Що стоїть за подіями у Південному Судані?!

Питання: Що стоїть за усім цим? Чи пов’язано це з колоніальним суперництвом між Америкою та Європою у регіоні? Або ж це місцеве племінне суперництво?

Відповідь:

Перш, ніж відповідати на це питання, треба розглянути місцеву реальність і те, що пов’язано з нею, а потім міжнародне положення і усе, що витікає із нього…:

1 - Відомо усім, що США курирували реалізацію розділення Південного Судану та утворення країни у ньому. Це відбулося після створення сепаратистського руху під назвою Народний визвольний рух Судану у 1983 р. на чолі її агента Джона Гаранга, щоб рух працював для об’єднання усіх рухів в одному русі. Це з одного боку. З іншого боку Америка привела Омара аль-Башіра та його приспішників до влади у 1989р., щоб затвердити свій вплив у ньому. А потім, щоб реалізувати ідею розділення Південного Судану. Це що було. І Судан з північною та південною частинами став місцем впливу Америки. Тим не менш, у Судані зберігся європейський вплив, зокрема вплив Англії через її колишній вплив та наявності її агентів у ньому …Вона намагається втрутитись у Судан завжди, коли це можливо, щоб повернути свій вплив у ньому або принаймні розділити його з Америкою, нехай навіть у незначному ступені.
 
2 - Також відомо, що Англія випередила Америку у її ідеї розділення. Вони натиснула та струни розділення Судану іще у 1955 Потім, коли Америка заснувала рух Гарангу, Англія намагалась запровадити своїх людей до нього. Рієк Мачара на той момент перебував в Англії та вивчав промислову інженерію та стратегічне планування. Він повернувся до Судану, щоб приєднатися до цього руху з миті його виникнення. Між ним та його лідером на той час Джоном Гаранг відбувся конфлікт і бойові дії, внаслідок чого він покинув рух у 1991 Джон Гаранг звинувачував Рієка Мачара у тому, що він є англійським агентом і що його дружина Емма Маккуін англійка та працювала під прикриттям британської організації по наданню допомоги. Джон Гаранг звинуватив її у тому, що вони є агентом англійської розвідки та назвав війну, яка була між ним та Мачаром війною Емми. Вона була вбита у 1993р. у дорожньо-транспортній пригоді у Найробі. Мачар намагався пробити собі дорогу для розділення поза рухом Гарангу та сформувати сепаратистський рух, особливо у 1997, коли почались переговори з Омаром аль-Башіром у якості окремого сепаратистського боку. Він не досяг успіху у цій справі. Навпаки, народний визвольний рух на чолі з Гарангом залишався впливовим та сильним. Тому Мачара з англійських спонукань намагався повернутися до нього та у зв’язку з сильним впливом свого племені «Нуер». Америка дала згоду на його повернення, хоча знала його реальність. Вона доручила Гарангу погодитися з його поверненням, щоб взяти під контроль та впорядкувати його під своїм керівництвом, тому що вона знала його вагу через плем’я, яке стояло за ним і яке вважалось другим племенем на півдні. Незважаючи на це, суперечки між ними всередині руху тривали, коли Гаранг не призначив його другою людиною руху. Навпаки, він призначив Сальва Кіір, який був менше рангом у цьому русі…

3 - Останнє зіткнення охопило інші регіони, окрім столиці. Воно охопило місто Бор, адміністративний центр штату Джонглій та Торіт, адміністративний центр штату Східна Екваторія. Агентство Рейтер 18/12/2013. передає від представника армії Південного Судану підтвердження про те, що армія втратила контроль над містом Бор, потім армія відвоювала його, потім сили Мачара взяли під контроль більшу його частину – повідомляється у новинах за 1/1/2014р. Більше того, нещодавно у новинах говорилось, що сили Мачара взяли його під свій контроль після виводу своєї армії Сальва Кііром…

Уряд Південного Судану визнав 26/12/2013р. , що повстанці оволоділи деякими свердловинами нафти та взяли під свій контроль половину Малакаль, столицю штату верхній Ніл – головну провінцію по здобичі нафти. У той час як прес-секретар президента Південного Судану сказав, що їх сили б’ються , щоб запобігти повстанцям, лояльних Мачару, взяти контроль над другою половиною. Бойові дії охопили половину країни, яка відокремилась. Тобто, п’ять штатів із десяти, а саме Джонглій,  Ель-Вахда, Центральний Екваторіальний штат, Верхній Ніл та Східний Екваторіальний штат, що вказує на те, що справа зайшла занадто далеко, де повстанські сили взяли під свій контроль міста та регіони і після того, як вони втрачають їх, вони намагаються повернути їх. Усе це вказує на те, що це питання не вирішиться просто. Генеральний секретар ООН після трьох днів інтенсивної боротьби заявив, що він «глибоко занепокоєний положенням у Південному Судані». Він сказав, що це політична криза, яка повинна бути вирішена шляхом політичного діалогу і що є побоювання поширення насильства   на інші штати. І ми вже бачили ознаки цього». ВВС 18/12/2013.

4 - Америка виразила велику стурбованість стосовно цих подій та швидко прийшла до руху, щоб взяти ситуацію під контроль:

А - Президент США відправив послання Конгресу, у якому сказав, «що він слідкує за положенням і, може бути, я буду працювати для надання допомоги громадянам та їх майну, у тому числі і нашому посольству у Південному Судані» AFB 23/12/2013г). 21/12/2013р. чотири американські солдати були поранені у результаті обстрілу літака поблизу аеропорту Бор.  Президент США у своєму посланні пояснив, що ці солдати були із числа 46 солдатів, які прибули на борту літака СV-22 , щоб взяти участь у процесі евакуації американців із Південного Судану». (Рейтер 20/12/2013р.). Він сказав: «Останнє зіткнення погрожує кинути Південний Судан назад у темні дні свого минулого». Він підкреслив: «Майбутнє країни сьогодні у небезпеці». Він додав, що США будуть залишатись надійним партнером Джуба. (ВВС 20/12/2013).

Б - Білий дім проголосив у своїй заяві після зустрічі Обами з його радником по національній безпеці Сьюзаном Райс та іншими високопосадовими помічниками, що «будь-яка спроба захопити владу за допомогою військової сили призведе до припинення багаторічної підтримки з боку Сполучених Штатів та міжнародної спільноти». У заяві говориться, що «Обама підкреслив, що на керівниках Південного Судану лежить відповідальність за підтримку наших зусиль по захисту американського персоналу та громадян, і відзначив, що цей конфлікт може бути вирішений тільки мирним шляхом і за допомогою переговорів»  (США Ассошиейтед Прес 22/12/2013).

В - Керрі сказав, що коли він посилав Дональда Бут своїм спеціальним посланцем до Південного Судану: «Настав час, щоб лідери Південного Судану контролювали озброєні групи, що підкоряються їм, і щоб вони негайно припинили напади на громадянських осіб і щоб поклали край ланцюгу хвилі насильств між різноманітними етнічними та політичними групами». Він сказав: «Я зателефонував президенту Кіір і закликав його як лідера усього Південного Судану захистити усіх громадян та працювати для примирення» (Франц 24, 21/12/2013). Дженніфер Псакі, прес-секретар держдепартаменту США сказала, що «держсекретар США Джон Керрі ясно сказав, що продовження насильства усуне досягнуті угоди у період незалежності Південного Судану». (BBC и Ассошиейтед Прес 22/12/2013).

Г - Спецпредставник  США Дональд Бут та Сальва Кіір зустрілись та обговорили «низку заходів, щоб  зупинити руйнівні насильства у Південному Судані». Спецпредставник США Бут заявив, що «Сальва Кіір готовий почати переговори з Рієком Мачара без передумов у самий найближчий час, який призначить його колега, щоб покласти кінець кризі». (Німецьке агентство DPA 24/12/2013). Бут пояснив, що він зустрівся з 11 членами Національно-визвольного руху Судану, затриманих у Джубі, і підтвердив, що ці люди у безпеці і що з ними добре поводяться.

Д - Агентство передає від міністерства оборони США, що «США підняли сили від Іспанії до Джібуті, щоб вони були готові надати допомогу при необхідності».   

Е - Позиція американських агентів стосовно Південного Судану була на боці Сальва Кіір, зокрема в Уганді, Ефіопії та ООН:

- Президент Уганди Йовері Мусевені заявив, що його країна буде підтримувати механізми  «IGAD» (Міжурядового органу з питань розвитку країн Східної Африки) для досягнення мирного врегулювання кризи у країні Південний Судан. Мусевені пригрозив притягнути до відповідальності віце-президента Рієк Мачар, де б він не був, якщо він відкине ці механізми. (Аль-Джазіра Нет 30/12/2013). За даними газети Уганди Новий погляд у п’ятниці 20/12/2013 угандійські солдати розташувались у Джуба за проханням уряду Південного Судану з метою відновлення безпеки у столиці, яка стала свідком безладів. За даними видання газети, перший блок із спецназу Уганди внесли свій вклад в утворення безпеки в аеропорту та допомогли евакуювати в останні дні громадян Уганди із Джуба після зіткнень між ворогуючими частинами армії Південного Судану. (Аль-Джазіра, субота, 21/12,2013).    

- Що стосується Ефіопії, то прем’єр-міністр Аданом, який також є делегатом IGAD, прагнув до проведення цих переговорів в Ефіопії, вважаючи Сальва Кіір головою країни, а Мачар –заколотником та бунтівником…! Усе це робить переговори на користь Сальва Кіір.  

- Що стосується Організації Об’єднаних Націй,яка використовується у першу чергу Америкою, то Рада Безпеки вирішила подвоїти міжнародні миротворчі сили у Південному Судані від 6000 до 12 500, що вказує на те, що ці питання розглядаються серйозно. Делегат ООН у Джубі, Хільда Дженсон сказала 25/12/2013, що те, що відбувається у країні, є боротьбою за владу і ця боротьба не може розглядатися по національній ознаці. Вона підкреслила необхідність того, щоб сторони сіли за стіл переговорів, щоб розробити ефективні шляхи рішення поточної кризи (Рейтер, 25/12/2013. Вона також пригрозила, що Організація Об’єднаних Націй може вдатися до застосування сили для захисту громадянського населення згідно з сьомою главою Уставу Організації.   

Усе це свідчить про те, що ці події не на користь Америки, і вони приносять шкоду її впливу у цьому регіоні, і погрожують життям американських солдатів. Тому вона вжила заходів на найвищому рівні і пригрозила припинити підтримку Південного Судану. Розділення Південного Судану було найбільш важливим досягненням Америки при Обамі, і тому Америка не хоче втратити протягом стислого часу те, чого досягла у Південному Судані в епоху Обами. Мабуть, існує серйозна загроза досягненням Америки та її впливу у регіоні після того, яка вона отримала поступки, розцінювані як велика зрада з боку режиму Омара аль-Башіра, про які вона навіть не мріяла. Вона змогла реалізувати свій колоніальний проект для розділення південного частини Судану та затвердити у ній свій вплив та колонізацію.

Це на додаток до позиції агентів Америки та ООН, про яку ми казали нещодавно. Вони схиляється до надання допомоги Кіірі та вперто працює, спричиняючи тиск на Мачара для проведення переговорів або загрожує силою та сьомою главою.    

5 - Що стосується європейської позиції, то помітна увага європейських ЗМІ, зокрема французьких та англійських, до Рієка Мачара та їх прагнення до проведення зустрічей з ним і зосередження на тому, що він зробив з першого дня. А також поширення думки про те, що поточні бойові дії між ним та урядом Сальва Кіір є етнічними або племінними. І це ля того, щоб розпалити конфлікт та використати його у своїх інтересах проти Америки, яка змогла витіснити вплив європейців у значній мірі і взяти ініціативу у цьому питанні до своїх рук, не даючи їм можливості вплинути на події та прийняти участь в укладанні угоди та утворенні окремої країни там:

А - Британська радіовіщальна корпорація (ВВС) провела інтерв’ю з Мачаром 18/12/2014, у якому він сказав «Пряма відповідальність за насильство, яке розразилося у столиці Джуба, лягає на Сальва Кіір, і він звинуватив його у спробі покрити нездатність свого уряду звинуватити Мачара у спробі державного перевороту». Він звинуватив Кііра у «розпаленні міжнаціонального та племінного насильства». Він додав, що «не було ніякої спроби перевороту і що бойові дії почались через конфлікт між членами Республіканської гвардії». ВВС додала, що політична напруженість у країні загострилась з того моменту як Сальва Кіір – президент Південного Судану,звільнив свого заступника Рієк Мачару у липні минулого року: «Я роблю, що можу, щоб покращити свою позицію в переговорах».

Б - Французьке міжнародне радіовіщання 19/12/2013р. провело інтерв’ю з Рієк Мачаром, у якому він сказав: «Я закликаю Народний визвольний рух Судану, правлячу політичну партію та його військове крило (народну армію та озброєні сили країни) до зміщення Сальва Кіір з посади голови країни». Він сказав: «Якщо він хоче вести переговори при  умові, що він залишить посаду голови, то ми згодні. Але він повинен піти, оскільки він не може зберегти єдність нашого народу, особливо, коли він прагне вбити людей немов мух і намагається розпалити етнічну війну». І це у відповідь на пропозицію про переговори, зроблену Сальва Кііром учора. Передає Франс Інтернейшнл 25/12/2013р., що Мачар сказав: «Так,ми готові до переговорів і я сформував делегацію».       

Така увага з боку європейських ЗМІ до Рієк Мачара вказує на позитивний погляд європейців стосовно цієї людини і того, що він зробив, у той час як американські ЗМІ ігнорують його.

В – На додаток до дії європейських ЗМІ, Британія рухається через своїх агентів у Кенії. Кенійський президент Ухуру  Кеньятта прибув 26/12/2013 до Південного Судану для проведення переговорів з президентом Сальва Кіір. Кенійський президент, який зустрівся з Сальва Кіір, щоб бути посередником, сказав: «Південний Судан є новою країною, і вона повинна залишити усе, що буде віддаляти  її від розвитку і повинна проявити мудрість та припинити пролиття крові невинних людей». (Рейтер 26/12/2013). Він натякає на Сальва Кіір та опосередковано звинувачує його. Це вказує на те, що позиція Кенії проти Сальва Кіір і на користь Рієк Мачар. Це є вираженням позиції Англії. Кенійська влада, яка є частиною посередницької групи міністрів у Східній Африці, заявили, що вони закликали урядові сили та заколотників у Південному Судані, які лояльні до Мачара, почати переговори на нейтральній території. Кенійський представник  Karnja Kibcho заявив журналістам: «Ми вважаємо, що переговори – це рішення, і Кенія готова надати цю можливість у Найробі». Він сказав: «Незважаючи на те, що обидва боки погодились провести переговори, усе ж як і раніше не ясна дата і місце їх проведення. Кожен із боків займає дуже сувору позицію" (Німецьке інформаційне агентство 24/12/2013). Таким чином, Англія хоче грати впливову роль через Кенію, щоб зуміти повернутись на південь Судану.   
   
6 - Із цього розгляду:

А - Ми вважаємо ймовірним, що Британія спокусила Мачар та тих, хто з ним, примусивши їх рухатися, і що між ними існує зв’язок. Британія працює, щоб повернутися до Південного Судану, щоб грати впливову роль у ньому і щоб відновити свій вплив там. Це підтверджується тим, що рух Мачар дуже занепокоїв Америку, і вона стала рухатися на найвищому рівні і швидко з першого дня, щоб взяти ситуацію під контроль. Вона стала загрожувати про припинення допомоги на південь, якщо зміниться влада, і путчисти або повстанці візьмуть її під свій контроль. Її літаки наразились на обстріл, солдати були поранені у тих областях, які Мачар взяв під свій контроль – передає преса. Так Америка подвоїла кількість сил Організації Об҆’єднаних Націй, щоб контролювати ситуацію.  

Б - Ясно, що мова йде не про боротьбу між агентами Америки за владу, але це швидше за усе боротьба між агентами, лояльними до двох різних боків імперіалізму. Якщо б це було боротьбою між агентами, лояльними до одного боку імперіалізму, то питання б не загострилося до такого ступеню. Хоча Америка працює на побудовою країни Південний Судан, якій не більше двох з половиною років. І відокремлення півдня вважається одним із головних досягнень Обами під час перебування при владі. Тому вона не хоче провалу цього імперіалістичного проекту і в епоху самого Обами.

В – Очевидно, що Сальва Кіір є істинним агентом Америки, і що вона хоче висунути його на другий строк правління,зміцнюючи його владу. Тому вона схвалила його ліквідацію усіма, хто прагне на посаду президента і знаходиться у тривалому конфлікті з ним на чолі яких Рієк Мачар. Америка погодилась з їх існуванням в обличчі так званого Народно-визвольного руху Судану з наміром взяти їх під свій контроль, тому що якщо вони залишаться різними рухами, то ці рухи, що вийшли з-під її контролю, будуть причиною втручання для конкуруючих європейських держав, особливо Великобританії. І, отож, це буде джерелом перепон для проектів Америки.

Г- Малоймовірно, що Британія досягне успіху у своїх справах і зможе скинути Сальва Кіір і зайняти місце Америки, тому що Америка швидко заворушилась та доклала усіх зусиль, щоб провалити цей рух. Це на додаток до помітної активності з боку її агентів стосовно цього питання: Уганда, Ефіопія та ООН. Також голова делегації  IGAD, міністр закордонних справ Ефіопії проголосив, що обидва боки погодились на переговори, а це означає, що чаша уряду перевісила, тому що коли відбудуться переговори між урядом і так званими «повстанцями», то це буде означати перевагу чаші уряду.

Д – Європа, зокрема, Британія, намагаються докласти зусиль підштовхнути Мачар та його плем’я до розділення влади … Навіть, якщо шанси на успіх цього не великі. Це категорично було відкинуто Кііром у минулому інтерв’ю Аль-Джазірі, де він сказав: «Мачар не повинен бути нагороджений за свій заколот, і він не має права на розділення влади у цій країні». (Аль-Джазіра (1/1/2014р.) Це на додаток до крайнього інтересу Америки та її агентів надавати допомогу Кііру.      

І тому очікується, що уряд Південного Судану буде продовжувати іти по американській лінії, вдовольняючи Мачара через вагу його племені Нуер. Тим не менш, вогонь буде тліти та може загорітись знов через вітерець, який може розпалити його, як обстоять справи з суперництвом колонізаторів за регіони впливу.

29 Сафар 1435 р.х.
01/01/2014