від Абу Нізара аш-Шамі
Питання: Ассаляму алейкум! Нехай Аллах воздасть Вам благом!
У мене до Вас питання, дорогий шейх: чи можна вивести іллят із даного аяту:
ذَٰلِكَ أَدۡنَىٰٓ أَن يُعۡرَفۡنَ فَلَا يُؤۡذَيۡنَ
«Так їх будуть легше впізнавати (відрізняти від рабинь і блудниць) і не піддадуть образам» (33:59)?
Відповідь:
Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху.
У даному священному аяіт повідомляється хікма (мудрість) від поставленого в обов’язок джильбабу (жіночого шаріатського вбрання), а не іллят для хукму.
1) У нашій відповіді за 17.09.2018 говориться: «Причиною ниспослання аяту було бажання провести розрізнення вільних жінок від рабинь, і останні не повинні були носити джильбаб. Деякі лицеміри дозволяли собі бачити різницю у спілкуванні з вільними жінками і рабинями, вважаючи, що покарання за флірт з рабинею менш суворе, аніж за флірт з вільною жінкою. Коли подібне траплялось на адресу вільної жінки, справа доходила до судді, і звинувачуваний виправдовувався тим, що прийняв жінку за рабиню і вважав це меншим гріхом. З ниспосланням аяту у них не залишилось приводу для подібної відмовки, оскільки для віруючих вільних жінок стало фардом вирізнятись від рабинь за допомогою свого вбрання під назвою джильбаб, яке вони опускали донизу до самих п’яток. Після цього подібні злочинці позбавились можливості виправдовуватись тим, що переплутали жінку з рабинею, і віднині не могли надіятись на послаблення покарання, оскільки це перестало бути аргументом на їх користь. Ібн Саад приводить у своєму «Ат-Табакаті» від Абу Маліка, що дружини Пророка ﷺ іноді виходили на вулицю по справам у нічний час, і деякі лицеміри піддавали їх образам. А коли їм вказували на вчинок, вони виправдовувались тим, що вони так вчиняли з рабинями. Тоді був ниспосланий аят:
يَٰٓأَيُّهَا ٱلنَّبِيُّ قُل لِّأَزۡوَٰجِكَ وَبَنَاتِكَ وَنِسَآءِ ٱلۡمُؤۡمِنِينَ يُدۡنِينَ عَلَيۡهِنَّ مِن جَلَٰبِيبِهِنَّۚ ذَٰلِكَ أَدۡنَىٰٓ أَن يُعۡرَفۡنَ فَلَا يُؤۡذَيۡنَ
«О Пророк, скажи дружинам своїм і донькам, і дружинам віруючих надягати на себе покривала. Так їх будуть легше впізнавати (відрізняти від рабинь і блудниць) і не піддадуть образам»(33:59)…
Звідси зміст аяту скерований на розпізнавання вільної жінки від рабині, а опускання джильбабу донизу служить для здійснення цього розрізнення: «Так їх будуть легше впізнавати (відрізняти від рабинь і блудниць) і не піддадуть образам». У тафсірі аль-Куртубі говориться: «Так їх будуть легше впізнавати (відрізняти від рабинь і блудниць) і не піддадуть образам», — означає, щоб вільну жінку не плутали з рабинями, і цим самим буде покладений край нападкам на її адресу. Це, у свою чергу, не означає впізнавання жінки аж до того, хто вона така».
2) Є різниця між іллятом і хікмою. Іллят — це спонукаючий чинник до видання хукму. Він виводиться із шаріатського тексту, проте треба розуміти, що у деяких текстах мотивація (ілліййя) або простежується за допомогою часток мотивування (таъліль), або за допомогою самої мовної конструкції. Буває і так, що у самому тексті або в іншому зустрічаються каріни (доводи), які анулюють значення мотивування (таълиль) і вказують на інше значення. Під цим значенням мається на увазі переслідуєма мета (гайя) Законодавця від видання хукму. Але варто розуміти, що мета не є тим, що штовхає до виведення хукму.
Вчені вирішили назвати це метою (гайя), або говорячи по-іншому — результатом (натіджя),задача яких — роз’яснити те, яку хікму (мудрість) переслідував Законодавець від закону (хукму), тому тут ніяк не може матись на увазі іллят. Причина цього полягає у тому, що мета не є тим, що спонукає до законодавству. Адже наявність або відсутність мотивованої речі (малуль) залежить лише від ілляту. А ось з хікмою справи так не обстоять.
لِّيَشۡهَدُواْ مَنَٰفِعَ لَهُمۡ
«Нехай вони засвідчать те, що приносить їм користь» (22:28),
وَمَا خَلَقۡتُ ٱلۡجِنَّ وَٱلۡإِنسَ إِلَّا لِيَعۡبُدُونِ
«Я створив джинів і людей лише для того, щоб вони поклонялись Мені» (51:56),
إِنَّ ٱلصَّلَوٰةَ تَنۡهَىٰ عَنِ ٱلۡفَحۡشَآءِ وَٱلۡمُنكَرِ
«Воістину, намаз оберігає від гидоти і засуджуваного» (29:45).
Форми побудови приведених вище текстів, з усіма карінами, роз’яснюють відсутність в них причинності (ілліййя) як спонукаючого чинника до видання якого-небудь хукму. Тому що, якщо б причинність (ілліййя) мала місце, то вона нікуди б не ділась. Адже хукм завжди присутній з іллятом у силу того, що наявність або відсутність хукму залежить від ілляту, адже він був виданий через нього. А що стосується хікми, то вона іноді присутня, а іноді відсутня.
لِّيَشۡهَدُواْ مَنَٰفِعَ لَهُمۡ
«Нехай вони засвідчать те, що приносить їм користь» (22:28).
Проте багато хто робить хадж, але не свідчать.
وَمَا خَلَقۡتُ ٱلۡجِنَّ وَٱلۡإِنسَ إِلَّا لِيَعۡبُدُونِ
«Я створив джинів і людей лише для того, щоб вони поклонялись Мені» (51:56).
Проте багато із створінь не поклоняються Аллаху.
إِنَّ ٱلصَّلَوٰةَ تَنۡهَىٰ عَنِ ٱلۡفَحۡشَآءِ وَٱلۡمُنكَرِ
«Воістину, намаз оберігає від гидоти і засуджуваного» (29:45).
Багато хто робить намаз, але не утримується від гріховності.
Саме тому положення, про яке згадувалось вище, називається «хікмой», а не «іллятом». Тому що іноді хукм може прийти окремо від хікми. І так може відбуватись з кожним положенням, яке іменується хікмою.
3) Зараз давайте поміркуємо над аятом, який згаданий у питанні:
а) Шаріатський хукм згаданий у словах «надягати на себе покривала».
б) роз’яснює, що слова «так їх буде краще впізнавати (відрізняти від рабинь і блудниць) і не піддадуть образам» не містять в собі ілляту, який спонукає до видання хукму. Проте це не доказ на обов’язковість джильбабу, отож, не іллят, а результат, що витікає із одягання у джильбаб. Іншими словами, це є метою Законодавця, до якої треба прагнути.
в) Цей результат іноді може бути відсутнім, як, наприклад, вільна жінка одягне джильбаб, але не буде рабинь, щоб відрізнятись від них і не піддатись образам.
г) Таким чином, слова «так їх будуть легше» будуть є хікмою у термінології Усуль фікха, а не іллятом.
Такою є моя думка, проте Аллах знає краще!
7 Джумада аль-уля 1440 р.х.
13.01.2019 р.
Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці у «Фейсбуку» «Фікх»
