Питання: моє привітання та вшанування Вам, дорогий шейхе. Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху.
Я хочу придбати деякі товари у розстрочку, але у мене виникають сумніви з цього приводу у зв’язку з тим, що у випадку затримки платежу банк при зверненні до мого особистого рахунку не знайде суму, достатню для щомісячного внеску, то він додатково стягне невелику суму грошей.
Наприклад, існує домовленість про те, що банк на початку кожного місяця знімає звичайну узгоджену суму грошей. Проте у випадку, якщо на моєму особистому рахунку немає доступних засобів, то після другого або третього дня затримки банк стягує невелику суму (по 2-3 дол.) кожного разу, звернувшись до мого рахунку,якщо не знаходить там узгодженої суми грошових засобів. Ця операція відбувається автоматично і може повторюватись декілька разів на день.
При цьому відомо, що дана умова не є частиною купівлі-продажу товару у розстрочку. Такого параграфа у договорі між мною та банком немає, проте це відбувається автоматично у випадку затримки платежу. Так чи дозволено мені укладати такий контракт та здійснювати покупки у розстрочку з умовою автоматичного стягування додаткових засобів у випадку несвоєчасної оплати?
Нехай винагородить Вас Аллах добром!
Ахмад ибн Хусейн
Відповідь: ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху.
Дорогий брате, Ваше питання трохи неясне. Так, Ви говорите, що бажаєте придбати товар у розстрочку, а потом додаєте те, що банк стягує додаткову суму у випадку, якщо не знаходить доступного остатку для щомісячного внеску на вашому особистому рахунку. До кінця незрозуміло, що саме стягується банком, оплата за послугу або ж пеня за прострочення. Те, що мені відомо, і у мене раніше про це питали, так це те, що люди відкривають банківський рахунок і за допомогою банківської карти купують товари у магазинах, з якими існує домовленість. Після цього торговець отримує засоби за проданий товар з особистого рахунку клієнту. У випадку, якщо на рахунку є достатня кількість грошей клієнта, банк виплачує їх (розрахунковий /дебетовий рахунок), а якщо ж ні, то банк виплачує свої засоби замість клієнта, а за це стягує з нього певну суму — пеню (кредитний рахунок). Якщо Ви питаєте про друге, то у даному випадку банківська карта, видана клієнту, вважається кредитною картою. Раніше, я вже відповідав на подібне питання від 11.07.2006.
У ньому приводилось наступне: «Банківські карти бувають наступних видів:
1 — Держатель (володар) банківської карти має на особистому рахунку у банку, що видав карту, певну суму грошей. Клієнт здійснює покупки у торгових місцях, що співробітничають з банком, у різноманітних державах за допомогою своєї карти на суму, яка не перевищує доступний остаток. При покупці клієнт нічого не виплачує, а демонструє карту та підписує квитанцію на суму покупки, яка надає торговому закладу право отримати вказану суму з рахунку клієнта. Тобто банк виплачує продавцю суму з рахунку держателя карти.
Такий вид банківської карти є дозволеним, і, по суті, у цій операції лежить «передача прав (хаваля)» та «покладання повноважень (вікаля)». Так держатель карти «передає право» продавцю отримати засоби, а банку — «повноваження» здійснити виплату з особистого рахунку. У такому випадку додаткова сума, що перевищує вартість товару, яку стягне банк з клієнта, виступає оплатою банку за надану послугу по виконанню покладених повноважень.
Проте якщо при купівлі золота та срібла держатель карти передає право продавцю отримати суму від банку і не виплачує усю вартість на місці, то така дія є харамом у зв’язку з тим, що умовою для дозволеної покупки золота та срібла є повний розрахунок готівковими засобами і «не відходячи», а інакше це буде лихварством (ріба).
Якщо банк є державним або ж приватним фінансовим закладом, заснованим на діючому контракті між підписавшими його сторонами, то користування картами вищевказаного виду цього банку є дозволеним.
2 — Другий тип карт видається банком для своїх клієнтів, у яких на особистому рахунку немає достатнього остатку для виплати усієї суми товару. Тут держатель карти здійснює покупки у торгових закладах, маючих домовленість з банком, на основі яких банк зобов’язується здійснити розрахунок з продавцем із грошових засобів, наданих банком держателю карти. Далі держатель карти зобов’язується погасити борг перед банком та виплатити додаткові суми, які банк отримує від держателя карти певними частинами згідно з планом погашення боргу.
У даному випадку карта є гарантійним документом від банку, що бере зобов’язання за покупця виплатити необхідну суму торговому закладу, який здійснює продаж товару клієнту банка на основі цієї гарантії. Таким чином, банк-видавець карточки покриває витрати клієнта із власних засобів. Іншими словами, карта є гарантійним документом у банку; банк — сторона, яка гарантує (гарант); покупець, він же держатель карти — той, за кого видається гарантія (принципал); торговий магазин — одержувач по гарантії (бенефіціар); а вартість придбаного товару /послуги є зобов’язанням принципала (у нашому випадку — держателя карти). Після видачі гарантії принципал сплачує банку борг та винагороду за гарантію.
Проте такий вид гарантії не відповідає шаріатським умовам. Гарантія в Ісламі — це прикриття (гарантія виплатити) ким-небудь боргу боржника без винагороди (або компенсації) за це з боку боржника. Згідно Ісламу, гарант не може за додаткову плату виконувати перед одержувачем зобов’язання людини, за яку він видає гарантію.Проте банк покриває вартість покупок клієнта в обмін на певну плату з боку клієнту банку. Тому такі банківські карти не дозволені у Шаріаті на додаток до того, що банк видає клієнту банку борг під відсоток, що також заборонено Шаріатом».
Якщо це те, на що Ви шукали відповідь, то приведеного вище досить. Якщо ж Ви питали про що-небудь інше, то задайте питання іще раз, уточнивши його, і ми, з дозволу Аллаха, надамо відповідь.
Ваш брат Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта
10 Раджаба 1439 р.х.
28.03.2018 р.
Низка відповідей вченого, аміра Хізб ут-Тахрір, шейха Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти на питання відвідувачів його сторінки відвідувачів у «Facebook». Відповідь на питання по фікху
