Питання: Ассаляму алейкум!
Чи могли Ви роз’яснити строки із книги «Соціальна система»: «Чи дозволено при укладанні шлюбу у пропозиції і прийнятті, щоб одне із низ лунало у формі минулого часу, а друге у формі майбутнього часу».
Відповідь: Ваалейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху.
Перше: як я розумію, питання стосується наступних строк із книги «Соціальна система»: «Шлюб укладається шляхом шаріатської пропозиції та прийняття (згоди). Пропозиція — це перша мова, яка виходить від однієї із двох сторін, які домовляються. Прийняття — це друга мова другої сторони, яка домовляється. Наприклад, наречена говорить нареченому: «Я вийшла за тебе заміж», — а він їй відповідає: «Я прийняв». Або це відбувається навпаки. Рівно як пропозиція та прийняття відбувається безпосередньо між нареченим і нареченою, це може відбуватись і між їх довіреними особами або між одним із них (нареченою або нареченим) та довіреною особою іншого. Є умова, щоб пропозиція відбувалась словами зі значенням «видавати заміж» та «одружувати», а у прийнятті це не ставиться умовою, тому що тут умовою є згода з цією пропозицією будь-яким виразом, який вказує на згоду і прийняття шлюбу. Окрім цього, слова пропозиції і прийняття повинні лунати у формі минулого часу, як, наприклад, «Я одружився», «Я вийшла заміж», «Я погодилась (погодився)», або перше повинно лунати у формі минулого часу, а друге бути у формі теперішнього або майбутнього часу. Адже шлюб — це угода, і у ній повинен бути використаний вираз, який вказує на підтвердження, яким є форма минулого часу».
Друге: для повної ясності наведемо наступне:
1 — Слова угод в Ісламі відносно пропозиції та прийняття повинні виражати підтвердження і дотримання з обох сторін:
— Це виражається лише дієсловом минулого часу. наприклад, якщо сказати «такий-то зробив» — це означає, що він вже виконав дію.
— З точки зору арабської мови форма дієслова теперішнього та майбутнього часу (мударі) не у повній мірі відображає здійсненність дії, а швидше,початок виконання дії або її виконання у майбутньому. Якщо сказати «такий-то робить», то виконання іще не відбулось повністю, або він тільки розпочав його виконання і перебуває іще у процесі, або він лише готується до виконання. Якщо ж до дієслова мударі додається частка майбутнього часу, тоді це взагалі означає, що дія буде виконана у майбутньому.
— З точки зору арабської мови форма дієслова наказового способу (амр) відноситься до майбутнього часу. Якщо сказати «зроби», очевидно, що дія іще не виконана, тому вважається, що дієслово наказового способу відноситься виключно до майбутнього часу.
— У коментарях до книги «Аль-Аджуррумія» (під авторством Ібн Аджуррума ас-Санхаджи) відносно наступного: «Калям (пропозиція, фраза) — це склад слів, що несе певний зміст. Усі слова арабської мови поділяються на три види: ісм (іменники), філь (дієслова) і харф (частки, прийменники, сполучники), які надають словам певного значення», — шейх Абдулькарім аль-Худайр пише: «Ісм (іменник.) — це слово, яке несе значення, але неприв’язане до часу. Філь (дієслово) — це слово, яке прив’язане до часу, несе в собі значення або описує подію. Дієслово минулого часу називається мади, теперішнього та майбутнього — мударі, а якщо дієслово відноситься лише до майбутнього часу, тоді це амр (наказового способу). Харф (частка) може нести значення лише у зв’язці з іншим словом…».
Третє: згідно з вищезгаданими формами дієслів і застосуванням цього в угодах, особливо у шлюбних, що є предметом нашого питання, прояснюється наступне:
1 — Оскільки угоди в Ісламі вимагають від сторін, які домовляються, підтвердження і дотримання, а це виражається дієсловом у минулому часі, як ми вже говорили, тоді шлюб вважається пропозицією та прийняттям, які виражаються дієсловом минулого часу. Наприклад, батько нареченої говорить: «Я видав за тебе свою доньку», — а наречений відповідає: «Я прийняв», — тоді шлюб вважається укладеним.
2 — Шлюб не вважається укладеним, якщо пропозиція і прийняття було виражено дієсловом майбутнього часу (в арабській мові це дієслово мударі з додаванням однієї з часток майбутнього часу), тому що у такому випадку, як ми сказали,дієслово не несе значення зараз, а швидше, це схоже на обіцянку і не вражає підтвердження і дотримання. Тому у цьому випадку шлюб вважаються не укладеним. Наприклад, якщо батько дівчини сказав: «Я видам за тебе свою доньку», — а наречений відповість: «Я одружусь на ній», — тоді шлюб не вважається укладеним.
3 — Якщо пропозиція та прийняття виражалось дієсловом мударі без частки майбутнього часу або дієсловом наказового способу (амр), тоді, ґрунтуючись на тому, що дієслово мударі може вражати як теперішній, так й майбутній час, а дієслово амр виражає виключно майбутній час, і враховуючи, що майбутній час не виражає підтвердження та дотримання, а швидше, виражає обіцянку, що дія виконається у майбутньому, — враховуючи усе це, угоди, які вимагають підтвердження та дотримання, як шлюбна угода, не можуть укладатись за допомогою слів у майбутньому часі. Тому дієслова мударів та амр повинні супроводжуватись каріною (додатковою вказівкою), за допомогою якого розуміється, що дія виконується зараз, а не у майбутньому. Такою каріною може служити вираз однієї із двох сторін (пропозиція або прийняття) у минулому часі, наприклад:
а) Опікун нареченої говорить нареченому: «Я прийшов до тебе, щоб видати за тебе свою доньку», — а наречений відповідає: «Я прийняв», — тоді шлюб вважається укладеним, незважаючи на те, що пропозиція була виражена дієсловом мударі «видати», який може означати і теперішній, і майбутній час. Проте прийняття пролунало у минулому часі, що визначає зміст, а саме: укладання шлюбу сталося зараз, а не у майбутньому часі.
б) Або опікун говорить нареченому: «Одружись на моїй доньці», — а він відповідає: «Я погодився». Шлюб вважається укладеним, хоча пропозиція пролунала у виді дієслова наказового способу (амр), який, як відомо, означає виключно майбутній час. Проте прийняття пролунало у минулому часі, що визначає зміст, а саме : укладання шлюбу сталося зараз, а не у майбутньому.
Четверте: таким є значення того, що приводиться у книзі «Соціальна система»: «Окрім цього, слова пропозиції та прийняття повинні лунати у формі минулого часу, як, наприклад, «Я одружився», «Я вийшла заміж», «Я погодилась (погодився)», або перше повинно лунати у формі минулого часу, а друге бути у формі теперішнього або майбутнього часу. Адже шлюб — це угода, і у ній повинен бути використаний вираз, який вказує на підтвердження, якою є форма минулого часу». Якщо одне із двох (пропозиція або прийняття» пролунало не у минулому часі (мади), а у теперішньому (мударі) або у наказовому способі (амр), тоді друге повинно пролунати у минулому часі — це угода, і у ній повинен бути використаний вираз, який вказує на підтвердження, яким є форма минулого часу.
Сподіваюсь, цього досить …
П’яте: для більшої користі я наведу деякі слова вчених по цьому питанню:
1 — У книзі по ханафітському мазхабу «Аль-Хідаяшархбідая аль-мубтаді», написаної Алі аль-Фергані Абу аль-Хасаном Бурхануддіном, у главі «Нікях» пишеться:
«Нікях укладається за допомогою пропозиції та прийняття — двома речами у минулому часі … також укладається двома речами, одна із яких — у минулому часі, а друга — у майбутньому, наприклад, якщо скаже «одружись на мені», а він відповість «я одружився на тобі».
2 — У книзі по шафіїтському мазхабу «Аль-Хаві аль-кабір», який написаний Абу аль-Хасаном Алі (аль-Маварді) і є шархом до книги «Мухтасар аль-Музані», пишеться відносно недійсності нікяха при використанні у пропозиції та прийнятті майбутнього часу:
«Що стосується угоди з використанням майбутнього часу, наприклад, якщо опікун нареченої скаже «я видам за тебе свою доньку», а наречений відповість «я одружусь на ній», тоді угода вважається неправильною як з точки зору слів опікуна, так і нареченого, оскільки мова кожного вважається обіцянкою, а не укладанням угоди … Якщо наречений скаже опікуну нареченої «я одружусь на твоїй доньці», а опікун відповість «я видам її за тебе», угода вважається неправильною з обох сторін, оскільки мова кожного вважається обіцянкою, а не укладанням угоди …».
3 — У книзі «Мінхаджат-талібінваумдат аль-муфтін», автор Абу Закарія Мухйіддін Яхья ібн Шараф ан-Нававі, пишеться:
«Нікях укладається за допомогою пропозиції «я вийшла за тебе заміж» і за допомогою прийняття «я одружився» або «я прийняв». Також пропозиція може пролунати у бік опікуна, проте пропозиція повинна лунати лише підходящими словами «одружитись», «вийти заміж» і т.д. Якщо наречена сказала «одружись на мені», а він відповів «я одружився на тобі» або опікун сказав «одружись на ній»,а він відповів «я одружився на ній», тоді угода теж правильна».
Наведемо деякі шархі до цієї книги:
а) У книзі «Мугні аль-мухтаджилямаъріфатіальфаз аль-мінхадж», під авторством Шамсуддіна Мухаммада аль-Хатібааш-Ширбіні аш-Шафії, пишеться:
Якщо наречений говорить опікуну нареченої «видай за мене заміж свою доньку», а він відповідає «я видав її за тебе», або опікун говорить «візьми в дружини мою доньку», а наречений відповідає «я одружився на ній», то в обох випадках нікях правильний».
б) У книзі «Ніхая аль-мухтаджиляшарх аль-мінхадж», написаною Шамсуддіном ібн Хамзой Шихабуддіном ар-Рамлі, пишеться:
«Якщо наречений говорить опікуну нареченої «видай за мене свою доньку», а він відповідає «я видав за тебе свою доньку» або опікун говорить «візьми її в дружини», а наречений відповідає «я узяв її в дружини», тоді нікях правильний, оскільки мова вказує на категоричність прийняття і згоду».
4 — У Кувейтській енциклопедії ісламської юриспруденції пишеться:
«Факіхи прийшли до того, що нікях укладається за допомогою пропозиції та прийняття у минулому часі, наприклад, якщо опікун нареченої скаже нареченому «я видав за тебе свою доньку» або «одружив на тобі» а наречений відповість «я прийняв»… Також нікях укладається за допомогою пропозиції у наказовій формі, наприклад, якщо опікун нареченої скаже нареченому «одружись на моїй доньці», а він відповість «я одружився на ній» («Ніхая аль-мухтадж»)».
5 — Книга «Ісламська юриспруденція та її докази», Вахб аз-Зухайлі:
«Висновок: у шафіїтському мазхабі шлюб укладається лише у минулій формі (мади) за допомогою слів «одруження» або «нікях». У малікітському та ханафітському мазхабі — у минулій формі (мади), теперішній (мударі) та наказовому способі «амр», якщо за допомогою додаткових вказівок (каріна) або самого положення розуміється, що це є пропозицією, а не обіцянкою.
Більшість не ставить умовою, окрім ханбалітів, щоб пропозиція передувала прийняттю, а лише вважає це бажаним, наприклад, якщо опікун нареченої скаже «я видав за тебе її». Ханбаліти сказали: якщо прийняття передувало пропозиції, це неправильно, однаково, чи було це словами у минулому часі, як «я одружився» або у наказовій формі — «одружи на мені».
Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта
6 Сафара 1440 р.х.
15.10.2018 р.
