Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці в «Фейсбук» на тему «Фікх»
Відповідь на питання від Хусейна Хамаіса
Питання:
Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху, дорогий наш амір! Нехай буде Аллах задоволений Вами і захистить Вас, як захистив своє Писання і наближених. В «Дусії» на сторінці 58 в першому абзаці наводиться хадіс:
الْحَلاَلُ بَيِّنٌ وَالْحَرَامُ بَيِّنٌ... وَمَنْ وَقَعَ فِى الشُّبُهَاتِ كَرَاعٍ
«Дозволене очевидно, і заборонене очевидно… а той, хто займається сумнівним, подібно пастуху». Здається, що десь упущено «وَقَعَ_فِي_الْحَرَامِ» «потрапляє в заборонене». Сподіваюсь отримати Вашу відповідь. І нехай береже Вас Аллах!
Відповідь:
Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху. Дякую за Ваші чудові мольби і питання. І нехай береже Вас Аллах від усілякого зла.
Щодо хадісу із «Курраси», який починається словами «الْحَلاَلُ_بَيِّنٌ_وَالْحَرَامُ_بَيِّنٌ» «Дозволене очевидно, і заборонене очевидно», то він передається у Бухарі від Нумана ібн Башира в наступному виді: я чув, як Посланець Аллаха ﷺ говорив:
لْحَلاَلُ بَيِّنٌ وَالْحَرَامُ بَيِّنٌ، وَبَيْنَهُمَا مُشَبَّهَاتٌ لاَ يَعْلَمُهَا كَثِيرٌ مِنْ النَّاسِ، فَمَنْ اتَّقَى الْمُشَبَّهَاتِ اسْتَبْرَأَ لِدِينِهِ وَعِرْضِهِ، وَمَنْ وَقَعَ فِي الشُّبُهَاتِ كَرَاعٍ يَرْعَى حَوْلَ الْحِمَى يُوشِكُ أَنْ يُوَاقِعَهُ، أَلاَ وَإِنَّ لِكُلِّ مَلِكٍ حِمىً، أَلاَ إِنَّ حِمَى اللَّهِ فِي أَرْضِهِ مَحَارِمُهُ أَلاَ وَإِنَّ فِي الْجَسَدِ مُضْغَةً إِذَا صَلَحَتْ صَلَحَ الْجَسَدُ كُلُّهُ وَإِذَا فَسَدَتْ فَسَدَ الْجَسَدُ كُلُّهُ أَلاَ وَهِيَ الْقَلْبُ
«Дозволене очевидно, і заборонене очевидно, а між тим і іншим знаходиться сумнівне, про яке багато людей не знають. Той, хто стережеться сумнівного, очищує свою релігію і свою честь, а той, хто займається сумнівним, подібний пастуху, який пасе (своє стадо) біля заповідного місця і ось-ось опиниться там. Воістину, у кожного володаря є своє заповідне місце, і, воістину, заповідним місцем Аллаха на землі Його є те, що заборонено Ним. Воістину, є в тілі шматочок плоті, який, будучи хорошим, робить хорошим і усе тіло, а коли псується, то псує і усе тіло, і воістину, це — серце».
Щодо слів «وَقَعَ_فِي_الْحَرَامِ» «потрапляє в заборонене», то їх немає в ріваяті Бухарі, але вони згадуються в «Сахіху» Мусліма в наступному виді:
2996 — Розповів нам Мухаммад ібн Абдуллах ібн Нумайр аль-Хамдані, нам розповів його батько, нам розповів Закарія від Шаби від Нумана ібн Башира, який сказав, що чув, як Посланець Аллаха ﷺ говорив (і Нуман вказав своїми двома пальцями на свої вуха):
إِنَّ الْحَلَالَ بَيِّنٌ وَإِنَّ الْحَرَامَ بَيِّنٌ وَبَيْنَهُمَا مُشْتَبِهَاتٌ لَا يَعْلَمُهُنَّ كَثِيرٌ مِنْ النَّاسِ فَمَنْ اتَّقَى الشُّبُهَاتِ اسْتَبْرَأَ لِدِينِهِ وَعِرْضِهِ وَمَنْ وَقَعَ فِي الشُّبُهَاتِ وَقَعَ فِي الْحَرَامِ كَالرَّاعِي يَرْعَى حَوْلَ الْحِمَى يُوشِكُ أَنْ يَرْتَعَ فِيهِ أَلَا وَإِنَّ لِكُلِّ مَلِكٍ حِمًى أَلَا وَإِنَّ حِمَى اللَّهِ مَحَارِمُهُ أَلَا وَإِنَّ فِي الْجَسَدِ مُضْغَةً إِذَا صَلَحَتْ صَلَحَ الْجَسَدُ كُلُّهُ وَإِذَا فَسَدَتْ فَسَدَ الْجَسَدُ كُلُّهُ أَلَا وَهِيَ الْقَلْبُ
«Воістину, дозволене ясно і заборонене ясно, а між ними знаходяться сумнівні речі, про які багато людей не знають. Хто стережеться сумнівного, той утримується від нього заради збереження своєї релігії і своєї честі, а хто робить сумнівне, той потрапляє в заборонене, подібно пастуху, який пасе своє стадо біля заповідного місця і ось-ось опиниться там. Погляньте: кожен володар обов’язково має заповідне місце, і, воістину, у Аллаха таке заповідне місце — Його заборони. Воістину, є в тілі людини шматочок плоті, який, будучи благим, робить благим і усе тіло, а будучи зіпсованим, псує і усе тіло. Воістину, цей шматочок — серце».
Як бачите, у Бухарі немає тих слів, про які Ви говорите. Проте обидва ріваяти достовірні (сахіх). В книзі «Фатх аль-барі» Ібн Хаджар відносно ріваяту Бухарі пише:
50 — Розповів нам Абу Нуайм, нам розповів Закарія від Аміра, який сказав: я чув, як Нуман ібн Башир сказав: я чув, як Посланець Аллаха ﷺ говорив:
الْحَلَالُ بَيِّنٌ وَالْحَرَامُ بَيِّنٌ وَبَيْنَهُمَا مُشَبَّهَاتٌ لَا يَعْلَمُهَا كَثِيرٌ مِنْ النَّاسِ فَمَنْ اتَّقَى الْمُشَبَّهَاتِ اسْتَبْرَأَ لِدِينِهِ وَعِرْضِهِ وَمَنْ وَقَعَ فِي الشُّبُهَاتِ كَرَاعٍ يَرْعَى حَوْلَ الْحِمَى يُوشِكُ أَنْ يُوَاقِعَهُ أَلَا وَإِنَّ لِكُلِّ مَلِكٍ حِمًى أَلَا إِنَّ حِمَى اللَّهِ فِي أَرْضِهِ مَحَارِمُهُ أَلَا وَإِنَّ فِي الْجَسَدِ مُضْغَةً إِذَا صَلَحَتْ صَلَحَ الْجَسَدُ كُلُّهُ وَإِذَا فَسَدَتْ فَسَدَ الْجَسَدُ كُلُّهُ أَلَا وَهِيَ الْقَلْبُ
«Дозволене очевидно, і заборонене очевидно, а між тим і іншим знаходиться сумнівне, про яке багато людей не знають. Той, хто стережеться сумнівного, очищує свою релігію і свою честь, а той, хто займається сумнівним, подібно пастуху, який пасе (своє стадо) біля заповідного місця і ось-ось опиниться там. Воістину, у кожного володаря є своє заповідне місце, і, воістину, заповідним місцем Аллаха на землі Його є те, що заборонено Ним. Воістину, є в тілі шматочок плоті, який, будучи хорошим, робить хорошим і усе тіло, а коли псується, то псує і усе тіло, і, воістину, це — серце», — хадіс вивів Бухарі.
«Подібно пастуху» — так говориться в усіх версіях у Бухарі. Якщо вважати «مَنْ» (а той, хто) шартом (умовою), тоді відсутня відповідь на це умовне речення, тобто не завершена думка «а той, хто…». Але в такому випадку пояснення є в ріваяті Дарімі від Абу Нуайма, вчителя Бухари, де говориться: «а хто робить сумнівне, той потрапляє в заборонене, подібно пастуху». Але якщо вважати «مَنْ» мавсуля1, тоді в версії Бухарі нічого не упущено. В такому випадку речення звучить так «а той, хто займається сумнівним, подібний пастуху». Перша версія ближче до істини, оскільки в «Сахіху» Мусліма та в інших є повна версія хадіса, передана від Закарії, у якого брали хадіс автори книг. Тому «подібно пастуху» вважається окремим реченням (джумля мустанафа), яке наводиться у якості прикладу.
Корисно: Ібн Аун наприкінці хадісу сказав: «Я не знаю, чи виходить це речення від Пророка ﷺ чи від Шаби…». Таємниця полягає в тому, що Бухарі опустив «потрапляє в заборонене», і таким чином зв’язав це речення з попереднім, тому немає необхідності вносити це речення. Ця думка підтверджується ріваятом Ібн Хиббана. Але це речення вважається марфу в ріваяті Ібн Аббаса і Аммара ібн Ясіра.
Сподіваюсь, цієї відповіді досить. І Аллах знає краще.
Ата ібн Халль Абу ар-Рашта
9 Рамадана 1445 р.х.
19.03.2024 р.
1. Мавсуль (відносний займенник) — це іменник (ісм), для якого необхідне пояснююче речення, і це речення є зв’язаним з тим ісмом.
