Фізичний наслідок дуа (молитви)

Відповідь:

І вам мир, милість Аллаха і Його благословення.

Здається, ти вказуєш на те, про що говориться у книзі «Концепції» на сторінках і що ця тема тебе заплутала. Ця тема наступна:

На цих двох сторінках говориться про нематеріальні результати, про саваби, які проявилися у конкретному положенні і на рішення цих питань повинні приводитися відповідні шаріатські тексти. Ми не використовуємо їх, а обмежуємося тільки дуа. У книзі у якості прикладу приводяться моменти, коли робиться дуа під час джихаду, для захоплення фортеці або для битви з ворогом.

В інших же випадках дуа може привести до відчутних результатів, з волі Аллаха, у додаток до савабу, як про це говориться в хадісі Посланця Аллаха ﷺ, який приводиться у цьому питанні.

Для того, щоб це питання стало ясним, я приведу тут уривки зі сторінок 57 та 58 цієї книги:

1. На сторінці 51, у початку, говориться: «Той, хто уважно досліджує це положення, на яке вказують шаріатські закони, знаходить, що це положення фізичного характеру, які є підтвердженням невідчутних результатів і не є положеннями, які підтверджують інші, ніж невідчутні результати…».

Це є вірним. За дослідження доказів, ми бачимо, що вони роз’яснюють шляхи досягнення невідчутних результатів.

2. Після цього у книзі приводяться деякі тексти, які роз’яснюють дуа та джихад у справі захоплення влади, або міста, або при битві з ворогом. З цього порівняння видно, що одного дуа недостатньо, і воно одне не є шляхом; що джихад є шляхом вирішення цього положення у відповідності з поданими доказами.

Далі у книзі «Концепції» говориться: «Наприклад, дуа є дією духовної цінності, джихад є фізичною дією з духовною цінністю, але дуа, навіть якщо було фізичною дією, якою досягається невідчутний результат, є савабом, навіть якщо метою дуа була духовна цінність. Це відрізняється від положення с джихадом, оскільки він є битвою з ворогами, він є фізичною дією, якою досягається відчутний результат, а саме: захоплення фортеці, міста або битва з ворогом тощо, хоча метою джихаду є досягнення духовної цінності…».

Тут проводиться порівняння між дуа та джихадом під час битви з ворогом при захопленні фортеці:

Наприклад, якщо використовувалося одне тільки дуа, то буде досягнуто тільки невідчутний результат, тобто саваб, оскільки шляхом для вирішення цього питання є джихад, а не дуа. Задача наступна: порівняти дуа, коли буде використовуватися тільки воно одне без того, щоб використовувати шлях, який відповідає цьому положенню.

Недозволено об’єднувати це положення тим, щоб робити дуа рішенням для цього положення, оскільки воно не має відчутного результату, оскільки дуа використовується для досягнення савабу! Це тому, що у попередньому абзаці розкривається питання шляху, яке неприйнятне у шаріаті, тобто коли рішення проблеми замінюється одним тільки дуа, оскільки для дуа характерним є невідчутний результат, тобто саваб.

Здається, що плутанина виникла через фразу у приведеному прикладі: «дуа, навіть якщо було фізичною дією, якою досягається невідчутний результат, є савабом…». Таким чином, речення стало таким, наче воно об’єднує ці положення, тобто неначе дуа в усіх положеннях використовується для досягнення виключно невідчутних результатів, тобто савабу, у той час як приклад приводиться у контексті певного випадку, а саме у використанні тільки одного дуа для захоплення фортеці або для перемоги над ворогом без того, щоб використовувати метод, який приводиться у текстах про «джихад».

3. Що ж стосується дуа, разом з тим, щоб робити причини (робити від себе залежне), то це має наслідки у результатах. Це робив Посланець Аллаха ﷺ, це робили його подвижники (р.а.). Посланець Аллаха ﷺ підготовляв армію і входив до намету роблячи дуа. Мусульмани у Кадії робили дуа при форсуванні ріки і Саад (р.а.) разом з ними. Таким чином, щирі віруючі роблять від себе залежне і роблять дуа. Той, хто поспішає отримати свій ризк, старається, працює і робить дуа. Студент навчається, докладає старанність і звертається з дуа до Аллаха Святого, прохаючи в Нього успіху і від цього буває наслідок у результатах, з волі Аллаха.

У книзі «концепція» на стор. 58 говориться: «Обов’язково слід знати, що якщо з’явилася справа, виконувати яку слід фізичною дією, підсумки якої будуть відчутні, слід щоб ця робота відповідала наказам та заборонам Аллаха, щоб вона була спрямована на встановлення наказів і заборон Аллаха, чим вдоволений Аллах. Також над мусульманином повинно головувати усвідомлення свого ставлення до Аллаха Всевишнього, що йому слід наближатися до Нього своїми молитвами, читанням Корану тощо. Мусульманин повинен бути переконаний, що перемога приходить лише від Аллаха. Тому обов’язково повинна бути присутня богобоязливість, яка буде зосереджена у серцях для встановлення законів Аллаха. Обов’язково повинні бути дуа та зікри (поминання Аллаха), повинен бути присутній зв'язок з Аллахом при виконанні усілякої справи». З цього розуміється важливість для віруючої людини поєднувати дуа з тим, щоб створювати причини в усіх справах.

4. Використання дуа разом з тим, щоб створювати причини, це те, на чому був Посланець Аллаха ﷺ, його сподвижники (р.а.) та віруючі. Якщо поєднувати ці два аспекти, то з волі Аллаха вони зрештою дадуть результат. Використання цих двох аспектів одночасно не суперечить Ісламу. Більше того, суперечить Ісламу саме обмеження одним тільки дуа без того, щоб іти шляхом, який роз’яснюють шаріатські тексти для виконання ісламської ідеї.

У «Концепції» у кінці стор. 57 і у початку стор. 58 говориться: «Тому рішуче відкидається те, щоб усі дії, які спрямовані на здійснення ідеї Ісламу були діями, які приводять до невідчутних результатів».

Отже, іншими словами, супереченням ісламському шляху є те, «щоб усі дії, які спрямовані на здійснення ідеї Ісламу були діями, які приводять до невідчутних результатів». Якщо ж деякі справи спрямовані для досягнення невідчутних результатів, тобто це «дуа у певних положеннях» у поєднанні зі вчинками, якими досягаються відчутні результати, то це положення відоме, у якого є підтвердження і воно не суперечить ісламському методу.

5. Таким чином, те, про що говориться у книзі «Концепція» про дуа, можна розбити на дві частини:

1) Якщо робиться одне тільки дуа для виконання будь-якої ідеї, то це не є шляхом для її виконання, оскільки шаріатські тексти приводять у доказ інший шлях для виконання цієї ідеї. Наприклад, одне тільки дуа у положенні битви з ворогом, коли ми стоїмо перед фортецею, бажаючи її захопити без того, щоб підготувати армію до битви, не приводить до досягнення вирішення проблеми, окрім як тільки ми отримуємо невідчутні результати, тобто саваб.

2) Поєднання дуа з причинами. Саме так слід і саме у цьому положенні ці два вчинки дають наслідок у результатах, з волі Аллаха.

У книзі «Концепція» не приводиться у темі про дуа ніяку іншу позицію, а тільки цю, про яку є загальний хадіс, який вивів Ахмад у своєму «Муснаді» від Абу Муаваккіля, від Абу Саїда, що Пророк ﷺ сказав:

مَا مِنْ مُسْلِمٍ يَدْعُو بِدَعْوَةٍ لَيْسَ فِيهَا إِثْمٌ، وَلَا قَطِيعَةُ رَحِمٍ، إِلَّا أَعْطَاهُ اللَّهُ بِهَا إِحْدَى ثَلَاثٍ: إِمَّا أَنْ تُعَجَّلَ لَهُ دَعْوَتُهُ، وَإِمَّا أَنْ يَدَّخِرَهَا لَهُ فِي الْآخِرَةِ، وَإِمَّا أَنْ يَصْرِفَ عَنْهُ مِنَ السُّوءِ مِثْلَهَا

"Якщо мусульманин закличе до Аллаха з дуа, у якому немає гріха і розриву родинних зав’язків, то Аллах дасть йому одне з трьох: або незабаром відповість йому на його дуа, або ж віддасть за дуа у наступному житті, або ж вбереже від нього зло розміром подібним до того, про що він прохав".

Його спитали: «А якщо ми збільшимо (кількість дуа)?». Він сказав:

اللَّهُ أَكْثَرُ

"(Тоді і) Аллах збільшить (свою нагороду)".

З цього розуміється, що Аллах Святий відповідь на дуа одним з трьох шляхів з числа яких «скоро відповість йому на його дуа», а це відчутний результат.

6. Відповідно є відчутні результати від дуа в інших випадках, які не вказані у книзі «Концепція», оскільки хадіс вказує про те, що Аллах «скоро відповість йому на його дуа», що є відчутним результатом… Аллах Святий в аяті Корану говорить, що відповідає на дуа нужденних, якщо той закличе до Нього, і зробив цю відповідь у положенні «Бурхан» (однозначність, обов’язковість) на тому, що немає бога окрім Аллаха. З усього цього тут розуміється, що відповідь на дуа нужденного буде у цьому світі. З самого слова «нужденний» розуміється, що тут виходить прохання задовольнити потребу у цьому світі і відповідь буде відчутною, з волі Аллаха. Аллах каже:

أَمَّنْ يُجِيبُ الْمُضْطَرَّ إِذَا دَعَاهُ وَيَكْشِفُ السُّوءَ وَيَجْعَلُكُمْ خُلَفَاءَ الْأَرْضِ أَإِلَهٌ مَعَ اللَّهِ قَلِيلًا مَا تَذَكَّرُونَ

«Хто відповідає на мольбу нужденного, коли він закликає до Нього, усуває зло і робить вас спадкоємцями землі? Чи є бог, окрім Аллаха? Мало ж ви поминаєте повчання!» (27:62)

Аллах Святий наказав нам робити дуа і пообіцяв відповісти на нього.

وَقَالَ رَبُّكُمُ ادْعُونِي أَسْتَجِبْ لَكُمْ

«Ваш Господь сказав: «Закликайте до Мене, і Я відповім вам». (40:60)

Посланець Аллаха ﷺ роз’яснив цю відповідь Аллаха на дуа, що вона є «однією з трьох», з числа яких є і відповідь з відчутним результатом.

Звісно ж досягнення результатів, усе одно були вони відчутні або ні, усі вони будуть досягнуті з волі Аллаха Святого.

Висновок:

Те, про що говориться в «Концепції»:

1) Шлях досягнення відчутних результатів.

2) Порівняння одного тільки дуа з джихадом для захоплення фортеці або битви з ворогом... Дуа у даному випадку не приводить до відчутних результатів, а тільки до савабу і одне тільки дуа не є шляхом захоплення фортеці або битви з ворогом.

3) Не є правильним розцінювати вчинки, якими хочуть виконати ісламську ідею, як вчинки, які приводять до невідчутних наслідків. Можна поєднувати вчинки, якими досягаються відчутні результати разом зі вчинками, якими досягаються невідчутні результати, як, наприклад, підготовляти армію до битви і разом з цим звертатися з дуа до Аллаха Святого, прохаючи в нього перемоги.

4) Дуа є необхідною справою для мусульманина, коли він робить вчинки…так чинив Посланець Аллаха ﷺ і його сподвижники (р.а.).

Ось про що говорилося у книзі «Концепція» про положення з дуа, яким придбавається тільки саваб, тобто при положенні використання одного тільки дуа коли, наприклад, захоплюється фортеця…коли залишається шлях, який роз’яснений шаріатськими текстами, які стосуються цього питання, як наприклад джихаду у даному випадку.
.
Що ж стосується другого дуа, то воно потрапляє під загальний хадіс Посланця Аллаха ﷺ:

مَا مِنْ مُسْلِمٍ يَدْعُو بِدَعْوَةٍ لَيْسَ فِيهَا إِثْمٌ، وَلَا قَطِيعَةُ رَحِمٍ، إِلَّا أَعْطَاهُ اللَّهُ بِهَا إِحْدَى ثَلَاثٍ: إِمَّا أَنْ تُعَجَّلَ لَهُ دَعْوَتُهُ، وَإِمَّا أَنْ يَدَّخِرَهَا لَهُ فِي الْآخِرَةِ، وَإِمَّا أَنْ يَصْرِفَ عَنْهُ مِنَ السُّوءِ مِثْلَهَا

"Якщо мусульманин закличе до Аллаха з дуа, у якому немає гріху і розриву родинних зав’язків, то Аллах дасть йому одне з трьох: або незабаром відповість йому на його дуа, або ж віддасть за дуа у наступному житі, або ж вбереже від нього зло розміром подібним до того, про що він прохав".

Його спитали: «А якщо ми збільшимо (кількість дуа)». Він сказав:

اللَّهُ أَكْثَرُ

"(Тоді й) Аллах збільшить (свою нагороду)"

З цього хадісу розуміється, що Аллах Святий задовольняє потребу того, хто просить, у цьому світі, що є відчутним результатом, або віддаляє від закликаючого зло, яке рівне тому дуа, з яким він закликав, що також відбувається у цьому світі і є відчутним результатом, або ж винагороджує за це дуа в Судний день, тобто за це дуа людина отримує саваб, який є невідчутним результатом.

Аллах Володар великої гідності, Він Милостивий, Милосердний, ставиться з пошаною до свого раба тим, що обдаровує його нагородою за його дуа навіть тим, що відповідає на його дуа у цьому світі. Хвала Аллаху, Господу світів.

Ваш брат Ата ібн Халіл Абу ар-Рашта
Взято со страницы амира в фейсбуке

01 Мухаррам 1436 г.х.
25.10.2014 г.

Серія відповідей шейха вченого Ата ібн Халіля Абу ар-Рашта, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, узяті з його сторінки у фейсбук.