Подробиці до законів про подорожі жінки

Питання:

1) Ассаляму алейкум, дорогий шейх. Багато жінок вирушають у подорож у віддалені місця з метою роботи, навчання, при цьому без супроводу махрама. Наприклад, із однієї країни в іншу, або із одного міста в інше. Там вони перебувають довгий час, іноді це може досягати одного року. Проте ми знаємо, що Посланець Аллаха ﷺ сказав наступне:

لاَ يَحِلُّ لإِمْرَأَةٍ تُؤْمِنُ بِاللهِ وَالْيَوْمِ الْآخِرِ تُسَافِر مَسِيرَةَ يَوْمٍ وَلَيْلَةٍ دُونَ مَحْرَمٍ لَهَا

«Не дозволено жінці, яка вірить в Аллаха і Судний день, вирушати у подорож, (яка займе) день та ніч, без супроводу махрама».

Ми просимо Вас роз’яснити це питання більш детально, а також вказати рішення Ісламу по цьому приводу. Нехай благословить Вас Аллах.

Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху (GhaziJdira).

2) Дорогий наш амір, лідер, ведучий нас до Праведного Халіфату. Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху. Скажіть будь ласка, чи дозволено групі жінок вирушити у подорож без махрама? (AmineDbibi).

3) Ассаляму алейкум ва рахматуллахи ва баракятуху. Шановний шейх, нехай вшанує Вас Аллах У мене є низка питань відносно подорожі жінки, сподіваюсь, що Ви розтлумачите ці моменти. Заздалегідь Вам вдячний, нехай Аллах воздасть Вам благом і допоможе у Ваших справах!

Питання пов’язані с текстом із книги «Соціальна система»; у темі «Регулювання зв’язків між жінкою та чоловіком» говориться: «3) Іслам заборонив жінці вирушати у подорож без махрама, якщо дорога займає одну годину одного дня та ночі. Посланець Аллаха ﷺ сказав:

لاَ يَحِلُّ لِامْرَأَةٍ تُؤْمِنُ بِاللَّهِ وَاليَوْمِ الْآخِرِ تُسَافِر مَسِيرَةَ يَوْمٍ وَلَيْلَةٍ إِلاَّ مَعَ ذِي مَحْرَمٍ

«Не дозволено жінці, яка вірує в Аллаха та Судний день, вирушати у подорож, (яка займе) день та ніч без супроводу махрама» (Муслім).

Від Ібн Аббаса передається, що він чув, як Посланець Аллаха ﷺ, промовляючи проповідь, говорив:

لاَ يَخْلُوَنَّ رَجُلٌ بِامْرَأَةٍ إِلاَّ وَمَعَهَا ذُو مَحْرَمٍ وَلاَ تُسَافِر الْمَرْأَةُ إِلاَّ مَعَ ذِي مَحْرَمٍ

«Нехай не усамітнюється чоловік з жінкою без присутності махрама і нехай жінка не вирушає у подорож без свого махрама».

Після цього один чоловік встав і сказав:

يَا رَسُولَ اللهِ إِنَّ امْرَأَتِي خَرَجَتْ حَاجَّةً وَإِنِّي اكْتُتِبْتُ فىِ غَزْوَةِ كَذَا وَكَذَا

«О Посланець Аллаха! Моя дружина вирушила у хадж, а я записав  своє ім’я у список воїнів». На що Посланець Аллаха ﷺ відповів:

اِنْطَلِقْ فَحُجَّ مَعَ امْرَأَتِكَ

«Вирушай і здійсни хадж разом зі своєю дружиною» (Муслім)» (Кінець цитати).

Чи можна зрозуміти із першого хадіса, що відстань подорожі не повинна перевищувати для і ночі (24 години)? Так, наприклад, подорож на літаку із Аммана в Стамбул у жінки займе усього 3 години. Якщо вона пробуде у Стамбулі тиждень з метою покупок або відпочинку, чи дозволено їй вчиняти таким чином? Або із хадіса розуміється, що тривалість подорожі і перебування без махрама не повинні перевищувати дня і ночі, тобто доби? А як же бути у випадку, коли жінка виїхала з метою навчання в іншу країну? Або вона буде вважатись жителькою тієї країни ? Або у будь-якому випадку з нею поруч повинен постійно перебувати махрам?

У другому хадісі говориться, що Посланець ﷺ наказав чоловіку здійснити хадж з дружиною. Звідси виникла пара питань: чи можна сказати, що цій хадіс обмежується лише хаджем? Або він приводиться у загальній формі, і його можна віднести до питання подорожі? Чи можна зрозуміти зі слів Посланця ﷺ

اِنْطَلِقْ فَحُجَّ مَعَ امْرَأَتِكَ

«Вирушай і здійсни хадж разом зі своєю дружиною» (Муслім), —

що жінка не може вирушати у хадж без махрама?

Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху (MosabAl-Natsha).

4) Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху.

1) Хочу поцікавитись у Вас відносно подорожі жінки: чи дозволяється групі жінок вирушити у подорож без супроводу махрамів ? Чи дозволяється жінці, яка вирушила у подорож зі своїм махрамом, по досягненню кінцевого пункту призначення, вже звідти самій виїхати в інші населені пункти?

Нехай благословить Вас Аллах.

2) Питання від мого друга Хамзи Міфтаха: чи можна на Ваші сторінці у «Facebook» дізнатись із відповідей на питання по темі «подорож жінки»?

3) Питання братів і сестер (д-р Насрін, сестра Гамза, Абдульмумін аз-Зайляі), які прислали їх із своїх регіонів відносно теми «подорож жінки»: чи можна на Вашій сторінці у «Facebook» дізнатись із відповідей на питання по темі «подорож жінки»? (Мухаммад Ахмад).

Відповідь:

Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху.

Ваші питання схожі, тому їх можна співставити наступним чином:

1) Чи дозволено жінці вирушити у подорож без махрама, якщо вона перевищить день і ніч, тобто одну добу?

2) Чи можна виміряти саму подорож, яка займає певний часовий відрізок (одну добу), у відстані, тобто у кілометрах? Наприклад, ми підрахували, що шлях, здійсненний верхи на верблюді за добу, складає 50 км, отож, там, де шлях оцінюється часом (день і ніч) і де необхідний махрам, ми вже будемо вимірювати відстань. Чи дозволено це?

3) Чи дозволено махраму повернутись у свою країну, де він проживає, після того, як він супроводив до кінцевого пункту її шляху, щоб вона далі сама могла вирішити свої питання ? Або ж він повинен залишатись з нею до самого кінця, поки вона не закінчить зі своїми справами?

4) Чи можна застосувати час подорожі жінки (одну добу) до питання хаджу? Іншими словами, якщо подорож у хадж займе час менше однієї доби, то чи дозволено жінці здійснити хадж без махрама? Або ж у хаджу — свій закон, і неважливо, скільки часу і яку відстань він займає, у будь-якому випадку, поруч з жінкою повинен знаходитись махрам?

Перш, ніж розпочати відповідь на поставлені питання, просимо у Аллаха допомоги у цьому!

Отож, приступимо:

Во-перше, якщо подорож жінки займає рівно добу, то поруч з нею повинен бути махрам. Шаріатских доказів на це досить багато. Давайте згадаємо деякі із них:

— Приводиться від Абу Хурайри, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:

لاَ يَحِلُّ لِامْرَأَةٍ تُؤْمِنُ بِاللَّهِ وَاليَوْمِ الآخِرِ أَنْ تُسَافِرَ مَسِيرَةَ يَوْمٍ وَلَيْلَةٍ لَيْسَ مَعَهَا حُرْمَةٌ

«Не дозволено жінці, яка вірує в Аллаха і Судний день, вирушати у подорож, (яка займе) день і ніч, без забороненого поруч з нею» (Бухарі), —

під «забороненим» мається на увазі махрам.

В іншій версії хадіса, переданого Абу Саідом аль-Худрі, згадується «дві доби», а у версії Ібн Умара — «три доби».

— Приводиться від Абу Хурайри, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:

لَا يَحِلُّ لِامْرَأَةٍ تُؤْمِنُ بِاللهِ وَالْيَوْمِ الْآخِرِ تُسَافِرُ مَسِيرَةَ يَوْمٍ وَلَيْلَةٍ إِلَّا مَعَ ذِي مَحْرَمٍ عَلَيْهَا

«Не дозволено жінці, яка вірує в Аллаха і Судний день, вирушати у подорож, (яка займе) день і ніч, без супроводу махрама» (Муслім).

У версії Абу Саіда аль-Худрі: «у подорож (яка займе) дві доби», — в іншій його ж версії: «у подорож (яка займе) три доби і більше».

— Передав Саід ібн Абу Саід від свого батька, а він — від Абу Хурайри: «Сказав Посланець Аллаха ﷺ:

لَا تُسَافِرُ امْرَأَةٌ مَسِيرَةَ يَوْمٍ وَلَيْلَةٍ إِلَّا وَمَعَهَا ذُو مَحْرَمٍ

«Нехай жінка не вирушає  в подорож, (яка займе) день і ніч, без супроводу махрама» (ат-Тірмізі, назвав цей хадіс хасансахіх).

— Передав Саід ібн Абу Саід аль-Макбурі від Абу Хурайри, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:

لَا يَحِلُّ لِامْرَأَةٍ تُؤْمِنُ بِاللَّهِ وَالْيَوْمِ الْآخِرِ أَنْ تُسَافِرَ مَسِيرَةَ يَوْمٍ وَلَيْلَةٍ إِلَّا مَعَ ذِي مَحْرَمٍ مِنْهَا

«Не дозволено жінці, яка вірує в Аллаха и Судний день, вирушати у подорож, (яка займе) день і ніч, без супроводу її махрама» (Ібн Хіббан у своїй збірці «Сахіх»).

В іншій версії від Абу Саіда: «дві доби».

— Приводить Ахмад ібн Ханбаль: «Вакі повідомив нам: «Нам розповів Ібн Абу Зіба від Саіда ібн Абу Саіда, а він — від свого батька, а він, у свою чергу, — від Абу Хурайри: «Сказав Посланець Аллаха ﷺ:

لَا تُسَافِرْ امْرَأَةٌ مَسِيرَةَ يَوْمٍ تَامٍّ إِلَّا مَعَ ذِي مَحْرَمٍ

«Нехай жінка  не вирушає  у подорож, (яка займе) цілу добу, без супроводу махрама».

У версії від Абу Саіда аль-Худрі: «у подорож, (яка займе) дві доби».

— Приводить Абу Дауд: «Нам розповів Кутайба ібн Саід ас-Сакафі: «Розповів нам аль-Ляйс ібн Сад від Саіда ібн Абу Саіда, а він — від свого батька, що Абу Хурайра сказав: «Сказав Посланець Аллаха ﷺ:

لَا يَحِلُّ لِامْرَأَةٍ مُسْلِمَةٍ تُسَافِرُ مَسِيرَةَ لَيْلَةٍ إِلَّا وَمَعَهَا رَجُلٌ ذُو حُرْمَةٍ مِنْهَا

«Не дозволено мусульманці вирушати у подорож, (яка займе) ніч, без супроводу чоловіка, який заборонений їй».

Із усього цього слідує:

1) Подорож обмежується часом, як це прийшло у достовірних текстах. Таким чином, жінці заборонено (харам) самостійно вирушати у подорож, яка займе цілу добу (24 години),так як тексти вказують на час — «день і ніч», — а не на відстань. Тому, якщо жінка самостійно вирушить у подорож на літаку, навіть якщо за сотні кілометрів, але вона встигне повернутись до спливання повної доби, то це дозволено. Проте,якщо вона вирушить пішки, і навіть якщо відстань буде усього лише 20 км, але це займе у неї час більше доби, то у такому випадку їй вирушати у подорож без махрама не дозволено (харам).

— Подорож жінки(з махрамом або без) пов’язана лише з питанням часу (день і ніч), відстань не береться до уваги. Якщо жінка вирушить у подорож і повернеться назад до спливання доби, їй дозволено зробити це самостійно.

2) Що стосується версій Бухарі, Мусліма, ат-Тірмізі, Ахмада, Ібн Хіббана, де говориться про три дні та три ночі, про два дні та дві ночі, про день та ніч, про ніч, то при співставленні цих хадісів та їх розгляданні шаріатський закон буде: не дозволяється вирушати у подорож, яка займе час, як мінімум, ніч (добу), без махрама. Причина цього полягає у тому, що заборона на подорож, яка займає ніч, вбирає у себе і заборону на дві або три доби. В арабській мові слово «ніч» використовується у значенні «доби», тобто у значення дня і ночі. Так, наприклад, у Корані Всевишній сказав:

قَالَ آيَتُكَ أَلَّا تُكَلِّمَ النَّاسَ ثَلَاثَ لَيَالٍ سَوِيًّا

«Він сказав: «Знамення для тебе стане те, що ти не будеш говорити з людьми на протязі трьох ночей, будучи в повному здравії» (19:10),

قَالَ رَبِّ اجْعَل لِّي آيَةً ۖ قَالَ آيَتُكَ أَلَّا تُكَلِّمَ النَّاسَ ثَلَاثَةَ أَيَّامٍ إِلَّا رَمْزًا

«[Аллах] сказав: «Твоє знамення буде у тому, що ти будеш три дні розмовляти з людьми лише знаками» (3:41).

Із цих двох аятов розуміється, що слово «ніч» означає «день».

Араби говорять: «كَتَبْتُهُ لِكَذَا لَيْلَةً خَلَتْ مِنْ شَهْرٍ كَذَا» (я писав це на протязі ночей такого-то місяця), — тобто на протязі декількох діб. Це означає, що араби використовують слово «ніч» у значенні «діб».

Отож, заборонено (харам) жінці вирушати у подорож, яка займе час день і ніч, без свого чоловіка або махрама. Це — те, чим ми керуємось і прийняли табанні у книзі «Соціальна система».

По-друге, що стосується доказів, які стосуються відстані подорожі, то є версія у Абу Дауда, де подорож обмежена відстанню, і у ній використовується слово «барід». Сам барід дорівнює 4 фарсахам, що дорівнює 22 км з невеликим. В цій версії не згадується час (день і ніч), проте ця версія неприйнятна по наступним причинам:

а) Якщо подорож обмежити відстанню, то у часу не залишається якої-небудь значущості, і жінка постійно буде мати потребу у махрамі. Тому, якщо вона захоче вирушити у подорож протяжністю 22 км, то не враховується, за скільки вона здолає цю відстань: за день, за два або більше. Що стосується хадісів, де згадується час (день і ніч), то тут теж не враховується те, яку відстань вона здолає на протязі цього часу: сто або сотні кілометрів.

Таким чином, якщо використовувати хадіс, де враховується відстань, автоматично усувається хадіс, де згадується час; також і, де згадано час, усувають хадіси, де згадано відстань. Врешті решт виникає протиріччя, тобто несумісність. Тому у такій ситуації необхідно опиратися на тарджих (віддати перевагу). При тарджиху ми бачимо, що зірки хадісів Бухарі, Мусліма та інші та інші достовірні збірки більш переважні, аніж одна версія Абу Дауда, де згадується слово «барід». Це з однієї сторони.

б) З іншої сторони, версія Абу Дауда є мудтариб (не ясною):

Абу Дауд говорить: «Нам розповів Юсуф ібн Муса від Джабіра, а він — від Сухайля, а він — від Саіда ібн Абу Саіда, а він — від Абу Хурайри: «Сказав Посланець Аллаха ﷺ:

لَا يَحِلُّ لِامْرَأَةٍ تُؤْمِنُ بِاللَّهِ وَالْيَوْمِ الْآخِرِ أَنْ تُسَافِرَ بَرِيداً إِلَّا مَعَهَا ذُو مَحْرَمٍ

«Не дозволено жінці вирушати у подорож відстанню у барід без супроводу махрама».

Сам Абу Дауд передає від Саіда ібн Абу Саіда (а він — від Абу Хурайри) чотири хадіса, де згадується «день» і «ніч». Також Абу Дауд передає від Саіда ібн Абу Саіда, а він — від свого батька, а він — від Абу Хурайри два хадіса, де в одному згадується «ніч», а в іншому — «день і ніч»:

— Абу Дауд говорить: «Нам розповів Кутайба ібн Саід ас-Сакафі: «Нам розповів аль-Ляйс ібн Саъд від Саіда ібн Абу Саіда, а він — від свого батька, що Абу Хурайра сказав: «Сказав Посланець Аллаха ﷺ:

لَا يَحِلُّ لِامْرَأَةٍ مُسْلِمَةٍ تُسَافِرُ مَسِيرَةَ لَيْلَةٍ، إِلَّا وَمَعَهَا رَجُلٌ ذُو حُرْمَةٍ مِنْهَا

«Не дозволено мусульманці вирушати у подорож, (яка займе) ніч, без супроводу чоловіка, який заборонений їй».

— Абу Дауд говорить: «Нам розповів Абдуллах ібн Масляма та ан-Нуфайлі від Маліка: «Нам розповів Хасан ібн Алі: «Нам розповів Бішр ібн Умар: «Мені розповів Малик від Саіда ібн Абу Саіда: «Сказав Хасан у своєму хадісі від свого батька, потім вони утрьох передали від Абу Хурайри, що Пророк ﷺ сказав:

لَا يَحِلُّ لِامْرَأَةٍ تُؤْمِنُ بِاللَّهِ وَالْيَوْمِ الْآخِرِ أَنْ تُسَافِرَ يَوْماً وَلَيْلَةً

«Не дозволено жінці, яка вірує в Аллаха и Судний день, вирушати у подорож, (яка займе) день і ніч».

При цьому Абу Дауд сказав наступне: «Аль-Канабі та ан-Нуфайли від свого батька не передавали цей хадіс. Його передає Ібн Вахб та Усман ібн Умар від Маліка, як про це сказав аль-Канабі».

— Абу Дауд говорить: «Нам розповів Юсуф ібн Муса від Джабіра, а він — від Сухайля, а він — від Саіда ібн Абу Саіда, а він — від Абу Хурайри: «Сказав Посланець  Аллаха ﷺ …». В цій версії сказано теж саме, лише добавлено слово «барід».

Усі версії Абу Дауда напряму передаються від Саіда ібн Абу Саіда (інколи — від його батька), який передає від Абу Хурайри. В цих хадісах подорож обмежена часом (днем та ніччю). Ахмад ібн Ханбаль також передає хадіс тим же шляхом від Саіда ібн Абу Саіда, а він — від свого батька, а він — від Абу Хурайри, де згадується «повна доба». І  лише в одній версії Абу Дауда від Саіда ібн Абу Саіда, а він — від Абу Хурайри, згадується слово «барід».

Таким чином, перевага віддається версіям хадісів, де Абу Хурайра розповів Саіду ібн Абу Саіду (або його батьку) про днях та ночах.

Отож, перевага віддається версії хадісу у книзі «Соціальна система», де згадується «день» і «ніч»:

لاَ يَحِلُّ لِامْرَأَةٍ تُؤْمِنُ بِاللَّهِ وَاليَوْمِ الْآخِرِ تُسَافِر مَسِيرَةَ يَوْمٍ وَلَيْلَةٍ إِلاَّ مَعَ ذِي مَحْرَمٍ

«Не дозволено жінці, яка вірує в Аллаха и Судний день, вирушати у подорож, (яка займе) день і ніч, без супроводу махрама» (Муслім).

3) Це те, що ми говоримо, але хочеться зазначити наступне:

— Ми говоримо, що цей хадіс переважний, але не говоримо, що наша думка беззаперечно правильна.

— Ми говоримо про дозволеність вирушати у подорож, яка займає менше доби, без махрама, але не говоримо, що це обов’язково (ваджиб). Тому, якщо жінка захоче вирушити у подорож, яка займе півдня, разом з махрамом, то у цьому немає ніякої проблеми, головне, щоб вона не вирушала самостійно у дорогу, яка займе добу (день і ніч) або більше того.

— Хадіс ставить умовою супровід  жінки у її подорожі з боку махрама, що вказує на необхідність захисту жінки, щоб вона відчувала себе у безпеці. Тому жінці  не дозволяється (харам) вирушати у подорож без махрама, якщо вона не відчуває безпеки. У такому випадку вона не може вирушити у подорож без махрама, навіть якщо це займе усього лише одну годину. И тут треба пам’ятати, що питання безпеки — це окрема умова.

— Не дозволяється жінці вирушати у подорож, якщо немає на те дозволу з боку чоловіка або валі (опікуна), і тут не важливо, скільки займе це часу, навіть якщо з нею буде махрам. З цього приводу є окремі шаріатські докази.

По-третє, те, що ми згадали, торкалось питання про подорож з махрамом або без. Що стосується питання, коли жінка прибула в інше місто, не для проживання, а для рішення якихось питань, наприклад, торгівля, навчання, відвідування, лікування і т.п. питання: чи повинен махрам знаходитись поруч з нею на протязі усього цього часу и, або же їй дозволяється перебувати там одній без махрама?

Відповідаючи на цей питання, просимо у Аллаха сприяння у цьому!

Після уважного розгляду та міркування над цим питанням стало зрозумілим наступне:

1) Тексти хадісів, приведені вище, визначили обов’язковість махрама, коли в них згадуються слова «масіра», «сафар». Що стосується слова «масіра», то ясно, що мова йде про переміщення до пункту призначення. Що стосується слова «сафар», то і це слово в арабській мові означає рух у шляху до пункту призначення:

— Приводиться у тлумачному словнику «Лісан аль-Араб», автором якого є Ібн Манзур аль-Ансарій (помер у 711 р.х.): «Слово «сафар» (подорож) є антонімом слова «хадар» (осілість). Слово «сафар» є похідним словом, де є значення «захаб» (ухід) та «маджи» (прибуття): «Вітер уходить разом с листям, яке відірвалось, і прибуває знов». Множиною числом слова «сафар» буде слово «асфар», а слова «сафр» (подорожуючі) і «мусафирун» (подорожуючі) є множиною, і вони ідуть в одному значенні. У хадісі згадується, що Посланець ﷺ сказав жителям Мекки у рік її відкриття:

يَا أَهْلَ الْبَلَدِ صَلُّوا أَرْبَعًا فَأَنَا سَفْرٌ

«О жителі, робіть намаз у чотири ракяти, що стосується мене, то я — подорожуючий».

Ат-Табарани приводить ці дві версії цього хадіса в своїй книзі «Аль-Муджам аль-кабір»:

1) Передається від Імрана ібн Хусайна: «Посланець Аллаха ﷺ, коли подорожував, робив намази у два ракяти, і так тривало, доки він не повертався назад(в Медину). Коли він ﷺ знаходився у Мецці дванадцять днів, то робив намази у два ракяти, при цьому говорячи:

يَا أَهْلَ الْبَلَدِ صَلُّوا أَرْبَعًا فَأَنَا سَفْرٌ

«О жителі, робіть намаз у чотири ракяти, що стосується мене, то я — подорожуючий».

2) Передається від Імрана ібн Хусайна: «Я брав участь у військових походах з Посланцем Аллаха ﷺ, і там він не робив намази по чотири ракяти (тобто скорочував до двох) доти, доки не повертався назад у Медину. Також я був у хаджі разом з ним, де він ﷺ теж робив намази у два ракяти, доки не повернувся (в Медину). У самій Мецці він ﷺ провів вісімнадцять ночей, роблячи намаз по два ракяти, при цьому говорячи:

أَتِمُّوا الصَّلَاةَ يَا أَهْلَ مَكَّةَ فَإِنَّا سَفْرٌ

«Робіть свій намаз повним, о жителі Мекки, що стосується нас, то ми — подорожуючі».

— Приводиться у тлумачному словнику «Аль-Камус аль-мухіт», автором якого є Мадждуддін Абу Тахір аль-Файрузабаді (помер 817 р.х.): «Людина-подорожуючий (сафр), народ-подорожуючий (сафр). «Сафіра» (подорожуючі), «асфар» (подорожуючі), «суффар» (подорожуючі), — так називають усіх, хто подорожує, і це антоніми «хадар» (осілість).

Слово «сафара» (посланці) означає «катаба» (писці), також воно є множиною слова «сафир» (путник). Словом «сафара» називають янголів, які записують справи. Якщо ж слово «сафара» використовується без «та аль-марбути» (ة), то це означає «здолання відстані».

— Приводиться у тлумачному словнику «Ас-Сіхахтадж аль-люгавасіхах аль-арабія», автором якого є Абу Наср Ісмалі аль-Джаухарі аль-Фарабі (помер у 393 р.х.): «Слово «сафар» означає «здолання відстані», і його множиною буде слово «асфар».

— Приводиться у тлумачному словнику «Мухтар ас-сахіх», автором якого є Зайнуддін Абу Абдуллах ар-Разі (помер у 666 р.х.): «Слово «сафар» означає «здолання відстані », і його множиною буде слово «асфар».

2) Тому хадіси, які говорять про обов’язковість махрама, стосуються самої подорожі, тобто здолання відстані під час шляху, як ми про це роз’яснювали вище. Слово «подорож » не поширюється на сам пункт призначення, якщо лише на це не прийде окремий текст. Так, наприклад, є тексти відносно скорочення намазу та дозволеності не тримати пост під час Рамадану, коли людина досягла пункту призначення і не збирається там жити постійно. Відносно строку перебування у пункті призначення, під час якого дозволяється скорочувати намаз і не поститися у Рамадан, серед факіхів є різні думки. Деякі сказали, що цей строк дорівнює чотирьом дням, інші сказали — п’ятнадцять, треті — доти, доки не здійсниться мета, заради якої людина прибула у ту місцевість. Проте це стосується лише скорочення намазу та дозволеності не поститься у Рамадан, тому що на це є окремі тексти. Що стосується слова «подорож », то воно обмежується здоланням відстані від пункту А до пункту Б.

По-четверте, досягнення пункту призначення:

1) Це друге питання, і у нього інші закони Шаріату, які не пов’язані з законами про саму подорож. Якщо подорож закінчена, тобто досягнутий пункт призначення, з’являються нові питання зі своїми законами, при цьому неважливо, чи була подорож довгою, де необхідний був махрам, або вона була короткою, де махрам був відсутнім. Таким чином, якщо жінка прибула у пункт призначення, і їй необхідно там переночувати день або більше, то вона потребує такого місця:

— де вона буде відчувати себе у безпеці,

— де буде зберігатись її приватне та громадське життя, її шаріатський одяг,

— де вона зможе виконувати необхідні дії для досягнення мети, заради якої і здійснила подорож.

Повторюсь іще раз, закони, які стосуються подорожі, відрізняються від законів, які стосуються тимчасового перебування у пункті призначення, де вона бажає вирішити якісь свої проблеми,наприклад, лікування, навчання, купівля товарів і т.п.

2) Таким чином, непостійне знаходження у пункті перебування залежить від наявності безпеки у ньому для жінки, тобто безпеки для її проживання, для здійснення необхідних дій поза домом. Цього положення вимагає реальність жінки і благополуччя її образу життя. У статті 112 Конституції Ісламської Держави пишеться: «Основним положенням жінки є бути матір’ю та хранителькою родинного вогнища. Її честь та гідність повинні бути захищені». У поясненні до цієї статті видно, що жінка потребує дозволу валія (опікуна) або її чоловіка, щоб вийти з дому. У жінки є приватне життя зі своїми законами, які забороняють їй жити с чужими чоловіками, вона повинна жити лише зі своїм чоловіком або одним із її махрамів. Також у неї є громадське життя, де забороняється хальва (усамітнення з чужими чоловіками), іхтілят (змішування статей). Їй приписано: носити шаріатський одяг у вигляді джильбабу (верхній одяг у вигляді покривала або цільного плаття); приховувати аурат (постидні місця); не робити табаррудж (приваблення уваги сторонніх чоловіків з боку жінки виставленням напоказ своїх прикрас та місць прикрас).

3) Усе перераховане вимагає наявності безпеки та спокою для жінки, щоб її честь і гідність були захищені. Тому те, присутні ці положення або відсутні, необхідно здійснити тахкикуль-манат (дослідити існуючу реальність). Після вивчення цього питання я схилився до наступного:

а) Питання: Якщо подорож у пункт призначення зайняла день або більше (тобто коли необхідний махрам), і жінка побажала залишитись там на день або більше, щоб довести до кінця свої справи; чи повинен махрам знаходитись поруч з нею, або ж у цьому немає необхідності?

Відповідь:

— Для початку, скажемо, якщо жінка сама не у змозі доглядати за собою, наприклад, вона приїхала на лікування, або це маленька дівчинка, то у такому випадку махрам повинен бути з нею поруч як у шляху, так і пункті призначення. І це повинно тривати доти, доки вона не вирішить свої питання, через які і приїхала.

Проте якщо вона — повнолітня, розумна і може самостійно попіклуватись про себе, то відповідь буде наступна:

*Якщо пункт призначення знаходиться у Дар уль-Іслям, тобто на території держави Халіфат, і неважливо, це той вілаят, у якому вона проживає, або інший, то питання безпеки і спокою, з дозволу Аллаха, вже вирішено. Отож, після прибуття у пункт призначення, махрам повинен забезпечити її безпечним житлом, або житлом з її махрамами, якщо вони є. Якщо же їх немає, але є знайомі віруючі, викликаючі довіру жінки, праведність яких дає махраму спокій, то він повинен забезпечити свою підопічну безпечним житлом вже з кимось із цих жінок, будь то з однією або двома із них із них. Іншими словами, жінка, яка прибула тимчасово, не повинна жити одна. Якщо у неї немає махрамів або немає знайомих праведних, викликаючих довіру жінок, то він повинен звернутись за допомогою до уповноважених по цим питанням державних апаратів Халіфату. На ці інстанції покладена турбота про справи подорожуючих всередині вілаятів держави, саме вони повинні забезпечити безпечним житлом. Якщо даний орган надасть жінці безпечне житло, яке викликає спокій у її махрама, то вона може залишитись там доти, доки не вирішить свої справи. І у такому випадку вже не важливо, чи знаходитись поруч з нею махрам, або він поїхав назад, адже доки її безпека забезпечується з боку Дар уль-Іслям, вона може знаходитись там без махрама. До усього іншого, зв’язок з нею присутній постійно, і у випадку необхідності він може зв’язатись з нею. Коли же вона захоче повернутись назад, махрам повинен приїхати за нею, якщо подорож назад займає час день або більше.

Якщо же у неї немає махрамів у цьому пункті призначення, немає знайомих, викликаючих довіру праведних жінок, а надане місце проживання з боку державного органу не викликає почуття спокою у махрама, то у такому випадку він повинен або залишитись з нею, або вони разом повертаються назад.

*Якщо пункт призначення знаходиться у мусульманських країнах, але не на території Дар уль-Іслям, то тут присутні два моменти:

1) Подорож здійснюється всередині одного із регіонів держави, у якому вона проживає. Проте через відстані між областями у цій державі подорож може займати день або більше того. У такому випадку, після прибуття у місця призначення, на махрамі лежить обов’язок забезпечити жінку безпечним житлом у її махрамів, якщо вони є. Якщо же їх немає, але є знайомі праведні, викликаючі довіру жінки, праведність яких внушає махраму спокій, то він повинен забезпечити свою підопічну безпечним житлом з однією або двома із цих жінок. Іншими словами, вона не повинна жити одна. Лише при таких умовах вона може знаходитись у цьому населеному пункті доти, доки не вирішить свої справи, але, окрім цього, махрам повинен зв’язуватись з нею по телефону, або по іншим засобам зв’язку як мінімум кожен тиждень. Якщо у неї виникне необхідність у присутності махрама, то він повинен до неї приїхати. Якщо вона захоче повернутися додому, то махрам повинен також приїхати за нею і доставити її назад, якщо подорож займає добу або більше цього.

Якщо же у неї немає махрамів у цьому населеному пункті, немає знайомих праведних, викликаючих довіру жінок, у такому випадку махрам або залишається з нею, доки вона не вирішить свої питання, або вони обидва повертаються назад.

2) Якщо подорож, яка займає добу або більше, була із віддаленого міста в інше всередині мусульманської держави, у такому випадку, після прибуття жінки у необхідний регіон, махрам може повернутись назад, і йому немає необхідності знаходитись разом з нею, але при умові:

— що він забезпечить її безпечним, спокійним житлом або у її махрамів, або у знайомих праведних, викликаючих довіру жінок. Іншими словами, вона не повинна жити одна. Окрім цього, махрам повинен залишитись з нею на тиждень, тобто після того, як забезпечить її безпечним житлом, він повинен переконатись у безпеці її пересування поза домом, коли вона захоче вирішити свої питання у будні дні і в офіційні вихідні. Якщо вихідні повторюються кожен тиждень, то я не бачу сенсу, щоб махрам залишався з нею на цілий тиждень, щоб відчути спокій за неї. Потім він повинен буде з нею зв’язуватись по телефону або іншим засобом зв’язку кожен день. Якщо для нього стане очевидним, що жінка потребує його присутності, то він повинен не зволікаючи приїхати до неї, щоб упевнитись, чи усе у порядку, тобто набути почуття спокою за неї. Якщо вона захоче повернутись, то махрам повинен приїхати за нею і доставити її назад у її місто, якщо подорож займає добу або більше того.

Якщо ж у неї немає махрамів у цьому місті, немає знайомих праведних, викликаючих довіру жінок, у такому випадку махрам залишається з нею, доки не з’являться такі жінки. Потім, коли вони з’являться, махрам вже може забезпечити жінку безпечним житлом з ними, але усе одно він повинен пожити іще тиждень у цьому населеному пункті. Або вони разом повертаються назад.

— Якщо пункт призначення знаходиться за межами мусульманської держави, то розглядається наступне:

— Якщо є махрами із числа чоловіків, то вона живе у них, або по сусідству; це дозволить махраму набути почуття спокою і знати, що вона знаходиться у безпеці, як у приватному, так і у громадському житті. Якщо є махрами із числа жінок (мати, сестра, тітка з боку матері), то вона повинна жити з ними, а жити поруч з ними вже недосить. У цих обох випадках, після того, як він переконається у її безпеці і спокої, дозволяється махраму залишити її і повернутись назад, проте при умові, що опікун (валі) або чоловік погодяться на це, а також з нею повинен бути налагоджений особистий зв’язок або листування на випадок, коли це стане необхідним. Потім, коли вона захоче повернутись, махрам повинен приїхати і супроводжувати її назад до дому, якщо подорож займає добу або більше.

— Якщо перераховане вище не буде здійснено у повній мірі, тоді махрам повинен залишитись з нею до кінця, тобто доки вона не повернеться назад у населений пункт основного свого місця проживання. Причина цього полягає у тому, що існують вимоги про безпеку і спокій, які необхідні у житті жінки, тому що її честь і гідність повинні бути захищені, що не здійснюється у немусульманських країнах, якщо лише там немає її махрамів (про цей аспект ми згадували раніше).

б) Якщо подорож до пункту призначення була короткою, тобто без необхідності у махрамі, і жінка побажала затриматись там на добу, або більше. Звідси питання: що буде ваджибом у такій ситуації, і чи потрібен махрам?

Відповідь наступна:

*Якщо пункт призначення знаходиться у Дар уль-Іслям, незалежно від того, чи знаходиться цей пункт у її вілаяті, або в іншому, їй дозволяється здійснити подорож без махрама, тому що час подорожі займає менше доби. Якщо вона побажає залишитись там на добу або більше, то їй дозволяється залишитись у своїх махрамов, або у знайомих праведних, віруючих, заслуговуючих на довіру жінок, але ніяк не бути одна. Проте це повинно бути при умові, що вона візьме попередню згоду для проживання зі знайомими жінками у опікуна (валі) або свого чоловіка при наявності у них почуття спокою за неї.

— Якщо же у неї немає знайомих праведних, викликаючих довіру жінок, на спільне проживання з якими опікун або чоловік дають згоду, то їй буде ваджибом повернутись у той же день назад, або з нею з самого початку повинен був їхати махрам, який забезпечив би її належним житлом, як ми вже згадували до цього, коли махрам вирушає з нею у подорож.

*Якщо пункт призначення знаходиться у мусульманській державі, але не на території Дар уль-Іслям, а час подорожі займає менше доби, то їй дозволяється вирушити у подорож в шлях без махрама. Якщо вона побажає залишитись там на добу або більше, то вона може це зробити, залишившись у своїх махрамів або знайомих віруючих, викликаючи довіру праведних жінок, але не бути одній. Проте це повинно бути при умові, що вона візьме попередню згоду для проживання зі знайомими жінками у опікуна (валі) або свого чоловіка при наявності у них почуття спокою за неї.

Якщо же у неї немає знайомих праведних, викликаючих довіру жінок, на спільне проживання з якими опікун (валі) або чоловік дають згоду, то їй буде ваджибом повернутись у той же день назад, або з нею з самого початку повинен був їхати махрам, який забезпечив би її належним житлом, як ми вже згадували до цього, коли махрам вирушає з нею у подорож.

*Якщо пункт призначення знаходиться на території мусульманської держави, у якій вона не проживає, тобто не на території Дар уль-Іслям, а сама подорож займає менше доби, то їй дозволяється вирушити у шлях без махрама. Проте через те, що подорож із однієї країни в іншу має процедури на кордоні, то її повинна супроводжувати викликаюча довіру жінка, як мінімум — одна. Але мета, із-за якої вони вирушили у подорож, у обох повинна бути однаковою. Іншими словами, мета тієї, яка супроводжує, і мета тієї,яка вирушила у подорож, повинні співпадати. Якщо жінка побажає залишитись там на добу або більше, то це можливо лише при наступних умовах:

— у кожної із них повинні бути там махрами, у яких вони зможуть жити,

— якщо таких немає, у них повинні бути знайомі довірені, віруючі, такі, що викликають довіру жінки, і у обох повинно бути схвалення з боку опікунів або чоловіків на спільне проживання з цими жінками, при цьому дотримуючи згадані вище умови.

Якщо ці умови не будуть виконані, тобто у них не буде махрамів, не буде знайомих жінок,з якими опікуни або чоловіки дозволяють жити, то вони обидві повинні повернутись у той же день.

*Якщо пункт призначення знаходиться на території невірних держав, то у такому випадку є ваджибом вирушати у подорож лише з валієм (опікуном), чоловіком або махрамом, тобто тут застосовується закон про подорож, яка перевищує добу.

По-п’яте, що стосується доказів, на які ми опирались відносно питання безпеки та спокою для жінок після того, як вони прибудуть у пункт призначення, і неважливо, це була подорож, яка займає менше доби, або більше того, то вони — ті ж самі, що ми згадали раніше. Повторимо їх іще раз: «Таким чином, непостійне знаходження у пункті перебування залежить від наявності безпеки у ньому для жінки, тобто безпеки для її проживання, для здійснення необхідних дій поза домом. Цього положення вимагає реальність жінки і благополуччя її образу життя. В статті 112 Конституції Ісламської Держави пишеться: «Основним положенням жінки є бути матір’ю та хранителькою родинного вогнища. Її честь і гідність повинні бути захищені». У поясненні до цієї статті видно, що жінка потребує дозволу валія (опікуна) або її чоловіка, щоб вийти із дому. У жінки є приватне життя зі своїми законами, які забороняють їй жити с чужими чоловіками, вона повинна жити лише з чоловіком або зі своїми махрамами. Також у неї є громадське життя, де забороняється хальва (усамітнення з чужими чоловіками), іхтілят (змішування статей). Їй приписано: носити шаріатський одяг у вигляді джильбабу (верхній одяг у вигляді покривала або цільного плаття); приховувати аурат (постидні місця); не робити табаррудж (приваблення уваги сторонніх чоловіків з боку жінки виставленням напоказ  своїх прикрас та місць прикрас)».

Усе перераховане вимагає наявності безпеки та спокою для жінки, щоб її честь і гідність були захищені. Тому, присутні ці положення або відсутні, необхідно здійснити тахкикуль-манат (дослідити існуючу реальність).

І це — то, чого я схиляюсь у цьому питанні; при цьому необхідно дотримуватись усіх умов. Аллах знає краще!

По-шосте, що стосується хаджу, то більше переважною буде думка об обов’язковість (ваджиб) наявності махрама з нею. Причина тому — наступні докази:

— Передається від Ібн Аббаса: «Сказав Пророк ﷺ:

لَا تُسَافِرِ الْمَرْأَةُ إِلَّا مَعَ ذِي مَحْرَمٍ وَلَا يَدْخُلُ عَلَيْهَا رَجُلٌ إِلَّا وَمَعَهَا مَحْرَمٌ

«Нехай жінка не вирушає у подорож без супроводу махрама, і нехай до неї не заходять чоловіки без присутності махрама».

(Почувши це) один із чоловіків спитав:

يَا رَسُولَ اللَّهِ إِنِّي أُرِيدُ أَنْ أَخْرُجَ فِي جَيْشِ كَذَا وَكَذَا وَامْرَأَتِي تُرِيدُ الحَجَّ

«О Посланець Аллаха, я хочу вирушити у військовий похід з таким-то військом, а моя дружина хоче здійснити хадж».

На що він відповів ﷺ:

اُخْرُجْ مَعَهَا

«Вирушай разом з нею» (Бухарі).

— Ібн Хаджар аль-Аскаляні, коментуючи цей хадіс у своїй книзі «Фатхуль-Бари», сказав: «Приводить ад-Дарукутні, і його достовірність підтвердив Абу Авана, через Ібн Джурайджа від Амра ібн Дінара:

لَا تَحُجَّنَّ امْرَأَةٌ إِلَّا وَمَعَهَا ذُو مَحْرَمٍ

«Жінка не може здійснювати хадж без махрама».

У цих двох хадісах згадується хадж, і вони не можуть стосуватись подорожі або часу подорожі. Тому кожна жінка, яка вирушає у хадж, повинна робити це у супроводі махрама, тобто і у шляху, і у здійсненні хаджу поруч з нею повинен знаходитись махрам, і при цьому не береться до уваги тривалість самої подорожі. Окрім цього, сама подорож у хадж, здійснення його обрядів — нелегка справа, і потрібен той, до кого вона зможе звернутись за допомогою у пересуненні під час здійснення обрядів або у вдоволенні своїх потреб.

Серед факіхів є ті, хто дозволив здійснення обов’язкового хаджу у групі віруючих жінок. До таких відносяться Шафії, Імам Малік. Є і ті, хто дозволив подібне в усіх обов’язкових подорожах, як, наприклад, Імам Малік. Проте  більш переважною буде думка, яка говорить про об обов’язковості махрама під час хаджу, однаково, якою тривалістю буде відстань.

Аллах краще знає.
Ваш брат Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта
27 Сафара 1440 р.х.
05.11.2018.

Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці у Фейсбуку «Фікх»