Законі стосовно скарбу та сільськогосподарських культур та фруктів у закяті

Адресований: ас-Сіка бі Аллах

Питання:

Мій дорогий амір та шейх: які категорії та сорти сільськогосподарських культур та фруктів, з яких ми повинні давати закят, наприклад, є такі, хто дає закят з масла, які норми та правила у цьому питанні?

Відомо, що чотири п’ятих скарбу дістаються тому, хто знайшов його, а решта п’ята частина переходить у казну. Питання наступне: що робити тому, хто знайшов османське майно (сундуки та речі солдатів), чи стає той, хто знайшов такий скарб, після виведення п’ятої частини, хазяїном скарбу, або цей скарб є власністю ісламської держави, який необхідно зберегти як аманат, та повернути державі халіфат, яке з волі Аллаха скоро побудується?
І нехай благословить тебе Аллах. ( Абу Хусаму-Дін / Таркъумія / Хеврон / Палестина)

Відповідь:

Ас-саляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятух!

Перше: що стосується рослин та плодів, з яких треба давати закят, то вони обмежені наступними видами (пшениця, ячмінь, фінік, ізюм). Про це детально розтлумачено у хадісах і сюди не входять інші культури. Докази по цьому питанню наступні:

А. Передається від Муси Ібн Тальха від Умара, що він сказав: «Посланець Аллаха ﷺ встановив закят у цих чотирьох: пшениця, ячмінь, фінік та ізюм». Передає Табараній.  Ці хадіси розкривають, що закят з рослин та плодів беруться з цих чотирьох видів, з пшениці, ячменя, з фініків та грона. З інших видів культур закят не береться, тому що у першому хадісі використовуються слова, які вказують на обмеження.

Б. Приводить аль-Хакім, Байхакій та Табараній хадіс від Абу Муси та Муаза Ібн Джабля, що Посланець Аллаха ﷺ послав їх до Ємену та велів їм навчати людей їх релігії, сказавши: «Не беріть милостиню, окрім як із чотирьох речей: ячмінь, пшениця, ізюм та фінік». Байхакій сказав, передавачі хадісу є достовірними. У цьому хадісі явно вказує на присутнє у хадісі обмеження з використанням заперечення – частки «ілля» (окрім).  

В. Слова – пшениця, ячмінь, фінік та гроно – які приводяться у хадісах, є незмінюваними словами, вони не використовуються з іншим змістом і не є словами, які мають декілька змістів, вони обмежені саме назвами цих речей. Тому, з цих слів нема таких змістів як харчування, сухе  або накопичення, тому що ці слова зовсім не вказують на ці змісти або якості. Таким чином, ці хадіси обмежують обов’язок закяту цими чотирма продуктами та визначають наступні загальні слова, приведені у хадісах: «з того, що поливається водою з неба, сплачується десятина, а те, що орошається, половина десятини». Таким чином, пшениця, ячмінь, фініки та гроно, які не орошаються, то з них сплачується закят десятина (одна десята частина), а усе, що з цих культур орошається, то закят половина десятини.
 
Г. Закят не є обов’язковим, окрім як з цих чотирьох видів сільськогосподарських культур та фруктів. Отож, закят не береться з кукурудзи, рису, бобів, нуту, чечевиці та інших зернових культур, також закят не береться з яблук, груш, персиків, абрикосів, гранат, апельсинів, бананів та інших видів фруктів, тому що слова пшениця, ячмінь, фініки та ізюм не охоплюють усі вище перелічені культури, окрім цих видів. Також нема сахіх тексту, про який можна було б казати, нема іджма, і нема кіяса у цьому питанні, тому що закят є ібадатом, а в ібадаті нема кіяса, у питанні ібадату обмежуються текстом. Також закят не береться з овочів, такі як огірки, тиква, баклажани, ріпа, морква і т.д. було передано, від Умара , Алі, Муджахіда та інших, що нема садака з овочів, це розповів Абу Обейд, Байхакі та інші.
 
Друге: Що стосується другої частини питання про скарб, то той, хто знайшов скарб, повинен віддати п’яту частину у казну ісламської держави, яка витратить його на благо мусульман, а чотири п’ятих її частини дістаються тому, хто знайшов скарб, з умовою, що він знайшов його не на чужій землі. Але оскільки нема казни з причини відсутності ісламської держави, володар виділяє п’яту частину тим, хто на неї заслуговує із тих, хто у нужді, бідняків і на благо мусульманам… дотримуючись справедливості у цьому питанні.   
Докази стосовно цього питання наступні:

А. Слова «الرِّكَازُ» «скарб» означає гроші, майно, закопані людиною у землі, як золото срібло, коштовності, перли або інші речі, костюми, зброя,скарби. Це можуть бути скарби, закопані колишніми народами, племенами, такими як єгиптяни, народами Вавилону, ассирійцями, Сасанідами , римляни, греки та інші, які закопували коштовності та скарби, у гробницях їх царів та вождів. Або може бути скарб у древніх зруйнованих горах, або ж гроші золото, срібло, покладене у глечик, або інше щось сховане у землі з часів невігластва, або з часів ісламської держави. Усе це вважається скарбом по шаріату.  

Б. Передається хадіс від Абу Хурайри, що Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Поранення твариною непередбачуване, колодязь – непередбачуваний, рудник - непередбачуваний, а зі скарбу – одна п’ята». Передає Абу Убайд. Передається від Абдуллаха ібн Амра, що Посланця Аллаха ﷺ спитали про гроші, які у древніх розвалинах, він ﷺ сказав: «з них і зі скарбу одна п’ята». Передано від Алі бін Таліба, від Посланця, нехай благословить його Аллах та привітає, що він сказав: «в ас-суюубах п’ята частина, а ас-суюуби, це жили золота та срібла, які під землею». Хадіс згадує ібн Кудама у книзі аль-Мугні.

В. Таким чином, усі закопані цінності, як золото, срібло, коштовності, коштовне каміння або інші знайдені у могилах у курганах речі, або у містах колишніх народів, або знайдене у мертвих (необробляємих нічийних) землях, або у руїнах з часів невігластва, або руїнах колишньої епохи Ісламу, є власністю того, хто знайшов скарб і він повинен віддати п’яту частину у байтулммал.  

Також, будь-який маленький рудник, незначного розміру, обмеженої кількості, золота або срібла, незалежно від того, рудник це або жила, знайдена у мертвій землі, яка не належить нікому, то це стає власністю того, хто знайшов його і він повинен віддати п’яту частину у байтулмал. Але якщо це великий мінерали або рудник і т.п. невідомої кількості,то приймає закон суспільної власності, а це інша тема.  

П’ята  частина, яка забирається у того, хто знайшов скарб або маленький рудник і т.п. подібно трофею і приймає закон стосовно трофея і поміщується у байтульмал до категорії трофей та харадж, і витрачається так само як і трофеї і харадж, за що відповідальним є халіф, і він витрачає їх на турботу про справи Умми і для її інтересів, за його думкою та іджтіхадом.  

Г. Той, хто знайшов скарб або які-небудь мінерали на своїй території землі, або будівлі, то стає володарем скарбу, незалежно від того, чи купив він цю землю або будівлю або отримав у спадок. А той, хто знайшов скарб або мінерали на території чужої землі, або будівництва, то знахідка буде належати хазяїну землі або володарю будівлі, а не тому, хто знайшов цей скарб або мінерали.   
Ваш брат Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта

05 Мухаррам 1435 р.х.
08.11.2013г.

Низка відповідей аміра Хізб ут-Тахрір, шейха Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта, на питання відвідувачів його сторінки у Фейсбуку
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=229741993860552