від Абу Ахмада
Питання:
Хвала Аллаху, нехай пребудуть молитви і мир з нашим господином Ахмадом (тобто Пророком Мухаммадом).
Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху. Я із Палестини. У нас є ті, хто шукає коштовні метали на чужій землі; якщо вони знаходять речі османського періоду, зокрема — періоду 1916 р., то на дану мить вони не можуть повернути їх туркам. Звідси виникають питання: Хто знайде подібні речі, чи буде він мати свою частку в цьому, або ж тільки хазяїн землі отримує свою плату за зберігання скарбів на своїй землі? Чи повинні скарби, які, по суті, належать Ісламській Державі, бути повністю передані жебракам і біднякам, або ж тільки 1/5 частина передається їм?
Ми дякуємо Вам, просимо Аллаха дарувати Вам перемогу, нехай Аллах береже Вас і щирих синів Умми!
Відповідь:
Ва алейкум ассаляму ва рахматуллахі ва баракятуху.
Ми вже відповідали на подібне питання. Наведу Вам цитати:
1) У відповіді від 11.08.2013 ми писали: «Що ж стосується другої частини питання про ріказ (скарб), то той, хто знайшов ріказ, повинен віддати 1/5 частину в Байт уль-Маль Ісламської держави. Яка, у свою чергу, витратить його на благо мусульман, а 4/5 ріказа дістаються тому, хто знайшов його, при умові, що він знайшов ріказ не на чужій землі. Але якщо немає Ісламської Держави, як це обстоїть сьогодні, то той, хто знайшов ріказ, віддає 1/5 частини жебракам, бідним, на благо мусульман… дотримуючись прав в цьому питанні, а решта частини ріказа залишається йому» (кінець цитати).
Доказом цьому є наступне:
а) Ріказ — це багатство, зарите в землі, будь то срібло, золото, коштовності, перли чи зброя. Це також можуть бути як скарби древніх народів, таких яке єгиптяни, вавилоняни, ассірійці, сасаніди, римляни, греки, так і гроші, коштовні прикраси, коштовне каміння, поміщені в гробниці царів і вождів, або яке знаходиться в розвалинах древніх міст. До ріказу також відносяться золоті і срібні гроші в глечиках чи інших сосудах, сховані у часи джахілії або у часи Ісламської Держави.
Слово «ріказ» утворено від дієслова «раказа», що означає положення, коли річ прихована. Говориться: «رَكَزَ الرُّمْحَ», коли мова йде про встромляння списа в землю. Враховуючи цей аспект, говориться, що слово «рікз» означає тихий голос, Аллах говорить:
أَوْ تَسْمَعُ لَهُمْ رِكْزًا
«або чуєш їх шепіт?» (19:98). Що стосується корисних копалин (маадін), то це те, що Аллах створив на землі в той День, коли були створені небеса і Земля. До корисних копалин відносяться золото, срібло, мідь, свинець і т.п. Слово «маадін» утворено від дієслова «адана», що означає «поселятись в місці», тому словосполучення «Едемський сад» (джаннату адн) утворено від цього дієслова, оскільки це місце, де будуть жити і де будуть знаходитись вічно. Корисні копалини створені Аллахом, а не зариті людиною, тому їх положення відрізняється від положення ріказа, тому що ріказ був заритий людиною.
б) Основою для ріказа і корисних копалин служить хадіс Абу Хурайри, коли Посланець Аллаха ﷺ сказав:
الْعَجْمَاءُ جَرْحُهَا جُبَارٌ وَالْمَعْدِنُ جُبَارٌ وَالْبِئْرُ جُبَارٌ وَفِى الرِّكَازِ الْخُمُسُ
«За те, що зробили тварини, немає ані компенсації, ані покарання, а за ріказ (скарб) — 1/5 частина» (навів Абу Дауд). Передається від Абдуллаха ібн Амра, що Пророка ﷺ спитали про майно, знайдене у древніх руїнах, на що він ﷺ сказав:
فِيهِ وَفِي الرِّكَازِ الْخُمْسُ
«Виділяється із нього і із ріказа 1/5 частина». Передає Алі ібн Абу Таліб, що Пророк ﷺ сказав:
وَفِي السُّيُوبِ الْخُمُسُ، قَالَ: السُّيُوبُ عُرُوقٌ مِنَ الذَّهَبِ وَالْفِضَّةِ الَّتِي تَحْتَ الْأَرْضِ
«І за суюб — хумс». [Алі продовжив:] Далі він ﷺ сказав: «Суюб — це золото і срібло, які були зариті в землю» (навів Ібн Кудама в книзі «Аль-Мугні»).
в) Таким чином, з будь-якого майна, будь то золото, срібло, прикраси, коштовне каміння і т.п., яке знаходиться в могилах, руїнах, на необроблений землі, будь то майно часів джахілії чи часів Ісламу, повинна бути виплачена 1/5 частина на користь Байт уль-Маль, решта ж частини переходить у майно того, хто знайшов. Що стосується знайдених корисних копалин, які в малій кількості, такі як золото, срібло, будь то в виді жил чи руди, на необробленій землі, яка нікому не належить, то з них повинна бути виплачена 1/5 частина на користь Байт уль-Маль, решта ж частини переходить у майно того, хто знайшов. Відносно копалин, які знаходяться в рудниках, тобто які не мають обмеженої кількості, то на них поширюється хукм громадської власності, а це вже інші деталі.
Що стосується 1/5 частини ріказа, отриманої від шукача скарбів і корисних копалин, то на неї поширюється хукм про фай (здобич), тому дана частина поміщається в Байт уль-Маль у відділ фая і хараджа. Отож, дана частина буде витрачатись як фай і харадж. Само витрачання покладено на халіфа, тобто саме він згідно своєму іджтіхаду визначає те, на які справи і інтереси Умми необхідно витрачати.
г) Хто знайде ріказ або корисні копалини на своїй землі в своїй будівлі, і не важливо, успадкував він цю землю або будівлю чи купив їх у кого-небудь, то вони переходять у власність того, хто знайшов . Хто ж знайде ріказ чи корисні копалини на чужій землі або в чужій будівлі, то вони будуть власністю володаря землі чи будівлі, а не того, хто знайшов» (кінець цитати).
2) У відповіді від 18.09.2014 ми писали: «Навели Бухарі і Муслім від Ібн Шіхаба, а він — від Саіда ібн Мусайяба, а він — від Абу Саляма ібн Абдуррахмана, а він — від Абу Хурайри, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
وَفِي الرِّكَازِ الْخُمْسُ
«Виділяється із ріказа 1/5 частина».
Скарб (ріказ) — це давно зарите майно або обмежені рудні жили корисних копалин … вони будуть майном того, хто знайшов їх на своїй землі або в своїй будівлі. Що стосується ріказа або корисних копалин, знайдених на чужій землі або в чужій будівлі, то вони будуть вважатись майном володаря землі або будівлі, в якій вони були знайдені. Із знайденого майна (ріказа чи корисних копалин) належить віддати 1/5 частину в Байт уль-Маль, при цьому забороняється затягувати виплату 1/5 частини.
Що стосується питання: чи є 1/5 частина закятом, або це фай (державне майно), то відповідь полягає в тому, що це не закят, а фай. Доказом тому служить те, що передав Абу Убайда від Муджаліда, а він — від Шаабі: «Якийсь чоловік знайшов тисячу динарів закопаними за межами Медини, потім він прийшов з ними до Умару ібн аль-Хаттабу. Умар забрав у нього 1/5 частину, що дорівнювало двомстам динарам, а решту повернув йому. Далі двісті динарів були розподілені серед присутніх мусульман, і навіть дещо залишилось із цього. Тоді Умар спитав: «Де хазяїн динарів (тобто знайденого ріказа)?». Чоловік підійшов до Умару, і він сказав: «Візьми ці динари. Вони твої!». Із хадіса Шаабі стає зрозумілим, що Умар забрав із знайденого ріказа лише 1/5 частину, а решту, а 4/5 частини повернув тому, хто знайшов. Також очевидно, що знайдене не розглядалось як закят, а розглядалось у якості файя, адже якщо б це було закятом, то 1/5 частина роздалась би тим, хто має право на закят. Більше того, Умар нічого із решти не віддав би назад тому, хто знайшов, оскільки той, хто знайшов ріказ, став багатим, а закят не дозволений для багатого.
Тому якою б не була цінність ріказа, 4/5 від цього ріказа належить тому, хто знайшов, а 1/5 передається в Байт уль-Маль. І це не пов’язано з нісабом закяту, тому що це не закят. Тому не важливо, чи досяг ріказ розміру нісабу, або ж він менше цього, усе одно 1/5 ріказа віддається в Байт уль-Маль. В даний час не існує Байт уль-Маль, у зв’язку з чим тому, хто знайшов, необхідно витратити 1/5 частину ріказа на інтереси мусульман або віддати потребуючим із їх числа. Нехай той, хто знайшов, вчиняє так, як вбачає найбільш корисним» (кінець).
Я сподіваюсь, що цієї відповіді буде досить, але Аллаху більш відомо!
19 Сафара 1444 р.х.
15.09.2022 р.
Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці в «Фейсбук» на тему «Фікх»
