• Чи означає відмова Америки від Мурсі її відмовою від сприяння приходу так званих “поміркованих ісламістів ” до влади? Питання не полягає у відмові або в її відсутності. Воно полягає в реалізації стабільності для американського впливу в Єгипті. Вплив Америки в Єгипті на протязі минулих десятиліть міцно впроваджений у більшій частині політичного класу. Америку хвилює питання про те, щоб Єгипет продовжував залишатися стабільним центром американського впливу, щоб вона змогла покладатися на нього як на безпечну платформу для свого впливу і своїх проектів. 25/01/2012 неочікувано в Єгипті почалися народні хвилювання. Мубарак не зміг впоратися з ними і повернути стабільність, щоб Єгипет залишався сприятливою середою для подальшої реалізації американських інтересів. Знайшовши його в такому стані, Америка відкинула його в бік, і на хвилі народного руху привела Мурсі, який дав обіцянку реалізовувати американські проекти і зокрема Кемп-девідські угоди з єврейською державою. Америка чекала від Мурсі стабільності, враховуючи що “Брати мусульмани ” - це партія президента і найбільша організована партія після усунення “Національної партії ”. Вона очікувала, що вони будуть працювати на стабілізацію ситуації, як це робила “Національна партія ” разом з усунутим президентом Мубараком. Однак Мурсі не зміг цього зробити, і Америка залишила його. Вона стоїть за новою владою 03/07/2013 і підтримує її.
Таким чином, відмова Америки від прибічників “поміркованого Ісламу ” в Єгипті сталася не з причини американської політики останніх років, що передбачає сприяння приходу до влади так званих “поміркованих ісламістів ”. Америка стала проводити цю політику, щоб, як кажуть, “вбити двох зайців ”:
Перше: Спроба обдурити простих мусульман, які бажають ісламського правління, не дивлячись на те, що “помірковані ісламісти ” заявляють не про Іслам, а про демократію і республіку й присягаються на них! Однак їх назва “ісламісти ” хвилює почуття простих мусульман, які думають, що прихід цих ісламістів при веде Іслам до влади. У результаті слабшає і остигає їх рішучість у руслі правильної діяльності для утворення ісламського правління, тобто системи Халіфату. Саме цього і бажає Америка, адже Халіфат не дає їй спокою.
Друге: Забезпечити стабільність для свого впливу шляхом використання ісламістами почуттів людей. Якщо вони не зможуть забезпечити стабільність для американського впливу, Америка буде відмовлятися від них, як зробила це з Мурсі, і стане підтримувати інших, враховуючи відсутність нестачі у Америки в політичних агентах, яких вона утворила в Єгипті на протязі довгих років.
• Жителі Єгипту повинні розуміти це положення. Вони повинні розуміти, що Америка продовжує зберігати реальний вплив. Це було у період правління Мубарака, потім у часи усуненого Мурсі і за нинішнього правління. Саме Америка є головною недугою і джерелом бід. Кожний віруючий в Аллаха і Його Посланця мусульманин зобов'язаний старанно працювати над тим, щоб викоренити американський вплив, усунути американських агентів і відродити правління Ісламу, праведний Халіфат, на землі Єгипту, щоб він знову став центром ісламських країн. З праведним Халіфатом буде покінчено з ворогами Ісламу і єврейською державою, буде повернено Ісламу і мусульманам святу землю, як це було з хрестоносцями і монголами.
12 Рамадан 1434р.х.
21/07/2013р.
