Причини раптового падіння цін на нафту

Відповідь:

Падіння цін на нафту викликано кількома причинами, найбільш очевидними з яких є економічний фактор, який не має політичного підґрунтя. Іншою причиною слугує політичний фактор, спрямований на стимулювання цього економічного фактору в інтересах творця політичного фактору.

Що стосується економічного фактору, який не має політичного підґрунтя, то він включає в себе «ріст пропозиції і пониження попиту», «політичні загострення, зокрема – військова напруженість у нафтових регіонах і навколо них», «спекуляції на нафтовому ринку і використання деякими економічної слабкості держав, що мають вплив на експорт та імпорт нафти» і так далі.

Що стосується політичного фактору, використовуваного для стимулювання дії економічного фактору в інтересах держави, яка є творцем даної політичної ситуації, то для прикладу дії даного фактору можна привести наступні положення, такі як збільшення виробництва або пропозиції великої кількості запасів нафти не з причини економічної потреби, а, скоріше, з метою пониження ціни для здійснення впливу на конкуруючі держави, особливо на ті, які формують свій бюджет, виходячи з цін на нафту. Також політичний фактор використовується з метою завадити виробництву сланцевого газу шляхом пониження цін на природну нафту (а газові ціни мають пропорційну залежність від нафтових) до позначки нижче за собівартість сланцевого газу, щоб виробництво останнього (сланцевого газу) виявилося невигідним.

Ми розглянемо ці фактори, потім визначимо найбільш ймовірні причини сьогоднішнього падіння цін на нафту.

Перше: відносно економічного фактору, який не має жодного політичного підґрунтя:

1 – Пропозиція і попит:

Ціна на нафту, як і на будь-який інший товар, визначається від співвідношення попиту і пропозиції. Коли на ринку нафти спостерігається надлишок пропозиції, то ціна, відповідно, падає. Таке відбувається під час економічних криз у країнах, які імпортують нафту, що зменшує попит через неспроможність країни, яка переживає кризу, імпортувати нафту за високою ціною. І тому зменшується попит, що веде до падіння ціни. Аналогічну картину ми маємо при рості попиту на нафту, тобто коли збільшується попит, то зростає і ціна на нафту.

2 – Загострення і військова напруженість:

Існує ще один фактор, який впливає на ціну нафти, - це «прогноз», тобто очікування від майбутньої ситуації на ринку нафти. Як, наприклад, коли відбуваються збої у постачаннях внаслідок конфліктів і загострень у нафтових регіонах. Також сюди входить геополітична напруженість у регіонах Близького Сходу, які є країнами нафтового басейну – вона може стати причиною росту цін на нафту, незважаючи на відсутність змін в обсязі пропозиції і попиту нафти. Так, на нафтовому ринку ціни на нафту зростають, коли з’являються побоювання можливих перебоїв, а коли нормалізується ситуація, то ціна на нафту понижується і повертається до своєї минулої цінності і реальної вартості. Наприклад, військова риторика, яка виникла між єврейською державою, Сполученими Штатами та Іраном у лютому 2012 року, привела до росту цін на нафту. Журнал «Forbes» повідомляв тоді: «Ціна на нафту досягла максимального рівню за останні кілька років. Основною причиною цього є геополітичні побоювання і повторна поява Ірану як фактору можливого військового конфлікту» (див. журнал «Forbes» за лютий 2012 рік, стаття «Удар по Ірану обернеться застоєм для США»).

3 – Спекуляція та використання економічних даних:

Погані економічні дані про положення деяких країн, що мають прямий вплив на нафтові ціни з точки зору експорту або імпорту, таких як США і Китай, можуть привести до падіння цін на нафту, незважаючи на зміну пропозиції і попиту на нафту на світовому ринку. У подібній ситуації ринок боїться вповільнення темпів росту економічного виробництва і неминучого пониження споживання нафти, що тягне за собою падіння ціни на нафту. Спекулянти ведуть полювання на прогнози ринку з метою з’ясування підвищення або пониження ціни на нафту, щоб заробити прибуток. У результаті цього ціна нафти змінюється у ході пропозиції і попиту.

Економічні дані і спекуляції пов’язані з кількома основними гравцями з числа нафтовидобувних (Росія, Канада, Саудівська Аравія та інші) та держав (Китай, Японія, ЄС та інші), що імпортують нафту, а також – із нафтовими транснаціональними компаніями (Exxon, Mobil, ВР та інші), міжнародними нафтовими організаціями та нафтотрейдерами (ОПЕК та спекулянти у сфері продажу нафти). Кожна з перелічених вище груп має можливість здійснювати вплив на ціни на нафту або через вплив на пропозицію і попит, або шляхом прогнозу зміни цін на нафту за допомогою спекуляцій. У результаті економічних криз у впливових державах економічні дані і спекуляції здійснюють сильний вплив на нафтові ціни.

Друге: відносно політичного фактору, використовуваного для стимулювання економічного фактору в інтересах творця цього політичного фактору:

1 – Фактор сланцевої нафти:

Америка перевершила Саудівську Аравію та Росію в виробництві нафти і стала найбільшим виробником нафти у світі, дякуючи технології видобування сланцевої нафти і газу. Згідно із доповіддю «Bank of America» за 2014 рік, «Сполучені Штати залишаться найбільшим виробником нафти у світі у цьому році, обігнавши Саудівську Аравію та Росію із видобутку енергоносіїв зі сланцю. Це сприятливо позначиться на економіці країни». За даними банку, «виробництво сирої нафти та інших рідких вуглеводнів, що виділяються з природного газу, складе у США у першому кварталі цього року 11 мільйонів барелів у день. При цьому, залишаючись найбільшим споживачем нафти у світі, США як і раніше імпортують близько 7,5 мільйонів барелів у день» (див. статтю «США утримають у 2014 році статус найбільшого виробника нафти у світі, будучи попереду Саудівської Аравії та Росії», – агентство «Bloomberg» з посиланням на доповідь «Bank of America»).

Сланцева революція у нафтовій та газовій галузі посприяла росту виробництва нафти з 5,5 млн. барелів щоденно у 2011 році до нинішньої позначки, що перевищує 10 млн. барелів на день. Це дозволило Америці покрити більшу частину своїх потреб. Вона більше ніж наполовину скоротила імпорт нафти із Саудівської Аравії (тобто до 878 тисяч барелів у день) після того, як імпортувала звідти 1,32 млн. барелів на день.

Однак проблема сланцевої нафти полягає у дорогій собівартості видобування – до $75 за один барель (хоча, у зв’язку з науково-технічним розвитком, ця цифра має схильність до поступового зменшення), у той час як собівартість видобування природної нафти не перевищує $7 за один барель. Це означає, що країни, які видобувають сланцеву нафту (головним чином – США), не будуть зацікавлені у розвитку даного напряму нафтовидобування, якщо ціна на нафту впаде нижче собівартості її видобування.

2 – Використання теми пониження ціни на нафту не в економічних цілях, а як покарання держав-конкурентів:

У даному контексті фігурують дві міжнародні проблеми, які є об’єктом світової уваги та впливу:

а) Іранська ядерна програма.
б) Приєднання Криму до Росії.

Як Росія, так і Іран у більшій частині свого бюджету спираються на експорт нафти. А тому раптове і сильне падіння її ціни, безсумнівно, здійснює вплив на їх політику у відношенні вищезгаданих двох проблем.

Бюджет Росії більше ніж на 50% спирається на експорт нафти і газу, тобто енергоносіїв. Більше того, згідно з деякими оцінками, цей відсоток значно перевищує вищевказану цифру. А тому, для досягнення балансу у своїй економіці, Росія потребує ціни у $105 за один барель нафти.

Бюджет Ірану майже на 80% спирається на видобування та експорт нафти. За думкою іранських політиків, ціна на нафту повинна бути більше $130 за один барель, щоб Іран міг реалізувати свої внутрішні проекти і надавати допомогу своїм прибічникам у регіоні. І тому падіння ціни на нафту до такої низької позначки здійснює сильний вплив на бюджет Ірану.

Третє: після огляду вищезгаданих причин стає зрозуміло наступне:

1 – Економічний фактор, що не має політичного підґрунтя:

а) Пропозиція і попит майже не змінилися в останні роки. Невелика зміна, яка відбулася в них, не могла привести до такого раптового падіння ціни. Навіть улітку минулого року світові ціни на нафту залишалися відносно стабільними – на рівні близько $106 (для марки WTI) за барель, – приблизно такими, якими вони були майже чотири роки. А тому істотне падіння цін на нафту неможливо пояснити лише з економічної точки зору. Видобування нафти було вище 80 млн. барелів у день на протязі останнього десятиліття,  починаючи з 2004 року. В кінці 2013 року світовий ринок нафти виробляв 86,6 млн. барелів на день. Потім виробництво збільшилося, а попит на нафту почав зростати у кінці 2013 року (аж до третього кварталу 2014 року). Таким чином, у третьому кварталі 2014 року пропозиція і попит стали пропорційними один до одного. Згідно з даними Міжнародного енергетичного агентства, у третьому кварталі 2014 року середній показник пропозиції досяг 93,74 млн. барелів, а середній показник попиту – 93,08 млн. барелів (див. офіційний сайт Міжнародного енергетичного агентства). Це невелике збільшення пропозиції на протязі чотирьох років може вплинути на поступове пониження ціни на кілька доларів за барель. Але це не може викликати різкого падіння цін удвічі на протязі п’яти місяців, за виключенням того положення, коли економічний фактор не є основною причиною зміни нафтових цін.

б) Загострення відносин і військова напруженість також не є новими явищами, навпаки, вони незмінно тривають на протязі останніх чотирьох років. Кризи у регіоні за останній час не поглибилися настільки різко, щоб викликати таке раптове падіння цін на нафту, адже ситуація у регіоні продовжує бути напруженою з 2011 року. Події, що відбуваються у ньому – не виходять з ряду геть.

Хоча, у своїй основі, на тлі політичних криз у регіоні і у світі ціни на нафту повинні були зрости, як це відбувалося у часи різноманітних військово-політичних подій з 1973 року.

Сьогодні поглибилися кризи в Україні, Сирії, Іраку та Лівії, а отже, ціна за один барель повинна піднятися за деякими прогнозами до $120-150. Падіння цін у такій формі є ненормальним явищем, якщо розглядати це лише з точки зору економічних факторів, тому що кризи і війни здійснюють вплив на маршрути поставок, отже, зменшується пропозиція і піднімається ціна, а зовсім не навпаки. А тому причинами падіння є інші фактори, а не економічні.

в) Спекуляції та використання економічних даних: з 2008 року, з моменту поглиблення економічної кризи, ситуація залишається сталою, не відбулося її погіршення, скоріше, намітилося навіть деяке покращення. А тому можна сказати, що чисто економічний фактор не є головною причиною падіння цін на нафту до сьогоднішньої низької позначки, тобто на 50% нижче, ніж було п’ять місяців тому.

2 – Політичний фактор, використовуваний для стимулювання економічного фактору в інтересах творця політичного фактору:

а) Фактор сланцевої нафти:

Собівартість видобутку сланцевої нафти складає $70-80 за один барель. За використання сучасних передових технологій у видобутку нафти ця вартість може понизитися до $50-60 за барель. Дослідницька компанія «IHS» вважає, що витрати на виробництво одного бареля нафти з сланця понизилися з $70 за барель до $57 у минулому році, тому що нафтовики винайшли спосіб швидкого буріння нафтових свердловин і навчилися отримувати більше нафти (див. статтю «Сенат проти сланця» в журналі «Економіст» за грудень 2014 року). Таким чином, падіння ціни на нафту до $50 або $40 за барель робить недоцільним видобуток сланцевої нафти, що вірно і для того положення, за якого вдасться утримати падіння ціни до $60-70 за барель, оскільки економічна доцільність вимагає відповідної різниці між собівартістю і ціною продажу.

Можливо, тому ОПЕК (а точніше – Саудівська Аравія) не прагне скоротити свій видобуток нафти, адже пониження цін на природну нафту зробить виробництво сланцевої нафти недоцільним, а відомо, що Америка зайнялася видобутком сланцевої нафти через ріст цін на природну нафту, коли її ціна переступила позначку $100 за барель.

Ціни на природну нафту зможуть перенести сьогоднішнє падіння і залишаться економічно доцільними, тому що собівартість видобутку такої нафти не перевищує $7 за барель, у той час як видобуток сланцевої нафти обходиться у десятки разів дорожче, як ми згадували про це вище. А тому наскільки б не понизилася ціна природної нафти, її видобуток залишиться доцільним з економічної точки зору. Ось чому міністр з питань нафти Саудівської Аравії Алі аль-Наїмі сказав: «ОПЕК не буде скорочувати видобуток, навіть якщо ціна на нафту впаде на світових ринках до $20 за барель» (див. інформаційне агентство «аль-Джазіра» за 24.12.2014). Також він пояснив, що обсяг видобутку нафти ОПЕК і Саудівською Аравією не змінюється вже кілька років, а саме – тридцять мільйонів барелів на день (з них близько 6,9 млн. барелів – виробництва Саудівської Аравії), у той час як виробництво інших країн, які не входять до ОПЕК, постійно зростає.
 
Як відомо, влада в Саудівській Аравії в обличчі сьогоднішнього короля Абдуллаха (на момент видання статті Абдуллах помер) має дуже тісні зв’язки з англійцями. У зв’язку з цим можна сказати, що наполегливе бажання Саудівської Аравії не скорочувати обсяги видобутку і її тиск на ОПЕК продиктовані англійською політикою, узгодженою з Саудівською Аравією, щоб здійснити вплив на виробництво сланцевої нафти у США.

б) Заходи, що вживає Америка:

Америка розкусила цю тенденцію в ОПЕК під впливом Саудівської Аравії, яка займає найбільш важливу роль у цій організації. Особливо це було помітно на зустрічі країн-експортерів нафти у штаб-квартирі ОПЕК у Вені 27 листопада 2014 року, коли члени цієї організації не змогли домовитися відносно скорочення нафтовидобування, щоб підтримати ціни на нафту, тому що Саудівська Аравія відмовилася скорочувати нафтовидобування і заявила, що зможе адаптуватися до падіння цін на нафту у короткостроковій перспективі. Коли Америка зрозуміла це, держсекретар США Керрі відправився у Саудівську Аравію 11.09.2014 і наніс несподіваний візит королю Саудівської Аравії Абдуллаху в його літній резиденції. Не дивлячись на те, що ЗМІ повідомляли про інші причини візиту, ніж проблема, пов’язана з нафтою, усе ж передумови вказують на те, що темою візиту була саме проблема нафти, а точніше – її видобуток і ціноутворення. Після цього візиту Саудівська Аравія почала нарощувати видобуток нафти більше ніж на 100 000 барелів у день на решту періоду вересня. У перший тиждень листопада Саудівська Аравія понизила ціну на нафту марки «Arabic Light» до $45 за барель, що викликало різке падіння середньо ринкової ціни на нафту з $80 за барель до сьогоднішніх показників. Високопосадовець у зовнішньополітичному відомстві США підтвердив, що у ході вищезгаданого візиту обговорювалося питання світових поставок нафти.

Коли не вдалося переконати Саудівську Аравію у необхідності скорочення виробництва, США почали розглядати цю тему з іншого боку, який приводить до збігання інтересів американців та Саудів у питанні збільшення видобутку нафти, а саме – що це вплине на Росію, яка приєднала до себе Крим, і на Іран з його ядерними дослідженнями. За думкою вищевказаного посадовця, ці дві поважні причини повинні підвести Саудівську Аравію до згоди із США. Однак він порахував, що скорочення нафтовидобутку повинно зупинитися у межах ціни $80 за барель. Очевидно, Саудівська Аравія погодилася на це. Британська газета «Таймс» за 16.11.2014 повідомила: «Саудівська Аравія зайняла делікатну та обачливу позицію підтримки пониження цін на нафту у межах $80 за барель, щоб зробити видобуток сланцевої нафти нерентабельним з економічної точки зору, що змусить Америку знову імпортувати нафту з Саудівської Аравії і вивести сланцевий газ (та нафту) з ринку». Ці слова свідчать про те, що за Саудівською Аравією стоять англійці, які підтримують першу проти Америки, яка старається активізувати свою економіку і звільнитися від наслідків фінансової кризи, нехай навіть за рахунок інших. Причому, не є секретом, що режим Абдуллаха аль-Сауда дотримується проанглійського вектору у своїй політиці.

Америка зробила вигляд, що задоволена позицією Саудівської Аравії з точки зору своєї згоди на збільшення нафтовидобування. Як і зробила вигляд перед Європою, що вважає не відповідними дійсності її звинувачення у відсутності серйозних тисків з боку США на Росію (через приєднання Криму) і на Іран (через його ядерну програму), підтвердивши це своєю згодою на пониження цін на нафту, що негативно відіб’ється на бюджеті цих двох держав. Також Америка задовільнила очікування деяких російських опозиціонерів, підтримавши березневу заяву мільярдера Джорджа Сороса про те, що американська адміністрація повинна покарати Росію за приєднання Криму шляхом пониження цін на нафту. Так, Керрі спробував висловити свою згоду зі зниженням цін на нафту, але у певних межах, щоб обдурити європейців і деяких російських опозиціонерів та сформувати у них думку, що він серйозно бажає допомоги Україні у боротьбі проти Росії, хоча усе насправді інакше.

Так чи інакше, але Америку вперше застали зненацька. Вітри подули не так, як хотілося б кораблям. Ціна на нафту опустилася до $60 за барель на протязі кількох місяців. Саудівська Аравія проявила впертість і відмовилася понижувати нафтовидобування, а навпаки – збільшила його. Усе це викликало на нафтовому ринку відповідну реакцію за впливу зацікавлених сторін на ціни на ринку.

Четверте: чого варто очікувати сьогодні:

1 – Повернення ціни на минулий рівень малоймовірний.

2 – Подальше пониження ціни здійснить вплив на обидва боки нафтового опору.

По перше, буде здійснено вплив на Саудівську Аравію, а за нею – і на Європу, зокрема – Британію, оскільки бюджет Саудівської Аравії у цьому році зазнав дефіциту у розмірі 145 млрд. ріалів із планованих 860 млрд. ріалів, призначених на витрати, тобто аравійському бюджетові не вистачає близько 40 млрд. доларів. Причиною тому послугувало падіння ціни на нафту. Скорочення і дефіцит бюджету Саудівської Аравії позначаться на внутрішніх проектах країни, а також на експорті товарів із Британії у Саудівську Аравію, зокрема – у сфері продажу озброєння. Як відомо, експорт Британії у Саудівську Аравію за 2012 рік склав 7,5 млрд. британських фунтів, до якого можна додати інвестиції в аравійську економіку 200 британських компаній, об’єм яких склав близько 11,5 млрд. фунтів на рік. Усе це наразиться на вплив падіння фінансових об’ємів Саудівської Аравії з причини падіння ціни на нафту, особливо якщо врахувати, що 89% бюджету Саудівської Аравії поповнюється за рахунок експорту нафти. А тому подальше падіння цін на нафту здійснює вплив на цю сторону «нафтового конфлікту».
По-друге, подальше падіння цін на нафту здійснює вплив на видобуток Америкою сланцевої нафти. Як відомо, з причини росту цін на протязі останніх років Америка почала інвестувати мільярди доларів у видобуток сланцевої нафти і газу на території самої Америки. Після того, як ця справа виявилася прибутковою, Америка збільшила видобуток до 4 мільйонів барелів у день з 2008 року. Це становить собою істотний фактор, який здійснює вплив на світовий ринок нафти.

Не дивлячись на те, що падіння ціни на нафту активізує економіку Америки, проте, втрата Америкою прибутків від торгівлі сланцевою нафтою набагато перевершує наслідки цієї активізації. А тому Америці нелегко дивитися на те, як Європа та Саудівська Аравія разом з ОПЕК руйнують її «сланцеві» інвестиції.

3 – Ймовірно, Америка у даному питанні здійснить один з трьох варіантів:

а) До використання нової, менш затратної технології нафтовидобутку, щоб понизити витрати на видобуток сланцевої нафти і зробити доцільним її видобуток на тлі сьогоднішнього падіння цін на нафту. Але це – нелегкий процес, особливо якщо продовжиться спад цін на нафту. І схоже, падіння нафтових цін ще не зупинилося. Згідно з даними за 7 січня 2015 року, ціна на нафту впала нижче $50 за барель.
б) Або Америка напряму візьметься за Саудівську Аравію і спробує спровокувати там різноманітні кризи, щоб посилити дефіцит її бюджету і змусити скоротити нафтовидобуток, а потім – і підняти ціни.
в) Або вона зменшить провокування криз у Ємені та Лівії на користь Британії, щоб остання здійснила вплив на Саудівську Аравію і змусила її скоротити нафтовидобуток. Це, відповідно, скоротить нафтовидобуток в ОПЕК і посприяє росту ціни на нафту.

Так чи інакше, усі три варіанти потребують планів, а точніше – інтриг та змов. А тому криза падіння цін на нафту і далі буде предметом боротьби фактів падіння і росту цін на нафту у залежності від результатів геополітичної схватки або від договорів компромісного урегулювання, як це прийнято в капіталізмі.

П’яте: Підсумок

Сучасна міжнародна політика йде, спотикаючись і хитаючись із боку в бік. Варто їй вийти з однієї кризи, як вона вв’язується в іншу кризу. Причиною всього цього слугує пануюча у світі капіталістична система, невід’ємною частиною якої є міжнародні кризи. Вона породжує їх, а потім приречує людей та міжнародну економічну систему на нещасне життя. Порочність, корупція, нещастя, лиха та інші негативні явища будуть і далі завдавати страждання людству, поки капіталістична система панує у світі. Ці кризи можна вирішити лише божественною системою, яку Всевишній Аллах ниспослав своїм рабам. Це і є система Праведного Халіфату, яка несе в собі справедливість і спокій кожному, хто ховається у її затінку.

وَيَقُولُونَ مَتَى هُوَ قُلْ عَسَى أَنْ يَكُونَ قَرِيبًا

«Але вони похитають головами і скажуть: «Коли ж це станеться?». Скажи: « Можливо, це станеться дуже скоро!»» (17:51).

16 Рабі уль-Авваль 1436
2015/01/07