Відповідь на питання від Anas M Hirbawi
Питання: Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху!
Моє питання пов’язане з тривалою подорожжю (сафар) жінки без махрама: яка відстань вважається для жінки тривалою подорожжю, в яку вона може вирушити тільки з махрамом? На прикладі Палестини: якщо жінка захотіла вирушити із аль-Кудса в Умм Рашраш (Ейлат), тоді її подорож буде в межах однієї країни, але якщо вона хоче вирушити із аль-Кудса в Йорданію, то відстань до цієї країни буде менше, аніж до Умм Рашраш. Як вчиняти у такому випадку? Чи беруться в основу кордони і пункти пропуску, або ж в основу береться певна відстань, наприклад, 80 км? До того ж, деякі сучасні діячі із «Аль-Азхара», які не внушають довіри, говорять, що в наш час жінці не обов’язковий супровід махрама в тривалій подорожі, тому що багато проблем шляху у наші дні зникли. Вони пов’язують це зі зміненням способів подорожі і виду транспорту. Чи праві вони в чомусь, чи є чим їм відповісти?
Нехай пребуде над Вами захист Аллаха!
Відповідь: Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху.
Раніше (05.11.2018) ми вже відповіли на питання щодо тривалої подорожі жінки і описали різні ситуації. Ми виберемо із минулої відповіді те, що стосується вашого питання:
«По-перше, якщо подорож жінки займає рівно добу, то поруч з нею повинен бути махрам. Шаріатських доказів на це досить багато. Давайте згадаємо деякі із них:
— Наводиться від Абу Хурайри, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
لاَ يَحِلُّ لِامْرَأَةٍ تُؤْمِنُ بِاللَّهِ وَاليَوْمِ الآخِرِ أَنْ تُسَافِرَ مَسِيرَةَ يَوْمٍ وَلَيْلَةٍ لَيْسَ مَعَهَا حُرْمَةٌ
«Не дозволено жінці, яка вірить в Аллаха і Судний день, вирушати у подорож, (яка займе) день і ніч, без забороненого поруч з нею» (Бухари), — під «забороненим» мається на увазі махрам.
В іншій версії хадіса, переданого Абу Саідом аль-Худрі, згадується «дві доби», а в версії Ібн Умара — «три доби».
— Наводиться від Абу Хурайри, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
لَا يَحِلُّ لِامْرَأَةٍ تُؤْمِنُ بِاللهِ وَالْيَوْمِ الْآخِرِ تُسَافِرُ مَسِيرَةَ يَوْمٍ وَلَيْلَةٍ إِلَّا مَعَ ذِي مَحْرَمٍ عَلَيْهَا
«Не дозволено жінці, яка вірить в Аллаха і Судний день, вирушати у подорож (яка займе) день і ніч, без супроводу махрама» (Муслім).
В версії Абу Саіда аль-Худрі: «в подорож, (яка займе) дві доби», — в іншій його ж версії: «в подорож, (яка займе) три доби і більше».
— Передав Саід ібн Абу Саід від свого батька, а він — від Абу Хурайри: «Сказав Посланець Аллаха ﷺ:
لَا تُسَافِرُ امْرَأَةٌ مَسِيرَةَ يَوْمٍ وَلَيْلَةٍ إِلَّا وَمَعَهَا ذُو مَحْرَمٍ
«Нехай жінка не вирушає у подорож,(яка займе ) день і ніч, без супроводу махрама» (ат-Тірмізі, назвав цей хадіс хасан сахіх).
<…>
Із усього цього слідує:
1) Подорож обмежується часом, як це прийшло в достовірних текстах. Таким чином, жінці заборонено (харам) самостійно вирушати у дорогу, яка займе цілу добу (24 години), тому що тексти вказують на час — «день і ніч», — а не на відстань. Тому, якщо жінка самостійно вирушить в подорож на літаку, навіть якщо за сотні кілометрів, але вона встигне повернутись до спливання повної доби, то це дозволено. Проте якщо вона вирушить пішки, і навіть якщо відстань буде усього лише 20 км, але це займе у неї час більше доби, то у такому випадку їй виходити у дорогу без махрама не дозволено (харам).
— Подорож жінки (з махрамом чи без) пов’язана тільки з питанням часу (день і ніч), відстань не береться до уваги. Якщо жінка вирушить у подорож і повернеться назад по спливанню доби, їй дозволено зробити це самостійно.
2) Що стосується версій Бухарі, Мусліма, ат-Тірмізі, Ахмада <…> про три дні і три ночі, про два дні, <…> то при зіставленні цих хадісів та їх розгляді шаріатський закон буде наступним: не дозволяється вирушати у подорож, яка займе час, як мінімум, ніч (добу), без махрама.
<…>
Отож, заборонено (харам) жінці вирушати у подорож, яка займе час день і ніч, без свого чоловіка чи махрама. Це те, чим ми керуємось і прийняли табанні в книзі «Соціальна система».
По-друге <…>
3) Це те, що ми говоримо, але хочеться зазначити наступне:
— Ми говоримо, що ця думка більш переважна, але не говоримо, що вона беззаперечно правильна.
— Ми говоримо про дозволеність вирушати у подорож,яка займає менше доби, без махрама, але не говоримо, що це обов’язково (ваджиб). Тому, якщо жінка захоче вирушити у подорож, яка займе півдня, разом з махрамом, то в цьому немає ніякої проблеми, головне, щоб вона не вирушала самостійно в дорогу,яка займе добу (день і ніч) або більше того.
— Хадіс ставить умовою супровід жінки в її подорожі з боку махрама, що вказує на необхідність захисту жінки, щоб вона відчувала себе у безпеці. Том жінці не дозволяється (харам)вирушати у подорож без махрама, якщо вона не відчуває безпеки. В такому випадку вона не може вирушати у подорож без махрама, навіть якщо це займе усього одну годину. І тут треба пам’ятати, що питання безпеки — це окрема умова.
— Не дозволяється жінці вирушати у подорож, якщо немає на те дозволу з боку чоловіка чи валі (опікуна), і тут не важливо, скільки займе це часу, навіть якщо з нею буде махрам. Щодо цього є окремі шаріатські докази.
По-четверте: досягнення пункту призначення
* Якщо пункт призначення знаходиться в мусульманських країнах, але не на території Дар уль-Іслям, то тут присутні два моменти:
1) Подорож здійснюється всередині одного із регіонів держави, в якому вона проживає. Проте через відстані між областями в цій державі подорож може займати день чи більше того. В такому випадку, після прибуття на місце призначення, на махрамі лежить обов’язок забезпечити жінку безпечними житлом у її махрамів, якщо вони є. Якщо ж їх немає, але є знайомі праведні, викликаючі довіру жінки, праведність яких внушає махраму спокій, то він повинен забезпечити свою підопічну безпечним житлом з однією чи двома із цих жінок. Інакше кажучи, вона не повинна жити одна. Тільки при таких умова вона може знаходитись в цьому населеному пункті до тих пір, поки не вирішить свої справи, але, окрім цього, махрам повинен зв’язуватись з нею по телефону, або по іншим засобам зв’язку, як мінімум кожен тиждень. Якщо у неї виникне необхідність в присутності махрама, то він повинен до неї приїхати. Якщо вона захоче повернутись додому, то махрам повинен так само приїхати за нею і доставити її назад, якщо подорож займає добу чи більше цього.
Якщо ж у неї немає махрамів в цьому населеному пункті, немає знайомих, викликаючих довіру жінок, в такому випадку махрам або залишається з нею, поки вона не вирішить свої питання, або вони обидва повертаються назад.
2) Якщо подорож, яка займає добу чи більше, була із одного міста в інше всередині мусульманської держави, у такому випадку, після прибуття жінкою в необхідний регіон, махрам може повернутись назад і йому немає необхідності знаходитись разом з нею, але за умовою:
— що він забезпечить її безпечним, спокійним житлом або у її махрамів, або у знайомих праведних, викликаючих довіру жінок. Інакше кажучи, вона не повинна жити одна. Окрім цього, махрам повинен залишитись з нею на тиждень, тобто після того, як він забезпечить її безпечним житлом, він повинен упевнитись в безпеці її пересування поза домом, коли вона захоче вирішити свої питання в будні дні і в офіційні вихідні. Якщо вихідні повторюються кожен тиждень, то я не бучу сенсу, щоб махрам залишився з нею на цілий тиждень, щоб відчути спокій за неї. Потім він буде з нею зв’язуватись по телефону чи іншими засобами зв’язку кожен день. Якщо для нього стане очевидним, що жінка потребує його присутності, то він повинен негайно приїхати до неї, щоб упевнитись, чи усі в порядку, тобто набути почуття спокою за неї. Якщо вона захоче повернутись, то махрам повинен приїхати за нею і доставити її назад у її місто, якщо подорож займає добу чи більше того.
Якщо ж у неї немає махрамів у цьому місті, немає знайомих праведних, викликаючих довіру жінок, в такому випадку махрам залишається з нею, поки не з’являться такі жінки. Потім, коли вони з’являться, махрам вже може забезпечити жінку безпечним житлом з ними, але усе одно він повинен пожити іще тиждень в цьому населеному пункті. Або вони разом повертаються назад.
— Якщо пункт призначення знаходиться за межами мусульманської держави, то розглядається наступне:
— Якщо є махрами із числа чоловіків, то вона живе у них або по сусідству;це дозволить махраму набути почуття спокою і знати, що вона перебуває в безпеці, як в приватному, так і в громадському житті. Якщо є махрами із числа жінок (мати, сестра, тітка з боку матері), то вона повинна жити з ними, а жити поруч з ними вже недосить. В цих обох випадках, після того, як він упевнився в її безпеці і спокої, дозволяється махраму залишити її і повернутись назад, проте при умові, що опікун (валі) чи чоловік погодяться на це, а також з нею повинен бути налагоджений особистий зв’язок чи переписка на випадок, коли це стане необхідним. Потім, коли вона захоче повернутись, махрам повинен приїхати і супроводити її назад до дому, якщо подорож займає добу або більше.
— Якщо перераховане вище не буде здійснено у повній мірі, тоді махрам повинен залишитись з нею до кінця, тобто поки вона не повернеться назад в населений пункт основного свого місця проживання. Причина цього полягає у тому, що існують вимоги щодо безпеки і спокою, необхідні в житті жінки, тому що її честь і гідність повинні бути захищені, що не здійснюється в немусульманських країнах,, якщо тільки там немає її махрамів (про цей аспект ми згадували раніше).
б) Якщо подорож до пункту призначення була короткою, тобто без необхідності в махрамі, і жінка побажала затриматись там на добу чи більше. Звідси питання: що буде ваджибом в такій ситуації і чи потрібен махрам?
Відповідь наступна:
* Якщо пункт призначення знаходиться в Дар уль-Іслям, незалежно від того, чи знаходиться цей пункт в її вілаяті чи в іншому, їй дозволяється здійснити подорож без махрама, тому що час подорожі займає менше доби. Якщо вона побажає залишитись там на добу чи більше, то їй дозволяється залишитись у своїх махрамів чи знайомих праведних, віруючих,викликаючих довіру жінок, але ніяк не бути одна. Проте це повинно бути з умовою, що вона візьме попередню згоду для житла зі знайомими жінками у опікуна (валі) чи чоловіка при наявності у них почуття спокою за неї.
— Якщо ж у неї немає знайомих праведних, викликаючих довіру жінок, на спільне проживання з якими опікун чи чоловік дають згоду, то для неї буде ваджибом повернутись у той же день назад, або з нею з самого початку повинен був їхати махрам, який забезпечив би її належним житлом,як ми вже згадували до цього в положенні, коли махрам вирушає з нею у подорож.
* Якщо пункт призначення знаходиться в мусульманській державі, але не на території Дар уль-Іслям, а час подорожі займає менше доби, то їй дозволяється вирушити у подорож без махрама. Якщо вона побажає залишитись там на добу або більше, то вона може це зробити, залишившись у своїх махрамів або знайомих, викликаючих довіру, праведних жінок, але не бути одна. Проте це повинно бути з умовою, що вона візьме попередню згоду для проживання зі знайомими жінками у опікуна (валі) або свого чоловіка при наявності у них почуття спокою за неї.
Якщо ж у неї немає знайомих праведних, викликаючих довіру жінок, на спільне проживання з якими опікун (валі) чи чоловік дають згоду, то їй буде ваджибом повернутись у той же день назад, або з нею з самого початку повинен був їхати махрам, який забезпечив би її належним житлом, як ми вже згадували до цього, коли махрам вирушає з нею у подорож.
* Якщо пункт призначення знаходиться на території мусульманської держави, в якій вона не проживає, тобто не на території Дар уль-Іслям, а сама подорож займає менше доби, то їх дозволяється вирушити у дорогу без махрама. Проте через те, що подорож із однієї країни в іншу має процедури на кордоні, то її повинна супроводжувати жінка,яка викликає довіру, як мінімум — одна. Але мета, через яку вони вирушили у подорож, у обох повинна бути однакова. Інакше кажучи, мета тієї, яка супроводжує, і мета тієї, яка вирушила у подорож, повинні співпадати. Якщо жінка побажає залишитись там на добу або більше, то це можливо лише при наступних умовах:
— у кожної із них повинні бути там махрами, у яких вони зможуть жити,
— якщо таких немає, то у них повинні бути знайомі довірені, віруючі, викликаючі довіру жінки, і у обох повинно бути схвалення з боку опікунів чи чоловіків на спільне проживання з цими жінками, при цьому дотримуючись згаданих вище умов.
Якщо ці умови не будуть виконані, тобто у них не буде махрамів, не буде знайомих жінок, з якими опікуни чи чоловіки дозволяють жити, то вони обидві повинні повернутись у той же день.
* Якщо пункт призначення знаходиться на території невірних держав, то в такому випадку є ваджибом вирушати у подорож тільки з валієм (опікуном), чоловіком чи махрамом, тобто тут застосовується закон про подорож, яка перевищує добу.
По-п’яте, що стосується доказів, на які ми опирались відносно питання безпеки і спокою для жінок після того, як вони прибудуть у пункт призначення, і не важливо, чи була це подорож, яка займає менше доби чи більше того, то вони — ті ж самі, що ми згадали раніше. Повторимо їх іще: «Таким чином, непостійне перебування у пункті знаходження залежить від наявності безпеки в ньому для жінки, тобто безпеки для її проживання, для здійснення необхідних дій поза домом. Цього положення вимагає реальність жінки і благополуччя її образу життя. В статті 112 Конституції Ісламської Держави пишеться: «Основним положенням жінки є бути матір’ю і хранителькою сімейного вогнища. Її честь і гідність повинні бути захищені». У поясненні до цієї статті видно, що жінка потребує дозволу валія (опікуна) або її чоловіка, щоб вийти із дому. У жінки є приватне життя зі своїми законами, які забороняють їй жити з чужими чоловіками, вона повинна жити лише з чоловіком або зі своїми махрамами. Також у неї є громадське життя, де забороняється хальва (усамітнення з чужими чоловіками) і іхтілят (змішування статей). Їй приписано: носити шаріатський одяг у виді джильбаба (верхній одяг у виді покривала чи цільного плаття); приховувати аурат (постидних місць); не робити табаррудж (приваблення уваги сторонніх чоловіків з боку жінки виставленням на показ своїх прикрас і місць прикрас)».
Усе перераховане вимагає наявності безпеки і спокою для жінки, щоб її честь і гідність були захищені. Тому — присутні ці положення чи відсутні — необхідно здійснити тахкик уль-манат (дослідити існуючу реальність).
І це те, до чому я схиляюсь у цьому питанні, при цьому необхідно дотримуватись усіх умов. Аллах знає краще!
27 Сафара 1440 р.х.
05.11.2018 р.».
Що стосується тієї частини питання, де Ви говорите: «До того ж, деякі сучасні діячі із «Аль-Азхара», які не внушають довіри, говорять, що в наш час жінці не обов’язкове супроводження махрама в тривалій подорожі, тому що багато чого стало простішим. Вони пов’язують це зі зміненням способі подорожі і виду транспорту. Чи праві вони в чомусь, чи є чим їм відповісти?», — то немає сенсу відповідати на це, оскільки тексти ясно говорять про обов’язковість супроводження махрама в тривалій подорожі. Таким є закон Шаріату, який не анулюється безпідставними висловлюваннями.
Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта
14 Раджаба 1444 р.х.
05.02.2023 р.
Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці в Фейсбук «Фікх»
