Яке теперішнє положення світової економічної кризи: запитання і відповіді

2. З метою координації заходів з урегулювання кризи найбільшими економіками світу було вжито спільні дії. Таке рішення було ухвалене у зв’язку з взаємопов’язаністю світової економіки у результаті останньої глобалізації, тому колективний, глобальний підхід кращим чином відповідав би інтересам усього світу. Цей уніфікований підхід проіснував недовго через розповсюдження економічного націоналізму – ситуації, за якої кожна країна бореться за своє виживання, і кожна країна очікує, що фінансуванням глобальних резервів займеться хто-небудь інший. У ході численних переговорів і конференцій Великої двадцятки (G20) були розроблені різноманітні типи фондів порятунку для допомоги постраждалим економікам, однак усі ці проекти залишилися лише на папері. У 2010 році видання «Економіст» підкреслювало: «Повторна поява привида найтемнішого періоду сучасної історії виступає за іншою дійсно різкою відповіддю.

Економічний націоналізм – прагнення зберегти робочі місця і капітал у межах національних кордонів кран – перетворює економічну кризу у політичну і загрожує світу депресією. Якщо він не буде негайно похований, наслідки будуть жахливими».

3. Між Німеччиною і США виникли обговорення відносно найкращих шляхів подальшого розвитку світової економіки. Ангела Меркель разом з більшістю інших країн заявила, що модель нестійкого росту США з дешевими кредитними ресурсами і забезпеченим боргом економічним ростом, а також з різноманітними урядовими стимулюючими заходами, давно стала застарілою. Європейський підхід полягав у необхідності здійснення контролю над рівнем національного дефіциту за допомогою заходів жорсткої економії. Заходи жорсткої економії як правило застосовуються у випадку, якщо є загроза, що уряд не зможе виконати свої боргові зобов’язання. Дана мета вельми конкретна і відрізняється від економічного росту. Побоюючись за свої кредитні рейтинги, більшість найбільших економік світу вдалися до заходів жорсткої економії, тобто зменшенню дефіциту державного бюджету на догоду фінансовим ринкам. Проблема політики жорсткої економіки полягає у тому, що в реальності ці заходи спрямовані не на ріст, який дозволить створити робочі місця і збільшити доходи суспільства і, отже прискорити темпи економічного росту, а лише на зменшення державного боргу.

4. Підхід США до застосування стимулів також далеко не кращий. Стимул спричиняє за собою збільшення державних витрат, використовуючи гроші, чи позичені із-за кордону, а у випадку з США – у таких країнах як Китай, або ж просто віртуально створених центральним банком. Будь-який стимул завжди був виключно тимчасовим рішенням, створеним для того, щоб дати поштовх економіці, що зайшла у глухий кут, а не у якості заходів стійкого економічного росту. Ріст, досягнутий подібними заходами, насправді являє собою лише завищені результати досягнень політики стимулювання, ефект від якої буде тимчасовим. Таким чином, стимул просто підтримує уряд і  робочі місця у сфері послуг, які відмирають, коли стимулювання припиняється, залишаючи економіку у іще більш тяжкому стані.

5. Західні уряди також вдавалися до політики кількісного пом’якшення (QE) – новій розробці, що являє собою електронний спосіб друкування грошей. Ці нетрадиційні заходи були використані центральними банками для стимулювання національних економік у ситуації, коли традиційна монетарна політика зазнала невдачі. Центральний банк реалізує політику кількісного пом’якшення (QE) шляхом купівлі фінансових активів, щоб «вприснути» заздалегідь встановлену кількість грошей в економіку.  Це досягається за рахунок придбання фінансових активів банків на нову електронну емісію грошей. Ця дія збільшує резерви банків. На початку 2013 року стан світової економіки не покращився порівняно з початком 2012 року, і багато хто знаходиться на межі повторної рецесії. С початку 2013 продовжують з’являтися звіти про можливість занурення Великобританії у третю хвилю рецесії. Великобританія подібно до решти багатотрильйонних економік світу продовжує страждати від наслідків світової фінансової кризи. Таким чином, політика кількісного пом’якшення у дійсності не справила очікуваного впливу, адже у банківській галузі ці нові гроші не використовувалися для видачі нових кредитів та іпотеки, а дані заходи стали фактично операцією з порятунку банків з кризи. Через п’ять років після початку економічної кризи світова економіка усе ще не оговталася, безробіття постійно росте, а в Європі почався соціальний хаос. Усі спроби вирішити цю кризу не торкнулися проблеми тривалого стимулювання економічного рості, і в той час, коли виникла проблема із заборгованістю, на її рішення було кинуто іще більше боргових ресурсів. Здається, що західні уряди намагалися лікувати пацієнта самою хворобою.

У підсумку зазначимо три основних можливих варіанти відновлення економіки:

- Перший варіант: друга хвиля рецесії перейде у глибоку депресію, ціни впадуть до нижньої межі, у результаті чого ціни на власність, кредити і споживацькі товари будуть дуже низькими, що згодом дасть поштовх економічному росту, коли усі ці активи буде придбано.

- Захід буде врятований Китаєм. Потому спасение Запада в их интересах.Величезний об’єм торгівлі і фінансових надлишків Китаю тісно пов'язаний з нестійко великими об’ємами заборгованості США, Великобританії та Єврозони.  Це також означає, що західний світ буде змушений прийняти світове панування Китаю. І в даній ситуації питання полягає не в тому, чи прийме Захід такі заходи, а скоріше чи піде на них Китай.

- Третій варіант: мир освітить сяяння держави Халіфат і почне виконуватися ісламська економічна система. У підсумку це принесе користь не лише мусульманам, а й всьому світові. У результаті, світові кризи зникнуть або опиняться під контролем.

02 Рабі аль-Аваль 1434р.х.
14.01.2013р.