Останні зміни в Україні

Питання: Чи несуть ці події місцевий характер, тобто чи є вони локальним зіткненням між урядом та опозицією? Або вони представляють собою геополітичну схватку між ЄС, Росією та Америкою, де кожна зі сторін розпалює ці події у своїх інтересах? Чи можна вважати їх новою кольоровою (помаранчевою) революцією, яка остаточно виведе російський вплив із України на користь західного впливу, як це мало місце у першій революції? Чи прогнозується реакція у відповідь від Росії, як це трапилось у 2010 році? Нехай винагородить Аллах вас благом.

Відповідь: Для повної ясності відповіді пояснимо наступні аспекти:

1 - Україна має довгу історію суперництва між Росією та Європою. В історичному минулому вона була поділена між іншими державами, Росією, Османським Халіфатом, та Польщею… Після Першої Світової війни Заходу разом зі своїми агентами влаштували змову проти Османської держави та зруйнували її. Між тим у Росії до влади прийшли комуністи та встановили Радянський Союз … Після Другої Світової війни Америка була на чолі західного альянсу, який став переможцем у цій війні. Таким чином, державами, що борються одна з одною за Україну, стали Європа та Радянський Союз, який приєднав до себе Польщу, зробивши її однією зі своїх республік. Також і Україна була приєднана до СРСР, і була найбільш важливою республікою із колишніх 15 республік Радянського Союзу... Після розпаду Радянського Союзу державам, які борються одна з одною за Україну, стали: Росія, Америка та Європейський Союз. І кожна з цих держав має великий інтерес до України:

– Росія

Для Росії Україна є найбільш важливою країною, де у випадку її втрати, Захід опиниться у безпосередній близькості до кордону Росії. Вона служить захисним щитом для Росії з боку Європи. Також Україна  представляє економічну значущість, де через її землі проходять російські газопроводи на Захід. Вона має велике значення для Росії у галузях промисловості, сільського господарства та енергетики, які тісно переплетені одна з одною. Україна є буферною зоною між нею та Європою. Тому втрата Росією України просуне Європу безпосередньо до воріт Росії, де Україна знаходиться у 500 км від Москви. Це основна причина втручання Росії в Україну. Іншим чинником, який примушує Росію дивитись на Україну з великим інтересом, є той факт, що більшість населення Східної України сповідує православне віровчення християнства та розмовляє на російській мові. Це з одного боку, а з іншого боку,- на території України, у Севастополі, розташована база Чорноморського флоту Російської армії.

– Європа

Для Європи Україна служить роздільною стіною між Росією та Східною Європою, через її територію транспортується до Європи 80% природного газу Росії, що складає чверть європейського споживання. Тому Україна має велику значущість для Європи. Після становлення Польщі членом ЄС (Європейського Союзу) у 2004 році, а потім приєднання Румунії та Болгарії до цього союзу у 2007 році, Україна стала сусідом ЄС та отримала велике значення для неї. Оскільки, з одного боку, вона є мостом між Європою та Росією, а з іншого боку, є буферною зоною між ними.

– Америка

Україна є дуже важливою для Америки, яка прагне взяти у кільце регіон російського впливу. Також порти України мають велике значення для НАТО та для натовських військових кораблів на Чорному морі. Американський вплив в Україні- це постійний головний біль для Росії та важіль спричинення тиску на неї, щоб не протидіяла американським проектам у регіоні, зокрема на Близькому Сході.

2 - Внаслідок зацікавленості Америки у тому, щоб Україна стала членом НАТО, і зацікавленості Європи у тому, щоб Україна стала членом ЄС, Захід усіма своїми силами стояв за Помаранчевою революцією у 2004 році і на виборах 2005 року... Тоді Росія ще не оговталася від хаосу наслідків розвалу Радянського Союзу. У результаті усього цього Заходу вдалося добитися успіху та довести Помаранчеву революцію до поставлених задач. Коли проросійський кандидат Янукович програв на президентських виборах 2005 року, а на посаду президента республіки прийшов прозахідний кандидат, а точніше, проамериканський, Віктор Ющенко. Так пішов російський вплив на користь західного впливу.

3 - Події почали прискорюватися, несучи з собою проекти вступу України до НАТО та Європейський Союз. Америка скористалась ситуацією. Росія позбавилась лояльного до неї уряду в Україні на виборах 2005 року. Європа ж, незважаючи на свою зацікавленість у приєднанні України до ЄС, була зайнята проблемами країн Східної Європи, які нещодавно приєднались до Союзу. Таким чином, обставини, що склалися, виявились сприятливими для Америки, щоб вона максимально скористалась результатами президентських виборів 2005 року та успіхом її агента Віктора Ющенко. Тому вона використала його правління для прискорення інтеграційного процесу між Україною та Заходом. Протягом усього свого перебування при владі Ющенко погрожував вигнати Російський Чорноморський флот із Севастополя по закінченню договору оренди у 2017 році. Ющенко не приховував свого бажання повністю інтегрувати Україну у західні інститути, такі як Європейський Союз та НАТО. Київ вступив до переговорів по Угоді про асоціацію з Європейським Союзом та подав план дії по членству у НАТО... Так ми бачили, як Америка доклала зусиль до Помаранчевої революції , яка привела Ющенко до влади. І стала Україна у той період ключовим стратегічним партнером США, які надавали економічну допомогу настільки, що вона стала на третьому місці після Ізраїлю та Єгипту у списку американської допомоги. Цим Америка хотіла зробити Україну незалежною від Росії в економічному плані.

4 - Таке положення справ спричинило істотний вплив на Росію. Більше того, це дратувало її та наносило удару по її інтересах. Після Помаранчевої революції в Україні у 2004 році стосунки з Росією загострились через прагнення України отримати членство у Європейському Союзі і в НАТО, а також через позиції України стосовно Російського Чорноморського флоту у Севастополі та виниклих суперечок навколо природного газу. Проте Росія не могла тоді протистояти такому положенню, яке склалося у результаті президентських виборів 2005 року, з двох основних причин: по-перше: вона ще не в повній мірі оговталась від наслідків розвалу Радянського Союзу. По-друге: ані Америка, ані Європа не відчували складних проблем у політичній та економічній сферах , плюс, не було істотних суперечок між сторонами у зацікавленості: Америка прагне, щоб Україна вступила у НАТО, а Європа бажає, щоб вона вступила у Союз. Тоді не існувало великої різниці між їх інтересами... Ці два чинники допомогли Європі та Америці працювати разом над віддаленням України від Росії. На той час  Росія опинилась не в силах протистояти цьому, з причин тих несприятливих обставин, які вона відчувала.

5 - Проте обставини змінились з кінця 2007 року, особливо у 2008 році. Америка та Європа занурились в економічну кризу. Тоді, коли  Росія почала певно стабілізуватися у політичному та економічному плані, ця обставина зіграла на руку Росії, вона почала тіснити нову владу в Україні, яка прийшла шляхом Помаранчевої революції, зокрема, спричиняти тиск в економічному плані, використовуючи карту газу. Росія була впевнена у тому, що Америка та Європа зайняті своїми кризами. Тому вона доклала усіх зусиль на те, щоб збентежити  атмосферу проти правління Ющенко, особливо у південно-східних регіонах України. Так, підвищення ціни на газ або припинення його постачання стали ефективною зброєю проти прозахідної влади в Україні. Одночасно з цим,  вона активізувала проросійських політиків у східних областях України. І коли настав час президентських виборів у 2010 році, виразно більша частина українців вже відчували на собі біди прозахідної влади. Усе це призвело до того, що результати виборів виявились на користь Росії та Янукович повернувся у владу. Після цього Росія зітхнула з полегшенням, коли Янукович підписав низку угод з Москвою в області енергетики, по зміцненню економічної співпраці між ними, і вдався до налагодження відносин в області журналістики, видання, освіти, мови та культури. Більше того, Янукович заявив про можливість підписання договору про продовження оренди Російського Чорноморського флоту в обмін на зниження цін на природний газ, що і відбулося у подальшому.

Таким чином, результати президентських виборів виявились на користь Росії, навіть якщо відрив був незначним. Результати цих виборів виразили небажання людей більше терпіти Ющенко. За даними результатів першого туру Ющенко отримав дуже низький відсоток голосів 5,45%, Юлія Тімошенко біля 25,5%, а Віктор Янукович 35,32% голосів. Потім пройшов другий тур між двома кандидатами, де Януковичу вдалося отримати 49% голосів та отримати перемогу з невеликою перевагою у 3% голосів над прозахідним кандидатом Юлією Тімошенко, яка отримала 46% голосів. Таким чином, Росія змогла у лютому 2010 року повернути свою людину Віктора Януковича до влади на Україні, який став четвертим президентом країни, переконаним прибічником Росії. З того часу американський вплив почав послаблюватися  день за днем, а Україна почала йти у бік нормалізації стосунків з Росією.

Незважаючи на те, що відрив Тімошенко від Януковича був невеликим, усе ж Росія змогла зібрати значний врожай. Через два місяці, після вступу на посаду президента, Янукович зустрівся з російським президентом Медведєвим у Харкові 21.04.2010 і погодився продовжити договір оренди Чорноморського флоту іще на 25 років, тобто до 2042 року, замість попереднього обговореного строку, який повинний був закінчитися  у 2017 році. В обмін на це російська компанія “Газпром” погодилась знизити ціну на російський природний газ до$100 за 1000 м3 на решту строку газового контракту, який був підписаний у 2009 році.

6 - Янукович продовжував швидкими темпами просуватись у бік Росії. І здається, він не розумів, що цей невеликий відрив у голосах, а саме 3%, означає, що агенти Заходу в Україні ще мають таку ж немалу  вагу, як і вага агентів Росії. До того ж,  він вважав, що бачена ним узгодженість між Америкою та Росією стосовно інших глобальних проблем не дозволить Америці надати допомогу Європі, якщо він повернеться до неї спиною в угоді про торгову асоціацію. Природно, його припущення було помилковим, і воно його вбило. Адже Америка, незважаючи на те, що зійшлась у чомусь з Росією, вона у той же час зацікавлена тим, щоб встановити військову базу для НАТО на додаток до свого політичного впливу в Україні! Тобто, навіть якщо Америка стане перед обличчям Європи, щоб не допустити приєднання України до неї, вона зробить це не для того, щоб продовжився вплив Росії в Україні, а навпаки, щоб Україна належала Америці! Якщо б Янукович був політично свідомим , то прийняв би це до уваги, проте він таким не виявися, що й  призвело до сьогоднішньої кризи.

7 - Перш, ніж розглянути початок кризи, падіння жертв та компромісне рішення, а потім рішення парламенту про відставку президента і так далі, варто було б висвітлити позиції трьох державних сторін, зацікавлених в Україні. Це для того, щоб показати з граничною ясністю роль кожної із них у розпаленні сьогоднішніх подій на Україні. Незважаючи на різницю в інтенсивності цієї ролі між ними, яку вони грали згідно обставинам та інтересам кожної зі сторін,ці позиції виглядають наступним чином:

- Росія

Російський президент Володимир Путін піддав критиці Європейський Союз на саміті ЄС — Росія 25 січня 2014 року. Він розкритикував Євросоюз за відправлення представників високого рівня на Україну у час антиурядових протестів, заявивши: “Це може бути витлумачено як політичне втручання”. По завершенню саміту у Брюсселі він сказав: “Я можу собі уявити, як би наші європейські партнери відреагували, якщо б у розпал кризи, кажімо, у Греції або на Кіпрі, на одному із антиєвропейських мітингів з'явився б наш міністр закордонних спав і почав би там звертатись з якимись закликами. Ми вважаємо, що це взагалі не дуже добре, а маючи на увазі специфіку, визначену у стосунках між Росією та Україною, — для нас це просто неприйнятно та неможливо” (The Guardian за 29.01.2014). Також “Інтерфакс” повідомив заяву міністра закордонних справ Росії Лаврова: “Коли Джон Керрі виступає та говорить, що Україна повинна вибрати, з ким вона - з усім світом або з однією країною, я від кого-кого, а від Керрі - з його досвідом розсудливістю - подібної агітації не міг очікувати”. Також британське агентство “ВВС”, інформуючи про зворушення в Україні за 01.02.2014, привело заяву міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова: “Яке відношення розпалювання вуличних протестів, які набувають усі більше насильницького характеру, має до просунення принципів демократії? Чому не чути голосів із засудженням на адресу тих, хто захоплює та утримує досі адміністративні будівлі, нападає на міліцію, виступає з расистськими, антисемітськими та нацистськими гаслами? Чому багато хто з провідних європейських політиків фактично схвалюють такі дії, а у себе вдома негайно та жорстоко присікають будь-які відходження від букви закону”. Супутниковий телеканал “аль-Джазіра” за 19/02/2014 повідомив про те, що “Росія вважає те, що відбувається на Україні, спробою перевороту” проти діючої влади. Голова МЗС Росії Сергій Лавров поклав відповідальність за криваві події в Україні на деякі західні країни, і закликав Захід не виступати у якості посередника у кризі”. Інформагентство «Reuters» за 06/02/2014 повідомило, що Сергій Глазьєв, радник президента РФ, який курирує стосунки з Україною, заявив: “втручання США порушує договір 1994 року, згідно з яким Вашингтон та Москва спільно гарантували безпеку та суверенітет України, після того, як Київ відмовився від своїх ядерних арсеналів, які дістались йому після розпаду СРСР. А те, що витворяють сьогодні американці, в однобічному порядку, грубо втручаючись у внутрішні справи України, — очевидне порушення цього договору. Угода має на увазі колективні гарантії та колективні дії”.

– Європа

Міністр закордонних справ Польщі Радослав заявив, що він вирушає до Києву за дорученням ЄС для врегулювання кризи. Заступник міністра закордонних справ Польщі Петр Серафін заявив, що “було досягнуто консенсусу у рамках Європейського Союзу по введенню санкцій стосовно посадових осіб в Україні”. У свою чергу, канцлер Німеччини Меркель - під час прес-конференції з президентом Франції Франсуа Олландом — заявила, що “європейські міністри закордонних справ повинні обговорити о четвер 20.02.2014 будь-яку форму санкцій, які необхідно ввести, щоб показати, що Європа бажає повернення політичного процесу в Україні”. Європейський Союз пообіцяв допомогти Україні врегулювати протести за зближення з Європою, триваючі декілька місяців, через переговори, які проводились верховним представником ЄС по зовнішній політиці Кетрін Ештоном у Києві з президентом Януковичем та лідерами опозиції, які вимагають відставку президента.

Зі свого боку, лідер опозиційної партії УДАР Віталій Кличко закликав Євросоюз стати посередником у цій глибокій політичній кризі, яка склалася у його країні. Він заявив: “Я вважаю, що посередником повинна виступати третя сторона, хтось повиненний  бачити, як відбувається процес переговорів та фіксувати усі домовленості та зобов'язання. Верховний представник ЄС пані Ештон запевнила, що Європа готова делегувати посередників високого рівня на переговори опозиції з владою” (РІА НОВИНИ Україна 31/01/2014). Також Україна стала однієї з головних тем Мюнхенської конференції по безпеці на саміті у Німеччині 31 січня 2014 року. Голова Європейської ради Херман Ван Ромпей заявив: “Наша пропозиція як і раніше залишається у силі, більше того, ми знаємо, що час — на нашому боці... Майбутнє України — разом з ЄС”. Згідно повідомленню агентства Reuters з посиланням на дипломатичні джерела: “Міністри закордонних справ Польщі, Німеччини та Франції ведуть переговори з президентом України Віктором Януковичем для пошуку виходу із кризи,яка  триває декілька місяців” (Reuters 20/02/2014).

У тому ж контексті керівник фракції “Батьківщина” Арсеній Яценюк та Віталій Кличко зустрілись з канцлером Німеччини Ангелою Меркель у Берліні. На зустрічі Кличко настояв на тому, щоб Німеччина та ЕС зіграли провідну роль у пошуку рішення кризи в Україні. Він підкреслив необхідність того, щоб західний тиск на Януковича супроводжувався з позитивною програмою для українського народу шляхом надання фінансової допомоги, а також зняття або пом'якшення візового режиму з Європою. Зі свого боку, Меркель, як заявив офіційний представник німецького уряду, виразила “симпатію законним сподіванням українського населення” і підкреслила, що “Німеччина та Євросоюз будуть докладати усіх зусиль для позитивного вирішення кризи на Україні”. Окрім цього, Меркель назвала позитивним кроком закон про політичну амністію на Україні і закликала до подальшого врегулювання кризи та формування нового уряду. Також вона згадала про можливість надання пакету макроекономічної допомоги Україні у розмірі 610 млн. Євро. Але ця допомога, пояснив Кличко, буде надана тільки у випадку проведення реформ” (18/02/2014 «InoPressa» и «аль-Джазіра»).

– Америка

Агентство «Reuters» за 07.02.2014 з посиланням на джерела із Вашингтону повідомило: “Розмова, розташована на YouTube між відповідальним у Держдепартаменті та послом США в Україні, свідчить про явне змінення американської стратегії стосовно політичних змін у цій державі”. Агентство відзначає: “у ході телефонної розмови, яка з'явилась в інтернеті 04.02.2014, між помічником держсекретаря США Вікторією Нуланд та американським послом у Києві Джеффрі Пайатом, сторони грубо відкликаються про ЄС та розмірковують про те, яку роль відвести кожному із лідерів української опозиції. В аудіозаписі Нуланд говорить, що вона не хоче бачити у новому українському уряді Віталія Кличко — основного лідера опозиції: “Я не думаю, що Клич (Кличко) повинен увійти в уряд. Не думаю, що це необхідно. Не думаю, що це добра ідея” - заявила вона, відзначаючи політичний брак досвіду колишнього боксера. Незважаючи на те, що Кличко був приязно прийнятий в ЄС та був схвалений європейською делегацією, яка  зустрілась з президентом країни та опозицією. Проте, помічниці держсекретаря США Вікторії Нуланд не сподобалась думка ЄС, і вона заявила своєму співрозмовнику: “а Євросоюз нехай іде... (далі йде нецензурний вираз — ред)”. Окрім цього, Нуланд порекомендувала задіяти ООН у політичному врегулюванні кризи у Києві. І, незважаючи на її вибачення за те, що трапилось, усе ж, її заяви показують, що позиція Америки неоднакова на усі 100% з позицією ЄС у даному питанні.

Зі свого боку Обама різко засудив насильство, яке спалахнуло в Україні, і поклав на уряд Януковича відповідальність за придушення демонстрантів, закликаючи уряд до стриманості та невикористання військової сили у рішенні проблем, які повинні вирішуватись цивілізованими шляхами. При цьому президент США закликав демонстрантів до мирних форм протесту та розумінню того, що насильство не є шляхом, якого вони повинні дотримуватися. Одночасно з цим Білий Дім зробив заяву про те, що він спостерігає за ситуацією в Україні. Між тим, Бен Родес, радник президента США з національної безпеки, заявив про те, що адміністрація США проводить консультації з Європейським Союзом про майбутні кроки, які повинні бути прийняті, у тому числі введення санкцій стосовно України. (MIDDLE EAST NEWS AGENCY за 20/02/2014).

Окрім того, держсекретар США Джон Керрі заявив: “У боротьбі за демократичне європейське майбутнє сьогодні немає нічого важливішого, аніж  Україна”. Ми “виступаємо разом з народом України”. (Інтернет портал «inoСМИ.ru» з посиланням на «The American Conservative» за 04/02/2014).

Виходячи із цих позицій та заяв, стає ясно:

- Росія розглядає Україну доленосною проблемою для себе. Тому вона вважала, що необхідно надавати максимум підтримки та економічної допомоги президенту. Протягом антиурядових протестів Росія разом з Україною уклала 17 грудня договір, згідно з яким Україна отримає 33% знижку на постачання природного газу, тобто з $400 до $268 за кожний тисячі кубометрів. Москва погодилась взяти на себе $15 млрд. Українського боргу («YahooNEWS» за 18/01/2014). Ще одним підтвердженням крайньої значущості України для Росії служить той жест, що російський представник на переговорах не був присутній при підписанні угоди про “Подолання кризи” 21/02/2014,незважаючи на те, що вона була по обопільній згоді. Тому, що Янукович не повинний був укладати угоду без згоди Росії. І через такий жест, тобто вивід свого представника, Росія дала виразний сигнал, що вона бачить Україну не інакше, як проросійською. Окрім цього, таким жестом вона розраховує заручитись підтримкою проросійських політичних сил в Україні, яким дана угода, не припала до душі.

- ЄС виступає визначальною гирею на важелях у даній темі. Його представники приїжджали та від'їжджали. Контролювали складання та підписання угоди. Їх зв'язок з опозицією відкрито простежувався аж до того, що опозиція почала вимагати європейську допомогу з крайньою ясністю. Більше того, причиною початку протестів, як відомо, стала відмова Януковича підписувати угоду про торгову асоціацію з Європою.

- США намагається вдовольнити обидва боки: Європу та Росію. У її позиції ясно просліджується, що вона не хоче бачити Україну в Європейському Союзі, а у складі Північноатлантичного альянсу (НАТО), яким фактично керує Америка. Утримання України поза ЄС лягає на душу Росії, проте, у той же час, Америка розглядає Україну як важіль спричинення тиску на Росію для того, щоб вона продовжувала співпрацювати з нею в американських проектах, зокрема, на Близькому Сході.

8 - Що стосується кризи та її початку, а також питання, чи є те, що відбувається, новою помаранчевою революцією, яка змітає російський вплив на користь Заходу, як це мало місце у 2004-2005рр., коли Заходу вдалося затвердити свій вплив на Україні? Чи прогнозується повернення російського впливу, як це відбулось на президентських виборах у 2010 році? Це можна зрозуміти наступним чином:

а) Очікувалось, що Україна підпише торгову угоду з Європейським Союзом на саміті Східного партнерства 21 листопада у Вільнюсі у Литві. Але український уряд відмовився підписувати угоду, а замість цього запропонував утворення трибічного торгового комітету між Україною, ЄС та Росією, задачею якого буде рішення торгових питань між сторонами. Ця відмова викликала масові протести на вулицях Києва... Потім розгін мирного протесту 30 листопада 2014 року, який загострив кризу та став причиною зібрання біля 200 тисяч протестуючих у столиці України у Києві 15 грудня 2013 року. Далі ситуація почала ускладнюватися усе більше й більше.

б) Масові протести почали зростати. Нескінченний протест, встановлення повного контролю над майданом Незалежності та розташування наметів. Захват адміністративних будівель. Протестуючі почали вимагати відставки президента або урізання його повноважень, а також повернення до конституції 2004 року, тобто до парламентсько-президентської системи, звільнення ув'язнених, зокрема, Ю. Тімошенко. Потім 18, 19 та 20 лютого відбулися силові дії , у хід пішло насильство, яке призвело до жертв та поранень. Справа дійшла до того, що 18/02/2014 українська влада об'явила про початок антитерористичної операції для переслідування протестуючих, звинувативши їх у радикалізмі, екстремізмі та тероризмі. У цей час війська внутрішньої безпеки приступили до штурму майдану, який був центром протестуючих у Києві , у результаті чого загинуло 26 осіб.

Уряд спочатку видав закон про надзвичайний стан та заборонив проводити мітинги. Потім намагався притягти опозицію до участі у владі, запропонувавши їм посаду прем'єр-міністра у рамках президентської влади. Потім намагався взяти штурмом майдан Незалежності, що призвело до великих жертв та поранень, до 21 лютого 2014 року, коли опозиція та влада змогли шляхом діалогу досягнути компромісного рішення, яке передбачає проведення дострокових президентських виборів та конституційної реформи. Того дня ЗМІ повідомили про те, що лідери української опозиції підписали угоду про “Подолання кризи” з президентом Віктором Януковичем у президентському палаці у присутності посередників Європейського Союзу, а російський представник на українських переговорах повернувся у свою країну і не був присутний при підписанні угоди. Потім 22/02/2014 український парламент приймає рішення про відставку президента та проведення дострокових виборів.

Незважаючи на те, що Європейський Союз верховодив засіданнями діалогу, і при його посередництві була підписана угода,примітним стало те, що першим після підписання угоди Путіну зателефонував сам президент Обама. Як заявив журналістам високопосадовий чиновник держдепартаменту США, російський та американський лідери провели конструктивну телефонну розмову, у ході якої відзначили важливість скорої реалізації мирної угоди в Україні та обговорили необхідність стабілізувати українську економіку та повернути Україну у мирне русло розвитку. “Вони погодились, що угоду, досягнуту сьогодні, треба реалізувати швидко, важливо підштовхнути обидва боки до того, щоб утриматися від насильства. Є дійсна можливість для досягнення мирного результату” - сказала представник держдепу. («Panorama.am» и «аль-Джазира» за 22/02/2014).

в) Що стосується питання, чи є те, що відбувається, новою помаранчевою революцією,як це мало місце у 2004-2005рр. І чи очікується реакція у відповідь від Кремля, як це відбулось на президентських виборах у 2010 році? Для відповіді на це питання необхідно врахувати той факт, що обставини сьогодні відрізняються від тих, що були у 2005 та 2010 роках. Нині вже неможливо, щоб один із трьох боків зміг взяти усі важелі та винести рішення виключно на свою користь. Для повної ясності картини нагадаємо наступне:

- На момент помаранчевої революції, Росія страждала від наслідків розпаду СРСР, і не була іще стабільною наддержавою в економічному та політичному плані. У той час як Європа та Америка разом здійснювали підтримку помаранчевій революції. Америку та Європу більше цікавило те, щоб Україна вирвалась із кулака Росії, а далі чаша важелів в Україні повинна була схилитись у найбільш сильний бік, Америки або Європи. Америка була спокійна, що її людина Ющенко переважить чашу важелів у її бік, без усілякого конкурента. Тому схватка була між сильною стороною — Америкою та Європою, і слабкою стороною — Росією. Росія не змогла підтримати лояльного до неї президента. Вона програла на президентських виборах у 2005 році, а проамериканська людина Віктор Ющенко став президентом України.

- У 2010 році Росія виразно оговталась від наслідків, і змогла досягти політичної та економічної стабільності у країні. Між тим Америка та Європа занурились в економічні кризи, які ледве дозволяли позіхнути з полегшенням. Росія змогла скористатись цією ситуацією і пустити до дна прозахідну владу в Україні через економічні кризи, зокрема, газ, на додаток до мобілізації проросійських політичних сил в Україні. Тому на президентських виборах у 2010 році перемогла її людина -  Віктор Янукович. Незважаючи на те, що він переміг з невеликою перевагою у 3% голосів, усе ж, йому вдалося вернути російський вплив.

- Нині кожен із трьох боків відчуває внутрішні та зовнішні кризи. Не кажучи вже про те, що Америка не бажає того, щоб Україна належала Європі. Навпаки, вона хоче зробити її центром свого впливу поза Європейським Союзом. А також використовувати її як важіль спричинення тиску та спонукання стосовно Росії, щоб вона продовжувала співпрацювати з Америкою у її проектах, зокрема, на Близькому Сході. Неприєднання України до Європейського Союзу вдовольняє Росію, навіть,  якщо найбільша питома вага в Україні буде належати Америці, а не Росії!

- Тому не очікується, що хтось із вищезгаданих трьох сторін прибере на себе Україну цілком, принаймні, в осяжному майбутньому. Скоріше варто очікувати прийняття компромісного рішення. Як, наприклад, відставка нинішнього президента або примусове відсторонення його від обіймаємої посади. Або проведення дострокових президентських виборів, у результаті чого з'явиться узгоджений (компромісний) президент з урізаними повноваженнями згідно з конституцією 2004 року або іншою зміненою конституцією. Або інші подібні рішення згідно капіталістичному методу, тобто по принципу компромісу. Іншими словами, малоймовірно, що нова ситуація в Україні буде повністю належати одній із цих трьох сторін. Будь-який президент, якого  оберуть  в Україні, буде триматися з три пояси цих сторін, принаймні, в осяжному майбутньому.

- Проте це рішення буде залишатись бомбою уповільненої дії, яка може вибухнути у будь-який час при зміненні обставин, які дозволяють одній із цих трьох сторін затвердити свій вплив над усією Україною. Оскільки ці три сторони у свою основу беруть капіталістичну ідеологію, і стоять на принципі утилітарності, тобто  виключно на  матеріальної користі. Вони не мають постійних цінностей, а навпаки, змінюються у бік того, хто більше усіх із них багатше, підступніше та безпощадний у насильстві.

- Тому,  ці компромісні (узгоджені) рішення є не більше аніж знеболювальним, які диктують обставини, що складаються, зацікавленим трьом сторонам. І всілякого разу, коли будуть змінюватись дійові обставини, ситуація знов буде ускладнюватися. Положення в Україні заспокоїться тільки з появою на світовій арені Халіфату, який поверне свою колишню владу у Криму та довколишні регіони. Тоді ситуація стабілізується, і знов добро пошириться в усіх куточках світу. Адже Іслам — це милість для усього людства. У затінку правління Ісламу ніхто не буде пригноблений, ніхто не буде залишений голодним або позбавленим з дозволу Всевишнього. Навпаки, кожна людина отримає гідне життя та прибуде у безпеці від усіляких принижень та посягань . Адже усі громадяни цієї держави мають однакові права та обов'язки згідно з божественними наказами, незалежно від того, чи є вони мусульманами або ні.

Всевишній Аллах говорить:

وَاللَّهُ غَالِبٌ عَلَى أَمْرِهِ وَلَكِنَّ أَكْثَرَ النَّاسِ لا يَعْلَمُونَ

“Аллах владний вершити Свої справи, проте більшість людей не знає про це” (12:21)

22 Рабі ус-Сані 1434 рік
22/02/2014