Питання: 1) Hisham Jaawan: «Якщо у мене є деяка сума грошей, чи треба мені порівнювати її з нісабом золота або срібла? Іншими словами, мене цікавить,як визначити нісаб місцевої валюти?».
2) Mohammad Alissa: «Чи стягується закят з продажу нерухомості?».
3) Said Ghorzi: «Мається іще одна проблема: чи дозволена взаємодія з паперовими грошима, які знаходяться в оберті на сьогоднішній день? Адже, як відомо, праведні попередники не дозволяли мати з ними справу, тому що вони не відповідають тому визначенню грошей, яке дав Абу Бакр (р.а.). Сьогодні для нас стала очевидна небезпека паперових грошей через виникнення інфляцій, яка є наслідком подібних грошей. Ці гроші зникають одразу, якщо зникає держава на відміну від золота та срібла. Підтвердженням тому є випадок, коли у ХХ сторіччі, незважаючи на падіння Османської держави, колонізатори захопили валюту цієї держави у таких країнах, як Алжир, Туніс, Лівія, Марокко. Також один іспанський дослідник зазначив, що Ісламська Умма не зможе піднятись з колін, якщо не буде слідувати своєму економічному шляху, а її економка не набуде успіху, якщо не буде золотого динара та срібного дирхама».
4) Абу Ахмад: «Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху. Чи сплачується з паперових грошей закят, якщо вони досягли вартості золота або срібла? Якщо рівнятись на срібло, то його вартість — 1000 йорданських динарів, а на нісаб з золота — 2500 йорданських динарів».
5) Айман Мухаммад Хамді: «Саме поняття «засіб платежу» (саманіййя) є розумною іллят (мотивом); виходячи із цього, хіба буде доречним використовувати її при виведенні законів Шаріату?».
6) Ашраф Маджид Халіль Ібрахім: «Ми знаємо, що при наявності 200 дирхамів і спливанні одного місячного року треба сплатити 5 дирхамів, проте залишається питання: цей закят стягується як закят з «ар-рікка» (відчеканеного срібла), або це нісаб закяту з дирхамів (595 грамів срібла)?».
Відповідь:
Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху.
Ваші питання зв’язані з однією темою, тому відповідь на них буде загальною.
1) Нісаб золота складає двадцять динарів, що дорівнює 85 грамам золота, оскільки один динар дорівнює 4,25 грамів золота, і якщо помножити на двадцять, то вийде нісаб 85 грамів золота. Нісаб срібла — двісті дирхамів, що дорівнює 595 грамам срібла, оскільки один дирхам важить 2,975 грамів срібла, і якщо помножити на двісті, то вийде нісаб 595 грамів срібла. Доказом тому служить хадіс, пояснення якому приводиться у книзі «Майно у Державі Халіфат» від Абу Убайда, а він передає від Абдуллаха ібн Амра (р.а.), що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
لَيْسَ فِي أَقَلَّ مِنْ عِشْرِينَ مِثْقَالاً مِنَ الذَّهَبِ وَلا فِي أَقَلَّ مِنْ مِائَتَيْ دِرْهَمٍ صَدَقَةٌ
«Немає закяту з золота, якщо його менше 20 міскалей, і немає закята з срібла, якщо його менше 200 дирхамів».
Також приводить імам Бухарі від Яхї ібн Умара ібн Абу аль-Хасана, який чув, як Абу Саід говорив:
لَيْسَ فِيمَا دُونَ خَمْسِ أَوَاقٍ صَدَقَةٌ
«Немає садака з того, що менше 5 окій».
Дана вага дорівнює 200 дирхамам, тому що кожна окія дорівнює 40 дирхамам.
2) Якщо золото досягло нісабу — 85 грамів, або срібло досягло свого нісабу — 595 грамів, то закят з них треба сплачувати лише по спливанню одного місячного року з миті досягнення нісабу, тобто з дня, коли золото або срібло досягли свого нісабу. Іншими словами, доки не мине цілий рік, закят платити необов’язково,оскільки суть полягає у спливанні одного року по мусульманському (місячному ) календарю. Якщо майно досягло нісабу 10 числа місяца Мухаррама, наприклад, то закят з цього майна треба буде сплачувати з 10 числа місяця Мухаррама наступного року по хіджрі (мусульманському місячному календарю). Доказом тому служить повідомлення, передане Тірмізі від Ібн Умара:
مَنِ اسْتَفَادَ مَالًا فَلَا زَكَاةَ فِيهِ حَتَّى يَحُولَ عَلَيْهِ الحَوْلُ عِنْدَ رَبِّهِ
«Якщо хтось придбає майно, то закят не стягується з нього, доки не мине цілий рік з миті його придбання».
Розмір обов’язкового закяту у золоті та сріблі складає одну сорокову частину, тобто з нісабу срібла — 5 дирхамів (14,875 грамів срібла) та з нісабу золота — половину динара (2,125 грамів золота). Доказом тому служить повідомлення,передане Ібн Маджой від Абдуллаха ібн Вакида, від Ібн Умара та Аіши:
كَانَ يَأْخُذُ مِنْ كُلِّ عِشْرِينَ دِينَارًا فَصَاعِدًا نِصْفَ دِينَارٍ، وَمِنَ الْأَرْبَعِينَ دِينَارًا دِينَارًا
«Пророк ﷺ брав з кожних 20 динарів половину динара, і з кожних 40 — один динар».
Приводить Тірмізі від Алі ібн Абу Таліба: «Сказав Посланець Аллаха ﷺ:
فَهَاتُوا صَدَقَةَ الرِّقَةِ: مِنْ كُلِّ أَرْبَعِينَ دِرْهَمًا دِرْهَمًا وَلَيْسَ فِي تِسْعِينَ وَمِائَةٍ شَيْءٌ فَإِذَا بَلَغَتْ مِائَتَيْنِ فَفِيهَا خَمْسَةُ دَرَاهِمَ
«Давайте милостиню з «ар-рікка» (відчеканеного срібла) — 1 дирхам з кожних 40 дирхамів, і якщо їх кількість менше 190, то нічого не накладається, але якщо кількість дирхамів стане 200, то стягується 5 дирхамів».
3) Як ми говорили раніше, закят треба сплачувати з золота і з срібла, якщо вони досягли нісабу і минув один цілий рік з миті досягнення цього нісабу. Закят необхідно сплачувати з усієї суми, а не лише з того, що перевищило нісаб. Наприклад, у кого набралось 170 грамів золота, і вони знаходились при ньому один рік, то він сплачує закят з 170 грамів, тобто одну сорокову частину від 170 грамів, що дорівнює 4,25 грамів золота, тобто він сплачує цілий динар. Неможна сплачувати лише з 85 грамів, які перевищили нісаб, тобто половину динара, а точніше — 2,125 грамів золота. Аналогічно ситуація обстоїть зі сріблом, з якого необхідно сплатити одну сорокову частину з усієї суми, якщо вона досягла нісабу та пробула у хазяїна на руках цілий рік.
4) Закон закяту відносно золота стосується лише чистого золота пробою у 24 карата. Також і закон закяту відносно срібла стосується лише чистого срібла. Якщо золото було змішано з чимось іншим, то треба вираховувати це, відповідно, із загальної ваги, щоб визначити, чи досягло нісабу золото чи срібло, яке залишилось після вирахування зі змішаною речовиною. Якщо у людини набралось 85 грамів золота пробою у 18 карат, то не вважається, що у неї набрався нісаб у золоті, оскільки розмір чистого золота у його золоті менше 85 грам. Закят сплаву золота пробою у 24 карати відрізняється від закяту такої ж ваги сплаву золота пробою у 18 карат. При підрахунку нісабу рахується лише вага чистого золота. Нисаб проби золота у 24 карата складає 85 грамів, а нісаб проби золота у 18 каратів — набагато більше,аніж 85 грамів, тому що одна четверта частина останньої проби золота (18 карат) складається із речовини, яка не є золотом. Іншими словами, частка золота у пробі 18 карат складає три чверті частини золота у пробі 24 карат.
І тому нісабом проби золота у18 карат буде одна ціла частина та третина нісабу чистого золота — 113,33 грамів. І той, хто володіє 85 грамами чистого золота, є тим, у кого набрався нісаб. І якщо воно пробуде у нього цілий рік, то йому треба сплатити з нього закят у 2,5% від загальної ваги золота. Проте той, хто володіє 85 грамами золота пробою у 18 карат, не є тим, у кого набрався нісаб, поки у нього не набереться 113,33 грамів золота пробою у 18 карат. І якщо воно пробуде у нього цілий рік, то йому тре сплатити 2,5% від загальної ваги золота. Як видно, у закяті значення має чисте золото.
5 — Закят — це обряд індивідуального поклоніння. Він не обов’язковий у майні мусульманина, допоки воно (його майно) не досягне нісабу. Якщо чоловік володіє 60 грамами золота, і його дружина також володіє 60 грамами золота, то закят не покладається ані на чоловіка, ані на дружину,навіть якщо майно кожного із них у сукупності склало нісаб. І якщо майно одного із них досягне нісабу, тоді треба сплачувати закят з майна того, чиє майно досягло нісабу. Наприклад, якщо майно чоловіка примножилось та склало 120 грамів золота, то треба сплачувати закят з цього його майна. І до нього не додається майно його дружини (60 грамів золота).
6 — Якщо закятне майно представляє собою обов’язкові паперові гроші або торгову продукцію (товари), то треба оцінювати їх одним із двох нісабів — або нісабом золота, або нісабом срібла. Якщо два нисаба різняться один від одного, як це обстоїть у наш час, коли нісаб срібла у своїй вартості (ціні) набагато нижче, анід нісаб золота, то я віддаю перевагу найменшому із двох нісабів, тобто нісабу срібла, тому що якщо у мусульманина набрався найменший нісаб, то він входить у число тих, хто повинен сплачувати закят, і йому не дозволяється чекати більшого нісабу. Навпаки, він повинен позначити цю дату, коли він увійшов у число тих, хто повинне сплачувати закят, тобто коли у нього набрався нісаб, а потім, по спливанню одного року, сплатити закят, оскільки закят — це право бідних та жебраків. Всевишній Аллах сказав:
إِنَّمَا الصَّدَقَاتُ لِلْفُقَرَاءِ وَالْمَسَاكِينِ
«Пожертвування призначені для бідних та жебраків …» (9:60),
وَالَّذِينَ فِي أَمْوَالِهِمْ حَقٌّ مَعْلُومٌ * لِلسَّائِلِ وَالْمَحْرُومِ
«Які виділяють відому частку свого майна для прохаючих та знедолених» (70:24).
Посланець Аллаха ﷺ сказав Муазу ібн Джабалю:
فَأَعْلِمْهُمْ أَنَّ اللَّهَ افْتَرَضَ عَلَيْهِمْ صَدَقَةً فِي أَمْوَالِهِمْ تُؤْخَذُ مِنْ أَغْنِيَائِهِمْ وَتُرَدُّ عَلَى فُقَرَائِهِمْ
«Повідом їм про те, що Аллах наказав їм сплачувати милостиню із свого майна. Як милостиня повинна стягуватись у багатих серед них і сплачуватись бідним серед них» (Бухарі).
Отож, до уваги береться інтерес того, хто має право на закят. А тому нісаб визначається по мінімальній вартості, а точніше — по нісабу срібла.
(Такою є моя думка).
7) Що стосується того, що з паперових грошей сплачується закят, то причиною тому є шаріатська іллят (мотив), виведена із текстів. Шаріатська іллят буває чотирьох видів, як про це згадано у книзі «Ісламська особистість», 3 том:
«При вивченні шаріатських текстів у Корані та Сунні стає ясним, що іллят буває:
1) явною (сарахатан),
2) косвенною (ділялятан),
3) виведеною із тексту (істінбатан),
4) співставленою (киясан).
І немає вказівок у шаріатських текстах на інші види, окрім цих чотирьох.
Тексти Корану та Сунни вказують на іллят:
— або явно (сарахатан),
— або косвенно (ділялятан), тобто через вирази, мовну конструкцію, порядок побудови самого тексту,
— або виведено (істінбатан), тобто коли зміст одного або декількох текстів вказує, що у сутності тієї або іншої речі присутній іллят,
— або співставлень (киясан), тобто коли іллят (відсутня у шаріатських текстах та в Іджма ус-Сахаба) співставляється з іншою іллят, яка присутня у текстах Корану, Сунни та згадується в Іджма ус-Сахаба. Причина, по якій незгадана іллят порівняється з існуючою іллят, полягає у наявності у тієї та в іншої однієї речі, яка послужила підґрунтям для Шаріату розглядати її як причину для появи хукму. Іншими словами, іллят, яка не згадується у текстах, має те. що у Шаріаті вважається мотивом (іллят), через який і з’являється той або інший хукм. Якщо поглянути на співставлення іллят (киясан), то побачимо, що вона має ту ж причинність (ваджху аль-‘ілліййю), що і іллят, згадана у текстах».
Наведемо приклади чотирьом видам іллят:
— явна іллят (сарахатан):
كُنْتُ نَهَيْتُكُمْ عَنِ ادِّخَارِ لُحُومِ الْأَضَاحِي لِأَجْلِ الدَّافَّةِ فَادَّخِرُوهَا
«Я забороняв вам запасати м’ясо жертовних тварин через бідність, так запасайтесь тепер!»,
إِنَّمَا جُعِلَ الِاسْتِئْذَانُ مِنْ أَجْلِ الْبَصَرِ
«Питати дозволу для того, щоб увійти, було узаконено через погляд».
Тут на іллят вказують вирази «лі аджлі» (لِأَجْلِ) та «мін аджлі» (مِنْ أَجْلِ).
— Косвенна іллят (ділялятан):
а) при її визначенні використовується посил на акцентування уваги та натяк (діляляту ат-танбіх ва аль-іма):
مَنْ أَحْيَا أَرْضًا مَيِّتَةً فَهِيَ لَهُ
«Хто «оживив» (обробив) мертву землю, тому вона і належить».
مَلَكْتِ نَفْسَكِ فَاخْتَارِي
«Навчилась самовладанню, тоді роби вибір!».
б) використовується роз’яснювальний опис (муфхім васф), придатний для мотивування (таліль):
اَلْقَاتِلُ لَا يَرِثُ
«Вбивця не отримує спадку».
Тут Посланець Аллаха ﷺ вивів вбивцю із числа спадкоємців, тому що слово «вбивця» — це роз’яснювальний опис (муфхім васф).
فِي الْغَنَمِ السَّائِمَةِ زَكَاةٌ
«З овець, які випасаються на пасовиську стягується закят».
Посланець Аллаха ﷺ наказав сплачувати закят не з тих овець, які харчуються у свого володаря, а з тих, які пасуться на пасовиськах. Вираз «які випасаються на пасовиську» (اَلسَّائِمَةُ) — це роз’яснювальний опис (муфхім васф).
أَيَنْقُصُ الرُّطَبُ إِذَا يَبِسَ؟ قَالُوا: نَعَمْ قَالَ: فَلا إِذًا
«А чи зменшаться у вазі свіжі фініки, якщо висохнуть?».
Йому (Пророку ﷺ) відповіли : «Так!». На що він сказав: «Тоді ні!».
Із хадісу стає зрозуміло, що зменшення ваги є іллят (мотивом) у забороні бартеру свіжих фініків на сухі, тобто заборонено міняти один до одного.
— Іллят, виведена із тексту (істінбатан):
Тут мається на увазі положення, коли текст своєю мовною конструкцією вказує на іллят, хоча вона не згадана у тексті ані явно (сарахатан), ані косвенно (ділялятан).
Приводиться, що Умар ібн аль-Хаттаб спитав Посланця Аллаха ﷺ про поцілунок того, хто тримає пост: чи псується у нього пост? На що Посланець Аллаха ﷺ спитав у відповідь:
أَرَأَيْتَ لَوْ تَمَضْمَضْتَ أَكَانَ ذَلِكَ يُفْسِدُ الصَّوْمَ؟ فَقَالَ: لَا...
«Як ти думаєш, що буде, якщо ти під час посту будеш полоскати рота? Чи зіпсує це твій пост?».
Умар відповів: «Ні!».
Із цього хадісу виведено, що поцілунок не псує пост, як не псує пост і полоскання рота при умові, що це не послужить причиною для інзаля (попадання води через глотку). Так само ж і поцілунок не псує пост, якщо тільки не послужить причиною для інзаля (виділення сперми). Ґрунтуючись на цьому, була виведена іллят, яка вказувала, коли псується пост, а це — інзаль. У даному випадку подібна іллят (інзаль) буде називатись я «виведенною» (істінбатан).
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا إِذَا نُودِيَ لِلصَّلَاةِ مِن يَوْمِ الْجُمُعَةِ فَاسْعَوْا إِلَىٰ ذِكْرِ اللَّهِ وَذَرُوا الْبَيْعَ
«О ті, які увірували! Коли закликають на намаз у п’ятничний день, то скеровуйтесь до поминання Аллаха та залиште торгівлю» (62:9).
Цей аят приводиться для роз’яснення хукмів п’ятничної молитви і для роз’яснення хукмів торгівлі. Якщо заборона на торгівлю не мала іллят («відволікання від п’ятничного намазу»), то торгівля не була б зв’язана з хукмами п’ятничної молитви. Далі, слова Всевишнього «залиште торгівлю» приходять у формі наказу, тобто у виді заборони на її здійснення, проте заборона у даному випадку буде вважатись категоричною, тому що мається каріна (посила), що каже про те, що після вимоги (таляб) згадується заборона мубаха. До того ж звернення в аяті зв’язано з квапленням на п’ятничний намаз, який, у свою чергу, є фардом. У зв’язку з чим заборона на торгівлю під час азану п’ятничного намазу стає категорично забороною.
Із даного аяту виведена іллят, яка забороняє вести торгівлю під час азану п’ятничного намазу. У даному випадку суть іллят полягає у «відволіканні від намазу»; ось саме такий вид іллят називається виведеним (мустанбіт). Що стосується того або іншого хукму, то він з’являється лише тоді, коли з’являється сама іллят. Тому у даному випадку торгувати, орендувати або робити з будь-яку іншу справу, які відволікає від п’ятничного намазу під час азану, буде харамом на основі киясу (засудження по аналогії).
— Співставлена іллят (киясатан):
Коли у тексті мається косвенна іллят (ділялятан), при цьому між нею та основним хукмом буде впливаючий (муассіра) зв’язок, то даний взаємозв’язок можна використати для виведення нової іллят. І цей новий вид буде називатись «співставлена іллят (киясатан)». Така іллят буде використовуватись у киясі нарівні з іншими видами іллят (мотивами) для виведення нових хукмів. Варто іще раз згадати, що впливаючий (муассіра) зв’язок між косвенною іллят (ділялятан) та основним хукмом з’явиться лише тоді, коли косвенна іллят (ділялятан) буде роз’яснювальним описом (муфхім васф) як для мотивування (таліль), так і для причинності (ваджху аль-‘ілляіййя). Говорячи інакше:
— коли косвенна іллят (ділялятан) має можливість роз’яснити сутність самого опису (васф), тобто пояснити, чи придатний даний опис, тобто пояснити, чи приданий даний опис (васф) для мотивування (таліль), або ні;
— коли косвенна іллят (ділялятан) зможе роз’яснити причину (сабаб), через яку опис (васф) став вважатись іллят (мотивом). Адже саме причина визначає, чи існує або відсутній (муассіра) зв’язок між іллят та хукмом, — подібне положення називається «ваджху аль-‘ілляіййя» (причинність).
لَا يَقْضِي الْقَاضِي وَهُوَ غَضْبَانُ
«Суддя не повинен виносити рішення у мить гніву».
«Гнів» — це роз’яснювальний опис (муфхім васф), згаданий разом з хукмом, у даному випадку гнів є іллят.
Проте згадана іллят є косвенною (ділялятан). В даному випадку нею буде «гнів», що, у свою чергу, може виступати у якості опису, здатного роз’яснити (муфхім васф), що гнів впливає на суддівство. Звідси стає зрозумілим, що мається впливаючий (муассіра) взаємозв’язок між косвенною іллят (ділялятан), тобто «гнівом», та основним хукмом, тобто «забороною на суддівство». Тут у якості спливаючого (муассіра) зв’язку виступить «дезорганізація мислення», «збуджений стан» і т.п. речі. Тому будь-який новий опис, який буде містити в собі цей впливаючий (муассіра) зв’язок, стане «васфом муфхімом» (разьяснювальним описом).
Наприклад, відчуття голоду співставляється з іллят, що мається у тексті косвенним чином (ділялятан), через наявність у них обох (голоду та іллят) впливаючого (муассіра) зв’язку, здатного об’єднувати їх між собою. Тому новий роз’яснювальний опис (муфхім васф) «голод» виступить у якості співставленої (киясатан) іллят. Внаслідок усього сказаного: «гнів» буде косвенною (ділялятан) іллят, а «голод» — співставленною (киясатан). Причиною тому послужить наявність у обох («гніву» та «голоду») впливаючого зв’язку, який об’єднує їх.
Усі згадані вище іллят є шаріатськими, тому що вони ґрунтуються на божественних текстах: або явно (сарахатан), або косвенно (ділялятан), або виведені із тексту (істінбатан), або співставлені (киясан). І жодна із них не ґрунтується на розумі. Тому, коли виведена іллят відносно закяту з паперових грошей та заборони на лихварські операції за допомогою них, вона виводилась із шаріатських текстів, а це говорить вже про те, що подібна іллят повинна розцінюватись як шаріатська. У книзі «майно у Державі Халіфат» відносно цього аспекту згадане наступне:
«Проте у силу того, що фідуціарні гроші були прийняті як грошові знаки, якими відбувається розрахунок за товари та послуги і на які можна придбати золото та срібло подібно решті товарів, вони набули функцію грошей як міри вартості та засобу платежу, яка з самого початку містилась у золоті та сріблі, вираженому у динарах та дирхамах.
Тексти Шаріату з приводу закяту з золота та срібла поділяються на два види:
1) Докази, які згадують золото та срібло у якості імен нарицательних («ісм джінс»), позначаючи конкретні види металів. В даних текстах ці слова є «ісм джамід»1, що не піддаються мотивуванню (іллят), а отож — і киясу (судження по аналогії). Тому закятом не обкладаються інші види металів — залізо, мідь і т.д. Передав Абу Хурайра, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
وَمَا مِنْ صَاحِبِ ذَهَبٍ وَلَا فِضَّةٍ، لَا يُؤَدِّي عَنْهَا حَقَّهَا، إِلاَّ إِذَا كَانَ يَوْمُ الْقِيَامَةِ، صُفِّحَتْ لَهُ صَفَائِحُ مِنْ نَارٍ
«Тому, хто володіє золотом або сріблом і не сплачує із свого майна належного (закят), у Судний День приготують вогняні пластини...» (передали п’ять шейхів, окрім Тірмізі).
У даному хадісі слова «золото» та «срібло» є «ісм джамід», які не мотивуються (іллят).
2) Докази, текст яких вказує на закят з золота та срібла з точки зору їх функції як міри вартості та засобі платежу. Із цієї групи доказу виводиться іллят (мотив) — здатність були засобом розрахунку та обміну, згідно чому відбувається кияс (судження по аналогії) на фідуціарні паперові гроші. І у силу того, що дорогоцінні метали і такі паперові гроші об’єднує одна іллят (мотив), у відношенні паперових грошей вступає у силу хукм закяту з грошей. Причому розрахунок розміру закяту буде опиратись на ринкову вартість золота та срібла. Передається від Алі ібн Абу Таліба, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
إذَا كَانَتْ لَك مِائَتَا دِرْهَمٍ، وَحَالَ عَلَيْهَا الْحَوْلُ، فَفِيهَا خَمْسَةُ دَرَاهِمَ، وَلَيْسَ عَلَيْكَ شَيْءٌ، يَعْنِي فِي الذَّهَبِ، حَتَّى يَكُونَ لَكَ عِشْرُونَ دِينَارًا، فَإِذَا كَانَ لَكَ عِشْرُونَ دِينَارًا، وَحَالَ عَلَيْهَا الْحَوْلُ، فَفِيهَا نِصْفُ دِينَارٍ
«С кожних 200 дирхамів — по 5 дирхамів, якщо минув рік. Ти нічого не повинен платити із золота, доки у тебе не буде 20 динарів. Якщо у тебе з’явиться 20 динарів і мине рік, то ти повинен сплатити половину динара» (Абу Дауд).
Передається від Алі:
فِي كُلِّ عِشْرِينَ دِينَارًا نِصْفُ دِينَارٍ، وَفِي كُلِّ أَرْبَعِينَ دِينَارًا دِينَارٌ
«З кожних двадцяти динарів — половина динара, і з кожних сорока — один динар».
Також передається від Алі, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
فَهَاتُوا صَدَقَةَ الرِّقَّةِ، فِي كُلِّ أَرْبَعِينَ دِرْهَمًا دِرْهَمًا، وَلَيْسَ فِي تِسْعِينَ وَمِائَةٍ شَيْءٌ، فَإِذَا بَلَغَتْ مِائَتَيْنِ، فَفِيهَا خَمْسَةُ دَرَاهِمَ
«Давайте милостиню з «ар-рікка» (відчеканеного срібла) — 1 дирхам з кожних 40 дирхамів (тобто 5 дирхамів з кожних 200 дирхамів), і якщо їх кількість менше 190, то нічого не накладається» (передали Бухарі та Ахмад).
Також передається від Абу Абдуррахмана аль-Ансарій у посланнях Пророка Аллаха ﷺ та Умара про закят:
وَالْوَرِقُ لاَ يُؤْخَذُ مِنْهُ شَيْءٌ حَتَّى يَبْلُغَ مِائَتَيْ دِرْهَمٍ
«Нічого не стягується з «вірк» (срібло), доки його не стане 200 дирхамів» (Абу Убайд).
Усі ці хадіси вказують на здатність бути засобом розрахунку та обміну, тому що слова «ар-рікка», «вірк», «динар», «дирхам» разом з каріною (посил)
فِي كُلِّ أَرْبَعِينَ دِرْهَماً
«1 дирхам з кожних 40 дирхамів»
Означають відчеканене золото та срібло у виді монет, які стали грошима після чеканки. Використання у хадісах таких виразів вказує на володіння функціями грошей, такими як міра вартості та засіб платежу, до чого врешті решт прив’язується багато законів — закят, дія, каффарат, відсікання руки крадію і т.д.
У силу того, що фідуціарні гроші є валютою з усіма функціями — міра вартості та засіб платежу, — вони підпадають під зміст хадісів, що зобов’язують сплату закяту у золоті та сріблі,як такі ж грошові одиниці. Таким чином, за фідуціарні гроші обов’язкова сплата закяту так само, як обов’язкова сплата закяту за золото та срібло, і розрахунок закяту здійснюється, виходячи із вартості у валюті золота та срібла. Хто має кількість фідуціарних грошей, еквівалентні вартості 20 золотих динарів (85 грамів золота), що є нісабом золота, або вартості 200 срібних дирхамів (595 грамів срібла), і ця сума зберігалась на протязі року, тоді за це обов’язково сплатити закят у розмірі 2,5 %».
Враховуючи згадане вище, ніяк неможна сказати, що «міра вартості і засіб платежу» є розумною іллят, навпаки, вона є виведеною із шаріатського тексту (істінбатан), що є однією із вищезгаданих чотирьох шаріатських іллят.
8) З товарів, призначених для торгівлі, стягується закят, і немає різниці, чи є вони нерухомістю, тканиною,зерновими культурами, вівцями і т.д.; усе це було роз’яснено нами у книзі «майно у державі Халіфат»:
«Торгові товари — це будь-яке майно, окрім валюти, яке використовується у торгівлі, продається або купується заради вилучення користі, наприклад, продукти харчування, одяг, меблі, промтовари, худоба, корисні копалини, земля, будівлі та решта усього іншого,що можна купити та продати.
Сплата закяту обов’язкова за торгові товари, у чому не було суперечок серед сподвижників. Від Самури ібн Джундуба передається:
فَإِنَّ رَسُولَ اللهِ، صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، كَانَ يَأْمُرُنَا أَنْ نُخْرِجَ الصَّدَقَةَ مِنَ الَّذِي نُعِدُّ لِلْبَيْعِ
«Посланець Аллаха ﷺ наказував, що ми віддавали закят із того, що ми підготували до продажу» (Абу Дауд).
Абу Зарр передав, що Пророк ﷺ сказав:
وَفِي الْبُزِّ صَدَقَتُهُ
«Мається закят за «аль-Базз» (передали Даракутній та Байхакий).
«Аль-Базз» — це одяг та тканини, якими торгують.
Передав Абу Убайд від Абу Амра ібн Хамаса, а той — від свого батька: «Умар ібн аль-Хаттаб проходив повз і сказав: «Хамас, сплати закят за свою власність». Я сказав: «Я не маю нічого, окрім дріжджів та шкіри». Він сказав: «Оціни це та сплати із цього закят».
Абдуррахман ібн Абдулькарі сказав: «Я був призначений відповідальним за Байт уль-Маль у часи правління Умара ібн аль-Хаттаба. Коли приходив час сплати грошової допомоги, Умар збирав майно торговців та підраховував його, незалежно від того, чи знаходилось воно безпосередньо перед ним або ні. Потім Умар стягував закят з усього підрахованого ним майна із того, що знаходилось безпосередньо перед ним» (Абу Убайд).
Передається від Ібн Умара, який сказав: «Мається закят за «ар-Ракік» (раби) та «аль-Базз» (одяг та тканини), які призначались для торгівлі».
Обов’язковість сплати закяту з торгових товарів передається від Умара та його сина (Ібн Умара), Ібн Аббаса, семи факіхів: аль-Хасана, Джабіра, Тавуса, ан-Нахаі, ас-Саврія, аль-Авзаія, Шафії, Ахмада, Абу Убайда, а також від «асхаб ар-рай» — Абу Ханіфі та інших».
Сплата закяту з торгових товарів обов’язкова, якщо вартість майна досягає розміру нісабу у золоті або сріблі та зберігається на протязі року.
Якщо хто-небудь починає займатись торгівлею майном, вартість якого менше розміру нісабу, а згодом до кінця року його вартість досягає розміру нісабу, то з такого майна не стягується закят, тому що воно не зберігалось на протязі року. Сплата закяту стане обов’язковою тоді, коли мине рівно рік з миті досягнення вартістю майна розміру нісабу.
Якщо торговець починає торгівлю, володіючи майном, вартість якого перевищує розмір нісабу, як, наприклад, якщо він вклав у торгівлю 1000 динарів, а потім його торгівля пішла добре і дала прибуток так, що до кінця року його оборотний капітал досяг 3000 динарів, він повинний сплатити закят з 3000 динарів, а не з 1000 динарів, які були у нього на самому початку. Це так, тому що торговий прибуток (2000 динарів) з’явився із з самого початку вкладеного майна».
Звідси розуміється, що з нерухомості, призначеної для торгівлі, треба сплатити закят згідно зі згаданими речами.
9) Якщо твоє майно досягло нісабу, то тобі треба зробити наступне:
— записати день, коли твоє майно досягло нісабу, з урахуванням мусульманського місячного календаря,
— після того, як пройде повний місячний рік, тобі треба перевірити своє майно, чи є у тебе нісаб, або він збільшився,
— далі ти повинен сплатити закят з усього майна, а не лише з того, що перевищило нісаб,
— потім, кожен рік у цей день (коли з’явився нісаб) ти повинен підрахувати своє майно, і якщо воно має потрібну кількість ніс абу або перевищує його, то ти повинний сплатити закят.
10) Якщо людина забула той день, в якому її майно досягало нісабу, то вона повинна зробити приблизні розрахунки, при цьому, схиляючись на користь тих, хто потребує закату, тому що їх права — вище прав того, хто сплачує закят. Тобто, якщо людина вагається між місяцями Раджаб та Шабан, то нехай віддасть перевагу Шабану, так буде безпечніше для її релігії.
Ми просимо Аллаха, щоб наша відповідь буда зрозуміла та достатня для розуміння.
27 Джумада аль-ахіра 1439 р.х.
15.03.2018 р.
