Відповідь на питання від Мухаммада Аль-Хатиба:
Питання: З Вашого дозволу, я хотів би задати питання про ризк. Чи збільшують зусилля предопределений прожиток людини (ризк) чи ні? Тобто, чи отримає людина, яка сидить вдома, той же самий прожиток, що й якщо б вона працювала? Або, інакше кажучи, чи збільшують реклама і просунення роботи предопределений прожиток? Дякую. Прошу відповісти якомога швидше, якщо можливо. Нехай збереже Аллах нашого шейха і продовжить його життя.
Відповідь: Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху. Здається, у Вас виникла деяка плутанина у питанні щодо прожитку і докладаємих зусиль в його досягненні. В будь-якому випадку, це питання детально роз’яснене, особливо в «Дусії», і Ви можете ознайомитись з ним там, оскільки воно висвітлено там повністю. Але я стисло викладу Вам деякі аспекти:
Що стосується питання про прожиток (ризк), то численні категоричні аяти не залишають сумнівів для віруючого в Коран, окрім як вірити, що прожиток знаходиться в руках Аллаха, і Він дарує його, кому побажає. Питання щодо прожитку відрізняється від питання щодо предопредеління (кадар). Предопредеління означає, що Аллах знає, що та чи інша подія відбудеться до її приходу, і тому Він предписав і предопреділив її. Що стосується прожитку, то справа не тільки в тому, що Аллах знає, що комусь судилося отримати прожиток, і тому Він предписав і предопреділив його. Але справа іще і в тому, що, поряд з предопределінням прожитку, Наділяючим є Аллах, а не раб. Це слідує із аятів:
نَحْنُ نَرْزُقُكَ وَالْعَاقِبَةُ لِلتَّقْوَى
«Адже Ми Самі наділяємо тебе прожитком. А добрий ісход — за богобоязливістю» (20:132),
وَكُلُوا مِمَّا رَزَقَكُمُ اللَّهُ حَلَالًا طَيِّبًا وَاتَّقُوا اللَّهَ الَّذِي أَنتُم بِهِ مُؤْمِنُونَ
«Їжте із того, чим Аллах наділив вас, дозволене і благе, і бійтесь Аллаха, в Якого ви віруєте» (5:88).
Ці категоричні аяти свідчать, що Аллах — Наділяючий, і Він наділяє прожитком того, кого побажає, і розширяє чи звужує прожиток для кого побажає. В усіх цих аятах прожиток прираховується до Аллаху, і немає Наділяючого окрім Нього. Це вказує, що Он — Наділяючий в істинному змісті цього слова…
Таким чином, прожиток істинно приписується Аллаху. Більше того, ніде в аятах чи хадісах не говориться, що людина сама себе наділяє прожитком. Навпаки, в усіх текстах прожиток прираховується тільки до Аллаху. Що стосується того, де згадується в текстах щодо причетності однієї людини до прожитку іншої, то тут мається на увазі передача майна, а не акт дарування /наділення прожитком. Наприклад, Всевишній сказав:
وَلَا تُؤْتُوا السُّفَهَاءَ أَمْوَالَكُمُ الَّتِي جَعَلَ اللَّهُ لَكُمْ قِيَامًا وَارْزُقُوهُمْ فِيهَا وَاكْسُوهُمْ
«Не віддавайте нерозумним людям вашого майна, яке Аллах зробив засобом вашого існування. Корміть і одягайте їх із нього» (4:5).
І Він сказав:
وَإِذَا حَضَرَ الْقِسْمَةَ أُولُو الْقُرْبَى وَالْيَتَامَى وَالْمَسَاكِينُ فَارْزُقُوهُم مِّنْهُ
«Якщо при розділі спадку присутні родичі, сироти і бідняки, то обдаруйте їх із нього» (4:8).
Тут у першому аяті мається на увазі «давайте їм їжу», а у другому аяті — «давайте їм частину цього прожитку, яка дісталась вам». Тобто тут присутнє повеління передавати їм частину прожитку, а не прираховувати прожиток їм у якості наділяючих. Між тим, прирахування прожитку в змісті того, хто дарує цей прожиток, зустрічається в Корані тільки по відношенню до Аллаху. Так Він говорить:
نَّحْنُ نَرْزُقُكُمْ
«Ми кормимо вас» (6:151),
وَرِزْقُ رَبِّكَ
«Прожиток твого Господа» (20:131),
كُلُواْ وَاشْرَبُواْ مِن رِّزْقِ اللهِ
«Їжте із прожитку Аллаха» (2:60).
В усіх цих аятах дія наділення прожитком прираховується до Аллаху, що має однозначний зміст: Аллах — єдиний Наділяючий прожитком, і прожиток — в руках Аллаха.
Виходячи із цього, треба вірити, що Аллах — Той, Хто наділяє прожитком створіння, оскільки доказ цьому категоричний по своєму походженню і однозначний, тобто категоричний в своїй вказівці. Віра в це обов’язкова (фард), а заперечення є невір’ям (куфр). Той, хто не вірить, що Аллах — Наділяючий, скоїв невір’я, нехай врятує нас Аллах.
Ось що представляє собою питання щодо прожитку з точки зору акиди і доказів. Проте поряд з повелінням вірити, що Він — Наділяючий, Аллах велів людині докладати зусилля для набуття прожитку. Аллах говорить:
هُوَ الَّذِي جَعَلَ لَكُمُ الْأَرْضَ ذَلُولًا فَامْشُوا فِي مَنَاكِبِهَا وَكُلُوا مِن رِّزْقِهِ
«Він — Той, Хто зробив для вас землю покірною. Ступайте ж по світу і вкушайте із Його прожитку а» (67:15).
І Він сказав:
فَإِذَا قُضِيَتِ الصَّلَاةُ فَانتَشِرُوا فِي الْأَرْضِ وَابْتَغُوا مِن فَضْلِ اللَّهِ
«Коли ж намаз завершиться, то розійдіться по землі, шукайте милість Аллаха» (62:10).
В цих двох аятах повідомляється про повеління докладати зусилля для набуття прожитку від Аллаха. Таким чином, коли це повеління докладати зусилля поєднується з аятами, які стверджують, що Аллах — Наділяючий, стає ясним зміст того, що Аллах — Наділяючий. Цим пояснюється значення віри в те, що Аллах — Наділяючий. Перші аяти категорично стверджують, що Аллах — Той, Хто дарує прожиток, а не сама людина. А останні два аяти наказують працювати, щоб набути прожиток від Аллаха.
І дійсно, зусилля не є причиною ризку, тому що причина обов’язково породжує наслідок, а наслідок виникає тільки від своєї причини. Ніж — причина розрізання, він розрізає. Вогонь — причина спалення, він спалює. Надріз не відбувається без ножа, тобто без гострого інструменту. Спалення не відбувається без вогню, тобто без займистої речовини. Ось що таке причина. Якщо б зусилля по набуттю прожитку служили б причиною, то прожиток приходив би у якості наслідку кожного разу, коли виникає причина, тобто зусилля приносили б прожиток в тій же мірі, як ніж, який розрізає, і вогонь, який спалює (причина — наслідок). Проте зусилля у набутті прожитку такі, що вони не як ніж по відношенню до розрізанню і не як вогонь по відношенню до спаленню. Тому що іноді докладаються зусилля в набутті прожитку, але він не приходить, у той же час буває і так, що прожиток приходить без яких-небудь зусиль. Тобто причина є, а наслідку немає. Або наслідок приходить без своєї нібито причини, а іноді і взагалі зовсім несподівано. Це категорично вказує, що зусилля людини — не причина для виникнення прожитку.
Прикладів цьому в житті — багато. Торговець, який прагне до прибутку, а в ітозі несе збитки чи не отримує прибутку — він доклав зусилля, але не отримав прожиток. Тобто причина була, а наслідку не відбулось. А якщо наслідку немає, отож, це і не причина, адже причина обов’язково тягне наслідок …
Іще приклад — спадкоємець, який отримав майно без усіляких зусиль з його боку. Якщо б зусилля були причиною прожитку, майно не досталось би людині без зусиль, тому що наслідок виникає тільки від своєї причини. Отримання майна у спадок без зусиль доводить, що зусилля — не причина прожитку, оскільки прожиток прийшов без зусиль…
Усе це категорично доводить, що зусилля, скеровані на набуття прожитку, — не є його причина, тобто не самі зусилля принесли прожиток. Зусилля — не як ніж, який здійснив розрізання, і не як вогонь, який здійснив спалення. Тому зусилля не можуть принести прожиток, оскільки вони не є его причиною…
Таким чином, Наділяючим є Аллах, і це відноситься до області доктрини (акиди). Що ж стосується зусиль, то це шаріатський закон. Якщо ти докладеш зусилля, ти отримуєш прожиток, предопределений тобі Аллахом і нагороду за зусилля в пошуках свого прожитку. А якщо не докладеш зусилля, то отримуєш прожиток, предопределений тобі Аллахом, але порушуєш при цьому шаріатський закон, оскільки не слідуєш повелінню Аллаха докладати зусилля.
Сподіваюсь, що цього досить, якщо на то буде воля Аллаха. Як я вже згадав, усе це питання детально розглянуто в «Дусії». Якщо у Вас виникнуть питання, можете звернутись до цьому матеріалу, там надані усі роз’яснення. Нехай допоможе Вам Аллах.
Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта
23 Сафара 1445 р.х.
12.09.2023 р.
Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці в «Фейсбук» на тему «Фікх»
