Адресовано Абу Хісаму
Питання:
Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятух. Прошу Вас пояснити випадок виключення Посланцем Аллаха ﷺ невірних арабів-багатобожників, жителів Ємену, яких він залишив на їх релігії, з числа інших арабів-багатобожників. Чи вважається це виключення у відношенні арабів-багатобожників Ємену обмеженням (кайд) загального хукму, який приводиться у книзі «Ісламська Держава» на стор.130: «Дві останні групи людей залишаються при своїх переконаннях і дотримуються своїх обрядів поклоніння…», - де ці дві групи – володарі Писання і багатобожники? А також обмеженням того, що передається у книзі «Проект конституції», стаття 7, пункт б? Або ж це виключення відноситься лише до того покоління?
Також хочу поставити друге питання: передається у книзі «Ісламська Держава» на стор. 130: «Держава призначає для них спеціальних суддів, які розглядають суперечки, що виникають між ними, у державних установах…», - й у тій самій книзі на стор. 131: «…вирішуються суддями, призначеними з їх числа, але не в окремих конторах, а у державних установах». Прошу Вас пояснити характер роботи цих суддів і їх положення, враховуючи, що я шукав відповідь на ці питання у книзі «Проект конституції», перш ніж поставити їх Вам, але не знайшов відповіді. Суть питання така: чи дозволяється у судочинстві держави присутність двох судів, ісламського суду та іншого суду?
З пошаною до Вас, Ваш брат Абу Білял.
Відповідь:
Ва алейкум салям ва рахматуллахі ва баракятух!
Ваші два питання пов’язані з текстом книги «Ісламська держава» на стор. 129: «Це те, що стосується мусульман. Що ж стосується інших людей, які дотримуються іншої акиди, ніж акида Ісламу, то їх можна розділити на чотири групи:
4) Багатобожники: ідолопоклонці, вогнепоклонці, сабеї, індуси на інші, які не є людьми Писання.
Дві останні групи людей залишаються при своїх переконаннях і дотримуються своїх обрядів поклоніння. Вони дотримуються своєї релігії у питаннях шлюбу та розлучення. Держава призначає для них спеціальних суддів, які розглядають суперечки, які виникають між ними, у державних установах. Однак у питаннях їжі та одягу вони можуть дотримуватися приписів своїх релігій лише у межах, які не порушують межі суспільних норм (тобто у межах Шаріату). Це розповсюджується як на володарів Писання, так і на тих, хто такими не є. У відношенні вогнепоклонців Пророк ﷺ сказав: «Ставтеся до язичників так само, як і до володарів Писання». Однак ставлення та заходи покарання однакові як для мусульман, так і для не мусульман. Подібно до того, як справи мусульман вирішуються у відповідності з Шаріатом, так само і рішення справ немусульман повинно відбуватися у межах Шаріату. Тут немає відмінності однієї людини від іншої».
Й у тій самій книзі на стор. 131: «Висновок такий: внутрішньою політикою Ісламської держави є те, що вона виконує ісламський Шаріат над усіма своїми громадянами, незалежно від того, мусульмани вони або ні. Її виконання відбувається наступним чином:
4) Питання браку та розлучення, які відносяться до немусульман, вирішуються суддями, призначеними з їх числа, але не в окремих конторах, а у державних установах. Якщо ж ці питання виникають між мусульманами та не мусульманами, то вони вирішуються мусульманськими суддями у відповідності до законів Ісламу».
«Стаття 7: Держава розповсюджує дію законів Шаріату на усіх громадян, які мають громадянство Ісламської держави, мусульман та не мусульман, наступним чином:
б) Не мусульманам дозволяється дотримуватися своїх переконань, і, відповідно, здійснювати свої релігійні обряди відповідно до загального порядку». Кінець.
Відповідь на перше питання:
Під багатобожниками тут не маються на увазі араби-багатобожники, а говориться про всіх ідолопоклонців, за виключенням арабів, наприклад про деякі африканські племена. Ці ідолопоклонці не примушуються до полишення своїх релігій і держава будує з ними стосунки так само, як з володарями Писання, окрім їх їжі (тобто заколотого ними м’яса) та одруження на їх жінках. Що ж стосується арабів-багатобожників, які поклоняються ідолам, то шаріатським хукмом у відношенні них є надання їм вибору між Ісламом та смертю. У наш час з них нікого не залишилося. Їх не залишилося ще з часів сподвижників (р.а.), оскільки той, хто не прийняв Іслам у їх час, був убитий. Рішення Шаріату з приводу них ми пояснили у книзі «Ісламська особистість», 2 том (стор 296) наступним чином:
««А що стосується багатобожників з числа арабів, то з ними не укладається перемир’я і їм не надається захист, але їх закликають до Ісламу. Якщо вони приймуть Іслам, то їх залишають у спокої, а якщо ні, то проти них ведеться битва. Всевишній Аллах сказав:
سَتُدْعَوْنَ إِلَى قَوْمٍ أُولِي بَأْسٍ شَدِيدٍ تُقَاتِلُونَهُمْ أَوْ يُسْلِمُونَ
«Вас іще закличуть воювати проти людей, які володіють суворою міццю. Ви битиметеся з ними, або ж вони звернуться в Іслам» (48:16).
Тобто, необхідно битися з ними, поки вони не приймуть Іслам. Аят стосується тих, з ким воював Посланець Аллаха ﷺ, і це – ідолопоклонці-араби. Це вказує на те, що вони або приймають Іслам, або з ними бються. Передається по ланцюжку аль-Хасана, що він сказав: «Посланець Аллаха ﷺ наказав вести битву проти арабів через Іслам і не приймати від них що небудь окрім нього. І наказав вести битву проти людей Писання, допоки вони не виплачуватимуть джизью власноручно». Абу Убайд сказав: «Кажучи про арабів, він мав на увазі тут ідолопоклонців, які не є людьми Писання». А що стосується людей Писання, то Посланець Аллаха ﷺ прийняв від них джизью, як це приводиться у багатьох хадісах. Ніде не підтверджується, що Посланець Аллаха ﷺ прийняв від ідолопоклонців з числа арабів джизью. Він не приймав після послання аяту про завоювання у сурі «Каяття» нічого, окрім Ісламу або битви. А що стосується того, що він приймав джизью від арабів (жителів Ємену та жителів Наджрану), то це відбувалося через те, що вони були людьми Писання – християнами та іудеями. Він не приймав джизью від ідолопоклонців з числа арабів». Кінець.
Відповідь на друге питання:
Відносно слів у згаданому тексті: «Держава призначає для них спеціальних суддів, які розглядають суперечки, що виникають між ними, у державних установах…», - і слів «Питання шлюбу та розлучення, які відносяться до не мусульман, вирішуються суддями, призначеними з їх числа, але не в окремих конторах, а у державних установах…», - тут не мається на увазі, що мусульманські судді вирішуватимуть питання між не мусульманами у відповідності з їх законами, навпаки, мається на увазі, що судочинство серед них здійснюватиметься суддями з них, тобто з числа немусульман. Однак для цих суддів не визначаються окремі контори, для них будуть виділені зали у будівлях державних установ, і з адміністративної сторони вони будуть підконтрольні державним судам. Призначення суддів не залишається на них самих, навпаки, вони будуть призначатися з боку держави. Саме держава визначає суддів з їх числа, які стануть вирішувати серед них питання шлюбу та розлучення і положення, що відносяться до них. І це не означає, що державні суди будуть здійснювати судочинство різними законодавствами: ісламським та неісламським. Навпаки, державні суди будуть судити лише у відповідності з Ісламом, однак для немусульман будуть визначені зали, у яких адміністративно підзвітні судді-не мусульмани будуть вирішувати суперечливі питання між не мусульманами у питаннях шлюбу, розлучення і положень, які виходять з них, згідно з їх законами та релігіями – і це те, що приписав Шаріат.
Ваш брат Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта
16 Джумада ас-сані 1436 х.
05.04.2015
Серія відповідей аміра Хізб ут-Тахрір, Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, на питання відвідувачів його сторінки у «Facebook»
