Відповідь на питання від Anis Mejri
Питання: Ассаляму алейкум.
Найбільшим хадісом в акиді є хадіс категорії ахад, в якому говориться, що одного разу до Посланця Аллаха ﷺ прийшов сам янгол Джибріль і задав йому ﷺ свої питання. Після того, як Джибріль пішов, Посланець Аллаха ﷺ звернувся з питанням до присутніх:
أَتَدْرُونَ مَنِ السَّائِلِ
«Чи знаєте ви, ким був питаючий?». На що йому ﷺ сказали:
اَللهُ وَرَسُولُهُ أَعْلَمُ
«Аллаху і Його Посланцю більше відомо!». Він ﷺ продовжив:
هَذَا جَبْرَائِيلُ أَتَاكُمْ يُعَلِّمُكُمْ أَمْرَ دِينِكُمْ
«Це був Джибріль, який явився до вас, щоб навчити вас вашій релігії!».
Це хадіс категорії хабар-ахад, так чому ми його відкидаємо?
Відповідь: Ва алейкум ассаляму ва рахматуллахі ва баракятуху.
По-перше, здається, Ви не зрозуміли нашу відповідь від 09.10.2022, в якій говорилось, що хабар-ахад є доказом тільки для шаріатських хукмів. У цій відповіді ми писали, що хабар-ахад не відкидається, навпаки, ми сказали, що є ваджибом керуватись ним в своїх діяннях/діях. Але у цій же відповіді ми сказали, що хабар-ахад не є катъий (категоричним в своєму походженні) доказом в сфері акиди, тобто він не використовується як доказ у питаннях акиди, оскільки він є занній (некатегоричним в своєму походженні) доказом. Неприйняття у питаннях акиди занній доказів не є нововведенням /єрессю, адже на це вказує Коран, аяти якого засуджують тих, хто керується в питаннях акиди занній положенням. Аллах говорить:
إِنْ هِيَ إِلَّا أَسْمَاءٌ سَمَّيْتُمُوهَا أَنتُمْ وَآبَاؤُكُم مَّا أَنزَلَ اللَّهُ بِهَا مِن سُلْطَانٍ ۚ إِن يَتَّبِعُونَ إِلَّا الظَّنَّ وَمَا تَهْوَى الْأَنفُسُ ۖ وَلَقَدْ جَاءَهُم مِّن رَّبِّهِمُ الْهُدَىٰ
«Вони — усього лише імена, якими нарекли їх ви і ваші отці, відносно яких Аллах не ниспослав ніякого доказу. Вони слідують лише припущенням і тому, чого бажають душі, хоча вірне керівництво від їх Господа вже явилось до них» (53:23),
إِنَّ الَّذِينَ لَا يُؤْمِنُونَ بِالْآخِرَةِ لَيُسَمُّونَ الْمَلَائِكَةَ تَسْمِيَةَ الْأُنثَىٰ ٢٧ وَمَا لَهُم بِهِ مِنْ عِلْمٍ ۖ إِن يَتَّبِعُونَ إِلَّا الظَّنَّ ۖ وَإِنَّ الظَّنَّ لَا يُغْنِي مِنَ الْحَقِّ شَيْئًا
«Воістину, ті, які не вірують в Останнє життя, називають янголів жінками. У них про це немає ніякого знання. Вони слідують лише припущенням, хоча припущення не можуть замінити істину» (53:27,28),
وَمَا يَتَّبِعُ أَكْثَرُهُمْ إِلَّا ظَنًّا ۚ إِنَّ الظَّنَّ لَا يُغْنِي مِنَ الْحَقِّ شَيْئًا ۚ إِنَّ اللَّهَ عَلِيمٌ بِمَا يَفْعَلُونَ
«Більшість їх слідує своїм припущенням, але ж припущення ніяк не можуть замінити істину. Воістину, Аллаху відомо про те, що вони роблять» (10:36),
الَّذِينَ يُجَادِلُونَ فِي آيَاتِ اللَّهِ بِغَيْرِ سُلْطَانٍ أَتَاهُمْ ۖ كَبُرَ مَقْتًا عِندَ اللَّهِ وَعِندَ الَّذِينَ آمَنُوا
«Сперечання тих, які оскаржують знамення Аллаха без усілякого доводу, що явився до них, вельми ненависне Аллаху і віруючим» (40:35),
وَكَيْفَ أَخَافُ مَا أَشْرَكْتُمْ وَلَا تَخَافُونَ أَنَّكُمْ أَشْرَكْتُم بِاللَّهِ مَا لَمْ يُنَزِّلْ بِهِ عَلَيْكُمْ سُلْطَانًا
«Як я можу боятись тих, кого ви долучаєте в співтовариші, якщо ви не боїтесь долучати у співтовариші до Аллаху тих, про кого Він не ниспослав вам ніякого доказу?» (6:81). І багато інших аятів.
Усі ці аяти відкрито і однозначно засуджують тих, хто слідує не катъий (категоричним) доказам, тобто слідує лише припущенням (занній положенню). Такий осуд і засудження є доказом однозначної заборони керуватись в переконаннях занній положенням. Більше того, аяти оповідають про питання акиди, що це в свою чергу вказує на обов’язковість (ваджиб) ґрунтувати свої переконання на катъий речах, в іншому випадку такі переконання не вважають переконанням. Інакше кажучи, неприпустимо, щоб акида будувалась на занній доказах. Також аяти вказують на дві речі:
1. Заборона на те, щоб акида людини базувалась на занній доказах. На це вказують аяти, які оповідають про припущення.
2. Обов’язковість керуватись катъий доказом в акиді; тільки тоді вона буде вважатись акидою. На це вказують аяти, які оповідають про докази категорії султан.
Це відносно акиди.
Що стосується шаріатських хукмів, то припустимо, щоб їх докази були занній доказами, тобто не є умовою, щоб докази шаріатських хукмів були катъий. Причина в тому, що в Корані є аяти, де говориться, що хабар-ахад є доводом. Наприклад, в одному із аятів говориться, що винесення хукму робиться на свідченні двох свідків. Так само і Посланець Аллаха ﷺ виніс рішення на свідченні одного свідка, на клятві правовласника (сахіб уль-хакк), на свідченнях однієї жінки у питанні грудного вигодовування. Усі ці положення є хабар-ахадом. Винесення хукму є обов’язковим, а в даному випадку це зобов’язання ґрунтувалось на хабар-ахаді.
Керуватись хабар-ахадом у винесенні рішень рівносильне свідченням однієї людини і винесенню рішення на їх основі. Так сподвижники керувались повідомленням одного із них про ті чи інші хукми. Наприклад, вони керувались повідомленням одного із сподвижників про те, що кибла була змінена. Навів Муслім: «Нам розповів Абдуллах ібн Юсуф: «Нам повідомив Малік ібн Анас від Абдуллаха ібн Дінара, а він — від Абдуллаха ібн Умара:
بَيْنَا النَّاسُ بِقُبَاءٍ فِي صَلَاةِ الصُّبْحِ إِذْ جَاءَهُمْ آتٍ فَقَالَ إِنَّ رَسُولَ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ قَدْ أُنْزِلَ عَلَيْهِ اللَّيْلَةَ قُرْآنٌ وَقَدْ أُمِرَ أَنْ يَسْتَقْبِلَ الْكَعْبَةَ فَاسْتَقْبِلُوهَا وَكَانَتْ وُجُوهُهُمْ إِلَى الشَّأْمِ فَاسْتَدَارُوا إِلَى الْكَعْبَةِ
«[Одного разу], коли люди робили ранковий намаз в мечеті Куба, до них прийшов хтось і сказав: «Воістину, цієї ночі [Аллах] ниспослав Посланцю Аллаха ﷺ Коран, [в якому] велів обертатись [обличчям] в сторону Кааби, так поверніться ж до неї!». У цю мить вони стояли обличчям до Шаму і [почувши сказане ним] повернулись до Кааби».
У питанні заборони вина сподвижники так само керувались словами лише однієї людини. Навів Бухарі: «Нам розповів Якуб ібн Ібрахім: «Нам розповів Ібн Уляйя: «Нам розповів Абдуль-Азіз ібн Сухайб: «Анас ібн Малік сказав:
مَا كَانَ لَنَا خَمْرٌ غَيْرُ فَضِيخِكُمْ هَذَا الَّذِي تُسَمُّونَهُ الْفَضِيخَ فَإِنِّي لَقَائِمٌ أَسْقِي أَبَا طَلْحَةَ وَفُلَاناً وَفُلَاناً إِذْ جَاءَ رَجُلٌ فَقَالَ وَهَلْ بَلَغَكُمْ الْخَبَرُ فَقَالُوا وَمَا ذَاكَ قَالَ حُرِّمَتِ الْخَمْرُ قَالُوا أَهْرِقْ هَذِهِ الْقِلَالَ يَا أَنَسُ قَالَ فَمَا سَأَلُوا عَنْهَا وَلَا رَاجَعُوهَا بَعْدَ خَبَرِ الرَّجُلِ
«У нас було тільки вино, виготовлене із фініків, і називалось воно «Фадіх». І [одного разу], поки я стояв і пропонував його то Абу Тальху, то другому, то третьому, підійшов чоловік і сказав: «Хіба не дійшла до вас новина про вино?». Його спитали: «Що за новина?». На що він сказав: «Вино стало забороненим!». Після чого присутні сказали: «О, Анас! Розбий [сосуди] з вином!». І ніхто тоді із них не пішов уточняти про це, як і не продовжив пити вино після звістки лише від одного чоловіка».
Усе це не викликає яких-небудь сумнівів в тому, що керуватись занній доказом для винесення шаріатського хукму дозволено.
Одним із благословень Аллаха для нас є те, що нам заборонено будувати свою акиду на основі занна (припущення). Інакше кажучи, від нас вимагається, щоб акида будувалась на катъий доказах, а це, у свою чергу, дозволить Уммі об’єднатись навколо акиди без розбіжностей. Тільки тоді акида буде чистою, без домішок, і тоді не буде ситуацій, коли один мусульманин звинуватить в невір’ї іншого мусульманина тільки через те, що останній керується в акиді іншим занній хадісом. Звинувачення у невір’ї один одного виникає через те, що по своїй сутності розбіжності в акиді — це шлях до невір’я. Якщо ж розбіжності в шаріатських хукмах відбуваються через змістову відмінність хадісів категорії хабар-ахад, то під удар не підпадає питання іману чи невір’я людини. Саме тому той, хто говорить, що музараа (оренда землі за частку врожаю) дозволена, не звинувачується в невір’ї з боку того, хто говорить, що музараа заборонена. Причина в тому, що у першого і другого є достовірні хадіси-ахад, на які вони опираються. І таких прикладів багато. Таким чином, є дозволеним в питаннях Шаріату керуватись катъий і занній текстами, як і є заборонним у питаннях акиди керуватись занній текстами, оскільки акида повинна будуватись тільки на основі якина (категоричності).
По-друге, про неприйняття хабар-ахада у якості доказу в акиді говорили видатні факіхи свого часу. Так, імам Абдур-Рахім ібн аль-Хасан ібн Алі аль-Існаві аш-Шафії (помер у 772 р.х.) в книзі «Ніхаяту ас-суль шарх мінхадж аль-вусуль» згадав наступне:
واعلم أن التعبير بالأدلة مخرج لكثير من أصول الفقه كالعمومات، وأخبار الآحاد، والقياس والاستصحاب، وغير ذلك، فإن الأصوليين وإن سلموا العمل بها فليست عندهم أدلة للفقه بل أمارات له، فإن الدليل عندهم لا يطلق إلا على المقطوع به
«Знай, що тлумачення на основі доказів, у виді умуміята (загальних положень), хабар-ахада, кияса, істісхаба та інших, є виходом для багатьох речей в науці «Усуль аль-фікх». Вчені науки «Усуль аль-фікх», навіть якщо і погоджуються на використання перерахованих речей, то вони усе одно не вважають їх доказом для фікха. Вони вважають їх амара (ознакою) для фікха. Причина в тому, що доказом у них (вчених) вважаються тільки категоричні (катъий) речі» (кінець цитати). Вчені науки «Усуль аль-фікх» не вважають доказом фікху (тобто докази шаріатських хукмів) доказами. Вони вважають їх амара для шаріатських хукмів. Причина в тому, що вони є занній доказами, а занній докази — це амара (ознака). Доказом у них вважається тільки категоричне (катъий). Докази основ Ісламу повинні бути (ваджиб) катъий. Саме так сказав Абу Ісхак аш-Шатібі (помер у 790 р.х.) в книзі «Аль-Мувафакат»:
790هـ" في كتابه "الموافقات": إن أصول الفقه في الدين قطعية لا ظنية، والدليل على ذلك أنها راجعة إلى كليات الشريعة، وما كان كذلك فهو قطعي... ولو جاز جعل الظني أصلاً في أصول الفقه، لجاز جعله أصلاً في أصول الدين، وليس كذلك باتفاق. فكذلك هنا لأن نسبة أصول الفقه من الشريعة كنسبة أصول الدين
«Основи фікху (усуль аль-фікх) в релігії катъий (категоричні), а не занній (припускаємі). Доказом цього буде те, що основи фікху відносяться до кулліят (вихідним положенням) Шаріату, а отож, таке положення вимагає катъий (категоричності) <…> Якщо дозволить занній речі у якості основи в науці «Усуль аль-фікх», тоді вийде, що дозволено використовувати занній речі в основах Ісламу. А останнє заборонено, і це — одностайна думка. Тому ставлення до науки «Усуль аль-фікх» повинно бути подібно ставленню до основ Ісламу» (кінець цитати). Автор робить висновок, що основи фікха (усуль фікх) є катъий, оскільки вони подібно основам Ісламу, які, згідно одностайній думці вчених, повинні бути катъий. До основ Ісламу відноситься акида, а отож, акида — це одна із основ Ісламу і т.д.
По-третє, проте, залишається момент, який необхідно виділити. Вираз «не треба будувати переконання на основі занній речей» не означає відкинення чи відсутність підтвердження (тасдік) того, що в них, тобто в хадісах, міститься. Мова йде про недозволенність брати занній речі у якості акиди, на основі яких (занній речах) відбувається звинувачення іншого мусульманина в невір’ї, що, у свою чергу, веде до розділенню. В книзі «Курраса» говориться: «Заборонність (тахрім) будувати переконання на основі занній речей не означає відкинення чи відсутність підтвердження (тасдік) того, що в них міститься, тобто в хадісах. Навпаки, тут мова йде лише про відсутність рішучості в підтвердженні змісту хадісів. Такі хадіси підтверджуються і приймаються, але при цьому у підтвердженні (тасдік) відсутня рішучість. Харамом буде лише будувати свої переконання на цих хадісах, тобто рішуче підвереджувати їх зміст. Такі тексти (хадіси) несуть в собі вимогу робити на їх основі діяння/вчинки. Наводиться від Абу Хурайри (р.а.): «Посланець Аллаха ﷺ сказав:
إِذَا فَرَغَ أَحَدُكُمْ مِنَ التَّشَهُّدِ الْآخِرِ فَلْيَتَعَوَّذْ بِاللَّهِ مِنْ أَرْبَعٍ مِنْ عَذَابِ جَهَنَّمَ وَمِنْ عَذَابِ الْقَبْرِ وَمِنْ فِتْنَةِ الْمَحْيَا وَالْمَمَاتِ وَمِنْ شَرِّ الْمَسِيحِ الدَّجَّالِ
«Коли хтось із вас завершить останній ташаххуд [в намазі], нехай просить у Аллаха захисту від чотирьох речей: від мук Вогню, від мук в могилі, від спокус життя і смерті і від зла Масіха Даджаля» (Ібн Маджа). Наводиться від Аіші (р.а.):
كَانَ يَدْعُو فِى الصَّلاَةِ اللَّهُمَّ إِنِّى أَعُوذُ بِكَ مِنْ عَذَابِ الْقَبْرِ وَأَعُوذُ بِكَ مِنْ فِتْنَةِ الْمَسِيحِ الدَّجَّالِ وَأَعُوذُ بِكَ مِنْ فِتْنَةِ الْمَحْيَا وَفِتْنَةِ الْمَمَاتِ اللَّهُمَّ إِنِّى أَعُوذُ بِكَ مِنَ الْمَأْثَمِ وَالْمَغْرَمِ
«Під час намазу Посланець Аллаха ﷺ звертався до Аллаху з мольбою: «О, Аллах, я вдаюсь до Твого захисту від мук могили, я вдаюсь до тебе від спокуси Масіха, я вдаюсь до Тебе від спокус життя і спокус смерті! О, Аллах, воістину, я вдаюсь до Твого захисту від [тягаря] гріха і боргу!» (Бухарі). Обидва хадіси є хадісами-ахад, в них присутня вимога зробити діяння, тобто вимагається зробити дану мольбу в кінці ташаххуда. Тому буде мандубом робити дану мольбу в кінці ташаххуда. Те, що прийшло в цих двох хадісах, підтверджується /приймається, і на їх основі робить діяння, але це не приймається в акиду, поки це присутнє тільки в хадісах-ахад, тобто занній доказах. Якщо ж щось прийшло в хадісах-мутаватір, то вже буде ваджибом побудувати на цьому переконання …» (кінець цитати).
По-четверте, хадіс Джибріля (а.с.), згаданий у питанні, навели Бухарі від Абу Хурайри, Муслім та інші навели від Абу Хурайри і від Умара ібн аль-Хаттаба. В цих версіях Джибріль (а.с.) питає Посланця Аллаха ﷺ про Іслам.
<…> وَقَالَ يَا مُحَمَّدُ أَخْبِرْنِى عَنِ الْإِسْلاَمِ فَقَالَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيهِ وَسَلَّمَ الْإِسْلاَمُ أَنْ تَشْهَدَ أَنْ لاَ إِلَهَ إِلاَّ اللَّهُ وَأَنَّ مُحَمَّداً رَسُولُ اللَّهِ وَتُقِيمَ الصَّلاَةَ وَتُؤْتِىَ الزَّكَاةَ وَتَصُومَ رَمَضَانَ وَتَحُجَّ الْبَيْتَ إِنِ اسْتَطَعْتَ إِلَيْهِ سَبِيلاً قَالَ صَدَقْتَ قَالَ فَعَجِبْنَا لَهُ يَسْأَلُهُ وَيُصَدِّقُهُ قَالَ فَأَخْبِرْنِى عَنِ الْإِيمَانِ قَالَ أَنْ تُؤْمِنَ بِاللَّهِ وَمَلاَئِكَتِهِ وَكُتُبِهِ وَرُسُلِهِ وَالْيَوْمِ الآخِرِ وَتُؤْمِنَ بِالْقَدَرِ خَيْرِهِ وَشَرِّهِ قَالَ صَدَقْتَ <…> قَالَ ثُمَّ انْطَلَقَ فَلَبِثْتُ مَلِيًّا ثُمَّ قَالَ لِي يَا عُمَرُ أَتَدْرِي مَنِ السَّائِلُ قُلْتُ اللَّهُ وَرَسُولُهُ أَعْلَمُ قَالَ فَإِنَّهُ جِبْرِيلُ أَتَاكُمْ يُعَلِّمُكُمْ دِينَكُمْ
«<…> сказав: «О, Мухаммад, розкажи мені про Іслам». Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Іслам — це коли ти свідчиш, що немає бога, гідного достойного поклоніння, окрім Аллаха, і що Мухаммад — Посланець Аллаха, робиш намаз, виплачуєш закят, тримаєш пост в місяці Рамадан і робиш хадж до Дому, якщо маєш таку можливість». Той чоловік сказав: «Твоя правда!». Умар сказав: «Ми здивувались: адже він і питає його [Посланця Аллаха], і підтверджує його правоту. Далі він продовжив: «Розкажи мені про іман». Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Це коли ти віруєш в Аллаха, в Його янголів, в Його Писання, в Його Посланців, в Судний день і віруєш в предопредеління (кадар) як хорошого, так і поганого», — на що він сказав: «Твоя правда!». <…> А потім [цей чоловік] пішов, коли ж минув деякий час, Посланець Аллаха ﷺ, спитав мене: «О, Умар, чи відомо тобі, хто задавав ці питання?». Я сказав: «Аллах і Його Посланець знають про це краще». [Тоді] він сказав: «Воістину, це — Джибріль, який явився до вас, щоб навчити вас вашій релігії».
Цей хадіс є сахіх хадісом, який неможна відкидати, більше того, він не суперечить катъий тексту. Проте статус цього хадіса не дозволяє йому бути доказом в акиді. Тим не менш, сукупність згаданих речей, які відносяться до акиди, приходять в катъий текстах. Так стовпи іману і Ісламу згадані в аятах Корану. Таким чином, усе, що згадано в цьому хадісі, є речами, які підтверджені іншими катъий доказами. Саме тому згадане в хадісі приймається в акиду. У якості прикладу цих катъий доказів наведемо наступне:
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا آمِنُوا بِاللَّهِ وَرَسُولِهِ وَالْكِتَابِ الَّذِي نَزَّلَ عَلَىٰ رَسُولِهِ وَالْكِتَابِ الَّذِي أَنزَلَ مِن قَبْلُ ۚ وَمَن يَكْفُرْ بِاللَّهِ وَمَلَائِكَتِهِ وَكُتُبِهِ وَرُسُلِهِ وَالْيَوْمِ الْآخِرِ فَقَدْ ضَلَّ ضَلَالًا بَعِيدًا
«О те, які увірували! Віруйте в Аллаха, Його Посланця і Писання, яке Він ниспослав своєму Посланцю, і Писання, яке Він ниспослав раніше. А хто не увірував в Аллаха, Його янголів, Його Писання, Його посланців і Останній день, той впав в глибоку оману» (4:136),
آمَنَ الرَّسُولُ بِمَا أُنزِلَ إِلَيْهِ مِن رَّبِّهِ وَالْمُؤْمِنُونَ ۚ كُلٌّ آمَنَ بِاللَّهِ وَمَلَائِكَتِهِ وَكُتُبِهِ وَرُسُلِهِ لَا نُفَرِّقُ بَيْنَ أَحَدٍ مِّن رُّسُلِهِ ۚ وَقَالُوا سَمِعْنَا وَأَطَعْنَا ۖ غُفْرَانَكَ رَبَّنَا وَإِلَيْكَ الْمَصِيرُ
«Посланець і віруючі увірували у те, що ниспослано йому від Господа. Усі вони увірували в Аллаха, Його янголів, Його Писання і Його посланців. Вони говорять: «Ми не робимо відмінностей між Його посланцями». Вони говорять: «Слухаємо і підкоряємось! Твого прощення ми просимо, Господь наш, і до Тебе предстоїть прибуття» (2:285),
وَكَانَ أَمْرُ اللَّهِ قَدَرًا مَّقْدُورًا
«Веління Аллаха є рішенням предопределеним» (33:38),
قَدْ جَعَلَ اللَّهُ لِكُلِّ شَيْءٍ قَدْرًا
«Аллах встановив міру для кожної речі» (65:3),
مَّا فَرَّطْنَا فِي الْكِتَابِ مِن شَيْءٍ
«Ми нічого не упустили в Писанні» (6:38),
كَانَ ذَٰلِكَ فِي الْكِتَابِ مَسْطُورًا
«Так було предначертано в Писанні» (17:58).
В даних аятах під словом «кадар» маються на увазі знання Аллаха, записані в Хранимій Скрижалі (аль-лявх аль-махфуз). Нічого не може відбутись без знання Аллаха про це, більше того, Аллах наказав записати це іще раніше в Писанні. Інакше кажучи, те, що трапляється, не передує знанню Аллаха. Слова «кадар» і «кітаб» виступають у якості вказівки (кінаі) на знання Аллаха. Отож, шаріатське значення «кадар» буде вказувати на те, що було вже в знанні Аллаха. Саме таке значення у слова «кадар» в Корані і Сунні.
Що стосується стовпів Іслама, то на них також вказують наступні аяти:
فَاعْلَمْ أَنَّهُ لَا إِلَٰهَ إِلَّا اللَّهُ وَاسْتَغْفِرْ لِذَنبِكَ وَلِلْمُؤْمِنِينَ وَالْمُؤْمِنَاتِ ۗ وَاللَّهُ يَعْلَمُ مُتَقَلَّبَكُمْ وَمَثْوَاكُمْ
«Знай же, що немає божества, окрім Аллаха, і проси прощення за свій гріх і за віруючих чоловіків і віруючих жінок. Аллах знає про ваші пересунення і ваш притулок» (47:19),
مُّحَمَّدٌ رَّسُولُ اللَّهِ ۚ وَالَّذِينَ مَعَهُ أَشِدَّاءُ عَلَى الْكُفَّارِ رُحَمَاءُ بَيْنَهُمْ ۖ تَرَاهُمْ رُكَّعًا سُجَّدًا يَبْتَغُونَ فَضْلًا مِّنَ اللَّهِ وَرِضْوَانًا
«Мухаммад — Посланець Аллаха. Ті, які разом з ним, суворі до невіруючих і милостиві між собою. Ти бачиш, як вони кланяються і падають ниць, прагнучи до милості від Аллаха і довольству» (48:29),
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا كُتِبَ عَلَيْكُمُ الصِّيَامُ كَمَا كُتِبَ عَلَى الَّذِينَ مِن قَبْلِكُمْ لَعَلَّكُمْ تَتَّقُونَ
«О, ті, які увірували! Вам приписаний пост, подібно тому, як він був приписаний вашим попередникам, — можливо, ви устрашитесь» (2:183),
وَأَقِيمُوا الصَّلَاةَ وَآتُوا الزَّكَاةَ وَارْكَعُوا مَعَ الرَّاكِعِينَ
«Робіть намаз, виплачуйте закят і кланяйтесь разом з тими, хто кланяється» (2:43),
وَلِلَّهِ عَلَى النَّاسِ حِجُّ الْبَيْتِ مَنِ اسْتَطَاعَ إِلَيْهِ سَبِيلًا
«Люди повинні перед Аллахом робити хадж до Дому (Кааби), якщо вони здатні здійснити цей шлях» (3:97).
Таким чином, хадіс Джибріля не відкидається, як було згадано вище.
Я сподіваюсь, що питання прояснилось.
13 Джумада аль-уля 1444 р.х.
05.12.2022 р.
Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці в «Фейсбук» на тему «Фікх»
