Адресовано: Faisal Kazmi
Питання:
Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху! У книзі «Соціальна система ісламу» приводиться наступне: «Метою існування цього інстинкту (інстинкту продовження роду) є нащадки для збереження роду, і тому погляд людини на цей інстинкт необхідно спрямувати на цю мету, заради якої він створений в людині, тобто – на збереження роду, і в цьому немає різниці між чоловіком та жінкою» (стор. 15, 4-е видання російською мовою, 2004р.). У цій же книзі приводиться: «…А́зл (сім’явиверження поза статевим органом жінки у процесі статевого акту) є цілком дозволеною дією, яким би не був намір чоловіка, який робить це.
Чи робить чоловік азл для того, щоб не мати дітей, або для того, щоб мати менше дітей, або він робить це з жалю до своєї дружини через її слабшання від вагітності та пологів, або він робить це, бажаючи не обтяжувати її… Або є якийсь інший намір у цьому. Але, у будь-якому випадку, азл залишається цілком дозволеним, і чоловік вправі зробити це, незважаючи на свій намір…» (стор. 182) і «…Неправильним буде твердження, що зменшення народжуваності (шляхом азлу) суперечить більшій народжуваності, до якої спонукав Пророк ﷺ, коли сказав: «Одружуйтеся, майте дітей і будьте чисельні». Так неможна казати, тому що дозвіл Пророком ﷺ здійснювати азл не суперечить тому, що він ﷺ спонукав мусульман мати багато дітей. Спонукання до того, щоб мати багато дітей – це одне, а дозвіл на здійснення азлу – це інше…» (стор 184).
Питання полягає у наступному: якщо бажання насолоди або відмова від збільшення потомства суперечить продовженню роду, заради якого закладено даний інстинкт, то як можна сумістити дані два вислови: «погляд людини на цей інстинкт необхідно спрямувати на цю мету, заради якої він створений в людині, тобто на збереження роду» і «А́зл є цілком дозволеною дією, яким би не був намір чоловіка, який робить це». Іншими словами, чи дозволено будь-кому відмовлятися від мети, заради якої закладено даний інстинкт, наприклад, робити азл?
Автор питання: Muhib ar-Rasoul (м. Лахор, Пакистан).
Відповідь:
Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху!
Коли говориться, що погляд людини на інстинкт роду необхідно спрямувати на мету, заради якої він створений в людині, тобто на збереження роду, то мається на увазі задоволення даного інстинкту між чоловіком і жінкою у межах шлюбного життя у якості чоловіка та жінки або чоловіка та його наложниці. І саме такі відносини створюють здорові умови для продовження та збереження роду – появи дітей, дбання про них та догляду за батьками. Це відрізняється від погляду на задоволення даного інстинкту з метою насолоди та задоволення, оскільки останнє означає дати свободу людині у тому, щоб задовольняти інстинкт будь-якими шляхами: чоловіку з жінкою поза шлюбним життям, чоловікові з чоловіком, жінці з жінкою - що на сьогоднішній день і відбувається в країнах Заходу, де погляд на інстинкт ґрунтується на задоволенні. У результаті отримали розповсюдження усі можливі види аномальних статевих зв’язків: обмін жінками, перелюбство, розпуста, статеві контакти з тваринами тощо.
Коли говориться, що продовження роду повинно бути основою для цього інстинкту і над даною метою не повинно переважати прагнення отримати задоволення та насолоду, то мається на увазі те, що неможна давати свободу людині, щоб вона могла задовольняти цей інстинкт будь-якими шляхами.
Що стосується азлу, то це – інше питання. Азл з точки зору Шаріату знаходиться у межах даного здорового погляду, оскільки азл робиться у шлюбному житті між чоловіком та його жінкою або чоловіком та його наложницею. Мета азлу відноситься до виконання шлюбних обов’язків, а не до мети самого інстинкту. Кожне наближення чоловіка до жінки не зобов’язує прагнути продовжити рід. Наприклад, статева близькість чоловіка з дружиною одразу після завершення менструального циклу, під час її вагітності або безпліддя не переслідує мету створити потомство.
Перелічені вище приклади схожі з азлом з точки зору відсутності мети народити дітей. А тому немає суперечності між дозволом на азл та необхідністю ґрунтувати інстинкт на його істинній меті.
Це – з одного боку. А з іншого боку, до нас дійшли хадіси, які дозволяють азл, наприклад:
عَنْ جَابِرِ بْنِ عَبْدِ اللَّهِ أَنَّ رَجُلًا مِنَ الْأَنْصَارِ جَاءَ إِلَى رَسُولِ اللَّهِ ﷺ فَقَالَ: إِنَّ عِنْدِي جَارِيَةً وَأَنَا أَعْزِلُ عَنْهَا فَقَالَ ﷺ: «إِنَّهُ سَيَأْتِيهَا مَا قُدِّرَ لَهَا» ثُمَّ أَتَاهُ بَعْدَ ذَلِكَ فَقَالَ: إِنَّهَا قَدْ حَمَلَتْ فَقَالَ رَسُولُ اللَّهِ ﷺ: «مَا قَدَّرَ اللَّهُ نَسَمَةً تَخْرُجُ إِلَّا هِيَ كَائِنَةٌ»
«Від Джабіра ібн Абдуллаха передається, що один чоловік з ансарів підійшов до Посланця Аллаха ﷺ і сказав: «У мене є невільниця, і я роблю з нею азл». Посланець ﷺ сказав: «Він (Аллах) дасть їй те, що для неї приписано». Потім цей чоловік прийшов іще раз і сказав: «Вона завагітніла». Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Немає такої душі, щоб Аллах визначив їй з’явитися на світ, і вона не з’явилася»» (хадіс приводить Ібн Хиббан).
Одним словом, немає суперечностей між тим, що приводиться на сторінках 15 та 184.
Ваш брат Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта
22 Рабі ус-сані 1436 х.
11.02.2015
Серія відповідей аміра Хізб ут-Тахрір шейха Ата ібн Халіля Абу ар-Рашти на питання відвідувачів його сторінки у Фейсбук «Відповідь фікхій»
