Адресований Ahla Arch
Питання:
Ас-саляму алейкум ва рахматуллахі ва барякятух, нехай допоможе та супроводжує вас Аллах!
Я хочу спитати вас про питання, яке дуже мене лякає: якщо той, хто покаявся за скоєний гріх, знов його скоїв, то що зі старим гріхом, чи пишеться він знов? Тому що приводиться, що щире покаяння – це не повернення до цього гріха більше ніколи. Про слова Аллаха «Кайтеся перед Аллахом щиро!) говориться: це раб,який щиро покаявся і більше ніколи не робив цей гріх.
Друга частина питання:
Той, хто колись скоїв куфр,а потім повернувся до Ісламу, чи стираються усі його благі справи і залишаються погані!! Тому що приводиться від Посланця Аллаха ﷺ: один чоловік сказав: Аллах не пробачить того-то! І тоді Аллах ниспослав одкровення одному із пророків: воістину це помилка і нехай він візьметься за роботу. Сказали, що слово (прийметься за діяння) означає, що він зазнав невдачі поразки, отож, він повинен повторити діяння. Тому що говориться, що якщо хтось зіпсував омовіння під час скоєння намазу, то втрачає намаз та повинен переробити його. Це питання дуже турбує мене. Якщо я покаюсь за невір’я, яке я скоїв, чи стираються усі мої благі діяння і залишаються погані діяння, які я скоїв за своє життя!? Я пам’ятаю , як я сказав своєму другу, коли він звинувачував Хізб ут-Тахрір, я сказав йому, клянусь Аллахом, ти відповіси за ці слова Судного дня.
Нехай збереже вас Аллах.
Відповідь:
Ва алейкум ас-салям ва рахматуллахі ва баракятух!
1 - Щире покаяння від гріха, по-справжньому, здійснюється у чотирьох речах: повна відмова від цього гріха, жалкування про те, що зробив, намір та рішення більше не повертатись до нього, і якщо це було пов’язано з правом людини, то необхідно відшкодувати йому це право або отримати прощення. В усьому цьому він повинен бути щирим з Аллахом, адже Аллах знає про приховане та про відкрите…
Всевишній Аллах наказав віруючим щире покаяння, для спокутування гріхів, Він сказав:
يا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا تُوبُوا إلى اللَّهِ تَوبَةً نَصُوحَاً عَسَى رَبُّكُمْ أنْ يُكَفِّرَ عَنْكُمْ سَيِّئاتِكُمْ وَيُدْخِلَكُمْ جَنَّاتٍ تَجْرِي مِنْ تَحْتِهَا الأنْهَارُ
О ті, які увірували! Каєтеся перед Аллахом щиро! Може бути, ваш Господь пробачить ваші злодіяння та введе вас до Райських садів, у яких течуть ріки… (66:08)
І хто щиро, сумлінно, дотримуючись усіх умов покається, то його погані діяння стираються з волі Аллаха. Приводить Ібн Маджа від Абу Убайда бін Абдулла, від його батька, який сказав: Посланець Аллаха, нехай благословить його Аллах та привітає, сказав: «Той, хто покаявся, подібний до людини, на якій ніколи не було гріха».
А те, що було передано від Пророка, мир йому, що щире покаяння – це коли людина ніколи не повертається до цього гріха, тобто, якщо він скоїв його, то покаяння його не приймається, то цей ріваят є слабким.
Приводить Ахмад у своєму Муснаді, сказав: Розповів аль-Хаджарій від Абу аль-Ахвас від Абдулли, який сказав: Посланець Аллаха, нехай благословить його Аллах та привітає, сказав: «покаяння від гріха: це покаятись в ньому, а потім не повертатись до нього». Санад цього хадісу марфу, слабкий. Таким чином, щире покаяння, це твердо та щиро мати намір на те, щоб ніколи не повертатись до цього гріха. А якщо людина знов скоїла той же самий гріх, то їй необхідно щиро покаятись, а не продовжувати коїти цей гріх, кажучи, що нема мені прощення. Покаятись та просити пробачення іще раз щиросердно, адже Аллах знає явне та приховане … Він говорить:
وَالَّذِينَ إِذَا فَعَلُوا فَاحِشَةً أَوْ ظَلَمُوا أَنْفُسَهُمْ ذَكَرُوا اللَّهَ فَاسْتَغْفَرُوا لِذُنُوبِهِمْ وَمَنْ يَغْفِرُ الذُّنُوبَ إِلا اللَّهُ وَلَمْ يُصِرُّوا عَلَى مَا فَعَلُوا وَهُمْ يَعْلَمُونَ
Тим же, які, скоївши огидний вчинок або несправедливо вчинивши проти самих себе, пом’янули Аллаха та попросили пробачення за свої гріхи, адже хто прощає гріхи, окрім Аллаха? І тим, які свідомо не упираються у тому, що скоїли. (03:135)
У хадісі (хасан) передається про властивість покаяння, яке вказує на цей аят, хадіс приводить Ахмад: нам розповів Вакі, сказав: нам розповів Сімар та Суфьян, що Алі, нехай буде задоволений ним Аллах, сказав: «…Абу Бакр повідомив мені – а Абу Бакр був правдивим – про те, що він чув, як Пророк, нехай благословить його Аллах та привітає, сказав: «Нема людини, яка скоїла гріх, яка потім зробить омовіння, і зробить це належним чином». Місар сказав: «І потім здійснить молитву» Суфьян сказав: «Потім здійснить молитву у два ракяти, після чого попросить Великого та Всемогутнього Аллаха про прощення, щоб Він не простив його». Цей хадіс передали Ахмад, Абу Дауд та ат-Тірмізі, ан-Насаі в «Амаль аль-йаум ва-л-лейля», Ібн Маджах, Ібн Хіббан, у деяких версіях сказано: «Аллах обов’язково пробачить йому».
Таким чином, той, хто покаявся у гріху, а потім знов повернувся до нього, він повинен покаятись знову, і попросити прощення у Всевишнього Аллаха щиросердо та щиро сподіваючись на те, що Всевишній Аллах прийме його покаяння. Повторення гріха не зачиняє двері покаяння, але необхідно, щоб покаяння було таким, як ми вже згадували: «щиросердо покаяння повинно бути у чотирьох речах: відмовитися від цього гріха, жалкувати про скоєне, твердо рішити більше не повертатись до нього, і якщо це пов’язано з правом людини, то відшкодувати її право або отримати помилування від цієї людини, і бути в усьому цьому чесним з Аллахом, Аллах знає приховане та явне…».
2 - Що стосується невіруючого, який прийняв Іслам, чи залишаються його попередні гріхи? І мусульманина, який скоїв невір’я, а потім захотів повернутись в Іслам, чи приймається його покаяння, щоб він міг повернутись в Іслам, або не приймається його покаяння, і він не повертається в Іслам? Відповідь полягає у наступному:
А - Хадіс сахіх вивів Ахмад від Шімаса, що Амр ібн аль-Аас, сказав:
«Коли Аллах ввів в моє серце Іслам, я прийшов до Пророка, мир йому та благословення Аллаха, щоб дати присягу йому. Тоді Пророк, мир йому і благословення Аллаха, простягнув мені свою руку, і я сказав: «О, Посланець Аллаха, я не дам тобі присягу, доки не пробачаться мені мої гріхи!» Тоді Посланець Аллаха мені сказав: «О, Амр, хіба ти не знаєш, що переселення стирає гріхи! О, Амр, хіба ти не знав, що Іслам стирає усі твої колишні гріхи!» Також хадіс приводить аль-Байхакій у сунан аль-Кубра, від Хабіба ібн Абі Авса: сказав: мені розповів Амр ібн аль-Аас, нехай буде задоволений ним Аллах, він розповів цей хадіс в історії свого прийняття Ісламу, він сказав: потім я підійшов і сказав: О, Посланець Аллаха, я дам тобі присягу в обмін на те, що пробачаться мої колишні гріхи, він сказав мені: «О, Амр, присягни, воістину, Іслам стирає усі колишні гріхи, воістину переселення стирає те, що було до неї» і так я дав присягу…
Амр бен Аас був невіруючим і потім прийняв Іслам, і Пророк, нехай благословить його Аллах, сказав йому: О, Амр, хіба ти не знав, що Іслам стирає усі твої колишні гріхи!». Тобто, його гріхи, які були до прийняття Ісламу, були стерті, з волі Всемогутнього Аллаха.
Б - І потім той, хто був невіруючим, потім прийняв Іслам, потім знов скоїв невір’я, а потім повернувся знов в Іслам, Посланець Аллаха ﷺ прийняв від нього це:
Хадіс вивів ан-Насаій у його Сунан, від Ібн Аббаса, який сказав: один із Ансар прийняв Іслам, але потім вийшов із Ісламу і скоїв многобожжя, після чого він глибоко жалкував про це, і сказав своєму народу: спитайте Посланця Аллаха ﷺ про мене: чи є мені покаяння? Його народ прийшов до Посланця Аллаха, нехай благословить його Аллах, і сказав: такий-то покаявся і попросив нас спитати тебе: чи буде йому покаяння? Тоді снизошли наступні аяти:
كَيْفَ يَهْدِي اللَّهُ قَوْمًا كَفَرُوا بَعْدَ إِيمَانِهِمْ وَشَهِدُوا أَنَّ الرَّسُولَ حَقٌّ وَجَاءَهُمُ الْبَيِّنَاتُ وَاللَّهُ لا يَهْدِي الْقَوْمَ الظَّالِمِينَ
أُولَئِكَ جَزَاؤُهُمْ أَنَّ عَلَيْهِمْ لَعْنَةَ اللَّهِ وَالْمَلائِكَةِ وَالنَّاسِ أَجْمَعِينَ
خَالِدِينَ فِيهَا لا يُخَفَّفُ عَنْهُمُ الْعَذَابُ وَلا هُمْ يُنْظَرُونَ
إِلا الَّذِينَ تَابُوا مِنْ بَعْدِ ذَلِكَ وَأَصْلَحُوا فَإِنَّ اللَّهَ غَفُورٌ رَحِيمٌ
Як же Аллах наставить на прямий шлях людей, які стали невіруючими після того, як увірували та засвідчили правдивість Посланця, і після того, як до них явились ясні знамення? Аллах не веде прямим шляхом несправедливих людей. Їх воздаянням є прокляття Аллаха, янголів та усіх людей. Вони пребудуть у ньому вічно! Їх муки не будуть полегшені, і вони не отримають відстрочки, окрім тих, які покаялись після цього та виправили скоєне. Воістину, Аллах Прощаючий, Милосердний. (03:86-89)
Також цей хадіс приводить аль-Хакім у Мустадрак від ібн Аббаса (чоловіка із Асарів, який прийняв Іслам, потім залишив Іслам та приєднався до многобожников, але потім покаявся і сказав своєму народу, спитайте Посланця Аллаха, мир йому та благословення Аллаха, чи є для мене прощення. І він сказав, тоді снизошли аяти: (вищенаведені). І його народ повідомив йому про це, після чого він прийняв Іслам. Хакім сказав: Цей хадіс сахіх з правильним існадом.
В – Що стосується аяту:
إِنَّ الَّذِينَ كَفَرُوا بَعْدَ إِيمَانِهِمْ ثُمَّ ازْدَادُوا كُفْرًا لَنْ تُقْبَلَ تَوْبَتُهُمْ وَأُولَئِكَ هُمُ الضَّالُّونَ
Воістину, від тих, хто стали невіруючими після того, яку увірували, а потім примножили своє невір’я, не буде прийнято їх покаяння. Вони і є ті, хто заблукали. (03:90)
И аяту:
إِنَّ الَّذِينَ آمَنُوا ثُمَّ كَفَرُوا ثُمَّ آمَنُوا ثُمَّ كَفَرُوا ثُمَّ ازْدَادُوا كُفْرًا لَمْ يَكُنِ اللَّهُ لِيَغْفِرَ لَهُمْ وَلا لِيَهْدِيَهُمْ سَبِيلا
Воістину, Аллах не пробачить та не наставить на шлях тих, які увірували, потім стали невіруючими, потім знов увірували, потім знов стали невіруючими, а потім примножили своє невір’я. (04:137)
То вони відносяться до тих, хто скоїв невір’я та продовжує слідувати невір’ю (а потім примножили своє невір’я) і їх покаяння не приймається, доки вони перебувають у такому стані, тобто у примноженні невір’я. Тобто це ті, які продовжують наполягати та слідувати невір’ю, їх покаяння не приймається, тому що перша умова покаяння залишити цей гріх… у тлумаченні цього аяту у Куртубій говориться (Воістину, Аллах не пробачить та не наставить на шлях тих, які увірували, потім стали невіруючими, потім знов увірували, потім знов стали невіруючими, а потім примножили своє невір’я).Він говорить: цей аят снизойшов стосовно жителів Мекки, вони сказали: поспостерігаємо за Мухаммадом, може бути, наші сумніви підтвердяться мінливістю долі, і якщо стане ясно нам, що треба повертатися, то повернемося, і тоді Аллах ниспослав (Воістину, від тих, хто стали невіруючими після того, яку увірували, а потім примножили своє невір’я, не буде прийнято їх покаяння. Вони і є ті, хто заблукали). Тобто їх покаяння не буде прийнято, і вони продовжують наполягати на своєму невір’ї. Він назвав це покаянням, яке не приймається, тому що у них не було рішучості залишити свій гріх, а Аллах приймає покаяння, у якому присутня рішучість.
У тлумаченні аяту:
َّ الَّذِينَ آمَنُوا ثُمَّ كَفَرُوا ثُمَّ آمَنُوا ثُمَّ كَفَرُوا ثُمَّ ازْدَادُوا كُفْرًا لَمْ يَكُنِ اللَّهُ لِيَغْفِرَ لَهُمْ وَلا لِيَهْدِيَهُمْ سَبِيلا
Воістину, Аллах не пробачить та не наставить на шлях тих, які увірували, потім стали невіруючими, потім знов увірували, потім знов стали невіруючими, а потім примножили своє невір’я. (04:137)
він сказав: (а потім примножили своє невір’я), вони наполягали на своєму невір’ї. Кінець цитати.
3 - Що стосується тих, які сказали, що Аллах не пробачить тому-то…, то справа обстоїть наступним чином:
А - Передають зі слів Джундуба бін Абдуллаха, нехай буде задоволений ним Аллах, що Посланець Аллаха, нехай благословить його Аллах та привітає, сказав: (Один) чоловік сказав: «Клянусь Аллахом, не пробачить Аллах такого-то»,- і тоді Всемогутній та Великий сказав: «Хто клянеться Мною, що Я не прощу такого-то? Воістину, Я пробачив його, а твої справи зробив марними!» (Муслім). Цей же хадіс приводить Байхакій з трохи іншими словами, але з тим же змістом.
Також приводить цей хадіс Табарані у Муджам аль-кабір, від Хаммада ібн Салама, від Абу Імрана, від Джундуба: «що один чоловік поклявся, що Аллах не пробачить такого-то, і тоді Всевишній Аллах ниспослав одкровення Його Посланцю ﷺ: «ці слова подібні до злочину, так нехай він (хто сказав це) візьметься (тобто здійснить знов) за діяння».
У цих хадісах чоловік поклявся у тому, що Аллах не пробачить такого-то, так говорити не можна, як він може кластися у тому, що Аллах не пробачить когось, нема нікого, ані на небесах і на землі, хто знав би сокровенне.
قُلْ لا يَعْلَمُ مَنْ فِي السَّمَاوَاتِ وَالأرْضِ الْغَيْبَ إِلا اللَّهُ وَمَا يَشْعُرُونَ أَيَّانَ يُبْعَثُونَ
Скажи: «Ніхто із тих, хто на небесах і на землі, не відає сокровенне, окрім Аллаха, а вони навіть не підозрюють, коли їх воскресять. (27:65)
Всевишній Аллах покарав того, хто сказав це, анулюванням його діянь, тому що він поклявся у тому, що Аллах не пробачить … і це стосується тільки цього гріха. Тобто той, хто клянеться, усвідомлюючи те, що він говорить, що Аллах не пробачить тому-то, він відноситься саме до цього тексту, тому що Всевишній Аллах згадав про причину, яка анулювала його діяння. У хадісі говориться: «Хто це такий, клянеться Мною, що я не прощу такого-то, воістину, Я пробачив його та погубив твої справи». І також «хто той, який клянеться, що я не прощу такого-то».
Що ж стосується твоїх слів, коли ти сказав йому: «клянусь Аллахом, ти відповіси за ці слова Судного дня». Як я бачу, це не те, про що ти говориш, ти поклявся у тому, що він буде притягнутий до відповідальності, кожна людина буде нести відповідальність Судного дня, за благе та дурне:
Всевишній говорить:
فَأَمَّا مَنْ أُوتِيَ كِتَابَهُ بِيَمِينِهِ فَيَقُولُ هَاؤُمُ اقْرَءُوا كِتَابِيَهْ (١٩) إِنِّي ظَنَنْتُ أَنِّي مُلاقٍ حِسَابِيَهْ (٢٠) فَهُوَ فِي عِيشَةٍ رَاضِيَةٍ (٢١)فِي جَنَّةٍ عَالِيَةٍ (٢٢) قُطُوفُهَا دَانِيَةٌ (٢٣) كُلُوا وَاشْرَبُوا هَنِيئًا بِمَا أَسْلَفْتُمْ فِي الأيَّامِ الْخَالِيَةِ (٢٤) وَأَمَّا مَنْ أُوتِيَ كِتَابَهُ بِشِمَالِهِ فَيَقُولُ يَا لَيْتَنِي لَمْ أُوتَ كِتَابِيَهْ (٢٥) وَلَمْ أَدْرِ مَا حِسَابِيَهْ (٢٦)
Той, кому його книга буде дана у праву руку, скаже: «Ось! Прочитайте мою книгу! Я вірив у те, що мені пред’являть рахунок». Для нього буде відрадне життя у верхньому саду, де плоди схиляються низько. Їжте та пийте у здрав’я за те, що ви здійснили у минулі дні! Той же, кому його книга буде дана у ліву руку, скаже: «Краще б мені не вручали моєї книги! Не знати б мені, який мій рахунок! (69:19-26)
Також Всевишній Аллах сказав:
وَقَالُوا رَبَّنَا عَجِّلْ لَنَا قِطَّنَا قَبْلَ يَوْمِ الْحِسَابِ
Вони сказали: «Господь наш! Наблизь нашу долю (покажи нам книгу з нашими добрими та злими діяннями) до приходу Дня розрахунку. (38:16)
Також Він сказав:
فَأَمَّا مَنْ أُوتِيَ كِتَابَهُ بِيَمِينِهِ (٧) فَسَوْفَ يُحَاسَبُ حِسَابًا يَسِيرًا (٨) وَيَنْقَلِبُ إِلَى أَهْلِهِ مَسْرُورًا (٩) وَأَمَّا مَنْ أُوتِيَ كِتَابَهُ وَرَاءَ ظَهْرِهِ (١٠) فَسَوْفَ يَدْعُو ثُبُورًا (١١) وَيَصْلَى سَعِيرًا (١٢)
Той, кому його книга буде вручена у праву руку, отримає легкий розрахунок та повернеться до своєї родини радісним. А той, кому його книга буде вручена із-за спини, стане закликати загибель і буде горіти у Полум’ї. (84:7-12)
Як ти бачиш, ці аяти вказують на те, що люди будуть притягнуті до відповідальності за свої діяння. І коли ти клянешся у тому, що цей чоловік буде притягнутий до відповідальності за свої діяння, то у цьому я бачу, що анулювання або втрата діянь тебе не стосується. Тому що ці два моменти відрізняються, я думаю, що клятва цього чоловіка у тому, що Аллах не пробачить такого-то, є невірною, тому що він знає, чи пробачить Аллах його чи покарає. Це те, що я вважаю правильним у цьому питанні, Аллах знає краще і Він мудріший.
На завершення, будь щирим та правдивим у діяннях заради Аллаха, щиро покайся перед Всевишнім Аллахом, твердо вирішивши більше ніколи не повертатись до гріха, жалкуючи за кожен скоєний тобою гріх, а якщо на тобі борг, ти утиснув чиїсь права, то позбався від цього боргу. І як говориться у хадісі Алі, нехай буде задоволений ним Аллах, від Абу Бакра Сиддика, нехай буде задоволений ним Аллах, від Посланця Аллаха, нехай благословить його Аллах та привітає: «Нема людини, яка скоїла гріх, яка потім зробить омовіння, і зробить це належним чином». Місар сказав: «І потім здійснить молитву». Суфьян сказав: «Потім здійснить молитву у два ракяти, після чого попросить Великого та Всемогутнього Аллаха про прощення, щоб Він не простив його». І прошу Аллаха Всемогутнього пробачити нас і тебе і наставити усіх на істинний шлях і на праведність у наших справах, Всевишній Аллах є Покровителем праведників.
Ваш брат Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта
16 Сафар 1434р.х.
08.12.2013
Низка відповідей аміра Хізб ут-Тахрір, шейха Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта, на питання відвідувачів сторінки у Фейсбуку
Дивіться відповідь на сторінці аміра у Фейсбуку:
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=239659339535484
PDF арабською
