Держава, яка перебуває у сфері впливу іншої держави

Відповіді на питання
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

بِسْمِ اللَّهِ الرَّحْمَنِ الرَّحِيمِ

Запитання: У книзі «Політичні поняття» (стор. 20, затверджене видання від 1425-2005) у темі міжнародної обстановки говориться: «..що стосується держави, яка перебуває під впливом – це держава, яка у своїй зовнішній політиці пов’язана з іншою державою зв’язком інтересу, а не залежності. Прикладом можуть слугувати Японія з Америкою; Австралія з Америкою та Англією; Канада з Америкою, Англією та Францією; сьогоднішня Туреччина з Англією та Америкою».

Запитання: чи може держава, яка перебуває під впливом іншої держави звільнитися у своїй зовнішній політиці  від її політики? Наприклад, чи може Туреччина відійти від зовнішньої політики Америки у якому-небудь питанні, наприклад, у питанні Сирії?

Відповідь:

Держава, яка перебуває під впливом іншої держави, може частково вийти з-під впливу її зовнішньої політики, тому що її зв’язок обумовлюється інтересом, а не залежністю. Ця держава переслідує свій інтерес. Проте необхідно враховувати чинники впливу та тиску на цю державу з боку великих впливових держав, які протидіють її відхиленню від частини цієї зовнішньої політики. Сила чи слабкість цієї протидії залежить від ступеню можливості великої держави приводити до влади правлячий клас у державі, яка перебуває під її впливом.  Якщо вплив великої держави є сильним, то навіть часткове звільнення від її зовнішньої політики стає вкрай складним. І навпаки, чим менше цей вплив, тим більше можливості у держави, яка перебуває від впливом великих держав, звільнитися від однієї  або більше однієї частини зовнішньої політики великої держави. Розтлумачимо це декількома прикладами, а потім завершимо питанням з Туреччиною:   

1. Японія:

Система правління, внутрішня ситуація та державні заклади у цій країні є стабільними. Отож, вона може частково звільнитися від зовнішньої політики та перебувати під впливом Америки без побоювання політків за свою долю. Тим не менш, обмеження, які Америка наклала на Японію наприкінці Другої світової війни, такі як заборона на розвиток Японією своїх стратегічних озброєнь, особливо ядерних, , а також угоди по безпеці поруч з американським тиском на японську економіку, усе це дало Америці можливість впливати на політику Японії, на правлячий клас та політичні партії. Особливо це стосується Ліберально-демократичної партії, яка правила Японією з 1955 року протягом 54-х років за винятком невеликого проміжку часу (декілька місяців) правління Соціалістичної партії, яка знаходилась при владі до поразки на виборах у 2009 році.

Потім наприкінці минулого року до влади з учасниками своєї коаліції знов повернулась Ліберально-демократична партія, отримавши перемогу на всезагальних парламентських виборах 15/12/2012. Усе, що утворило взаємозв’язок між американськими та японськими інтересами, а також потужний американський вплив на економіку Японії. Ті, хто перебувають при владі у Японії, відчуваючи американський вплив, стали побоюватися того, щоб діяти у протилежність бажанню Америки або відхилятися від якої-небудь частини її політики. Вони стали побоюватися того, що Америка може підняти проти них опозиційної партії або утворити для них економічні проблеми, що, у свою чергу, може вплинути на економіку Японії, внаслідок чого може відбутися розхитування позицій уряду або його падіння.

Таким чином, Японія у сфері зовнішньої політики у цілому не звільнилась від американського впливу, але дистанціювалась від активної участі у деяких не дуже впливових питаннях американської зовнішньої політики. Наприклад, Японія, відмовилась від участі у війні проти Іраку у 1991 році , та обмежилась символічною участю при окупації Іраку у 2003 році, де брала участь тисячним контингентом своїх військ для підтримки американських сил у пошуках так званої зброї масового знищення . При цьому вона надала Сполученим Штатам фінансову допомогу у розмірі 13-ти млрд. доларів для покриття військових витрат. Тобто, Японія частково відійшла від зовнішньої політики Америки там, де як видно, нема значного впливу.
   
2. Канада:

Правителі Канади піклуються про інтереси своєї країни. Слідують то за однією, то за іншою державою згідно інтересам або тримаються подалі від них, коли вбачають у цьому свій певний інтерес. Зовнішня політика Канади знаходиться під впливом трьох держав: Америки, Англії та Франції. Чинники цього впливу інші, аніж у випадку з Японією. Це не військові обмеження або угоди у сфері безпеки. Наприклад, Канада пов’язана з Англією Британською Співдружністю, і половина її громадян є вихідцями із Англії.

З Францією вона пов’язана за допомогою Франкфонії (міжнародна організація співпраці франкомовних країн світу). 16% населення Канади має французьке коріння. Канада межує з Америкою та має з нею найбільш тривалий у світі  кордон, що не охороняється, нібито вони входять один в одного. Обидві  держави беруть участь у вільній торгівлі як два найбільших партнери.  Вони обидві є учасниками угоди щодо вільної торгівлі з 1988 року, а з 1992 року до них приєдналась Мексика. У 1990 році Канада приєдналась до Організації американських держав, яка знаходиться піж впливом Сполучених Штатів.

Оскільки ці чинники є менш ефективними, аніж обмеження та угоди у випадку з Японією, Канада більш здатна, аніж Японія, у плані часткового відходу від зовнішньої політики трьох вищезгаданих держав. Наприклад, Канада підтримує офіційні стосунки з Кубою і не пішла за Америкою у тому, що стосувалось блокади та бойкоту щодо Куби. Вона відмовилась брати участь на боці Сполучених Штатів та Великобританії у війні проти Іраку у 2003 році, і її позиція була близька до позиції Франції.

Проте вона не може звільнитися від них у важливих питаннях, які впливають на міжнародну політику. Тому вона приймала участь у війні проти Афганістану на боці Америки та інших країн НАТО, будучи у цій організації членом-засновником. Раніше вона головним чином брала участь на боці Америки у війні з Кореєю у період з 1950-1953 року. Іще раніше вона брала участь з Англією у першій та другій світових війнах. Тобто, Канада перебуває під впливом цих трьох держав з причини вказаних вище чинників. Проте вплив цих держав не настільки сильний, щоб завадити частковому звільненню Канади від зовнішньої політики цих трьох країн. Тим не менш, як ми сказали, вона не може звільнитися від неї у важливих питаннях міжнародної політики.     

3. Туреччина:

Америка у цій країні має великий вплив у плані того, щоб приводити людей до влади. Ердоган розуміє, що не зміг би прийти до влади та зміцнити свій вплив всередині країни без допомоги Америки. Він знає, що його доля пов’язана з Америкою, яка набула великого контролю у Туреччині, так що може контролювати владу, правителів, судову сферу , економіку, армію та служби безпеки. Економіка Туреччини стала залежною від американської допомоги, яка виражається у наданні кредитів та економічних пільг, до яких відносяться: відсутність тиску з боку МВФ на уряд Ердогану, як це було з урядом його попередника Еджевітом, і МВФ провалив його уряд; не вимагання кредиторами у клубах закордонних банків схеми погашення накопичених у Туреччини боргів; Американські міжнародні рейтингові агентства, як    Standard & Poor’s, Moody’s и Fitch Ratings не дають турецькій економіці негативні оцінки, і навпаки, дали їй позитивні оцінки; сприяння отриманню Туреччиною закордонних інвестицій та заохочення входження до цієї країни закордонних інвестиційних кампаній. Також Америка стояла за тими досягненнями, які були здійснені Ердоганом в армії, коли був нанесений сильний удар по англійським агентам та у командування армії були приведені пов’язані з Америкою його прибічники.  

Те ж саме стосується досягнень, які було набуто ним у плані контролю над судовою владою. Усе це відбулося при допомозі Америки. У внутрішніх справах Америка допомогла йому у сфері безпеки і в тому, що стосується курдського питання. Вона стояла за згодою Робочої партії Курдистану з мирним планом та припиненням заколоту, оскільки Оджалан відноситься до числа американських агентів, а Партія миру та демократії слідує лінії Оджалана. Таким чином, внутрішня стабільність була досягнута шляхом співпраці  з Єрдоганом інших американських агентів та друзів в інших партіях, організаціях та органах.  
   
Тому вплив Америки на турецьку влад є сильним і, отож, відхід Туреччини у будь-якій частині зовнішньої політики США уявляється вкрай складним.  Розглянемо деякі чинники, щоб ясніше зрозуміти, як Ердоган пов’язаний з американською зовнішньою політикою:

а. До сирійської революції Ердоган зміцнив свої стосунки з режимом Башара – агентом американців – аж до особистої та родинної дружби і навіть став казати «мій друг та брат Башар», хоча Башар коїв у Сирії та у Лівані злочинні дії, як, наприклад, масове вбивство людей у в’язниці Сідная у 2008 році, яке Ердоган не розглядав як масове вбивство. Башар зі своїми органами безпеки та розвідслужбами продовжував принижувати людей, а Ердоган, бачачи та чуючи це, продовжував зміцнювати свої стосунки з ним, тому що Америка хотіла продовження цих стосунків.

б. Коли спалахнуло повстання, Ердоган продовжував підтримувати Башара. Його дії та заяви відповідали діям та заявам американців. Якщо іще нещодавно він вимагав військового втручання, то після свого останнього візиту до Вашингтону 16/05/2013  видно, що він перестав закликати до цього. Коли Америка стала закликати до Женеви-2 для проведення діалогу між опозицією та режимом з наступним формуванням перехідного уряду від двох сторін, уряд Ердогану заявив про свою підтримку даної ініціативи.   

в. Коли Франція закликала втрутитися до Лівії на боці повстанців проти Каддафі , це було відкинуто Ердоганом. Проте коли Америка вирішила втрутитися до цієї країни, Ердоган підтримав Америку.
 
г. Коли наприкінці травня Ердоган хотів відвідати Газу, Америка висунула вимогу відкласти цей візит, що було виражено в офіційній заяві міністра закордонних справ США Керрі  22/04/2013 під час його візиту до Туреччини. Це примусило віце-прем’єра Туреччини Бюлент Аринча сказати: «Заява пана Керрі (стосовно його вимоги від прем’єр-міністра відкласти візит до Гази) з дипломатичної та політичної точки зору неправильно та підпадає під засудження» (Reuters 23/04/2013). Аринч заявив наступне: «Тільки турецький уряд вправі вирішувати , коли і куди поїде прем’єр-міністр або будь-який інший турецький чиновник». Проте  ці слова виявилися такими, що не відповідали дійсності, оскільки прем’єр-міністр постарався забути про свій запланований візит до Гази та перестав говорити про нього. Більше того, коли із вуст відповідальних осіб пролунала новина про те,що він відвідає Газу 5 липня, турецькі урядові джерела квапливо відкинули існування такого візиту, і це робилось згідно з наказами від Америки.     

Ці та інші приклади показують, що Туреччина навіть частково не змогла вийти у зовнішній політиці із сфери впливу, у якій вона знаходиться. Відомо, що своїм візитом до сектору Газа Ердоган хотів зміцнити свою популярність, яка похитнулась з причини його відмови допомогти жителям Сирії після того, як він обіцяв їм допомогу, сказавши: «Ми не допустимо другої Хами..». При цьому злочинний режим Башара скоїв це другого разу, третього, у кожному місті та кожному селі, а з боку Ердогану та його уряду не було жодних дій.  Більше того, сирійський режим збив турецький літак, відкрив вогонь по сирійським наметовим територіям у Туреччині, а також по турецьким селам, де загинули турки. Але Ердоган знов не відреагував, хоча це слугувало достатньою причиною для втручання до Сирії, здійснивши яке, він був би правий. Проте Америка заборонила йому зробити це.     

Варто відзначити, що Туреччина більше не знаходиться у сфері впливу Великобританії, після того як по англійським силам у турецькій армії був нанесений тяжкий удар і вони були відсторонені від командування генерального штабу. Стосовно них були здійснені арешти на найвищому щаблі, і вони і досі перебувають у в’язницях. У турецькій армії  і досі проходять зачистки, і очікується, що вони підсиляться на початку  наступного місяця, оскільки кожного року переглядається питання з підвищеннями в офіцерському складі, призупиненням цих підвищень або відправленням офіцерів на пенсію. Цим керує начальник генштабу разом з командуючими військами при згоді прем’єр - міністра. Тобто, сьогодні Туреччина перебуває у сфері впливу Америки, яка у багато чому контролює справи Туреччини. Якщо Туреччина і надалі буде так міцно пов’язана з Америкою, то вона може потрапити у повну залежність від Америки, а її перебування у сфері американського впливу опиниться під питанням.
   
21 Рамадан 1434 р.х.
30/07/2013