Оновлювач епохи вчений Такиюддін ан-Набхані

Питання: Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху!

Просимо Аллаха про швидку перемогу Ісламу. Моє питання стосується поняття «оновлення релігії» (тадждід), яке згадується в хадісі Посланця Аллаха ﷺ:

إِنَّ اللَّهَ يَبْعَثُ لِهَذِهِ الأُمَّةِ عَلَى رَأْسِ كُلِّ مِائَةِ سَنَةٍ مَنْ يُجَدِّدُ لَهَا دِينَهَا

«Воістину, Аллах буде посилати цій Уммі кожні сто років того, хто оновить для неї її релігію» (Абу Дауд).

Якщо великий вчений Такиюддін ан-Набхані був оновлювачем своєї епохи, то чи завершився процес оновлення з його смертю, або ж оновлення триває, поки існує Хізб, який несе його ідею? Буду вдячний за Вашу відповідь.

Відповідь: Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху.

По-перше: хадіс, який був процитований у питанні, наводиться в «Сунані» Абу Дауда і інших книгах від Абу Хурайри (р.а.). Посланець Аллаха ﷺ сказав:

إِنَّ اللَّهَ يَبْعَثُ لِهَذِهِ الأُمَّةِ عَلَى رَأْسِ كُلِّ مِائَةِ سَنَةٍ مَنْ يُجَدِّدُ لَهَا دِينَهَا

«Воістину, Аллах буде посилати цій общині кожні сто років того, хто оновить для неї її релігію».

Хадіс слід розуміти в межах шаріатських положень, утверджених в Корані і Сунні:

1 — Аллах говорить:

ٱلۡيَوۡمَ أَكۡمَلۡتُ لَكُمۡ دِينَكُمۡ وَأَتۡمَمۡتُ عَلَيۡكُمۡ نِعۡمَتِي وَرَضِيتُ لَكُمُ ٱلۡإِسۡلَٰمَ دِينٗاۚ

«Сьогодні Я заради вас вдосконалив вашу релігію, довів до кінця Мою милість до вас і схвалив для вас у якості релігії Іслам» (5:3).

Ниспослання цього аяту означає, що справа Аллаха здійснилась, милість доведена до кінця і релігія стала досконалою. Зі смертю Пророка ﷺ Одкровення припинилось і релігія набула повноцінного вигляду, тому немає місця ані для додавань, ані для убавлянь. Іслам залишиться таким, який він є з того часу, як був повністю ниспосланий Посланцю Аллаха ﷺ і до того дня, коли Аллах успадкує цю землю і тих, хто на ній. Це питання закрите і зрозуміле для усіх мусульман. Повноцінність Ісламу — один із загальновідомих фактів.

2 — Коли говориться «оновить для неї її релігію», то не мається на увазі, що реформує саму релігію, додаючи і убираючи, або вносячи зміни в конкретизацію загальних змістів (тахсіс уль-амм) і обмеження абсолютних виразів (такйід уль-мутлак) і так далі. З припиненням Одкровення зачинились двері додавань в релігію, скасування деяких законів, конкретизації і обмеження. Інакше кажучи, по Шаріату неможливо робити усе це, окрім як через само Одкровення, процес якого завершився, оскільки релігія — це і є Одкровення, тобто те, що прийшло через ниспосилаєме Пророку Мухаммаду ﷺ. А в силу того, що оновити саму релігію вже неможливо, тоді термін «тадждід» означає щось інше.

3 — Іслам є ідеологією, тобто акидою (основоположне переконання), із якої виходить система. Іслам складається із комплексу ідей і рішень, які вилучаються із Корану і Сунни, а також із двох інших підджерел, які базуються на Корані і Сунні, — іджма ус-сахаба і кияс. І якщо неможливо шаріатське оновлення самих ідей і рішень Ісламу, тоді повинно бути оновлення питань, пов’язаних з ними. При глибокому дослідженні з’ясовується, що є два основних питання, пов’язаних з ідеями і рішеннями Ісламу: розуміння і застосування. Обидва питання пов’язані з людським чинником. Розуміння і застосування Ісламу — це задача мусульман, але вони можуть втратити ясність, заплутатись або упустити щось в розумінні і застосуванні Ісламу. Тому може трапитись так, що мусульмани у цілому (або деякі із них) перестануть ясно розуміти свою релігію, тобто можуть привнести щось чужде, думаючи, що воно із Ісламу, або можуть прибрати чи ігнорувати те, що є частиною Ісламу.

4 — У розумінні мусульманами Ісламу можуть виникати питання, які несумісні з релігією та її реалізацією, наприклад:

а) Вони можуть внести в Іслам щось чужде або прибрати із Ісламу те, що насправді входить до нього. Цей пункт включає поняття нововведення (бідъа).

б) Мусульмани можуть втратити ясність і заплутатись в розумінні Ісламу як ідеології і системи для життя, або у розумінні деяких ідей і рішень Ісламу.

в) Вони можуть почати неправильно застосовувати Іслам на індивідуальному рівні або на рівні суспільства і правителя, або можуть змішати Іслам з чимось іншим в області застосування.

5 — В такому випадку необхідно повернути правильне розуміння і застосування Ісламу, щоб відновити той стан, який повинен бути згідно Одкровенню, ідеям і рішенням Ісламу, тобто без плутанини, неясності, додавання, убавляння і зловживання. Для цього кожні сто років Аллах виводить із цієї Умми того, хто буде працювати над оновленням релігії, тобто над поверненням релігії до своєї первозданної чистоти, ясності і правильному застосуванню без якої-небудь плутанини і домішок. Цей оновлювач (муджаддід) буде повертати релігію в той чистий і ясний стан, який був у часи Пророка ﷺ. Він буде очищати релігію від домішок, які проникли в неї, і буде відроджувати ті ідеї і рішення релігії, які були забуті або приховані. А також він розвіє туман, який утворився в розумінні Ісламу, і буде працювати над його повноцінним застосуванням, якщо у нього є така можливість. Слово «оновлення» було використано для більш ясного опису, тому що воно означає не привнесення чогось нового, а швидше відновлення чогось старого, тобто відновлення того, що було на початку. В словниках арабської мови можна знайти точне значення слова «тадждід»:

• «Аль-камус аль-мухіт»: тадждід — це повернення по-новому або відновлення
  
  
• «Ас-сихах філь-люга»: тадждід — це повернення заново.
  
  
• «Лісан аль-Араб»: тадждід — це зробити новим.

Саме в такому значенні треба розуміти слово «оновлення (тадждід)», використане в хадісі, тобто: повернення Ісламу до вихідному стану, а не змінення і реформування релігії.

6 — Вчені Ісламу роз’яснили значення слова «тадждід», використаного в хадісі. Наведемо декілька прикладів:

• В книзі «Аун аль-мабуд» пишеться: «Коли в хадісі говориться «того, хто оновить для неї її релігію», це означає оновити Сунну, очистивши від нововведень, збільшивши знання, надавши допомогу прибічникам знань, а також розбивши і принизивши прибічників нововведень. Вчені говорять, що він буде володіти явними і прихованими релігійними знаннями. Цю думку висловили: аль-Мунаві в книзі «Файд аль-кадір шарх аль-джамі ас-сагір», аль-Алькамі в своєму шарху. Тадждід означає оживлення того, що було стерто, а саме — слідування Книзі і Сунні і виконання того, що вимагається ними.

<…>

Вище я вже писав, що тадждід означає оживлення того, що було стерто, тобто оживлення слідування Корану і Сунні і виконання того, що вимагається ними, а атож умертвіння усіляких нововведень. На засіданнях благочестивих говорили: «Оновлення релігії для Умми означає оживлення того, що було знищено, тобто оживлення слідування Корану і Сунні і виконання того, що вимагається ними». Хтось сказав: «Оновлювача можна впізнати тільки ймовірно. Він буде серед вчених свого часу, а ознаками будуть його високе положення і користь його знань. Оновлювач релігії володіє явними і прихованими знаннями в області релігії, підносить Сунну і гасить нововведення, а його знання поширюються серед його сучасників. Він з’являється кожні сто років. Коли більшість вчених зіпсувалось, Сунна стерлась, з’явились нововведення, а релігія стала потребувати оновлення, тоді Аллах виводить серед людей одного чи декількох спадкоємців праведних попередників». Аль-Карі в книзі «Аль-Міркат» сказав: «Він роз’яснює Сунну, очищаючи її від нововведень, збільшує знання і підтримує прибічників знання, гасить нововведення і знищує прибічників нововведення».

Ясно, що оновлювачем може бути тільки володіючий релігійними знаннями і той, хто усі свої сили віддає на відродження і поширення Сунни, а також на підтримку прибічників Сунни, і той, хто працює над знищенням нововведень і прибічників нововведень, будь-то своїми промовами, книгами, уроками і так далі. У кого немає цих якостей, той не може вважатись оновлювачем, навіть якщо він відомий серед людей своїми знаннями».

• В книзі «Мішкат аль-масабіх» і його шарху «Мірат аль-мафатіх» пишеться: «Коли в хадісі говориться «того, хто оновить для неї її релігію», це означає оживлення того, що було знищено, тобто оживлення слідування Корану і Сунні і виконання того, що вимагається ними, а також умертвіння нововведень і прибічників нововведень, будь то своїми промовами, книгами, уроками і так далі. Оновлювача можна впізнати тільки імовірно. Оновлювач релігії володіє явними і прихованими знаннями в області релігії, підносить Сунні і гасить нововведення, а його знання поширюються серед його сучасників. Він з’являється кожні сто років. Коли більшість вчених зіпсувалось, Сунна стерлась, з’явились нововведення, а релігія стала потребувати оновлення, тоді Аллах виводить серед людей одного чи декількох спадкоємців праведних попередників. Про це говорили благочестиві люди на своїх засіданнях».

По-друге, відносно оновлювачів у цілому і оновлювача 14 сторіччя по хіджрі ми опублікували 23.06.2013 наступну відповідь:

Питання: Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху. Нехай Аллах благословить Вас, дорогий шейх, і прискорить Свою допомогу Вашими руками. Нехай Аллах зробить ваші знання корисними для нас.

Є багато достовірних і відомих хадісів, серед яких — хадіс Абу Хурайри про те, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:

إِنَّ اللَّهَ يَبْعَثُ لِهَذِهِ الْأُمَّةِ عَلَى رَأْسِ كُلِّ مِائَةِ سَنَةٍ مَنْ يُجَدِّدُ لَهَا دِينَهَا

«На рубежі кожного сторіччя Аллах буде посилати Уммі того, хто буде відроджувати для неї релігію» (Абу Дауд. Ас-Сахаві в книзі «Аль-Макасід аль-хасана» і Альбані в книзі «Ас-Сільсіля ас-сахіха» підтвердили достовірність цього хадісу).

Звідси у мене виникли питання: який зміст закладений в цьому хадісі? Слово «مَنْ» (того, хто) вказує на індивіда чи групу? Чи правильно буде сказати, що зміст цього хадіса стосується лише колишніх поколінь?

Нехай воздасть Аллах Вам благом!

Відповідь: Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху.

Так, це достовірний хадіс. Він включає в себе п’ять питань:

1) З якого часу починається відлік цих сторіч? З народження Посланця ﷺ, з початку пророцтва, з Хіджри чи з дати його ﷺ смерті?

2) На що вказує вираз «на рубежі кожного сторіччя»: початок, середина чи кінець сторіччя?

3) Слово «مَنْ» (того, хто) вказує тільки на індивіда або на групу в тому числі?

4) Чи є достовірні ріваяти, де повідомляється про тих, хто відродив релігію за минулі сторіччя?

5) Чи можна визначити того, хто відродив релігію в чотирнадцятому сторіччі, яке закінчилось 30 Зуль-хіджа 1399 р.х.?

Я постараюсь викласти своє бачення цієї теми, не поглиблюючись в розбіжності. Я прошу Аллаха надати мені сприяння, адже Він — Той, Хто веде по правильному шляху:

1) З якого часу починається відлік цих сторіч?

Аль-Мунаві в книзі «Файд аль-кадір» сказав: «Є розбіжності серед вчених відносно слів «на рубежі кожного сторіччя», чи починається сторіччя з народження Пророка,чи з початку пророцтва, чи з Хіджри, чи зі смерті Пророка ﷺ …» (кінець цитати).

Я вважаю, що найбільш сильною думкою буде та, яка бере початком відліку Хіджру Посланця ﷺ. Адже Хіджра ознаменувала собою подію, яка зміцнила Іслам і мусульман; я маю на увазі встановлення Ісламської Держави. Саме тому, коли зайшла мова про необхідність введення календаря, Умар зібрав сподвижників, і вони дійшли до спільної думки, що початком відліку мусульманського календаря необхідно взяти Хіджру.

Ат-Табарі наводить в книзі, відомої під назвою «Таріх ат-Табарі», наступне: «Мені розповів Абдуррахман ібн Абдуллах ібн Абдульхакам: «Нам розповів Нуайм ібн Хаммад: «Нам розповів ад-Дараварді від Усмана ібн Убайдуллаха ібн Абу Рафіа: «Я чув, як Саід ібн аль-Мусайіб розповідав: «Умар зібрав людей і спитав їх: «З якого дня почнемо вести письмовий відлік?», — на що Алі сказав: «З дня я переселення Посланця Аллаха ﷺ, дня, коли він ﷺ залишив землі многобожжя». Умар так і вчинив.

Абу Джафар говорив: «Вони вважали, що перший рік хіджри повинен починатись з місяця Мухаррам, тобто за два місяці і декілька днів до прибуття Посланця ﷺ в Медину. Сам Посланець ﷺ прибув в Медину лише 12 Рабі уль-авваль» (кінець цитати).

Таким чином, я схиляюсь до тому, що, коли говориться «сторіччя», мова йде про мусульманській місячний рік, який був утверджений сподвижниками.

2) Що стосується виразу «на рубежі кожного сторіччя», то найбільш сильна думка полягає в тому, що мова йде про кінець сторіччя. Інакше кажучи, той, хто відродить релігію, отримає відомість як богобоязливий і благочестивий вчений в кінці сторіччя, а його смерть прийдеться на рубіж двох сторіч, але ніяк не на середину. Що стосується того,чому я схиляюсь до цієї думки, то на це є декілька причин:

а) Достовірно відомо, що Умар ібн Абдульазіз вважався муджаддідом (тим, хто відродив релігію) першого сторіччя по хіджрі. Сам він помер в 101р.х. у віці сорока років. Шафії вважався муджаддідом другого сторіччя по хіджрі, а помер він в 204 р.х. у віці п’ятдесяти чотирьох років. Якщо вираз «на рубежі кожного сторіччя» ми будемо роз’яснювати як початок сторіччя, тоді Умар ібн Абдульазіз і Шафії не можуть бути із числа муджаддідів, тому що Умар народився в 61 р.х., а Шафії — в 150 р.х. Тому вираз «на рубежі кожного сторіччя» означає кінець сторіччя, а не початок. Інакше кажучи, муджаддід народжується приблизно в середині сторіччя, але стає відомим вченим і муджаддідом в кінці сторіччя, а його смерть приходиться на рубіж двох сторіч.

б) Доказом того, що Умар ібн Абдульазіз був муджаддідом першого сторіччя по хіджрі, а Шафії — муджаддідом другого сторіччя по хіджрі, є вона згода вчених та імамів в цьому. Аз-Зухрі, Ахмад ібн Ханбаль та інші ранні і більш пізні імами одностайні в тому, що на чолі муджаддідів першого сторіччя по хіджрі був Умар ібн Абдульазіз, а на чолі муджаддідів другого сторіччя по хіджрі був Шафії.

Умар ібн Абдульазіз помер в 101 р.х. у віці сорока років, його правління тривало 2,5 роки. Шафії помер в 204 р.х. у віці п’ятдесяти чотирьох років. Ібн Хаджар аль-Аскаляні в своїй книзі «Тавалі ат-тасіс» наводить наступне: «Абу Бакр аль-Баззар сказав: «Я чув, як Абдуль-Малік ібн Абдульхамід аль-Маймуні говорив: «Одного разу, коли я був з Ахмадом ібн Ханбалем, хтось почав згадувати Шафії. І я побачив, як Ахмад підтримав це словами: «Передається від Пророка ﷺ:

إِنَّ اللَّهَ تَعَالَى يُقَيِّضُ فِي رَأْسِ كُلِّ مِائَةِ سَنَةٍ مَنْ يُعَلِّمُ النَّاسَ دِينَهُمْ

«Всевишній Аллах на рубежі кожного сторіччя посилає людям того, хто навчає їх релігії». (Потім Ахмад додав): «Умар ібн Абдульазіз був у першому сторіччі, і я сподіваюсь, що Шафії буде у другом сторіччі»…

Передається від Абу Саіда аль-Фірьябі: «Ахмад ібн Ханбаль сказав: «Аллах на рубежі кожного сторіччя посилає людям того, хто навчає їх Сунні і спростовує брехню, зведену на Пророка ﷺ. Ми вважаємо, що в першому сторіччі таким був Умар ібн Абдульазіз, у другому сторіччі — Шафії»…

Ібн Аді сказав: «Я чув, як Мухаммад ібн Алі ібн аль-Хусайн говорив: «Я чув, як наші соратники говорили: «В першому сторіччі був Умар ібн Абдуль-Азіз, у другому — Мухаммад ібн Ідріс Шафії»…

Наводить аль-Хакім в «Аль-Мустадрак» від Абу аль-Валіда: «Якось я був присутнім на зібранні Абу аль-Аббаса ібн Шурайха, під час якого встав один шейх, похвалив його (Абу аль-Аббаса) і сказав: «Нам розповідав Абу ат-Тахір аль-Хавляні: «Нам розповів Абдуллах ібн Вахб: «Мені повідомив Саід ібн Абу Айюб від Шарахіля ібн Язіда, а він — від Абу аль-Алькама, а він — від Абу Хурайри, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:

إِنَّ اللَّهَ يَبْعَثُ لِهَذِهِ الْأُمَّةِ عَلَى رَأْسِ كُلِّ مِائَةِ سَنَةٍ مَنْ يُجَدِّدُ لَهَا دِينَهَا

«На рубежі кожного сторіччя Аллах буде посилати Уммі того, хто буде відроджувати для неї релігію». Шейх продовжив: «Радуйся, суддя, адже Аллах в перше сторіччя послав Умара ібн Абдульазіза, а у друге — Мухаммада ібн Ідріса Шафії».

Я (Ібн Хаджар аль-Аскаляні) вважаю: «Це говорить про те, що даний хадіс був широко відомий у той час» (кінець цитати).

в) Згадується, що слово «رَأْسِ» з лексичної точки зору означає «початок». Звідси виникає природне питання: як тоді ми можемо вважати сильною ту думку, яка говорить, що мова йде про кінець сторіччя?

Відповіддю буде те, що слово «رَأْسِ» в арабській мові означає як «початок», так і «кінець». В арабському тлумачному словнику «Тадж уль-Арус» говориться: «رَأْسُ الشَّيْءِ» означає «рубіж/край речі», інші сказали — «кінець речі». В іншому арабському тлумачному словнику «Лісан уль-Араб» говориться: «Ящірка вийшла із нори мураасан, тобто спочатку із нори з’явилась або її голова, або хвіст. Інакше кажучи, ящірка або вийшла передом, або задом». Таким чином, вираз «رَأْسُ الشَّيْءِ» означає як початок, так і рубіж /край (не важливо, йде мова про початок речі/події або про їх кінець). Отож, для визначення того, який зміст закладений в хадісі у слова «رَأْسِ», нам необхідна каріна (посил). Подібні каріни присутні у згаданих раніше ріваятан про Умара ібн Абдульазіза як муджаддіда в першому сторіччі, який помер у 101 р.х., і Шафії — муджаддіді у другому сторіччі, який помер в 204р.х. Усе це перевищує на користь того, що в хадісі мова йде про кінець сторіччя.

Враховуючи усе вищенаведене, я схиляюсь на бік того, що найбільш сильною думкою відносно виразу «رَأْسِ كُلِّ مِائَةِ سَنَةٍ» (на рубежі кожного сторіччя) буде думка про те, що мова йде про кінець сторіччя.

3) Що стосується питання про слово «مَنْ» (того, хто): чи вказує воно на індивіда чи на групу? Текст хадіса: «На рубежі кожного сторіччя Аллах буде посилати Уммі того, хто буде відроджувати для неї релігію», — вказує на індивіда. Адже якщо б слово «مَنْ» вказувало на групу, тоді б дієслово «يُجَدِّدُ» було б у множині: «يُجَدِّدُونَ». Проте дієслово використовується в однині. Так, слово «مَنْ» може вказувати на множину, навіть якщо дієслово після нього буде в однині. Але я схиляюсь на бік того, що слово «مَنْ» використовується для однини через каріни в лиці дієслова «يُجَدِّدُ». Я сказав «схиляюсь», оскільки вказівка «مَنْ» на однину не є категоричною, навіть якщо після цього слова згадується дієслово в однині — «يُجَدِّدُ». Саме тому деякі вчені сказали, що «مَنْ» вказує як на однину, так і на множину, тому вони в своїх ріваятан згадали не одного вченого, а груп вчених кожного сторіччя.

Звідси я вважаю, що найбільш переконливою буде думка про те, що «مَنْ» вказує на одного муджаддіда, а не на групу.

4) Чи є достовірні ріваяти, в яких перераховуються ті, хто відродив релігію за минулі сторіччя?

Що стосується переліку імен муджаддідів минулих сторіч, то існують різні ріваяти про це. Найбільш відомим серед них буде касида, написана Джалалуддіном ас-Суюті. В ній він згадує період аж до дев’ятого сторіччя. В цій касиді він просить для себе у Аллаха бути дев’ятим муджаддідом:

فَكَانَ عِنْدَ الْمِائَةِ الْأُولَى عُمَرْ خَلِيفَةُ الْعَدْلِ بِإِجْمَاعٍ وَقَرْ

وَالشَّافِعِيُّ كَانَ عِنْدَ الثَّانِيَةِ لِمَا لَهُ مِنَ الْعُلُومِ السَّامِيَةِ...

وَالْخَامِسُ الْحَبْرُ هُوَ الْغَزَالِي وَعَدَّهُ مَا فِيهِ مِنْ جِدَالِ...

وَالسَّابِعُ الرَّاقِي إِلَى الْمَرَاقِي بْنُ دَقِيقِ الْعِيدِ بِاتِّفَاقِ...

وَهَذِهِ تَاسِعَةُ الْمِئِينَ قَدْ أَتَتْ وَلَا يُخْلَفُ مَا الْهَادِي وَعَدْ وَقَدْ رَجَوْتُ أَنَّنِي الْمُجَدِّدُ فِيهَا فَفَضْلُ اللَّهِ لَيْسَ يُجْحَدُ...

«Так в першому сторіччі, на думку усіх, був Умар, (відомий як) справедливий халіф.

Шафії був другим через його безмірні знання …

А п’ятим був вчений чоловік аль-Газалі, так порахували через його обґрунтування …

Сьомим, на думку усіх, був той, про кого сказали, що він піднявся до висот: Ібн Дакік аль-Ід…

І ось прийшов час дев’ятого сторіччя, не порушує обіцянок Той, Хто по шляху веде. Тому сподіваюсь я, що стану муджаддідом дев’ятого сторіччя, адже милість Господа беззаперечна, як і завжди …».

Є і інші висловлювання на цю тему.

5) Чи можна визначити того, хто відродив релігію в чотирнадцятому сторіччі, яке закінчиться 30 Зуль-хіджи 1399 р.х.?

Я вважаю, як і вважають авторитетні вчені, що вираз «رَأْسِ كُلِّ مِائَةِ سَنَةٍ» вказує на кінець сторіччя. Нагадаю, що Умар ібн Абдуль-Азіз народився в 61р.х., а помер в 101 р.х. Шафії народився в 150 р.х., а помер в 204 р.х.

Це означає, що кожен із них народився приблизно в середині свого сторіччя, став широко відомим вже в кінці сторіччя, а помер на рубежі двох сторіч. Як я вже говорив раніше, я більше схиляюсь у бік тієї думки, яка поширилась серед авторитетних вчених: Умар ібн Абдульазіз був муджаддідом в першому сторіччі, Шафії — муджаддідом у другому сторіччі. Виходячи із цього, я вважаю найбільш правильним те, що муджаддідом чотирнадцятого сторіччя був видатний вчений Такиюддін Набхані.

Набхані, який народився в 1332 р.х., свою відомість отримав в кінці чотирнадцятого сторіччя по хіджрі, особливо після заснування в 1372 р.х. політичної партії «Хізб ут-Тахрір». Помер Набхані в 1398 р.х, тобто на рубежі двох сторіч. Що стосується його заклику до мусульман, то він був пов’язаний з доленосним питанням для Умми: відновлення ісламського образу життя за допомогою встановлення Другого Праведного Халіфату. Набхані залишив великий слід в житті, зусиллях і іджтіхадах інших мусульман, в результаті чого сьогодні Халіфат став всезагальною вимогою Умми.

Ми просимо Аллаха змилостивитись над Абу Ібрахімом (Такиюддіном Набхані) і його братом по вірі Абу Юсуфом (Абдулькадімом Заллюмом), який прийшов після нього. Ми просимо Аллаха, що Він воскресив їх разом з пророками, правдивими чоловіками, шахідами і праведниками, який облагодіяв Аллах. Які ж чудові ці супутники!

Повторюсь іще раз, дорогий брате Абу Мумін, це те, що я вважаю найбільш достовірним! Проте Аллаху більш відомо, що є правильним в цьому питанні, і у Нього — краще місце повернення» (кінець відповіді).

По-третє, що стосується питання: «Якщо великий вчений Такиюддін ан-Набхані був оновлювачем своєї епохи, то чи завершився процес оновлення з його смертю, або ж оновлення триває, поки існує Хізб, який несе його ідею?», — то відповідь буде наступною: як ми сказали вище, оновлення релігії виконує один чоловік, а з його смертю процес оновлення завершується. Але це не говорить про те, що оновлення цього чоловіка перестане давати плоди. Навпаки, якщо процес оновлення завершився, тоді він продовжить спричиняти вплив на мусульман і навіть на наступні покоління, видаляючи помилки в розумінні і застосуванні релігії. А в кінці наступного сторіччя Аллах знов виведе того, хто оновить релігію Умми. Згідно хадісу, Аллах посилає кожні сто років того, хто оновить для Умми її релігію, тобто Аллах пошле в кінці п’ятнадцятого сторіччя по хіджрі того, хто оновить релігію. Ця думка витікає із того, що ми навели раніше, і я вибрав її як найбільш переважну. Але Аллах знає краще.

Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта
26 Шавваля 1444 р.х.
16.05.2023 р.

Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці в «Фейсбук» на тему «Фікх»