У книзі “Ісламська особистість” (2 том, стор. 302) під заголовком “ плодів на деревах” повідомляється наступне: передав Муслім від Ібн Умара, що Пророк (мир йому і благословення) сказав: “Якщо людина купила пальми після їх запилення, то їх плоди належать тому, хто продав їх за винятком умови, яку поставлено покупцем”.
Ахмад передав від Убади ібн ас-Саміта, який сказав, що: “Пророк (мир йому і благословення) вирішив, що фініки з пальм належать тому, хто запилив їх за винятком, якщо є умова покупця”. Таким чином, згідно з текстом хадісу (мантук аль-хадіс) аргументується те, що запилені плоди проданих пальм не входять у продаж і залишаються власністю продавця. А згідно зі значенням хадісу (мафхум аль-хадіс) аргументується те, що якщо плоди не є запиленими, то вони входять у продаж і належать покупцю. “Під значенням (мафхум) тут мається на у вазі “протилежне значення” (мафхум аль-мухалафа), і в даному випадку це - “умовне значення” (мафхум аш-шарт). (Кінець)
Цей хадіс згаданий ученими усулістами у розгляді “якісного значення” (мафхум ас-сіфат), а не “умовного значення”.
Чому говориться, що це - “умовне значення”, а не “якісне значення”? Прошу розтлумачити це положення.
Відповідь:
У питаннях науки усуль аль-фікх є обов'язковим всебічний розгляд досліджуваного питання. Наприклад,людина, що поставила це питання, визначила основою розгляду хадіс: “Якщо людина купила пальми після їх запилення, то їх плоди належать тому, хто продав їх за виключенням умови, яка поставлена покупцем”та інший хадіс про те, що “Пророк (мир йому і благословення) вирішив, що фініки з пальм належать тому, хто запилив їх за винятком, якщо є умова покупця”. Людина взяла одну частину з цих хадісів і визначила її основою розгляду. Вона взяла першу частину хадісу і обмежилася нею, вивчивши її з міркувань, що конфлікт значиться між “умовним значенням” (Якщо людина купила пальми...) і “якісним значенням” (після їх запилення...). Зрозуміло, тут треба застосувати саме “якісне значення”, тому що рішення знаходиться у залежності від запилення, і значить, рішення продажу до запилення відрізняється від продажу після запилення.
Що стосується “протилежного значення” для умови “Якщо людина купила...” тобто “Якщо людина не купила...”, то для нього немає рішення, адже не було продажу і отже немає рішення, немає можливості запитувати про те, кому належать фініки. Таким чином, якщо б тексти хадісів були обмежені словами “Якщо людина купила пальми після їх запилення, то їх плоди належать тому, хто продав їх” і “Пророк (мир йому і благословення) вирішив, що фініки з пальм належать тому, хто запилив їх”, то слова людини, що поставила питання були б правильними у тому, що діючим значенням є “якісне значення”. Однак, вона залишила без уваги важливу частину тексту у кінці хадісу, а саме обумовлений виняток, тобто дотримання умови “за виключенням, якщо є умова покупця”. Якщо б він звернув на це належну увагу, зрозумів би, що тут діє “умовне значення”, а не “якісне значення”.
Справа в тому, що запилення або його відсутність втрачає дію поряд з обумовленим винятком, адже значущим стає умова. Так, якщо покупець придбав пальми до їх запилення, фініки будуть належати йому. Якщо він придбав пальми після їх запилення і поставив умову, що фініки будуть належати йому, то вони також будуть належати йому. Таким чином, основою слугує умова, що виходить з обумовленого виключення.. Тому, якщо покупець поставив умову, то пальми з фініками будуть належати йому , не дивлячись на те, чи було укладено продаж до або після запилення пальм. Тобто “якісне значення” не має дії.
Ймовірно для людини, яка поставила це питання, заплутаність полягала у наступному:
1. Можливо, вона думала, що у хадісі немає умови окрім як у формі “Якщо людина купила” внаслідок чого прийняв основою розгляду “умовне значення” у словах “Якщо людина купила” і “якісне значення” у словах “після їх запилення”. Після цього вона вирішила, що доказ полягає саме у “якісному значенні”. Однак вона пропустила слова “за виключенням умови, яка поставлена покупцем” і не включила їх у належний розгляд.
2. Можливо, вона вбачає умову лише за допомогою умовних часток, виключаючи умовні слова і їх похідні, а це неправильно. Умовне слово і його похідні слова можуть іноді замінювати умовну частку і мати відповідне значення. Якщо, наприклад сказати сину: “Я нагороджу тебе у випадку успішної здачі тобою іспиту ”, то ця пропозиція має значення, тобто немає нагороди для сина, якщо він не здасть успішно іспит. Слова “у випадку успішної здачі тобою іспиту ” виступають у сенсі “якщо ти успішно здаси іспит ”. И таке інше.
Виходячи з цього, “умовне значення” у хадісі не береться тут із частки “якщо” у словах “Якщо людина купила”, оскільки вона не впливає на рішення по “умовному значенню”. На рішення впливають слова “за виключенням умови, яка поставлена покупцем”. Це умовне виключення виступає у якості умовної частки, тобто “Якщо покупець поставив умову, то йому належить відповідне, а якщо не поставив умову, то для нього протилежне цьому...”.
Висновок: умовне виключення має значення, будь-то після умовної частки як у першому хадісі або без умовної частки, як у другому хадісі. Згадування цього умовного виключення визначає дію для “умовного значення”.
Згаданій людиною вираз усулістів, що поставила питання, вірний, тому що вони у даному випадку не пригадали останню частину хадісу. Вони встановили вираз “Якщо продані запилені пальми, то їх плоди належать продавцю”. Приклади таких неповних речень є у книгах науки усуль аль-фікх.. Вчені цієї області, наприклад,встановлюють вираз або значення хадісу або частину хадісу і застосовують до нього правило. Як, наприклад, їх слова “Зі стада, що пасеться вільно, сплачується закят”, хоча сам хадіс не звучить так. Це правило узято з довгого хадісу, переданого Абу Даудом, про закят зі скоту, де говориться: “...зі стада овець, що пасеться вільно, сплачується закятом один баран,якщо їх кількість досягла сорока...”. У ньому очевидна умова “якщо їх кількість досягла сорока”. Однак усулісти залишили цю умову, адже їх розгляд стосувався “якісного значення”. Тому вони обмежилися “стадом, що вільно пасеться” і сформулювали правило “Зі стада, що вільно пасеться, сплачується закят”. Вони привели це правило у якості прикладу для “якісного значення”, тобто якщо вівці не є такими, що пасуться вільно, то з них не сплачується закят, знаючи при цьому, що “умовне значення” має свою дію, тому що якщо чисельність овець не досягає сорока, з них також не сплачується закят, хоча вони є такими, що вільно пасуться. Якщо хтось, приводячи даний хадіс “зі стада овець, що вільно пасеться, сплачується закятом один баран, якщо їх численність досягла сорока...”, говорить, що тут має дію “якісне значення”, то його слова будуть не зовсім точними. Правильним буде сказати, що і “умовне значення” також має дію. Але якщо він, розділяючи текст, приводить слова “Зі стада, що вільно пасеться, сплачується закят” і говорить, що тут дію має “якісне значення”, то його слова будуть вірними, однак стосовно цього неповного тексту, а не стосовно хадісу.
Таким чином, під “протилежним значенням” у повному тексті хадісу, відносно якого було поставлено питання, мається на увазі не якісне, а “умовне значення”.
21 Джумада аль-Ахіра 1433 р.х.
12/05/2012
