від Асадаллуха аль-Кураши
Питання: Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху.
Моє питання адресоване нашому дорогому шейху Аті ібн Халілю Абу ар-Рашті, нехай береже його Аллах і нехай дарує його руками і руками членів Хізб ут-Тахрір перемогу Уммі.
Дорогий шейх, моє питання стосується розбіжності вчених у питаннях фікху. Деякі думки вчених чотирьох мазхабів суперечать табанні Хізба. Наприклад, у питанні використання астрономічних розрахунків у визначенні початку посту місяця Рамадан. Так ранні вчені, зокрема — Ібн Сурайджаш-Шафії, згадують про дозволеність подібного. Також такі вчені, як Ахмад Мухаммад Шакір і Мустафа аз-Зарка аль-Ханафі, висловились про допустимість визначення посту на основі астрономічних розрахунків.
Звідси виникають питання: як нам поводити себе у відношенні таких рішень, які суперечать нашому табанні, особливо коли ці рішення виносяться видатними муджтахідами? Чи приймаємо ми думку про допустимість визначення посту на основі астрономічних розрахунків, тобто, що у даному питанні існує дві точки зору і що більшість говорить про допустимість подібних розрахунків, але не про обов’язковість? Чи погоджуємось ми зі словами того, хто говорить: «Не примушуй мене до своєї думки, оскільки дане питання містить розбіжності серед вчених»? Чи можу я слідувати будь-якій думці відносно визначення початку посту?
Мета мого питання полягає у тому, щоб сформувати правильне розуміння відносно суперечливих питань фікху,а також дізнатись, коли друга думка (визначення посту на основі астрономічних розрахунків) вважається слабкою і коли її треба відкидати? Або коли опускається присутність другої думки, навіть якщо вона слабка з нашої точки зору? Наприклад, яка різниця між питанням при визначення посту на основі астрономічних розрахунків і питанням про аурат жінки перед чоловіками, враховуючи той аспект, що табанні говорить про допустимість показувати обличчя і кісті рук, а інші вчені стверджують про заборону цього?
Прошу пробачення за своє довге питання, але прошу Вас внести ясність, чому дане питання містить розбіжність думок, можливо, причина полягає у відсутності Ісламської Держави, де запроваджувались би ці закони і існував би єдиний погляд, або ж причина — в чомусь іншому?
Нехай Аллах воздасть Вам благом!
Відповідь:
Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху.
Нехай Аллах благословить Вас за дуа! Ми також просимо Аллаха воздати Вам благом і благословенням.
Закони, які виведені із шаріатських доказів за допомогою правильного шаріатського іджтіхаду, поза сумнівів є шаріатськими законами для того, хто їх вивів. Інакше кажучи, це є шаріатською думкою, навіть якщо вона суперечить табанні, особливо що стосується думки вчених чотирьох мазхабів, які відомі своєю богобоязливістю і знаннями. Ми вже роз’яснили те, як взаємодіяти з думками вчених, які суперечать нашому табанні. Тут я наведу дві цитати із наших видань, щоб Ви отримали відповідь на своє питання:
1) У книзі «Концепція ХТ» говориться: «Іман в Ісламі відрізняється від пізнання його законів і його законодавства, бо іман будується розумним, обґрунтованим шляхом, або на тій основі, яка доведена розумом. Тому ніякий сумнів не може запровадитись у даний іман. Що ж стосується пізнання законів Ісламу, то це не залежить тільки від розуму, а залежить також від знання арабської мови, здатності робити висновки (істінбат), знання достовірних і слабких хадісів. Тому носії заклику повинні вважати своє розуміння законів правильним, але у той же час допускати ймовірність його помилковості, а розуміння інших вважати помилковим, але допускати при цьому ймовірність його правильності. Це необхідно їм для того,щоб вони змогли вести заклик до Ісламу і його законам згідно своєму розумінню та їх (законів) виведенню.
А також для того, що носії заклику змогли змінити розуміння інших людей, яке вони вважають помилковим з ймовірністю правильності, на своє розуміння, яке вони вважають правильним з ймовірністю помилковості. Тому носіям ісламського заклику неможна говорити про своє розуміння, що це — думка Ісламу, а необхідно говорити про свою думку, що вона — ісламська думка. Муджтахіди із числа засновників мазхабів вважали свої висновки правильними і при цьому допускали можливість їх помилковості. Кожен із них говорив: «Якщо є достовірний хадіс, то це стає моїм мазхабом, тому мої колишні слова відкиньте». Так само ж і носії заклику повинні вважати свої думки, які вони приймають чи виводять із Ісламу, правильними, допускаючи можливість їх помилковості» (кінець цитати).
2) У книзі «Входження у суспільство» говориться: «Що стосується входження у суспільство, то неможна дозволяти запровадженню у суспільство чомусь сторонньому, окрім Ісламу, який не містить в собі чужді елементи, адже невірні, правителі і політики будуть старатись запровадити неісламські ідеї в суспільство під іменем Ісламу. Цим носії заклику будуть мати на меті виключення у суспільстві розпливчастого розуміння Ісламу. Тому мусульмани повинні повністю усвідомлювати цей аспект і атакувати будь-яку ідею, яка суперечить Ісламу, як атакується будь-яка ідея невір’я, оскільки подібні ідеї є явним невір’ям (куфрбавах).
Проте така атака скерована тільки проти політичних і законодавчих ідей, тобто проти ідей, які пов’язані з громадськими відносинами і обговорення яких відбувається у справах держави під час видання ідеї чи її дослідження. Прикладами цьому є такі ідеї, як заборона багатоженства, дозволяння кооперативів, співучасть в діяльності міністерств, зближення між правителями держав мусульманського світу, при цьому зберігаючи за кожним його пост у державі, панісламізм, підвищення рівня життя, приваблення іноземних капіталів і т.п. ідеї. Усі вони є ідеями невір’я, але їх намагаються запровадити як ісламські або як ідеї, які не суперечать Ісламу. Дані ідеї повинні бути піддані атаці, з ними повинні вестись боротьба, щоб вони не змогли проникнути у суспільство, інакше у суспільстві виникне розпливчасте розуміння Ісламу.
Що стосується ісламських ідей, які суперечать табанні Хізба, то це пояснюється помилковістю у їх розумінні. Проте ці ідеї не піддаються атаці, а лише озвучується, що вони є ісламською думкою зі слабкою доказовою базою. Наприклад, деякі муджтахіди забороняють, щоб халіф був некурайшитом або тим, хто не відноситься до Ахльаль-Байт. Інші вважають недозволеним, щоб жінка була суддею. Треті дозволяють накопичувати золото і срібло, якщо з них виплачується закят. Четверті дозволяють здавати землю в оренду для землеробства і т.д. усі ці думки є ісламськими думками, а, отож, не перешкоджається їх входження у суспільство, оскільки вони не утворюють розпливчастості. Вони такі ж ісламські,як ісламськими є думки Хізба, оскільки опираються як на докази, так і на те, що схоже на доказ (шубхатудаліль). Що стосується цих думок, то тут досить роз’яснити їх помилковість.
Видання Хізба не містять в собі думок, які суперечать його табанні. Проте дозволено наводити думки, відносно яких не було прийнято табанні про те, що вони використовуються у якості моделі для розуміння фікху чи законодавства. Публікуючи ці думки, не треба згадувати, кому вони належать, досить обмежитись згадуванням їх доказів. Це відносно думок, які публікує Хізб. Що стосується поширення ісламських думок не від Хізба, то треба обмежитись лише дискусією, якщо в цьому є необхідність, в іншому випадку треба залишити їх без уваги. за допомогою усього цього Хізб встає якоюсь перешкодою між суспільством і розпливчастістю у розумінні Ісламу. Такими чином, протистояння між Ісламом і невір’ям буде тривати до тих пір, поки невір’я не буде подолано» (кінець цитати).
Із усього наведеного вище стає зрозумілим, що Хізб не заперечує інші ісламські думки у питаннях фікху, поки вони виведені на основі правильного іджтіхаду. Хізб лише вдовольняється спробами роз’яснити їх помилковість і пояснити правильність своїх думок та їх доказову базу. Хізб не бореться з цими думками, не атакує їх, а обмежується поясненням їх помилковості. Хізб допускає їх присутність в суспільстві, оскільки це — ісламські думки, навіть якщо вони були виведені на основі слабких доказів з точки зору Хізба.
Прикладом подібного є думка низки факіхів і вчених про те, що обличчя і кісті рук жінки є ауратом. Ми не заперечуємо їх думку, але при цьому закликаємо до своєї думки, тобто до того, що обличчя і кісті рук жінки — не аурат, ми роз’яснюємо їм на основі шаріатських доказів правильність нашої думки. Проте ми не атакуємо їх думку, не заперечуємо слідування ісламським думкам тих чи інших факіхів і муджтахідів.
Що стосується використання астрономічних розрахунків у визначенні початку посту місяця Рамадан, то тут є низка думок. Одні говорять, що якщо зійшов молодий Місяць вночі, то ця ніч буде першою ніччю Рамадану. Інші сказали, що якщо молодий Місяць зійшов вдень, але зник після заходу Сонця, і неважливо, наскільки, то ніч буде вважатись ніччю Рамадану. Треті спробували зблизити між астрономічними розрахунками і баченням Місяця,тому вони сказали, що якщо молодий Місяць зійде вдень, але зникне після заходу Сонця на строк, на протязі якого можна побачити Місяць, то дана ніч буде вважатись першою ніччю Рамадану. Але у той же час вони розійшлись у визначенні строку, на протязі якого зникає Місяць: 10хвилин, або 15 хвилин, або 20 … Я не схиляюсь до того, що даний іджтіхад — правильний, оскільки шаріатські тексти, які стосуються початку і завершення посту,ясно говорять про бачення. Посланець Аллаха ﷺ сказав:
صُومُوا لِرُؤْيَتِهِ وَأَفْطِرُوا لِرُؤْيَتِهِ
«Починайте поститись, коли побачите його (Місяць), і закінчуйте поститись, коли побачите його (Місяць)» (наводить Муслім). Як даний текст можна віднести до астрономічним розрахункам? Особливо, коли Посланець ﷺ зробив неможливість побачити молодий Місяць, навіть якщо він прихований за хмарами, обов’язковим приводом для відрахування 30-го дня Шабана?Посланець ﷺ сказав:
فَإِنْ غُمِّيَ عَلَيْكُمُ الشَّهْرُ فَعُدُّوا ثَلَاثِينَ
«Якщо ж він (Місяць) буде прихований [з причини хмарності], то відраховуйте 30-й день [у Шабана]»(Муслім). Дані тексти лише підтверджують той факт, що причиною (сабабом) для початку і припинення посту є тільки бачення молодого Місяця. Іншої причини не існує. У зв’язку з чим в душі у мене — незгода з тим, щоб вважати астрономічні розрахунки правильним, відповідним Шаріату іджтіхадом. Ми ж прийняли у якості табанні,що саме бачення молодого Місяця є причиною для початку і припинення посту, оскільки це ґрунтується на правильному іджтіхаді, який відповідає основам Шаріату.
Підбиваючи підсумки: ми не атакуємо жодну із ісламських думок визнаних муджтахідів до тих пір, поки її виведення відбувалося за допомогою іджтіхаду. Ми лише ведемо дискусії про те, що наша думка — правильна, наводимо свої докази і вислуховуємо думки інших. Проте, що стосується тих, хто намагається внести в Іслам неісламські рішення і намагається за допомогою них збити людей, то з ними ми суворі. Ми не можемо миритись з існуванням таких брехливих думок. Наприклад є ті, які заявляють про дозволеність лихварства, про дозволеність брати співучасть у правлінні неісламськими законами або бути частиною подібної системи. Дійшло до того, що почали говорити про допустимість підписувати договори і налагоджувати відносини з «Ізраїлем». Але ж Всевишній сказав:
أَلَا سَآءَ مَا يَحۡكُمُونَ
«Воістину, погані їх рішення!» (16:59).
Подібні брехливі думки поширені у наш час, вони не є наслідком іджтіхаду, більше того, вони ідуть врозріз з однозначними доказами Корану і Сунни. Подібні думки не вважаються ісламськими, вони відкидаються і забороняються, а також проти них ведеться боротьба.
Сподіваюсь, дане питання прояснилось для Вас,але Аллах знає краще.
25 Шабана 1442 р.х.
07.04.2021 р.
Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці у «Фейсбук» на тему «Фікх»
