بسم الله الرحمن الرحيم
адресований Халіду аль-Йасіну
Питання: Мир Вам, милість Аллаха та Його благословення! Нехай продовжить Аллах Вам ваше життя! У мене до Вас питання, на яке я хотів би отримати відповідь…
Відомо, що додаткове податкообкладання заборонено в Ісламі, у такому випадку яким чином майбутня Ісламська Держава зможе здолати фінансовий дефіцит, враховуючи, що Ісламської Держави сьогодні немає і немає «інвестицій, ушра (закят з врожаю) та хараджу (податок на землю)»?
Відповідь: І Вам Мир та Милість від Аллаха!
Мабуть, у Вас є неясність у суті питання. Ви сказали: «Додаткове податкообкладання заборонено в Ісламі». В загалом, це правильно, проте ці податки відокремлені певним положенням… Також Ви сказали, «що сьогодні немає ушру (закят з врожаю) і хараджу (податок на землю)», але теоретично усі землі мусульман –або ушрій (на які не покладається податок на землю), або хараджій (обкладаються податком на землю), і вони усі у такому виді існують і зараз, а відносно вищезгаданого вами виразу «інвестицій, ушру (закят з врожаю) та хараджу (податок на землю)» – слово «інвестиції» тут недоречно …
Враховуючи усе це, щоб відповідь Вам була зрозумілою та позбавленою неясності та заплутаності, я більш детально роз’ясню Вам дану тему.
1. Шаріат заборонив правителю обкладати мусульман додатковими податками так, як йому цього хочеться. Посланець ﷺ сказав:
لا يَدْخُلُ الْجَنَّةَ صَاحِبُ مَكْسٍ
«…і не увійде до Раю складальник мит», – Вивів Ахмад, достовірним його вважають аз-Зайн та Хакім. Мито– це податок, який стягується з торгівців при перетині державних кордонів, проте дана заборона Пророка ﷺ охоплює усі податки, тому що Посланець ﷺ у своєму достовірному хадісі, переданому від Абу Бакра, сказав:
إِنَّ دِمَاءَكُمْ وَأَمْوَالَكُمْ وَأَعْرَاضَكُمْ عَلَيْكُمْ حَرَامٌ كَحُرْمَةِ يَوْمِكُمْ هَذَا فِي بَلَدِكُمْ هَذَا فِي شَهْرِكُمْ هَذَا...
«Воістину, ваша кров, ваше майно і ваша честь заборонені для вас, як заборонений цей ваш день у цьому вашому місяці …».
Цей хадіс є загальним та охоплює як халіфа, так і решту людей... Отож, неприпустимо халіфу обкладати людей податками та здійснювати витрати із цього; він повинен витрачати засоби, які знаходяться у казні.
2. Проте існує положення, яке виключається Шаріатом із загальної заборони стягнення додаткових податків. Маються шаріатські тексти, які покладають витрачання на певні справи на мусульман, а не лише на казну, і у тому випадку, якщо недосить існуючих засобів у казні для витрачання на ці сфери, тоді витрачання на них переходить від казни до мусульман, і багаті із них обкладаються додатковими податками у розмірі, необхідному для покриття цих обов’язкових витрат у даному положенні, і не більше, і лише для тих справ, на які зобов’язані витрачати мусульмани. І ці податки, які стягуються у даному положенні, не є такими, що ідуть від правителя, побудованими на його бажаннях та хотінні, а є такими, що ідуть від повелінь Аллаха про це, а правитель лише виконує повеління, які на нього поклав Всевишній Аллах. Виходячи з цього, ті податки, які Шаріат поклав на казну та на мусульман, – витрачання на це здійснюється із казни, і якщо у казні нема засобів, або ж вони вичерпалися, або ж їх недосить для покриття цих витрат, то халіф обкладає додатковим податком багатих у розмірі, необхідному для покриття цих витрат згідно до законів Шаріату, і це не заборонено у даному положенні.
3. Із вищесказаного ясно, що для введення додаткових податків з метою їх витрачання у певних ситуаціях, необхідна наявність наступних умов:
– недостатність засобів у казні для витрачання на ці сфери;
– наявність шаріатського тексту, який вказує на те, що витрачання на ту або іншу сферу покладається як на казну, так і на мусульман;
– податки, які стягуються, не повинні перевищувати обов’язкових витрат на ці сфери;
– податками обкладаються тільки багаті, майно яких перевищує їх основні та загальноприйняті другорядні потреби.
4. Таким чином, введення додаткових податків в Ісламі можливо лише згідно до вищенаведених умов, тобто повинен бути шаріатський текст, який покладає обов’язок витрачання на ті або інші сфери не лише на казну, але і на мусульман:
– наприклад, витрачання на бідних: якщо недосить у казні для покриття потреб бідних, то у такому випадку вводиться додатковий податок у розмірі не більше аніж необхідно для покриття цих потреб, і він покладається на багатих, тому що обов’язок на бідних покладається не тільки на казну, але цим витрачанням зобов’язуються і мусульмани: Хакім у книзі «Мустадрак» вивів від Аіши (р.а.) хадіс, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
"لَيْسَ بِالْمُؤْمِنِ الَّذِي يَبِيتُ شَبْعَانًا وَجَارُهُ جَائِعٌ إِلَى جَنْبِهِ"
«Не є віруючим той, провів ніч ситим, а його сусід, який перебуває бік у бік з ним, – голодним», – у передачі Табарані у книзі «Аль-Муъджам аль-кябір» від Анаса ібн Маліка передається, що Посланець ﷺ сказав:
مَا آمَنَ بِي مَنْ بَاتَ شَبْعَانًا وَجَارُهُ جَائِعٌ إِلَى جَنْبِهِ وَهُوَ يَعْلَمُ بِهِ
«не увірував в мене той, хто провів ніч ситим, а його сусід, який перебуває бік у бік з ним, – голодним, і він про це знав», – а аль-Хакім у книзі «Мустадрак» приводить хадіс, переданий від Ібн Умара, у якому Посланець Аллаха ﷺ сказав:
وَأَيُّمَا أَهْلِ عَرْصَةٍ أَصْبَحَ فِيهِمُ امْرُؤٌ جَائِعًا، فَقَدْ بَرِئَتْ مِنْهُمْ ذِمَّةُ اللَّهِ
«Якщо один із жителів якого-небудь двору опиниться голодним, то усі вони позбавляться покровительства Аллаха»;
– наприклад, витрачання на джихад, у випадку, якщо недосить засобів у казні для покриття витрат, необхідних для ведення джихаду, – у такому випадку вводиться додатковий податок у розмірі не більше аніж необхідно для покриття цих витрат, і він покладається на багатих, тому що обов’язок витрачання на джихад покладається не лише на казну, але цим витрачанням зобов’язуються також і мусульмани: Всевишній сказав:
﴿وَجَاهِدُوا بِأَمْوَالِكُمْ وَأَنْفُسِكُمْ فِي سَبِيلِ اللَّهِ ذَلِكُمْ خَيْرٌ لَكُمْ إِنْ كُنْتُمْ تَعْلَمُونَ﴾
«…і бийтеся на шляху Аллаха своїм майном та своїми душами. Так буде краще для вас, якщо б ви тільки знали» (9:41)
Існують і інші докази на цю тему.
– наприклад, витрати на утримання війська у положенні, коли засобів у казні недосить для покриття витрат, необхідних для утримання війська, – у такому випадку вводиться додатковий податок у розмірі не більше ніж необхідно для покриття цих витрат, який накладається на багатих, тому що обов’язок витрачання на утримання війська кладеться не лише на казну, але цим витрачанням зобов’язуються також і мусульмани же и мусульмани: Ахмад у своїй збірці хадісів приводить від Абдуллаха ібн Амра, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
لِلْغَازِي أَجْرُهُ، وَلِلْجَاعِلِ أَجْرُهُ وَأَجْرُ الْغَازِي
«Той, хто здійснив джихад, отримає нагороду (аджр) за джихад. А хто спорядив когось на джихад, той отримає нагороду (аджр) і за витрачання засобів, і за здійснення джихаду»;
– наприклад, витрачання на будівництво лікарні у місті, де нема лікарень, і відсутність такої несе у собі шкоду людям, якщо її не побудувати, і у положенні, якщо у казні недосить засобів для покриття витрат, необхідних для побудування лікарні, – у такому випадку вводиться додатковий податок у розмірі не більше аніж необхідно для покриття цих витрат, і він покладається на багатих, тому що витрачання на будівництво лікарні, відсутність якої несе у собі шкоду, є необхідним, і витрати на це будівництво повинна нести не лише казна, але цим витрачанням зобов’язуються також і мусульмани, тому що заборона на завдавання шкоди є загальною: аль-Хакім у книзі «Мустадрак» приводить хадіс від Абу Саіда аль-Худрій (р.а.), «сказавши про цей хадіс, що ланцюжок його передавачів достовірний», що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
لَا ضَرَرَ وَلَا ضِرَارَ، مَنْ ضَارَّ ضَارَّهُ اللَّهُ، وَمَنْ شَاقَّ شَاقَّ اللَّهُ عَلَيْهِ
«Неможна завдавати шкоди ані собі, ані іншим! Той, хто завдасть шкоду, тому Аллах завдасть шкоду, а той, хто буде чинити опір, буде проти нього сам Аллах»;
– наприклад, витрачання на постраждалих при стихійних лихах, таких як голодомор, потоп або ж землетрус, якщо недосить засобів у казні для покриття цих раптових витрат, – у такому випадку вводиться додатковий податок у розмірі не більше ніж необхідно для покриття цих витрат, і він покладається на багатих, тому що обов’язок витрачання у випадку стихійних лих кладеться не лише на казну, але цим витрачанням зобов’язуються також і мусульмани: Абу Дауд у свій збірці хадісів від Ібн Худжайра аль-Адавій приводить, що він сказав: «Я чув Умара ібн аль-Хаттаба (р.а.), де він у цій історії розповів від Пророка ﷺ його слова, де він ﷺ сказав:
وَتُغِيثُوا الْمَلْهُوفَ وَتَهْدُوا الضَّالَّ
«…допоможіть тому, хто потрапив у лихо і наставте на правильний шлях того, хто заблукав», – А також тут застосовуються ті ж докази про голодомор, який ми згадали вище.
5. Що стосується витрат, якими зобов’язується лише державна казна, і цими витратами не зобов’язуються мусульмани, то витрачання на ці сфери ведеться лише тоді, коли для цього досить засобів у казні, а якщо у казні нема для цього засобів , то додаткові податки не вводяться, а чекають того, доки у казні не з’являться засоби для цього. Цими витратами є такі витрати, як витрати на інтереси мусульман, відсутність витрачання на які не несе в собі шкоди, як, наприклад, будівництво додаткових доріг при наявності основних, або ж будівництво додаткових лікарень при наявності інших лікарень, які вдовольняють потреби громадян, а також, наприклад, будівництво виробничих підприємств, відсутність яких не несе в собі якої-небудь шкоди для Умми, як підприємства по здобичі нікелю або сурми, або ж зведення доків та верфей для будівництва торгових судів і тому подібне . Ці та до них подібні сфери – витрати на них здійснюються лише при наявності достатніх засобів для цього.
6. Що стосується суті податкообкладання, то даними податками обкладаються лише багаті, тому що податки беруться лише з майна, яке перевищує основні та загальноприйняті другорядні потреби. Якщо у якого-небудь мусульманина майно перевищує його основні та загальноприйняті потреби, то з нього беруться податки, а якщо майно кого-небудь покриває лише його основні та загальноприйняті другорядні потреби, то й нього нічого не береться, тому що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
خيرُ الصدقة ما كان عن ظهر غنى
«Кращою милостинею є та, яка подається багатою людиною», – передав Бухарі від Абу Хурайри. Багатство – це те, без чого люди обходяться, будучи у достатку, вдовольняючи свої потреби. Муслім від Джабіра передав, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
ابدأ بنفسك فتصدّق عليها، فإن فَضَلَ شيءٌ فلأهلك، فإن فَضَلَ عن أهلك شيءٌ فَلِذي قرابتك، فإن فَضَلَ عن ذي قرابتك شيءٌ فهكذا وهكذا - يقول فبين يديك، وعن يمينك، وعن شمالك
«Починай з себе та дай милостиню самому собі. Якщо що-небудь залишиться, (витрачай це) на свою родину, якщо що-небудь залишиться (і після цього, витрачай) так і так», – (і він став робити знаки рукою, бажаючи) сказати: «(Витрачай засоби) перед собою, (а також) направо та наліво».
І після цього на нього кладеться обов’язок жертвувати майном і, відповідно, сплачувати податки, тому що вони подібні до жертвуванню та милостині. Аллах Всевишній сказав:
﴿وَيَسْأَلُونَكَ مَاذَا يُنفِقُونَ قُلِ الْعَفْو﴾
«Вони питають тебе, що вони повинні витрачати. Скажи: «Надлишок»» (2:219), – Тобто витрачати на те, що не буде скрутним , а це – витрачання із того, що перевищує людські потреби, тобто вони стягуються лише з багатих і не стягуються з бідних, а є із людей багатим, – про це інформація є у відомстві закяту.
7. Податки накладаються лише у тій мірі, яка необхідна і достатня для покриття вище перелічених витрат, тому що шаріатські тексти дозволяють стягування додаткових податків лише для покриття витрат у певних сферах, і це є виключенням із загальної заборони на взяття майна у індивіда без його згоди. І тому правитель повинен обмежуватись лише тим, що повідомлено у текстах, а інакше він буде пригноблювачем та тираном. Неприпустимо стягування майна у індивіда без його згоди на це, і виключенням будуть лише певні положення, в яких дозволено стягування додаткових податків у тій мірі, яка необхідна і достатня для покриття витрат на те, для його вони збирались.
8. Із вище сказаного ясно те, що припущення про наявність у державі Халіфат «постійного або ж тривалого» дефіциту у «бюджеті» є недоречним припущенням. Дефіцит, тобто положення, при якому витрати перевищують прибутки , – це обставина у підґрунті неможлива при належному втілення Ісламу з причини наявності двох важливих аспектів:
А) Закони Шаріату детально роз’яснили метод збору майна державою і те, як його витрачати, і вони не залишили це на думки та припущення людей, визначивши обов’язкове витрачання на деякі справи, не пов’язуючи це з наявністю або відсутністю засобів у державній казні, тому що витрачання на ці справи є обов’язком як казни, так і мусульман, і вище ми роз’яснили справи, на які необхідно витрачати поза залежністю від того, ч и є засоби у казні чи ні, що зобов’язує до введення додаткових податків у випадку відсутності засобів у казні.
А що стосується витрат, несенням яких зобов’язується тільки казна, і витрачанням на них не зобов’язуються мусульмани, то витрачання на ці справи не здійснюється, доки у казні мусульман не буде досить для цього засобів, і у цьому положенні не вводяться додаткові податки, як ми говорили про це вище…
Б) Постійними надходженнями до казни є: Фай, Ганаім, Анфаль, Харадж та Джизья, а також засоби, які поступають з деяких видів громадської власності, і засоби, які поступають з державного майна, а також Ушр, п’ята частина з найденого та корисних копалин та Закят з майна… В основі , засоби, які постійно надходять до казни, достатні для несення витрат, вкладених до казни, як при їх наявності, так і при їх відсутності, і тому положення фінансової нездатності покриття цих витрат є неможливим …
Це і є детальне роз’яснення по даній темі, або ж дивіться те, що ми роз’яснили у таких наших книгах, як «Економічна система», «Майно у державі Халіфат» і у книзі «Введення у конституцію»…
Сподіваюсь, моя відповідь, з дозволу Аллаха, була достатньою для розуміння цього питання.
Ваш брат Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта
12 Шаъбан 1437
19.05.2016
Низка відповідей шейха вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір на питання, які йому задані на сторінці у соцмережі «Фейсбук» (Фікх)
