Що стоїть за візитом Ердогана до Ірану?

Відповіді на питання
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Питання:

28-29 січня 2014 року прем’єр-міністр Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган відвідав Іран. Газета «аш-Шарк аль-Авсат» за  30/01/2014 з посиланням на джерело, наближене до турецького прем’єр-міністра Ердогана, опублікувала, що «Міністр фінансів США Девід Коен відвідав Ердогана напередодні його від’їзду до Тегерану, а саме 28 січня 2014 року». Джерело відзначає, що «сирійське питання було однією з центральних тем візиту». Також міністерство економіки Туреччини повідомило про те, що у ході візиту Ердогана до Ірану боки підписали угоду про утворення спільного торгового  комітету, зокрема, була підписана переважна торгова угода. Турецьке видання  «Yeni Safak» 31/01/2014).

Як видно у ході візиту були зачеплені підписання переважної торгової угоди та сирійське питання. Яку мету переслідував даний візит, питання спільної торгівлі або сирійське питання або обидва питання разом? Яку роль  грає у цьому Америка? Нехай винагородить вас Аллах благом!

Відповідь:

1 - Основною метою візиту є Сирійська проблема. Це продовження того, про що ми згадували у відповіді за  30/11/2013. Там говорилось: «Ці кризи душать  Америку та протидіють її прямому впливу. Тому її агенти не змогли протягом цих трьох років затвердитись у Сирії. Більше того, вигуки Халіфату стали оглушати їх. І тому Америка бажає, щоб країни регіону навколо Сирії були переднім фронтом у протистоянні появі будь-якого нового правління, яке прийме Халіфат як систему для життя та суспільства. Потім Америка звернула увагу на дві країни, на яких поклала певні задачі, і вони є її послідовниками – це Туреччина та Іран. Що стосується Туреччини, то вона не має обмежень у своїй активності, на відміну від Ірану, який був скутий санкціями та наслідками, що із них витікають, і його вплив як міжнародний, так і регіональний, був у частковій ізоляції. Ну і до того ж Іран більш нетерпимий до Халіфату порівняно з Туреччиною, оскільки Халіфат у розумінні правителів Ірану є чимось неприйнятним, що примушує їх воювати з ним більш жорсткіше. У той час як у спадщині Туреччини є довгі сторіччя Халіфату, що робить Туреччину уразливою у боротьбі проти Халіфату.  Отже, новий план вимагав участі цих двох країн у згаданому образі, тобто у протистоянні ісламським рухам у Сирії, які бажають встановлення Халіфату, незалежно від того, чи є вживані заходи злочинними фізичними діями всередині Сирії або зрадницькими політичними маневрами у  Женеві або де-небудь в іншому місці. Головне, щоб утворити заміну колишньому агенту та провалити роботу над встановленням Халіфату. Голова МЗС Туреччини  27/11/2013 здійснив візит до Тегерану. Там провів переговори з іранським боком стосовно співпраці у питанні Сирії та Женевської конференції. Це те, що відомо, а що приховано – набагато гірше».       

У справжній час Америка зайнята пошуком (формуванням) політичного врегулювання з опозицією, яка у корні відірвана від народу всередині Сирії. У цьому вона хоче, що Іран та Туреччина приборкали щирі голоси, які прагнуть до встановлення Халіфату у Шамі, щоб підготувати підґрунтя для прийняття будь-якого політичного рішення, яке буде прийнято на Женевській конференції, як перший крок до міжнародного втручання для затвердження даного політичного рішення, на яким зараз працює Америка.  Це головна мета візиту, і саме це було темою обговорення американського міністра фінансів з Ердоганом напередодні візиту останнього до Тегерану 28 січня 2014 року.  (Як це згадується у газеті «аш-Шарк аль-Авсат» за  30/01/2014 з посиланням на джерело, наближене до турецького прем’єр-міністра Ердогана, що «сирійське питання було однією з центральних тем візиту»). Це показує активну  американську роль у питанні  зближення Ірану з Туреччиною для того, щоб протистояти будь-якому дійовому спрямуванню народу Сирії до втілення законодавства Всевишнього Аллаха у державі Халіфат. З одного боку Іран буде проводити  політику насильства та залякування. З іншого боку Туреччина буде вести політику містифікації, обману та лицемірної підтримки на кінчику язика.   
       
2 - Цьому візиту Ердогана передували два візити, які готували шлях до цього задуму:

Перший: Це візит міністра закордонних справ Туреччини, на який ми вказали у вищезгаданій відповіді. Після цього візиту міністра закордонних справ Туреччини Ахмад Давудоглу наприкінці минулого року, а точніше, 27/11/2014,  турецько-іранські відносини почали зміцнюватись. У день його візиту прес-секретар МЗС Туреччини Левент Гюмрюкчю в інтерв’ю газеті «аш-Шарк аль-Авсат» стосовно даного візиту заявив:  «Існує повна згода на розвиток двобічних відносин  між двома країнами. Також є позитивні переговори з приводу Сирії, і повна домовленість стосовно прихильності співпраці між двома країнами по врегулюванню кризи у Сирії та припинення кровопролиття там». Таким чином, Давутоглу підготував підґрунтя для візиту свого прем’єр-міністра Ердогана до Ірану для зміцнення цієї домовленості між ними по врегулюванню сирійської кризи на основі резолюції Женевської конференції. Не секрет, що проект конференції Женева-1 та Женева-2 є американським проектом. Америка розробила його для того, щоб захистити свій вплив у Сирії через збереження існуючого проамериканського світського режиму зі зміненням деяких персон та зашкодити встановленню ісламського режиму та проголошення Халіфату. Інтернет портал «аль-Маахад» за 30.01.2014 повідомляє, що Ердоган під час своєї зустрічі з президентом Ірану Хасана Рохані Алі підтвердив «угоду з Іраном на боротьбу з тероризмом».  Під словом тероризм вони мають на увазі західний підтекст, а саме, будь-яку щиру правдиву роботу заради Ісламу. Також цей проіранський інтернет портал з посиланням на офіційні джерела Ірану повідомив перед прибуттям турецької делегації, що «Іран передивиться проект врегулювання сирійської проблеми та надасть вичерпне пояснення». Таким чином, Туреччина та Іран провели роботу над зміцненням своїх відносин для реалізації їх повної угоди стосовно сирійського питання, як згадували вище. Тому візит Ердогана став довершенням тому, що раніше було підготовлене обома боками у межах услужіння американським проектам у регіоні.    

Другий: Це візит голови Служби Національної розвідки (MIT) Хакана Фідана разом зі спеціальною розвідувальною делегацією. Турецька газета «Міллет» за  30/01/2014 повідомила, що «Незадовго до прибуття Ердогана до Ірану радник турецької розвідки Хакан Фідан відвідав Тегеран на чолі неофіційної делегації та поселився в одному готелі з Ердоганом». Відомо, що цей голова турецької розвідки відповідає за сирійське досьє і з перших днів початку революції координує з головою ЦРУ усі питання по Сирії. Це означає, що у майбутньому має бути розвідувальна координація між Туреччиною та Іраном для виконання певних дій, які будуть сприяти реалізації американського проекту у Сирії. Наприклад, шпигунство за щирими активістами ісламських організацій  у Сирії та вироблення плану по їх ліквідації.

Також завдання ударів по цих організаціях і спокушання інших на свій бік, щоб підтримати американський проект через включення їх у роботу поточних переговорів між режимом і проамериканською коаліцією. Раніше голова Курдської національної партії Саліх Муслім, який співпрацює з сирійським режимом і є, можна сказати, осередком Курдської партії на чолі з американським агентом Оджаланом, зустрічався з головою турецької розвідки. Після цієї зустрічі в інтерв'ю газеті “аш-Шарк аль-Авсат” за 21.08.2013 він сказав: “нам варто дочекатися наступних днів, щоб побачити наскільки вони покажуть дані обіцянки, особливо ті, які були рішуче дані двома сторонами - Туреччиною і Іраном відносно боротьби з ісламістами”.

3 – Це і є головна мета візиту, тобто сирійська проблема. Однак обставини вимусили завуалювати цю мету торговельною обгорткою. Це було зроблено в наступних цілях:

а) Пом'якшення цинічності теплого відношення з Іраном шляхом розставляння акцентів на торговельну сторону та економічні угоди,  також відволікти увагу (поверхнево) у якомусь степені від сирійської кризи. Тому що роль Ірану полягає у прийнятті ворожої позиції у відношенні Сирійської революції. Іран є головним союзником Башара у цій війні. У той час як роль Ердогана полягає у тому,щоб він зробив вигляд, що підтримує Сирійську революцію і стоїть на боці повсталого сирійського народу. Оголошення про те, що єдиною метою візиту є сирійська криза, поставить Ердогана в скрутне становище і розкриє його перед мусульманською спільнотою, а саме, що усі його заяви про підтримку і допомогу ніщо інше як порожні слова. Тому акцент робиться на торговельну мету. Іншими словами, немовби він говорить, що його візит несе лиш торговельний характер і ніяк не зачіпає позиції Ердогана відносно Сирійської революції, як один з прийомів містифікації і глузування над простим народом.

б) Спроба пом'якшити корупційний скандал, який охопив наближених до нього людей. Одним з цих скандалів став оголошений інцидент з хабарами, які давали іранські сторони турецьким відповідальним особам (посадовцям) за продовження іранських торговельних угод з Туреччиною. Цими торговельними угодами, які були підписані, Ердоган хоче сказати, що “це не було харабем,  скоріше, торговельними відносинами між двома країнами. Значить, виконуваний ними процес переводу грошей є легальним, і не порушує законів. І те, що сьогодні намагаються назвати “хабарем”, являє собою ніщо інше, як стягнення оплати за виконання цих справ». Це, згідно з його припущенням, пом'якшить виправдання осіб з числа синів міністрів його кабміну, які подали у відставку вслід за скандалом. Так само і щодо інших осіб з його союзників і підтримуючих, які було притягнуто до суду у справі цього скандалу.

в) За допомогою цього Ердоган хоче зміцнити довір'я до турецької економіки, яка похитнулася у результаті корупційного скандалу, коли обмінний курс турецької валюти значно упав вниз. Того дня долар став рівний 2,6 тур.лір, хоча до цієї кризи він був рівний двом лірам. Варто зазначити, що коли Ердоган усунув нулі і ввів нову турецьку ліру в оберт з 2009 року, вона дорівнювала одному долару. Також цей скандал вплинув на фондову біржу Туреччини, де за оцінками деяких неофіційних джерел збитки склади близько 100 млрд. доларів з того моменту, як  вибухнув корупційний скандал, який виявив той факт, що турецька економіка є нереальною і нестабільною, а також спирається на кредити. Відомо, що зовнішній борг Туреччини зріс із 130 млрд. доларів у кінці 2002 року, коли партія Ердогана отримала владу в країні, до 374.456 млрд. доларів у кінці грудня 2013 року (Інтернет-портал “tijaret ve iqtisad” за 01.02.2013). Ердоган хотів вирішити ситуацію, що склалася, за допомогою укладення торговельних угод з Іраном. Можливо, це допоможе йому покращити рейтинг голосів за Партію Справедливості і Розвитку на майбутніх місцевих виборах. Згідно  даними деяких опитів, рейтинг голосів за його партію знизився на 42%, за іншими опитами на 39%. Причиною тому послугувало погіршення економічної ситуації в країні внаслідок корупційного скандалу, який Ердоган розцінив як спробу перевороту проти його уряду.

4 – Отже, основною метою його візиту є угода відносно політичного урегулювання в Сирії і недопущення жодної політичної тенденції серед жителів Шаму у бік ісламського правління. Потім переслідується мета завуалювати цю основну мету через торговельні справи, щоб пом'якшити скрутне становище Ердогана. Адже він робив вигляд, що підтримує сирійську революцію, а Іран, тим часом, відкрито підтримує звірства Башара. І тому Ердоган не хоче, щоб його візит до Ірану акцентувався на змову проти сирійської революції. На додаток до цього основного задуму здійснюються й інші цілі.  Виправдання фінансових платежів за торговельні операції з Іраном, що це зовсім не хабар, який отримували наближені до нього особи, щоб пом'якшити скандал для них. Також передбачається тут торговельний взаємний обмін між Іраном і Туреччиною у надії на покращення положення Партії Справедливості і Розвитку на майбутніх виборах. Однак Ердоган забув чи робить вигляд, немовби забув, що фінансовий і політичний скандал у межах американських проектів, помітний як сонце, яке не закрити решетом!

هَذَا بَلاغٌ لِلنَّاسِ وَلِيُنْذَرُوا بِهِ
«Це – послання до людей, щоб воно застерігало їх».(14:52)


02 Рабі ус-Сані 1435 рік
02/02/2014