від Mohamed Ali Bouazizi
Питання: Ассаляму алейкум.
З іменем Аллаха, Милостивого і Милосердного.
Нещодавно я прочитав статтю одного із відомих шабабів, якого я вважаю одним із основних фігур в Хізбі, в ній він пише: «…В ту мить, коли ми можемо сформувати достатню громадську думку у відношенні ісламського політичного проекту — в лиці Ісламської Держави і його унікальної політичної системи — хоча б в одній із країн, поруч з достатнім захистом і наданням допомоги з боку тих, хто здатен вирвати владу із рук узурпаторів і агентів, тільки тоді Ісламська держава встане на ноги,щоб змінити хід історії …».
Коли я спитав його про цю статтю, він мені відповів наступне: «Громадська думка іще не на нашій стороні, щоб віддати нам лідерство, хоча в деяких країнах ми користуємось повагою і довірою. Окрім того, ті, хто надає нам допомогу, в більшості випадків є людьми, які не користуються великою популярністю у суспільстві, не є його лідерами».
Я і деякі шабаби пережили розчарування після думки цього брата, оскільки ми жили ідеєю, що громадська думка на користь Ісламу вже існує.
Адже згідно думці того оточення, в якому живу я, думці тих людей, з ким я маю зв’язок, і моєму оточенню із числа юристів, я можу з упевненістю сказати, що в Уммі існує громадська думка про неминучість змін і що вони повинні відбутись на основі Ісламу.
Ми — як Хізб — хочемо, щоб громадська думка супроводжувалась громадською свідомістю на основі того Ісламу, якого ми хочемо. Також ми хочемо разом з Уммою досягти високих цілей, якщо це можливо. Проте, на мою думку, це не є умовою, щоб почати процес пошуку допомоги у володарів сили і захисту, оскільки Умма завжди емоційно вибирала Іслам і віддавала свої голоси на виборах на користь партії «Ан-Нур», туніської партії «Ан-Нахда», «Братам-мусульманам» чи Ердогану; при цьому Умма не обговорювала Іслам, який пропонували ці партії і особистості. І якщо б Умма виявила нас на політичній арені, втягнутих у міжнародну систему, вона б вибрала нас раніше, аніж їх, оскільки вона довіряє нам і навіть закликає нас брати участь в виборах, щоб віддати нам свій голос.
Адже Іслам прийшов відчуженим, і він повернувся таким, яким прийшов. А говорити, що якщо ми приймемо рішення до того, як Умма зрозуміє той Іслам, який ми пропонуємо їй, то вона відвернеться від нас чи скаже: «Це не той Іслам, який я хочу», — то таке ствердження неточне, і цього не відбудеться. Адже Умма прийняла ідеї, які не були із Ісламу, в кінці часів Османської Держави, і вона зробила це лише на тому підґрунті, що «вчені» чи Шейх уль-Іслям сказали, що вони із Ісламу.
Тоді Умма не обговорювала обґрунтованість їх слів, і досі продовжує приймати те, що говорять пропіарені шейхи з екранів телевізора. Коли Посланець Аллаха ﷺ переселився в Медину і взяв владу в свої руки, то громадська думка бала на боці Ісламу, хоча законодавство іще не було завершено. Сьогодні, коли до влади прийшли таліби, на каналі «Аль-Вакія» було піднято декілька тем про талібів, наприклад, «чи варто простити їх проголосити Халіфат?», «ми радимо їм посилатись на Іслам і не брати участь в міжнародній системі» і т.п., але той же шабб, думку якого я цитував щодо питання громадської думки, сказав: «Талібан» повинен посилатись на Іслам, а його опорою повинна бути Умма, і вона повинна глибоко розуміти те, що відбувається навколо неї, а отож, кордони між мусульманськими країнами не повинні враховуватись». Це вірна і хороша заява, але тут він не врахував ту громадську думку під тим самим кутом, під яким він її бачить.
Звідси питання: чи вимагається наявність певної громадської думки, коли Хізб буде брати владу у свої руки, чи не вимагається цього, якщо Халіфат проголошений кимось іншим?
Будь ласка, роз’яснить нам, нехай помилує Вас Аллах.
Відповідь:
Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху.
Нехай благословить Вас Аллах за Ваші дуа за нас, і ми також просимо у Аллаха добра Вам.
Що стосується відповіді на ваше питання, то громадська думка, яка витікає із громадської свідомості, є умовою для таляб ун-нусра (звернення за допомогою). Тому в будь-якій країні, де ця умова виконується, робиться таляб ун-нусра, якщо в цій країні є необхідні компоненти держави. Отож, якщо громадська думка досягнута в якій-небудь країні маджаля, то таляб ун-нусра робиться в ній і будь-якій країні, де є необхідні компоненти держави. Інакше кажучи, якщо громадська думка досягнута в будь-якій із країн маджаля, як вже було згадано, то таляб ун-нусра стає обов’язковим (ваджиб) в кожній із країн, де є необхідні компоненти держави, незалежно від того, чи стане ця країна точкою опори (нуктату іртіказ) чи буде приєднана до іншої країни.
Необхідно громадська думка виникла в середині 60-х років минулого сторіччя, і з того часу Хізб почав здійснювати таляб ун-нусра по усій території маджаля згідно з умовами цих країн і згідно з тим, що бачить керівництво Хізба. Щодо цього згадаю деякі моменти:
1) У відповіді на питання від 5 Рабі ус-сані 1389 р.х. (20.06.1969 р.) ми писали: «На початку 1964 р. реакція Умми на Хізб була в Йорданії, тобто в одному із його вілаятів, і було підтверджено приєднання сусідньої країни, тобто проявилась громадська думка, що витікає із громадської свідомості, а також мали місце необхідні компоненти держави. Таким чином, мала місце позитивна реакція на Хізб у цілому, як нібито на нього відреагували в усіх вілаятах, де він вів свою діяльність. Тому таляб ун-нусра зосередився на одному із двох питань (підтримка в несенні заклику і допомога в досягнення влади) — на взяття влади. З того часу Хізб звертається з таляб ун-нусра, щоб досягти влади. Таляб ун-нусра для отримання влади — це метод, а не спосіб, тобто це постанова Шаріату, яку необхідно виконувати, а не та діяльність, зайнятись якою вимагає реальність.
Тому Хізб і озадачений таляб ун-нусрою. Тим не менш, дії, пов’язані з таляб ун-нусра, масштабні і небезпечні, а значить, не кожен із шабабів здатен виконати їх. Неправильно, щоб Хізб доручав подібні справи будь-якому із шаббів; по цій причині не уявляється можливим віднести цю справу до усіх шабабів поспіль. Посланець ﷺ звертався з таляб ун-нусра до вождів племен, головам держав,до делегацій, які приїздили в Мекку, до могутніх особистостей, які відвідували Каабу, тобто він ﷺ шукав допомоги у груп, володіючих силою і могутністю. Мусаб ібн Умайр звертався з таляб ун-нусра до лідерів Медини і могутніх людей, а потім зібрав їх і повів до Посланця ﷺ як одну групу, щоб вони вже на ділі підтримали його ﷺ заклик і передали йому владу в Медині, захистили заклик, і, якщо треба, віддали б свої життя заради його збереження.
Дана реальність — така же, як і реальність, яку Хізб використовує під час здійснення таляб ун-нусра Пророком Аллаха ﷺ. Хізб звертається з таляб ун-нусра так само, як це робили Посланець Аллаха ﷺ і Мусаб ібн Умайр. І тут неважливо, чи робіться таляб ун-нусра по прикладу Посланця ﷺ, тобто звертається до якої-небудь однієї групи, чи по прикладу Мусаба, тобто звертається з таляб ун-нусра до могутніх людей окремо, а потім збираючи їх в одну групу, щоб вже вони у свою чергу, надали допомогу релігії Аллаха на ділі. Метод Мусаба був схвалений Посланцем ﷺ за допомогою мовчазної згоди (ікрар)» (кінець цитати).
2) У відповіді на питання від 12 Мухаррама 1390 р.х. (20.03.1970 р.) ми писали: «Точка опори (нуктату іртіказ) — це місце, в якому встановлюється держава, тобто місце, де Хізб бере владу. Але якщо у цієї території немає усіх необхідних компонентів держави, то воно не підходить у якості точки опори, якщо тільки не знаходиться іншого місця (утворення), яке має необхідні компоненти держави, і воно згодне злитись з першим, коли в ньому буде встановлена держава. А може бути і так, що у обох — або у когось із них одного — будуть необхідні компоненти держави.
Так в свій час Йорданія відреагувала сама, без яких-небудь зусиль з боку Хізба, тому Хізбу довелось вести в ній діяльність, щоб отримати владу в Йорданії. Хізб почав звертатись з таляб ун-нусра в Йорданії і за її межами, щоб знайти достатню матеріальну силу, здатну взяти владу, особливо після того, як позитивна відповідь була отримана з боку іншого утворення. Таким чином, Йорданія стала точкою опори, і з’явилась можливість взяти владу в ній, тому що умови для точки опори були реалізовані.
<…> Медина підходила для того, щоб бути точкою опори, тому що в ній були необхідні компоненти держави для Аравійського півострову. Більше того, навіть Таіф підходив для того, щоб бути точкою опори, оскільки в ньому також були необхідні компоненти держави для Аравійського півострову <…> Таляб ун-нусра — це дуже важка і надзвичайно небезпечна справа, оскільки вона вимагає безпрецедентної хоробрості і сміливості, настирливості і неординарних підходів, а також вимагає терпіння, витривалості і здорового глузду» (кінець цитати).
3) Що стосується фактичного лідерства, то цього важко досягти в нинішніх обставинах до створення держави. Причина цього полягає в тому, що громадська думка хоч і приводить до ідейному лідерству, але фактичне лідерство не супроводжує її, якщо тільки Умма не править сама, як це було в епоху Посланця Аллаха ﷺ. На сьогоднішній день мусульманські країни прямо чи косвенно управляються колонізатором, а не Уммою.
Отож, якщо громадська думка, яка витікає із громадської свідомості, тобто ідейне лідерство, досягається в якій-небудь частині части маджаля, і там присутні необхідні компоненти держави, то звертатись з таляб ун-нусра стає ваджибом. Що стосується фактичного лідерства, то воно досягається, коли держава встановлюється з урахуванням тих умов, в яких ми живемо.
4) Ми дали роз’яснення по цим аспектам у відповіді на питання від 20.09.2011, аналогічне Вашому. У відповіді говориться: «Що стосується значення «громадська свідомість». Слово «اَلْوَعْيُ» (свідомість) в арабському тлумачному словнику «Лісан аль-Араб» описується так: «اَلْوَعْيُ» означає «вивчити що-небудь». Наприклад, людина добре зрозуміла якусь річ чи мову. Це означає, що вона завчила її, зрозуміла і прийняла, у зв’язку з чим вона стала свідомою людиною. Наприклад, говориться «один більш свідомий за іншого», тобто він більш здатен запам’ятати і зрозуміти. В одному із хадісів було сказано:
نَضَّرَ اللَّهُ امْرَأً سَمِعَ مِنَّا شَيْئًا فَبَلَّغَهُ كَمَا سَمِعَهُ فَرُبَّ مُبَلَّغٍ أَوْعَى مِنْ سَامِعٍ
«Нехай обрадує Аллах того чоловіка, який почує від нас що-небудь і передасть це іншому саме так, як він це почув. Адже може трапитись, що той, кому передадуть (що-небудь), засвоїть це краще того, хто почув» (Абу Дауд, ат-Тірмізі, Ібн Маджа, Ібн Хіббан).
Само слово «громадське» означає, що розуміння повинно бути всеохоплюючим, підкреслюючим основну проблему питання. Що стосується того, яким чином громадська свідомість формується на користь Халіфату, то це залежить не тільки від знання слова «Халіфат». До громадської свідомості також будуть відноситись знання низки законів, пов’язаних з Халіфатом, зокрема — обов’язковість існування Халіфату, необхідність існування при владі одного лише халіфа, обов’язковість присяги халіфу на основі права вибору і згоди, знання обов’язків халіфа, особливо обов’язку по турботі про зовнішні і внутрішні справи мусульман. Ми сказали «низки законів», оскільки немає необхідності знати усі деталі, досить лише стислого пізнання, щоб у людини у відношенні Халіфату сформувалась громадська свідомість. Такий процес стосується і інших питань Шаріату.
— Громадська свідомість була фактично досягнута в деяких частинах маджаля, а як відомо, якщо вона буде реалізована на одній із територій маджаля, етапи діяльності будуть продовжуватись паралельно з іншими територіями, щоб об’єднати цю територію з тими, де громадська свідомість була досягнута. І так буде тривати, поки, з дозволу Аллаха, громадська свідомість у Умми не буде досягнута в усіх аспектах.
— Досягнення громадської свідомості є умовою для початку звернення з таляб ун-нусра. Але не є умовою, щоб громадська свідомість була досягнута на усій території маджаля. З початку 1960 р. громадська свідомість була досягнута більше аніж в одній країні території маджаля, тому Хізб почав звертатись з таляб ун-нусра в кожній країні, в якій було вирішено шукати допомогу. Хізб активізує свою діяльність по формуванню громадської думки, яка витікає із громадської свідомості, щоб паралельно добитись і громадської свідомості, і можливості робити таляб ун-нусра.
— Досягнення громадської свідомості де-небудь не означає, що воно непохитне і не може бути порушено регіональними чи міжнародними силами, а також це не означає, що ці сили не можуть поширювати дезінформацію і брехню.
— Ми не раз згадували, що «громадська думка» витікає із громадської свідомості», але буває, що ми згадуємо лише «громадську думку», а іноді — що «громадську свідомість», і це правильно, враховуючи той факт, що вимагаєма громадська думка завжди виходить із громадської свідомості, адже це ланки одного ланцюга. Тому згадування однієї ланки без згадування іншої є правильним.
—- Хізб взяв на себе ідейне лідерство Уммою більше аніж в одному місці. Але оскільки Умма не править сама і не приймає рішень, а швидше, рішення виходить від хазяїв мусульманських правителів, які є агентами, то ідейне лідерство не обов’язково повинно супроводжуватись фактичним лідерством. Якщо б Умма управляла сама собою, а правитель був обраний нею по власному вибору, тоді фактичне лідерство було б тісно пов’язано з ідейним лідерством, тому якщо Умма відповідає тобі ідейно, то фактичне лідерство над ній буде твоїм.
В сьогоднішній реальності фактичне лідерство може бути досягнуто в якомусь аспекті, але більш ймовірно, що фактичне лідерство в цілому дійсно досягається після прийняття влади, якщо цього захоче Аллах» (кінець цитати).
— Той брат, про якого Ви згадали в своєму питанні, мабуть, мав на увазі прийняття фактичного лідерства, коли писав: «Громадська думка іще не віддала нам лідерство». Він говорить про громадську думку, яка досягла того ступеня, коли люди віддають нам фактичне лідерство. Але це не досягається таким чином. Фактичне лідерство не є умовою для звернення з таляб ун-нусра, швидше, буде достатнім добитись громадської думки, яка виходить із громадської свідомості, що означає, що наші ідеї поважають багато людей, як мінімум, в одному із вілаятів, як ми пояснили раніше. Так само ж і Халіфат, для встановлення якого ми ведемо діяльність, став громадською думкою, і цього досить для звернення з таляб ун-нусра.
Що стосується Вас, то Ви говорите про громадську думку, яка витікає із громадської свідомості, що примушує Хізб звертатись з таляб ун-нусра до володарів сили і захисту, і це, безперечно, так.
Сподіваюсь, цього роз’яснення буде досить.
29 Сафара 1443 р.х.
06.10.2021 р.
Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці в «Фейсбук» на тему «Фікх»
